Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/10341/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано судом: 17.07.2025. Зареєстровано: 18.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.
Дата набрання законної сили: 17.07.2025
Номер судового провадження: К/990/21208/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 560/10341/24
		адміністративне провадження № К/990/21208/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (судді: Драчук Т.О. (головуючий), Полотнянко Ю.П., Смілянець Е.С.) у справі № 560/10341/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2024 № 0068900705, від 29.03.2024 № 0068910705.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		3. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		4. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 травня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та визнав неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року. Також, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2025 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року залишено без руху (з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 цього ж Кодексу, строку на апеляційне оскарження) та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		5. 11.05.2025 на адресу апеляційного суду позивачем було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		6. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2025 року у зв`язку з тим, що станом на 14.05.2025 позивачем вимоги вказаної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2025 року не виконанні, належних та достатніх клопотань до суду не подано, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 560/10341/24, а справу направити для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 560/10341/24 є оскарження зазначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права.
		8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 14 травня 2025 року було безпідставно відмовлено позивачу у відкритті апеляційного провадження, оскільки подаючи апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження (вдруге) позивачем зазначалось апеляційному суду, що ним неодноразово вчинялись спроби подати апеляційну скаргу на оскаржуване судове рішення суду першої інстанції з використанням підсистеми «Електронний суд», однак протягом дня 25 березня 2025 року відбувались перебої в роботі даної системи. Про перебої роботи у цей час було також офіційно повідомлено на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційні судові системи». Аналогічні технічні труднощі у роботі підсистеми «Електронний суд» фіксувались позивачем також 26.03.2025, проте судом апеляційної інстанції такі доводи були безпідставно відхилені.
		9. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		10. Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		12. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
		13. Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		14. Частинами першою-третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		15. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених  частиною другою  статті 299 цього Кодексу.
		16. Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		17. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		18. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
		19. Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
		20. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
		21.Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
		22. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
		23. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
		24. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
		25. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції ухвалою від 02 травня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в  апеляційній скарзі  та заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та залишив апеляційну скаргу позивача без руху. У вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції визначив скаржнику строк, впродовж якого апелянт може звернутися до суду з вмотивованою заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску, а саме - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		26. В оскаржуваній ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені обставини, якими представником позивача обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що інформацію про неналежну роботу системи «Електронний суд» 26.03.2025 (останній день подання апеляційної скарги) позивачем надано не було (тільки за - 25.03.2025). При цьому, інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду позивачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
		27. У зв`язку з зазначеним та на підставі положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 560/10341/24.
		28. Водночас, Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		29. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
		30. Згідно з матеріалами справи, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року прийняте в порядку письмового провадження. Копію повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету позивача 24.02.2025 о 13:58 (а.с.108).
		31. Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 є - 26.03.2025. Водночас, апеляційна скарга на оскаржуване судове рішення суду першої інстанції була подана позивачем з використанням підсистеми «Електронний суд» 27.03.2025.
		32. Так, відповідно до частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
		33. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України  електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
		34. При цьому частиною восьмою вказаної статті передбачено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України  «Про електронні документи та електронний документообіг»  та  «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
		35. Суд зазначає, що так, реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач з моменту подання позовної заяви у цій справі забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою підсистеми «Електронний суд».
		36. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертав увагу суду апеляційної інстанції, що ним вчинялись спроби подати апеляційну скаргу на оскаржуване судове рішення суду першої інстанції з використанням підсистеми «Електронний суд». Проте, протягом дня 25 березня 2025 року відбувались перебої в роботі даної підсистеми, що підтверджується, зокрема, повідомленням на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (скріншот якого був наданий позивачем до суду).
		37. Позивач зазначає, що аналогічні технічні труднощі у роботі підсистеми «Електронний суд» фіксувались ним також 26.03.2025, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ним було сформовано, підписано та направлено 27.03.2025. Однак, суд апеляційної інстанції відхилив такі доводи позивача, зазначаючи про ненадання позивачем доказів про неналежну роботу підсистеми «Електронний суд» саме 26.03.2025. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову позивачу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 560/10341/24.
		38. Щодо таких висновків суду апеляційної інстанції, Суд зазначає наступне.
		39. Як зазначалося вище, згідно зі статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
		40. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129).  Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
		41. Відповідно до рішення Конституційного Суду № 9-зи від 25.12.1997, відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмеженим.
		42. Також частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		43. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		44. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		45. У пункті 36 рішення «Bellet v. France», заява № 23805/94 Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		46. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у пункті 39 рішення по справі «Garcia Manibardo v. Spain», заява № 58695/97), зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "не примушує Держав-учасниць створювати апеляційні або касаційні суди, однак, якщо такі суди існують, то гарантії, які передбачені статтею 6, повинні бути забезпечені".
		47. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom», заява № 8225/78, пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France», заява № 29731/96).
		48. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain", заява № 28090/95).
		49. Суд звертає увагу, що за таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови позивачу у відкритті апеляційного провадження не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, вказані обставини у сукупності свідчать, що в даному конкретному випадку в діях апелянта немає ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання ним процесуальними правами та обов`язками, оскільки позивач вчиняв дії спрямовані на якнайшвидше подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції.
		50 У зв`язку з викладеним, Суд вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, допущено непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
		51. Відтак доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		52. Відповідно до частини першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		53. За обставин, що склались у цій справі та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що Сьомий апеляційний адміністративний суд при постановленні ухвали від 14 травня 2025 року порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		55. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		56. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).
		57. Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі                 № 560/10341/24 скасувати.
		Справу № 560/10341/24 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...