Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/6223/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 18.07.2025. Зареєстровано: 18.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.

Номер судового провадження: 2/686/926/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/6223/23
		Провадження № 2/686/926/25 
		 
		           
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 липня 2025 року м. Хмельницький 
		Хмельницький міськрайонний суд
		Хмельницької області в складі: 
		головуючого-судді Палінчака О.М.,
		при секретарі Цибульській Г.В., 
		за участю позивачки ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Кирдан А.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
		встановив:
		13 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» та Хмельницької філії АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
		Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 14 березня 2020 року при спробі розрахуватися платіжною карткою її пенсійного рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» оператор поштового відділення 29017 у м. Хмельницькому сказала, що висвітлюється на моніторі: відмова. Не розуміючи у чому причина, позивачка прийшла до банкомату, щоб зняти готівку, але на моніторі вийшло повідомлення, що на кошти рахунку накладено арешт.
		Не розуміючи, що відбувається, отримавши важкий стрес, ОСОБА_1 зателефонувала на довідку АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700. Оператор банку їй повідомила, що накладено арешт на її рахунки державним виконавцем.
		Усі звернення позивачки до АТ КБ «ПриваБанк» щодо незаконності блокування видаткових операцій за двома її рахунками з коштами близько 30 000 грн., коли сума стягнення за постановою державного виконавця становила лише 2 835 грн. 00 коп., за номерами телефонів 3700, 0 800500802, а також письмово, залишалися без реагування.
		Позивачка стверджує, що постанову про накладення арешту на пенсійний рахунок Банк взагалі не повинен виконувати.
		У зверненні від 23.03.2020 року ОСОБА_1 просила розблокувати її пенсійний рахунок, проте АТ КБ «ПриватБанк» вимагав, щоб вона отримала довідку (який рахунок пенсійний) і надала її державному виконавцю. Її пояснення, що запроваджено карантинні заходи, що їй 70 років і вона перенесла інфаркт відповідачем не сприймались. 
		ОСОБА_1 спілкувалась телефоном з чотирма працівниками центрального офісу у Дніпрі, які представлялись: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 упродовж з 16.03.2020 року, але марно. На її запитання, чому вони тривалий час з 12.03.2020 року не списали борг, оператор пані ОСОБА_5 сказала, що державний виконавець у постанові про стягнення коштів не зазначив реквізитів, на який рахунок перерахувати кошти.
		Також службові особи цього банку ігнорували вимоги позивачки у телефонному і письмовому (електронному) режимі розблокувати будь-який рахунок (пенсійний чи депозитний), адже загальна сума стягнення разом становить за постановою державного виконавця про накладення арешту від 12.03.2020 року 2 835 грн. 40 коп., а арешт банком було накладено на її пенсійний рахунок (із сумою залишку біля 19 000 грн.) та депозитний (понад 10 000 грн.).
		Отже, позивачка з 14.03.2020 року у зв`язку з блокуванням банком всіх її рахунків залишилась без засобів для існування, оскільки кошти готівкою вона не зберігала. Щоб хоча би забезпечити свої базові потреби, позивачці довелось позичати гроші.
		У зверненні до АТ КБ «ПриватБанк» від 23.03.2020 року ОСОБА_1 поставила вимогу: забезпечити невідкладного розблокування ПриватБанком її пенсійного рахунку, аби вона могла якось вижити та добровільно сплатити кошти за повідомленими ДВС реквізитами, яких навіть не було надано банку. Проте, відповідь їй надіслано не було.
		29 березня 2020 року позивачка знову звернулася зі скаргою до Голови нацбанку і АТ КБ «ПриватБанк», проте скарга залишилась без відповіді.
		07 травня 2020 року і 08 травня 2020 року ОСОБА_1 в чергове звернулася в електронному режимі до АТ КБ «ПриватБанк» на електронну адресу help@pb.ua зі скаргою, яку їй було повернуто 08 травня 2020 року і відповіді не надано за предметом звернення.
		Втретє позивачка 13 травня 2022 року на електронну адресу, яку зазначив оператор help@privatbank.ua направила запит відповідачу і знову без відповіді.
		09 червня 2020 року ОСОБА_1 прийшла до відділення АТ КБ «ПриватБанк» у м. Хмельницький з цим самим текстом запиту від 07.05.2020 року, проте завідувачка цього відділення сказала, що вони не приймають звернень громадян. Лише після виклику працівників поліції вона погодилась прийняти запит від позивачки.
		Наприкінці червня 2020 року ОСОБА_1 отримала лист від 19.06.2020 року № 20.1.0.0.0/7-200609/8547 як відповідь на її інформаційний запит від 09.06.2020 року. Проте, вказана відповідь не містить жодної інформації за запитом позивачки за пунктами 1-4, натомість у ньому стверджується, що кошти за винятком 2 835 грн. 40 коп. могли позивачкою використовуватись; сума коштів 19 888 грн. 15 коп. і кошти депозитного рахунку (вклад «Стандарт» строковий на 3 міс.) не продовжений банком після 12.03.2020 року внаслідок так званого виконання постанови ДВС про арешт коштів на суму 2 835 грн. 40 коп.; сума коштів з депозиту були заблоковані банком на усю суму аж до 21 квітня 2020 року.
		Проте, дана інформація про блокування лише частини коштів на пенсійному рахунку не відповідає дійсності, що підтверджується відповідними скриншотами повідомлень АТ КБ «ПриватБанк» (п. 6, 7 додатків до позову).
		Отже, на думку позивачки завідомо злочинне блокування усіх коштів на двох її рахунках, незаконне розірвання депозитного вкладу без попередження, як і ненадання їй інформації за її зверненнями в електронному режимі від 23.03.2020 року, 4 рази від 07.06.2020 року, надання примітивної відписки на її інформаційний запит від 09.06.2020 року від 19.06.2020 року, яка не містить відповіді на її запит за пунктами 1-4, що вона отримала наприкінці червня 2020 року, тоді як згідно із Законом «Про доступ до публічної інформації» на інформаційний запит визначено 5-ти денний термін на відповідь - усе це є абсолютно завідомо протиправними діями і злочинною бездіяльністю службових осіб цього банку, це зухвале нехтування її законними зверненнями.
		У Законах України «Про інформацію» та «Про звернення громадян» безпосередньо передбачено як наслідок протиправної поведінки (ненадання інформації на запит особі) - відшкодування моральної шкоди.
		ОСОБА_1 вказує, що зазначена поведінка відповідача є усвідомленим знущанням з неї - особи похилого віку. Вона потерпає від таких зловмисних протиправних злодіянь, їй доводиться викликати невідкладну медичну допомогу, бо від постійного розуміння і відчуття масштабів порушення її прав артеріальний тиск підвищується до 220, напади тахікардії сягають 160 ударів/хв. Таке є реальною небезпекою не тільки для її здоров`я, а й для її життя. Тривале знущання над її правами з боку службових осіб банку, таке тотально принижує її честь і гідність.
		Таким чином, виходячи із принципу розумності і справедливості, моральні втрати від порушення її прав позивачка оцінила у розмірі 1 500 000 грн. 
		На підставі викладеного позивачка просить суд визнати завідомо протиправними дії й бездіяльність з ненадання їй своєчасної та повної відповіді за її зверненнями від 23.03.2020 року, від 29.03.2020 року, чотирьох - від 07.05.2020 року, останнім - від 09 червня 2020 року до Хмельницької філії АТ КБ «ПриватБанк» та АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати відповідачів за відповідними повноваженнями, з урахуванням тривалого правопорушення, надати позивачці інформацію за її зверненнями і запитом від 23.03.2020 року, від 29.03.2020 року, чотирьох - від 07.05.2020 року, останнім - від 09 червня 2020 року; визнати незаконними й завідомо протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк», вчинені протягом періоду з 13 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року щодо тривалого блокування сум коштів на пенсійному рахунку з сумою 19 888,15 грн. при вимозі державного виконавця про списання коштів з рахунку позивачки в обсязі 2 835 грн. 40 коп.; визнати незаконними й завідомо протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» й Хмельницької філії АТ КБ «Приватбанк» з розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 міс., не продовжений банком усупереч умов договору після 12.03.2020 року № рахунку НОМЕР_1 ; сума коштів 10 002,25 грн.; з тривалого, до 05 червня 2020 року, зухвалого неповернення залишку коштів на цьому рахунку в обсязі 7 166 грн. 81 коп. після списання 21 квітня 2020 року суми 2 835 грн. 40 коп. на виконання постанови державного виконавця; стягнути з відповідачів 1 500 000 грн. у розмірі по 750 000 грн. з кожного заподіяної моральної шкоди унаслідок грубого тривалого безпрецедентного порушення прав позивачки на інформацію, що стосується її особисто, та необхідна їй для захисту її прав.
		Ухвалою суду (суддя Колієв С.А.) від 17 березня 2025 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання у справі.
		09 травня 2025 року представниця АТ КБ «ПриватБанк» Бацей Т.М. подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного: запит від 23.03.2023 року до АТ КБ «ПриватБанк» не надходив, натомість надходили запити від 08 та 13 травня 2020 року, 09 червня 2020 року, на які відповідачем подано відповідь 19.06.2020 року. Також стверджує, що Банк листом від 25.03.2020 року за №2 0.1.0.0.0/7-200312/984 повідомив виконавчу службу про виконання постанови про арешт коштів від 12.03.2020 року та про наявність достатньо коштів для виконання постанови на двох рахунках позивачки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . 
		16.04.2020 року Банк отримав від Другого відділу ДВС у м. Хмельницький платіжну вимогу про примусове списання грошових коштів у розмірі 2 835 грн. 40 коп. згідно виконавчого листа від № 686/8543/17 від 28.01.2020 року, у якій було зазначено рахунок для списання коштів, після чого банком було проведено дане списання.
		«Пенсійний» рахунок позивачки нормативно не визначений як рахунок із спеціальним режимом використання, а є звичайними поточним рахунком та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як «пенсійний». Таким чином, твердження позивачки щодо незаконності блокування видаткових операцій з двох її рахунків та щодо того, що постанову про арешт пенсійного рахунку банк взагалі не повинен був виконувати є надуманим та таким, що не відповідає чинному законодавству. При цьому позивачка не надала беззаперечних доказів того, що «пенсійний» рахунок використовувався нею тільки для цільових зарахувань пенсійних коштів.
		21 квітня 2020 року банк отримав постанову державного виконавця про зняття арешту і арешт з рахунків позивачки було знято.
		Щодо депозиту: 12 березня 2020 року був накладений арешт на депозитний рахунок згідно постанови ДВС, сума арешту 2 835 грн. 40 коп., стягувач - ТОВ «Комфі Трейд». Тому кошти з рахунку «До запитання»: НОМЕР_6 не повернулися автоматично на основний рахунок НОМЕР_1 та залишилися на рахунку «До запитання»; 17.04.2020 року пройшло списання коштів з депозиту на запит ДВС, після чого залишок коштів став доступний позивачці. Підставою не продовження депозиту став арешт коштів позивачки.
		Щодо відшкодування моральної шкоди представниця відповідача повністю заперечу, оскільки вважає, що позивачкою не доведено протиправності дій/бездіяльності банку, наявності моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.
		13 липня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив на позов.
		Також, 13 липня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначила лише одного відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» та позовні вимоги пред`явила до одного відповідача АТ КБ «ПриватБанк»: 
		1.визнати завідомо протиправними дії й бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк» з ненадання їй відповіді за її скаргами від 23.03.2020 року, від 29.03.2020 року, чотирьох - від 07.05.2020 року, а також надання неповної відповіді й з перевищенням законодавчого строку на 5 днів за її інформаційним запитом від 09 червня 2020 року, що вона подала після розблокування АТ КБ «ПриватБанк» доступу до використання нею коштів на двох рахунках: картковому пенсійному НОМЕР_2 та картковому депозитному НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ); 
		2.зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням тривалого правопорушення, надати їй відповідь за її скаргами від 23.03.2020 року, від 29.03.2020 року, чотирьох - від 07.05.2020 року, а також повну відповідь за її інформаційним запитом від 09 червня 2020 року за пунктами 1-4 цього запиту; 
		3.визнати незаконними й завідомо протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк», вчинені протягом періоду з 12 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року щодо тривалого незаконного блокування її доступу до використання коштів на пенсійному рахунку з сумою 19 888,15 грн. при вимозі державного виконавця про списання коштів з її рахунку в обсязі 2 835 грн. 40 коп.; 
		4.визнати незаконними й завідомо протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» з розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 міс., не продовжений банком усупереч умов договору від 21.10.2015 року після 12.03.2020 року, № рахунку НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ); з початковою сумою вкладу 10 000 грн., а також з тривалого, до 05 червня 2020 року, зухвалого неповернення залишку коштів з цього рахунку в обсязі 7 166 грн. 81 коп. після списання 17 квітня 2020 року суми 2 835 грн. 40 коп. на виконання постанови державного виконавця; 
		5.стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» 1 500 000 грн. заподіяної моральної шкоди унаслідок грубого тривалого безпрецедентного порушення її прав на відповідь за скаргами, а також на інформацію за її інформаційним запитом від 09.06.2020 року, тривалого знущання, вчиненого протягом періоду з 12 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року, щодо незаконного блокування її доступу до використання коштів на пенсійному рахунку з сумою 19 888 грн. 15 коп., а також розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 міс., не продовжений банком усупереч умов договору після 12.03.2020 року, й тривалого блокування використання нею коштів на цьому рахунку.
		04 вересня 2023 року представниця відповідача Бацей Т.М. подала до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 .
		Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року по справі було забезпечено докази.
		Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року провадження у справі було зупинено.
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року ухвалу суду від 20 грудня 2023 року було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Ухвалою суду від 22 березня 2024 року провадженні у справі було поновлено.
		Ухвалою суду від 02 травня 2024 року по справі було витребувано докази.
		Ухвалою суду від 10 червня 2024 року підготовче засідання у справі було закрите, справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою суду від 06 травня 2025 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Колієва С.А.
		08 травня 2025 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано на розгляд судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Карплюку О.І.
		09 травня 2025 року ухвалою суду було задоволено самовідвід судді Карплюку О.І. 
		13 травня 2025 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано на розгляд судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Палінчаку О.М.
		Ухвалою судді Палінчака О.М. від 16 травня 2025 року дану справу було прийнято до провадження та призначено судове засідання у справі.
		В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала уточненні вимоги позову, просила їх задоволити в повному обсязі.
		Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Кирдан А.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що у діях працівників банку відсутні будь-які порушення закону.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
		Щодо застосування строку позовної давності.
		Проте на території України строк позовної давності було призупинено: 
		-у період з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року згідно п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України - під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину; 
		-у період з 17.03.2022 року по 29.01.2024 року згідно п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції, яка діяла до 29.01.2024 року: цей розділ ЦК було доповнено п. 19 на підставі Закону № 2120-IX від 15.03.2022 року - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії;
		-у період з 30.01.2024 року по 03.09.2025 року згідно п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що діє з 30.01.2024 року на підставі Закону від 08.11.2023 року № 3450-IX: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦК, зупиняється на строк дії такого стану. 
		Отже, з урахуванням того, що спірні правовідносини сторін виникли з 12 березня 2020 року, а у період з 02 квітня 2020 року по день розгляду справи перебіг строку позовної давності призупинено, суд приходить до висновку про те, що позивачкою не пропущено строку позовної давності звернення до суду з даним позовом.
		Судом об`єктивно встановлено, що 14 березня 2020 року при спробі розрахуватися платіжною карткою, емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», позивачці ОСОБА_1 стало відомо, що на її рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ) накладено арешт на виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенко М.В. від 12 березня 2020 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_7.
		Зазначеною постановою головного державного виконавця було постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів , що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 2 835 грн. 40 коп.
		Оскільки станом на день накладення арешту, на рахунку позивачки НОМЕР_2 був залишок грошових коштів у сумі 19 888 грн. 15 коп., на рахунку НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ) - 10 000 грн. 00 коп., тобто коштів на кожному рахунку окремо було більше, аніж зазначено у постанові від 12.03.2020 року, позивачка обурилась діями Банку щодо накладення арешту на обидва рахунки, оскільки такі дії позбавили її засобів до існування, що стало підставою для подання нею скарг на адресу АТ КБ «ПриватБанк» від 23.03.2020 року (на електронну адресу Банку help@pb.ua), від 29.03.2020 року (на електронну адресу Банку help@pb.ua), чотирьох - від 07.05.2020 року (на електронну адресу Банку help@pb.ua, help@privatbak.ua), а також інформаційного запиту від 09 червня 2020 року (отримано особисто працівником Банку).
		19 червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав позивачці відповідь на її запит.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення
		Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
		Відповідно до ст. 5 Закону № 393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
		Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
		Проаналізувавши копії звернень ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» від 23.03.2020 року, від 29.03.2020 року, чотирьох - від 07.05.2020 року та від 09 червня 2020 року, суд дійшов висновку про відповідність їх вимогам ст. 5 Закону № 393/96-ВР.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
		Згідно ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
		Згідно матеріалів справи встановлено, та не заперечується представником відповідача (Том 1 а.с. 16, 73 (зворот), що єдину вмотивовану відповідь відповідач надіслав позивачці 19 червня 2020 року, тобто з порушенням строків, встановлених ст. 20 Закону № 393/96-ВР.
		Згідно ст. 24 Закону № 393/96-ВР особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
		Отже, позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнння завідомо протиправними дії й бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк» з ненадання їй відповіді за її скаргами від 23.03.2020 року, від 29.03.2020 року, чотирьох - від 07.05.2020 року, а також надання неповної відповіді й з перевищенням законодавчого строку на 5 днів за її інформаційним запитом від 09 червня 2020 року, що вона подала після розблокування АТ КБ «ПриватБанк» доступу до використання нею коштів на двох рахунках: картковому пенсійному НОМЕР_2 та картковому депозитному НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ) підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання неправомірними дій АТ КБ «ПриватБанк» з не надання ОСОБА_1 відповіді на її скаргами від 23 березня 2020 року, та невчасного надання відповіді на її інформаційні запити від 07 травня 2020 року (повторно 08 травня 2020 року та 13 травня 2020 року) та від 09 червня 2020 року.
		Щодо вимоги про зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням тривалого правопорушення, надати їй відповідь за її скаргами від 23.03.2020 року, від 29.03.2020 року, чотирьох - від 07.05.2020 року, а також повну відповідь за її інформаційним запитом від 09 червня 2020 року за пунктами 1-4 цього запиту, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні з урахуванням надання відповіді АТ КБ «ПриватБанк» 19.06.2020 року, а також того, що з часу подання позивачкою звернень до відповідача пройшло більше п`яти років та усі спірні питання сторін буде вирішено у межах розгляду даної цивільної справи і надано їм правову оцінку.
		Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними й завідомо протиправними дій АТ КБ «ПриватБанк», вчинені протягом періоду з 12 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року щодо тривалого незаконного блокування її доступу до використання коштів на пенсійному рахунку з сумою 19 888,15 грн. при вимозі державного виконавця про списання коштів з її рахунку в обсязі 2 835 грн. 40 коп. судом встановлено наступне.
		 
		Відповідно до п. 1.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями. 
		Згідно із частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		Позивачем не доведено, що рахунок НОМЕР_2 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 є рахунком зі спеціальним режимом використання, спеціальним чи іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом.
		Разом з тим, як уже встановлено, на рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ) відповідачем було накладено арешт на виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенко М.В. від 12 березня 2020 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_7, у якій вказано: накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів , що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 2 835 грн. 40 коп.
		Отже, відповідачу АТ КБ «ПриватБанк» як особі, що має доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, а саме, щодо залишку грошових коштів на двох банківських рахунках, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , було достеменно відомо, що на кожному з цих двох рахунків позивачки було достатньо коштів на виконання постанови головного державного виконавця від 12.03.2020 року.
		Але, незважаючи на це, відповідач прийняв рішення про накладення арешту на всі банківські рахунки позивачки, відкриті у АТ КБ «ПриватБанк» без урахування обмеження щодо суми, зазначеного у постанові головного державного виконавця від 12.03.2020 року - 2 835 грн. 40 коп.
		В судовому засіданні представник відповідача вказав, що арешт на рахунки позивачки був накладений лише у межах суми, заявленої у постанові від 12.03.2020 року - 2 835 грн. 40 коп., проте дане твердження спростовується наданими позивачкою скриншотами повідомлень з застосунку «Приват24» (том 1 а.с. 19, 20) щодо неможливості здійснення будь-яких операцій за її рахунками. 
		Представником АТ КБ «ПриватБанку» нормативно не обґрунтовано та не доведено необхідність накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 з урахуванням того, що на іншому її арештованому рахунку НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ) було достатньо коштів для стягнення згідно постанови головного державного виконавця від 12.03.2020 року, і саме з якого в подальшому було стягнуто зазначену головним державним виконавцем суму коштів - 2 835 грн. 40 коп.
		У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк», вчинені протягом періоду з 12 березня 2020 року до 21 квітня 2020 року, з блокування доступу ОСОБА_1 до використання коштів на її банківському рахунку НОМЕР_2 .
		Щодо депозитного рахунку.
		ОСОБА_1 просить суд визнати незаконними й завідомо протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» з розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 міс., не продовжений банком усупереч умов договору від 21.10.2015 року після 12.03.2020 року, № рахунку НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ); з початковою сумою вкладу 10 000 грн., а також з тривалого, до 05 червня 2020 року, зухвалого неповернення залишку коштів з цього рахунку в обсязі 7 166 грн. 81 коп. після списання 17 квітня 2020 року суми 2 835 грн. 40 коп. на виконання постанови державного виконавця. 
		Відповідно до умов укладеного між сторонами договору 21.10.2015 року та Умов та Правил надання банківських послуг: продовження вкладів «Стандарт» строком на 3-12, 18 та 24 місяці через вклад «До запитання»: 2.2.1.3.8. Банк має право автоматично продовжити вклад на такий самий строк через вклад «До запитання». Кошти перераховуються на вклад «До запитання» по закінченні строку вкладу, та через 3 календарні дні автоматично повертаються на той самий вклад у випадку, якщо Клієнт не затребував всю суму вкладу або її частину. Порядок продовження зазначений у Договорі / Заяві про приєднання.
		2.2.1.3.9. Вклад «До запитання» відкривається без укладення додаткових угод одночасно з строковим вкладом виключно для зарахування коштів в період продовження строкового вкладу на новий строк. Договір вкладу «До запитання» укладається на невизначений строк і дорівнює строку дії договору строкового вкладу, з урахуванням, можливості продовження строкового вкладу на новий строк. Поповнення вкладу «До запитання» самостійно Клієнтом не передбачається (за виключенням 3-х денного періоду продовження вкладу). Дія вкладу «До запитання» припиняється після розірвання строкового вкладу та виплати всієї суми строкового вкладу разом із процентами.
		11.03.2020 року кошти з депозитного рахунку НОМЕР_1 по закінченню чергових трьох місяців перейшли на вклад «До запитання» НОМЕР_6 для лонгації депозитного договору, як відбувалось що три місяці згідно умов укладеного між сторонами договору.
		Однак, 12.03.2020 року був накладений арешт на депозитний рахунок згідно постанови головного державного виконавця, у зв`язку з чим, кошти зі стану «До запитання»: НОМЕР_6 не повернулись автоматично на депозит, тобто на основний рахунок НОМЕР_1 та залишилися в стані «До запитання».
		17.04.2020 року пройшло списання коштів з депозиту на виконання постанови головного державного виконавця від 12.03.2020 року.
		21 квітня 2020 року постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенко М.В. межах виконавчого провадження № НОМЕР_7 було знято арешт з коштів ОСОБА_1 та направлено дану постанову на виконання до АТ КБ «ПриватБанк».
		Згідно копії листа АТ КБ «ПриватБанк» від 19.06.2020 року (том 1 а.с. 16-18) арешт з депозитного рахунку ОСОБА_1 було знято після отримання постанови головного державного виконавця від 21.04.2020 року. Доказів того, що після 21.04.2020 року і до 05 червня 2020 року рахунок депозитний рахунок був заблокований (арештований) позивачкою суду не надано.
		Отже, судом не встановлено порушень з боку відповідача щодо, як зазначає позивачка, розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 міс., не продовжений банком усупереч умов договору від 21.10.2015 року після 12.03.2020 року, № рахунку НОМЕР_1 (за новим форматом: НОМЕР_4 ); з початковою сумою вкладу 10 000 грн., а також з тривалого, до 05 червня 2020 року, зухвалого неповернення залишку коштів з цього рахунку в обсязі 7 166 грн. 81 коп. після списання 17 квітня 2020 року суми 2 835 грн. 40 коп. на виконання постанови державного виконавця. Тому у задоволенні даної вимоги ОСОБА_1 суд відмовляє.
		Щодо відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 вказано, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України). По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
		Позивачка ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом вказала, що розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди протиправними діями відповідача становить 1 500 000 грн. 00 коп., який вона визначила виходячи з характеру порушеного права та обсягу, глибини і тривалості завданих душевних страждань, який позивачка вважає розумним та справедливим.
		Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, з урахуванням особи позивачки (похилий вік, ІІ група інвалідності, стан її здоров`я), глибину і тривалість душевних і фізичних страждань, завданих їй відповідачем невиконанням норм Закону України «Про звернення громадян» та необґрунтованим блокуванням її банківського рахунку, тривалості часу на відновлення її порушених прав, пришов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки 7 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди.
		Судові витрати.
		Згідно положень ч. ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Разом з тим, об`єктивно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою з ІІ групою інвалідності (том 1 а.с. 13).
		У відповідності до пункту 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп.
		У відповідності до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку стягнення судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача в дохід держави.
		Позивачкою було заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру та одну майнового. Розмір судового збору розраховується за ставками, які діяли на дату подання позову до суду (2023 рік): першу позовну вимогу задоволено частково - 1 073 грн. 60 коп. / 2 = 536 грн. 80 коп., у задоволенні другої позовної вимоги відмовлено, третю позовну вимогу задоволено у повному обсязі - 1 073 грн. 60 коп., у задоволені четвертої позовної вимоги відмовлено; п`ята позовна вимога матеріального характеру задоволена судом частково - пропорційно до розміру задоволеної вимоги судовий збір становить 62 грн. 63 коп.
		Отже, в сумі розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави за результатами розгляду дано справи становить 1 673 грн. 03 коп.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
		ухвалив:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) з не надання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) відповіді на її скаргами від 23 березня 2020 року, та невчасного надання відповіді на її інформаційні запити від 07 травня 2020 року (повторно 08 травня 2020 року та 13 травня 2020 року) та від 09 червня 2020 року.
		Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), вчинені протягом періоду з 12 березня 2020 року до 21 квітня 2020 року, з блокування доступу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) до використання коштів на її банківському рахунку НОМЕР_2 .
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) 7 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
		В задоволенні решти вимог - відмовити. 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) в дохід держави судовий збір в сумі 1 673 грн. 03 коп.
		Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено 18 липня 2025 року.
		 
		Суддя: О.М. Палінчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...