Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/1755/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 21.07.2025. Зареєстровано: 21.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.

Номер судового провадження: 2/336/1749/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 336/1755/25
		Пр. 2/336/1749/2025 
		18.07.25
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 липня 2025 року                                                                 м.Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Маркіної А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/1755/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми пенсійної виплати, 
		без повідомленням (виклику) сторін (учасників справи), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Представник позивача за довіреністю Литвинець Ю.С. в інтересах позивача 20.02.2025 через систему «Електронний суд» звернулась до суду із зазначеною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідача надмірно виплачену суму пенсійної виплати у сумі 85 471,28 гривні.
		В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком з 04.08.2017. Після ретельної перевірки виконання рішення суду № 280/5818/19 від 27.12.2019, спеціалістами відділу перерахунків пенсій в грудні 2022 року встановлено факт невірного обчислення пенсійної виплати ОСОБА_1 . Так, 05.08.2019 надана заява щодо переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» із зарахуванням до стажу державної служби періоди роботи з 13.02.1995 по 31.07.2017. Разом із заявою пенсіонером надано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка на ранг, надбавка за вислугу років) від 01.08.2019 №08-70-05-27/335 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби від 01.08.2019 №08-70-05-27/334, видані Державною фіскальною службою України «Запорізька митниця ДФС».
		Додатково спеціалістами відділу перерахунків пенсій направлено лист до Державної фіскальної служби України щодо надання оновлених довідок про складові заробітної плати, на який надано оновлену довідку № 08-70-05-27/15 від 12.05.2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка на ранг, надбавка за вислугу років).
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019, по справі №280/5818/19, яке набрало законної сили 13.03.2020, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з дати звернення пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», а саме з 05.08.2019.
		Сторона позивача стверджує, що зобов`язання щодо врахування при призначенні пенсії державного службовця вищезазначених довідок про заробітну плату, виданих Державною Фіскальною Службою України «Запорізька митниця ДФС», відсутні, що, в свою чергу, не дає право ОСОБА_1 на призначену пенсію державного службовця, починаючи з 13.03.2020. Отже, при врахуванні вищезазначеного та відповідно проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився, що, в свою чергу, призвело до переплати у сумі 85 471,28 гривень за період з 13.03.2020 по 31.10.2022. На теперішній час пенсіонер згоду на утримання переплати пенсії не надавав, зайво виплачені кошти до Головного управління ПФУ не надходили.
		Таким чином, враховуючи наведене, оскільки безпідставно набута відповідачем пенсія, фактично, є завданням шкоди державному бюджету та призводить до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України, із посиланням на ст.1212 ЦК України, представник позивача просить задовольнити позов в повному обсязі, стягнути зазначену суму на користь позивача з ОСОБА_1 .
		Ухвалою судді від 07.03.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Відповідно до ухвали постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.
		16.04.2025 до матеріалів справи, із дотриманням визначеного вище строку, надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, як такого, що є безпідставним, наголошуючи на обов?язковості виконання судового рішення, ухваленого в порядку адміністративного судочинства, яким захищено його соціальні права. 
		Крім того, 16.04.2024 до справи надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , за змістом якої він просить визнати дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови виконання у повному обсязі рішення суду про призначення пенсії державного службовця протиправними, зобов`язати відповідача виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5818/19 в повному обсязі, зобов`язати відповідача відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, заподіяну незаконними діями її посадових осіб у сумі 36 329,10 гривень, визначити порядок і строк виконання рішення, зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Ухвалою суду від 21.04.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1  до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу державної влади при відмові у виконанні судового рішення в повному обсязі повернуто позивачу ОСОБА_1 . Роз`яснено право звернення із відповідним адміністративним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати до суду примірник позовної заяви із доданими документами для надіслання відповідачеві та надіслати копію позовної заяви із додатками ОСОБА_1 . Вимоги щодо надіслання копії позовної заяви відповідачеві, як встановлено за результатами виконання ухвали суду (30.04.2025), стороною позивача дотримані.
		За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Ухвалою суду від 12.05.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) до розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.
		Інших заяв та клопотань до матеріалів справи не надходило, зокрема, заяв по суті справи, інших процесуальних дій судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань.
		Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, не проводиться згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
		Відповідно до ч.1,8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
		Розглянувши позовну заяву, відзив, дослідивши наявні письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі № 280/5818/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено в повному обсязі. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з дати звернення пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», а саме з 05.08.2019. Дане рішення набрало законної сили 13.03.2020 та відповідно до ч.2 ст.14 КАС України є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Згідно з мотивувальною частиною рішення суду:
		"Позивачу, ОСОБА_1 , призначено пенсію за віком з 04.08.2017 згідно його особистої заяви від 09.08.2017 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, обчислену із заробітної плати 1217477 грн., визначеної за період роботи з 01.07.2000 по 31.07.2017 на підставі даних персоніфікованого обліку, з урахуванням страхового стажу 41 рік 7 місяців 18 днів.
		У зв`язку з досягненням встановленого законом пенсійного віку державного службовця (62 роки) 05.08.2019 позивачем подано заяву до Шевченківського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії державного службовця на підставі п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
		Рішенням Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформленим у вигляді повідомлення від 26.09.2019 №1762/02 позивачу відмовлено в призначенні іншого виду пенсійного забезпечення з тих підстав, що він є посадовою особою контролюючого органу, якій присвоєно спеціальне звання, і, відповідно до цього, посада не належить до категорії державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ».
		На звернення позивача, Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України надано відповідь, викладену у листі від 16.10.2019 №24287/Л-111, відповідно до якої період роботи на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання до 20-річного стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця, не зараховується.
		Також, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.11.2019 № 2420/Л-9 позивача повідомлено про те, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця.
		Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 21.05.1998, ОСОБА_1 народився - ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилось 62 роки. Тобто, на час звернення до відповідача останній мав 41 рік 7 місяців 18 днів страхового стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 -XII та постанови Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994. Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку № 622, - пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ є протиправними".
		За приписами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, факт перебування на обліку ОСОБА_1 у зв?язку із статусом пенсіонера в ГУ ПФУ в Запорізькій області окремому доказуванню не підлягає.
		Згідно з матеріалами справи, а саме, за даними листа за підписом начальника ГУ ПФУ в Запорізькій області, скерованого 29.02.2024 на адресу ОСОБА_1 , повідомлено про те, що виникла переплата пенсії в сумі 85 471,28 гривень в результаті перерахунку, за період з 01.03.2020 по 31.10.2022, тому управління пропонує повернути пенсію. 
		Підстави для здійснення перерахунку пенсійних виплат, - виду та/або розміру пенсії, а також порядок його здійснення, нормативне підгрунтя у даному листі не повідомлені та не роз?яснені, так само, неможливо встановити таких підстав й з довідок (протоколів пенсійних виплат), долучених стороною позивача до справи.
		Судом також встановлено, що згідно з листом начальника Шевченківського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя ГУ ПФУ в Запорізькій області, вих.№від 20.05.2020, управлінням повідомлено ОСОБА_1 про те, що отримано рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/5818/19 від 27.12.2019, яке набрало законної сили 13.03.2020. Так, після надходження довідок про заробітну плату управлінням здійснено перерахунок пенсії з 05.08.2019 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
		У листі від 02.11.2022 за підписом начальника відділу обслуговування громадян №7 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомлено відповідачу, що управлінням скеровано лист до Державної фіскальної служби України щодо надання оновлених довідок про складові заробітної плати, отримано оновлені довідки для призначення пенсії державного службовця. Разом з цим, у вказаному вище рішенні суду зобов`язання щодо врахування при призначенні пенсії державного службовця вищевказаних довідок про заробітну плату відсутні, що зумовило зміну розміру пенсії у бік зменшення з урахуванням зростання прожиткового мінімуму.
		Розрахунок, здійснений ОСОБА_1 , суд не приймає, оскільки він не відповідає критеріям належності з урахуванням предмету доказування у даній справі. Так, ч.1,2 ст.77 ЦПК України врегульовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Предметом позову є стягнення з відповідача суми надмірно нарахованої та виплаченої пенсії як державному службовцю. Підставою для звернення до суду є встановлення з боку позивача відсутності підстав для виплати відповідачеві вказаного виду пенсійних виплат та у зазначеному розмірі й неможливість стягнення безпідставно сплачених сум пенсійних виплат в позасудовому порядку.
		При розгляді справи суд виходить з таких норм чинного законодавства.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 
		Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України).
		Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до Рішення КСУ у справі N 1-25/2010 від 29.06.2010 N 17-рп/2010, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За приписами до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
		За приписами ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
		Як передбачено ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Крім того, за положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Також, за положеннями ст.1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XI (далі Закон №1788-XI) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
		Крім того, відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		Відповідно до ст. 101 Закону № 1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
		Згідно з п.3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст.50 Закону № 1058-IV, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
		Приписами ч.1,2 ст.103 Закону № 1788-XI закріплено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
		З аналізу наведених норм видно, що підставою для повернення надміру виплаченої пенсії є або встановлення факту зловживання з боку пенсіонера, або подання страхувальником недостовірних даних. Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону № 1788-XI є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
		Отже, пенсіонер не несе відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень. Разом з цим, аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідним управлінням Пенсійного фонду за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
		Суд бере до уваги, що управління Пенсійного фонду мають беззаперечне право утримати зайво сплачені суми пенсії саме у випадку зловживань з боку пенсіонера. При цьому, пенсіонери повинні відшкодувати дійсну шкоду, яку заподіяли у зв`язку з одержанням зайвих сум пенсії. В жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. 
		Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
		У цій справі суд виходить з того, що зловживанням з боку пенсіонера в розумінні наведених вище норм є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. 
		Проте, у даному випадку стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку відповідача, винність його дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання пенсійних виплат.
		Більше того, позивач жодних доказів на підтвердження обґрунтованості своєї позиції не надає. Не можна дійти висновків й з приводу того, з яких нормативних підстав зобов`язання щодо врахування при призначенні пенсії державного службовця довідок про заробітну плату мало бути зазначено судом у тексті рішення, що зумовило зміну позиції позивача з цього приводу вже за спливом тривалого строку після набрання рішенням законної сили.
		Тому, за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку відповідача, підстави для стягнення з пенсіонера виплачених сум пенсії, нарахування якої здійснювалось пенсійним управлінням з використанням дискреційних повноважень при прийнятті рішення про призначення та встановлення розміру пенсії, відсутні.
		П.1 ч.1 ст.1215 ЦК України передбачено, що не підлягають поверненню, зокрема, безпідставно набуті пенсії, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Вказана норма не застосовується у разі зловживань та недобросовісної поведінки набувача пенсії.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Заява №29979/04) визнав низку порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.1 Першого протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами. Разом з цим, у вказаній справі викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
		Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
		Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
		Суд також наголошує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують виникнення помилки при нарахуванні пенсії відповідачу та дозволяють з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, або помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків певними службовими особами, відповідальними за призначення й нарахування пенсійних виплат.
		Також суд враховує, що п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Суд додатково звертає увагу на тому, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.
		Необхідно також звернути увагу, що у рішенні по справі «CAKAREVIC v.CROATIA» (заява №48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Встановивши вищенаведені обставини, оцінивши наявні докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд визнає недоведеними позовні вимоги позивача, тому ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.
		Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 гривень, слід залишити за позивачем. 
		Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 32, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 278-279 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми пенсійної виплати відмовити.
		Витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) залишити за позивачем.
		Реквізити сторін: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, адреса місцезнаходження: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012;
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Рішення суду складено та підписано 18.07.2025.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                        Л.  А.  Вайнраух

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...