Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 553/553/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 21.07.2025. Зареєстровано: 21.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.

Номер судового провадження: 2/553/1000/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Подільський районний суд міста Полтави 
		Справа № 553/553/18 
		Провадження № 2/553/1000/2025 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		 
		21.07.2025м. Полтава
		 
		 
		 
		 
		Подільський районний суд м. Полтави в складі:
		головуючого судді                Ткачука Ю.А.,
		за участю 
		секретаря судового засідання        Чоповди А.В.
		представника позивача            Дурдинець Р.Ю.,
		представника відповідача            Клименка О.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		26.03.2018 представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.02.2007 відповідач отримала кредит у розмірі 1400,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у встановленому розмірі. Відповідачка зобов`язання по кредитному договору не виконала, у зв`язку з чим, станом на 28.02.2018 заборгованість відповідачки становить 34822,59 грн., з яких: 2971,83 грн. - заборгованість за кредитом; 25847,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3869,27 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн.  штраф (фіксована частина); 1634,41 грн.  штраф (процентна складова). Враховуючи наведене, представник позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
		Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24.05.2018 у цивільній справі № 553/553/18 позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості був задоволений. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.02.2007 в сумі 34822,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15.04.2025 вказане заочне рішення  скасоване, справа призначена до розгляду за привалами спрощеного позовного провадження.
		На підставіЗакону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26лютого 2025року №4273-IX,з 25.04.2025змінене найменуванняЛенінського районного суду міста Полтави на Подільський районний суд міста Полтави.
		30.04.2025 представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що в анкеті-заяві відсутні умови договору про відповідальність позичальника у виді неустойки (пені та штрафів). Долучені до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг не підписані відповідачкою. Будь-які докази, які б підтверджували, що саме із цими умовами ознайомлена відповідачка, до суду не надані, тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Зазначив про протиправність вимог про одночасне стягнення штрафу та пені. Також просив суд застосувати позовну до заявлених вимог та відмовити позивачу у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності.
		02.06.2025 до суду від представниці позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представниця позивача зазначила про незгоду з доводами представника відповідача. Вказала, що до матеріалів справи долучена підписана відповідачкою Заява, в якій вказані істотні умови кредитування, а саме: відсоткова ставка в розмірі 1,9% на місяць (22,8% на рік) на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1%, карта  «Універсальна». На підтвердження наявності заборгованості додала виписку по рахунку, довідку про встановлені кредитні ліміти по картці, довідку про термін виданої карти. Просила врахувати, що відповідачкою не подавався власний розрахунок заборгованості, а тому відсутні підстави вважати наданий банком розрахунок неналежним. Щодо строків позовної давності звернула увагу, що термін дії кредитної карти  кінець лютого 2013 року. Остання оплата за кредитом відбулась 12.08.2015, що стверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. Тому строк позовної давності перервався вказаною оплатою 12.08.2015 та почався заново, з 13.08.2015 до 13.08.2018. Позивач звернувся з позовом у березні 2018 року, тобто у межах позовної давності. Тому підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
		У судовому засіданні представниця позивача Дурдинець Р.Ю. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні викладеним у заявах по суті справи.
		Представник відповідача  адвокат Клименко О.Ю. зазначив, що відповідачка користувалась кредитною карткою, виданою ПАТ КБ «Приватбанк», не заперечив наявність можливої заборгованості у відповідачки по виданій картці. Проте зазначив, що відповідачка особисто здійснила останнє погашення заборгованості по кредиту 29.07.2009, що вбачається з наданої представницею позивача виписки по рахунку. Після вказаної дати відповідачка погашення заборгованостіне здійснювала. Тому строк позовної давності сплив у липні 2012 року. Оскільки позивач звернувся до суду із позовом у лише 2018 році, після спливу строку позовної давності, тому просив відмовити позивачу у позові. Також заперечив здійснення відповідачкою платежу 12.08.2015, зазначивши, що цей платіж був службовою операцією банку, під час якої банком самостійно були списані кошти з іншої карти відповідачки та спрямовані на погашення заборгованості за кредитом. Тому наполягав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.
		Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив таке.
		22.02.2007 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (на даний час АТ КБ "Приватбанк") та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі 1400,00 грн., із встановленою базовою процентною ставкою 1,9% на місяць на залишок заборгованості та щомісячною комісією 1%, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Сторони також домовились, що заява позичальника разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Свою згоду ОСОБА_1 висловила у своїй заяві, яку власноручно підписала (а. с. 8).
		На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 була видана кредитна картка № 5457082953163982, типу «Універсальна», з терміном дії - лютий 2013 року, та встановлений по картці кредитний ліміт, що підтверджується довідками АТ КБ «Приватбанк» реєстр. № 000004400802705 від 12.05.2025 та реєстр. № 0000004400796140 від 12.05.2025 (а.с. 103,102).
		Станом на28.02.2018через неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитними договором у ОСОБА_1 виникла перед банком кредитна заборгованість у розмірі 34822,59 грн., з яких: 2971,83 грн. - заборгованість за кредитом, 25847,08 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3869,27 грн - пеня та комісія, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1634,41 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 5-7).
		З виписки за договором № б/н за період 01.01.1999 - 24.05.2018, встановлено, що відповідач особисто здійснювала операцію «депозит», тобто погашення суми кредиту, в розмірі 100,00 грн., 29 липня 2009 року, а внесені 12 серпня 2015 року на погашення кредиту кошти в розмірі 1005,41 грн. були службовою операцією Банку (автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти відповідача), тобто дія була вчинена не самою відповідачкою, та без її відома (а.с. 97-101).
		У судовому засіданні представник відповідачки заперечував той факт, що вона здійснювала оплату з погашення заборгованості за кредитним договором після 29 липня 2009 року.
		АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної кредитної заборгованості лише 26 березня 2018 року (а. с. 2, 26).
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Отже, з досліджених доказів судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , у порушення умов договору, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, та має заборгованість перед позивачем.
		Разом із цим, представник відповідачки заявив про застосування строку позовної давності.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
		Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
		Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		За змістом частини першої статті 264 ЦК України підставою вважати, що перебіг позовної давності перервався, є вчинення саме особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, зокрема, надіслання позивачу певного листа, самостійного зарахування на рахунок позивача певної частини заборгованості.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).
		Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачки:
		- заборгованості за кредитом у розмірі 2971,83 грн.;
		- заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 25847,08 грн.;
		- пеня та комісія у розмірі 3869,27 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., та штрафу (процентна складова) у розмірі 1634,41 грн.
		Щодо стягнення заборгованості за кредитом, суд зазначає таке.
		Судом було встановлено, що відповідачка 22.02.2007 отримала кредит у ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки № НОМЕР_1 , типу «Універсальна», з терміном дії - лютий 2013 року. Останній платіж на погашення кредиту був вчинений відповідачкою 29.07.2009. 
		Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідачки за кредитом становить 2971,83 грн.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що з дня вчинення відповідачкою дії щодо сплати кредиту, тобто 29.07.2009, і до дня звернення позивача до суду, тобто 26.03.2018, минуло більше трьох років, у зв`язку з чим позовна давність щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2971,83 грн. сплила.
		При цьому суд відхиляє доводи представниці позивача про переривання перебігу позовної давності договірним списанням коштів, оскільки самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача, що свідчить про визнання ним свого боргу, і не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності, тому, позивачем пропущено позовну давність для захисту наведених цивільних прав та інтересів. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснені самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.
		Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16, Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц (провадження № 61-2501св18), Верховним Судом у постанові від 20 березня2019 року у справі № 467/1266/16-ц (провадження № 61-16566св18).
		Щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд бере до уваги, що згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		За умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк дії картки - до 28 лютого 2013 року включно. 
		Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		Відтак, у межах строку кредитування до 28 лютого 2013 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. 
		З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснював нарахування процентів за кредитом як в межах строку кредитування, так і після його закінчення - до 28.02.2018.
		Загальна заборгованість відповідачки за нарахованими процентами в межах строку кредитування, станом на 28.02.2013 року, становила 2951,49 грн. 
		Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
		Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі№ 6-2462цс16.
		Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, зі сплати процентів кожного місяця впродовж строку кредитування до кінця лютого 2013 року, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
		Відтак, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячнихплатежів за договоромвизначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. 
		Позивач звернувся до суду з позовом 26.03.2018, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу за процентами, нарахованими в межах строку кредитування (28.02.2013).Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими в межах строку кредитування процентами у розмірі 2951,49 грн. заявлені поза межами позовної давності.
		Заборгованість відповідачки по процентам за користування кредитом, нарахованим після закінчення строку кредитування (з 01.03.2013 до 28.02.2018) становить 22895,59 грн. 
		Суд бере до уваги, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
		З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом (див. пункт 54 цієї постанови), то після 28.02.2013позивач не мав права такі проценти нараховувати.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 01.03.2013 до 28.02.2018 позовна давність не може бути застосована. А тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованим у період з 01.03.2013 до 28.02.2018, тобто після закінчення строку кредитування (28.02.2013) суд відмовляє за необґрунтованістю.
		Щодо позовнихвимог простягнення пеніта комісії у розмірі 3869,27 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., та штрафу (процентна складова) у розмірі 1634,41 грн. суд зазначає таке.
		Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
		Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
		Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.
		Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.
		Судом встановлений факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.
		Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафів та пені.Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
		При цьому суд зазначає, що відповідно до наданого до суду розрахунку заборгованості, позивачем зазначена загальна сума заборгованості пені та комісії без розбивки за видами здійснених нарахувань. Разом з цим, з виписки по рахунку вбачається, що комісія нараховувалась позивачем щомісячно, в межах строку кредитування (останній раз 31.01.2011). З урахуванням дати звернення позивача до суду, вимоги про стягнення комісії заявлені поза межами позовної давності. 
		Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
		З огляду на те, що суд відмовляє у позові, тому на підставі статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст.4,12,76-81,83,258,259,265,268,272-273,352-355 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Акціонерного товаристваКомерційний банк«Приватбанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості  відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд м.Полтави або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1д.
		Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
		 
		Повний текст рішення складений 21.07.2025.
		 
		 
		Суддя Подільського районного суду міста Полтави  Ю. А. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...