Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/14007/24 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 18.07.2025. Зареєстровано: 19.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.
Дата набрання законної сили: 18.07.2025
Номер судового провадження: П/320/14007/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		У Х В А Л А
		18 липня 2025 року м.Київ № 320/14007/24
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року (який встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23 лютого 2024 року);
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року (який встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23 лютого 2024 року) та виплатити відповідно розраховані суми пенсії.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу позивача задоволено.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 скасовано.
		Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
		Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796.
		Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести індексацію та виплату пенсії позивача із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,60 грн.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2025 виправлено допущену в резолютивній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року описку, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в адміністративній справі № 320/14007/24 у наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796.».
		Дана ухвала є невід`ємною частиною постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року.
		12.05.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява у порядку статті 383 КАС України, якою позивач просить суд:
		- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в м. Києві, викладене по його суті у формі листа №2600-0310-8/72324 від 23.04.2025, щодо порядку індексації пенсії позивачу з 01.03.2024 по формулі, визначеній відповідачем у цьому листі, що зроблено начебто на виконання рішення суду;
		- зобов`язати відповідача виконати судове рішення №320/14007/24 від 14.04.2025 відповідно до суті наведених позивачем-стягувачем розрахунків вище, відповідно до діючого законодавства України, що визначає порядок проведення індексації пенсії позивачу-стягувачу відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 27.01.2025 у справі №620/7211/24.
		Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
		Згідно з частинами першою та другою статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
		Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
		Загальні вимоги до форми та змісту заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду встановлені статтею 383 КАС України.
		Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
		Згідно з частинами 4 та 5 статті 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
		Відтак, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
		Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України у заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
		У свою чергу, як визначено в статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
		Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
		Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
		При цьому, подана у даній справі заява, в порядку статті 383 КАС України, до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
		З системного аналізу викладених положень, слідує, що на позивача покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».
		Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача, закріплених у статті 5 Закону «Про судовий збір», пільг позивач не надав.
		Втім, позивачем, в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.
		Крім того, відповідно до положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
		Отже, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а та від 27.06.2019 у справі №807/220/18, аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі №200/5793/20-а).
		Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
		Аналіз частини першої статті 383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем саме на виконання такого рішення суду.
		Суд встановив, що станом на дату подання до суду заяви в порядку 383 КАС України відсутні докази відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами, виданими в межах цієї справи.
		Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 визначено, що перед тим як подати заяву у порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
		Суд вважає, що позивачем не дотримано вимог пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України, позаяк у поданій заяві не зазначено: інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформацію про хід виконавчого провадження (після пред`явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), яка б свідчила, що позивач вичерпала всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
		Поряд з цим, положеннями статті 75 Закону №1404-VIII встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Зокрема частиною першою наведеної норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Слід зазначити, що у постанові від 08.11.2024 у справі №340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
		Таким чином подана заява, за відсутності інформації про хід виконавчого провадження, в тому числі і щодо перевірки його виконання, не відповідає вимогам пункту 8 частини другої статті 383 КАС України.
		Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 24.04.2025 у справі №340/5977/22.
		Відтак, оскільки подана позивачем у порядку статті 383 КАС України заява не відповідає встановленим вище вимогам, тому вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
		Суд вважає за необхідне роз`яснити, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду у порядку, встановленому законом, після усунення вказаних вище недоліків у спосіб належного оформлення заяви (зокрема, з дотриманням вимог пунктів 7, 8, 9 частини другої статті 383 КАС України, з врахуванням статті 249 КАС України).
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243, 248, 383 КАС України, суд
		У Х В А Л И В:
		Заяву в порядку статті 383 КАС України  повернути без розгляду.
		Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду у порядку, встановленому законом.
		Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
		 
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
		 
		СуддяЖук Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...