Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/13548/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 61-10580ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/13548/16-ц
		провадження № 61-10580св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року у складі судді Олійника О. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (далі - АТ «Харківміськгаз»), про визнання дій протиправними, визнання акта недійсним, стягнення суми та зобов`язання вчинити дії.
		Позов мотивований тим, що 20 вересня 2016 року, в той час, коли вона знаходилася у лікарні, до котельної її домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 проникли особи, які представилися співробітниками АТ «Харківміськгаз». Вказані особи проводили якісь маніпуляції з її лічильником газу, що саме сталось з ним після цього позивачу невідомо.
		28 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримала акт про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920, згідно з яким провідний інженер ОСОБА_3 та інженер ОСОБА_4 АТ «Харківміськгаз» за участю представників позивача: Скрипки К. О. та Кожедуба В. О., які є її синами, встановили, що пломба лічильника газу викликає сумніви у справжності відбитка клейма. Начебто, після встановлення порушень, представники відмовились у наданні доступу до лічильника газу, у результаті чого немає можливості його демонтувати. Відповідно до пункту 5 зазначеного акта позивачу як споживачу запропоновано надати доступ для демонтажу лічильника для проведення експертизи до 07 жовтня 2016 року.
		ОСОБА_1 вважала дії співробітників АТ «Харківміськгаз» такими, що порушують її права та законні інтереси, які охороняються Конституцією України та Законами України, а сам акт таким, що складений з порушенням норм законодавства.
		Відповідно до підпункту 6 пункту 28 договору про надання населенню послуг з газопостачання від 19 вересня 2014 року № 1006105859, який позивач уклала з АТ «Харківміськгаз», вона як споживач зобов`язана забезпечувати збереження та цілісність лічильників газу і пломб на них та на газових приладах і пристроях. Той факт, що співробітники АТ «Харківміськгаз» незаконно проникли до її домоволодіння та проводили якісь маніпуляції із лічильником газу без її згоди та без її присутності, наводить на думку, що вони навмисно здійснили дії щодо самого лічильника та пломб, у результаті яких лічильник та пломби зламані, про що самі співробітники вказали у своєму акті.
		На момент складання акта і візиту співробітників АТ «Харківміськгаз» позивача не було дома. Вона вважає, що пошкодження лічильника і пломб спричинили саме співробітники АТ «Харківміськгаз», адже вона не могла відповідно до договору забезпечити збереження лічильника та пломб із причин своєї відсутності у момент проникнення до її домоволодіння.
		Також в акті про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 вказано, що після виявлення порушень у доступі до газових приладів та лічильника відмовлено представниками власника та немає можливості виконати демонтаж лічильника. Таке твердження співробітників відповідача є помилковим.
		Позивач наголошувала, що на момент незаконного проникнення до її домоволодіння, та безпосередньо до лічильника її не було дома, будь яких доручень щодо надання доступу до її житла чи газового лічильнику вона нікому не надавала. Тому посилання про те, що співробітникам АТ «Харківміськгаз» відмовлено у доступі є неправдивим. Якщо навіть припустити, що позивач як споживач допустила порушення під час користування газом, представники АТ «Харківміськгаз» в її присутності повинні скласти акт у двох примірниках, на підставі якого визначається розмір збитків, завданих споживачем. Один примірник акта залишається споживачу. Проте цих вимог працівники АТ «Харківміськгаз» не виконали.
		Навіть якщо не брати до уваги той факт, що співробітники АТ «Харківміськгаз» незаконно проникли до житла позивача і провели якісь дії з її лічильником, складаний акт про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 не відповідає вимогам договору, адже у ньому є тільки два підписи представників виконавця АТ «Харківміськгаз» замість трьох. Крім того, у ньому немає відмітки про відмову позивача у його підписанні, підписів інших двох споживачів, які не заінтересовані в його складанні, а також цей акт складено у відсутності позивача.
		Виконавцем постачання газу АТ «Харківміськгаз» при проведенні вище наведених дій та складання акта про порушення, було порушено принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
		Унаслідок незаконних дій відповідача щодо виявлення та фіксації порушення, комісія про донарахуванню об`єму природного газу прийняла незаконне рішення по нарахуванню їй вартості обсягу газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року та склала на його підставі незаконний акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року. Тому зазначене рішення та акт розрахунку також підлягають скасуванню.
		Крім того, позивач просила стягнути з ПАТ «Харківміськгаз» на її користь вартість газопостачання за серпень 2016 року. Оскільки їй не повернули лічильник газу Октава G6, зав. № 391690, то вона також наполягала на необхідності повернення цього лічильника у повіреному стані та встановлення його на місце обліку газу.
		З огляду на викладене ОСОБА_1 з урахуванням доповнень від 05 березня 2018 року (т. 1, а. с. 72 - 74) просила:
		визнати дії співробітників АТ «Харківміськгаз» провідного інженера ОСОБА_3 та інженера ОСОБА_4 щодо проникнення до житла протиправними;
		визнати акт про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 недійсним;
		скасувати протокол засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року та складений на його підставі акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року;
		стягнути з АТ «Харківміськгаз» на її користь 178,85 грн вартості газопостачання за серпень 2016 року;
		зобов`язати АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу Октава G6, зав. № 391690, у повіреному стані та встановити його на місце обліку газу;
		стягнути з АТ «Харківміськгаз» на користь позивача судові витрати у повному обсязі.
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Встановивши, що за результатами експертизи лічильника газу підтверджено факт несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника, суд зробив висновок, що у відповідача наявні підстави для прийняття рішень про порушення та про визнання обґрунтованим донарахування обсягів природного газу на підставі документів, які оскаржуються позивачем.
		Відповідно до змісту постанови Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 643/12826/20 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Харківміськгаз», в якому просила визнати недійсним та таким, що не підлягає сплаті акт-розрахунок від 26 жовтня 2018 року. Цією постановою рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року було скасовано, а у задоволення позову відмовлено. У постанові апеляційного суду встановлено, що за результатами експертизи лічильника газу підтверджено факт несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника та наявні підстави для прийняття рішень про порушення та про визнання обґрунтованим донарахування обсягів природного газу. Постанова апеляційного суду набрала законної сили 07 липня 2021 року.
		Оскільки судами першої та апеляційної інстанції у справі № 643/12826/20 між тими ж самими сторонами судами була надана оцінка таким доказам як: акт про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920, протокол засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року та складений на його підставі акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року, як таких, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та узгоджуються із висновками експерта від 09 жовтня 2017 року №1743, виданим Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. 3асл. проф. М.С. Бокаріуса, позивачем не надано підтверджуючих доказів, які би спростували висновки експертизи та експертного трасологічного дослідження, суд першої інстанції вважав ці докази преюдиційними, а відповідні обставини доведеними і такими які не підлягають доказуванню або спростуванню за допомогою іншого (цього) судового процесу.
		Доводи позивача про те, що співробітники АТ «Харківміськгаз» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконно проникли до житла позивача, склали акт за її відсутності, адже вона в цей час проходила лікування, суд вважав необґрунтованими.
		Суд встановив, що демонтаж лічильника газу проводиться представником газопостачальної (газотранспортної) організації, якому в установленому порядку надано право виконувати монтажні роботи за присутності представників споживача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є синами позивача, тобто володільцями житла позивача, тому вправі без доручення позивача допустити до себе у приміщення співробітників відповідача з метою перевірки приладу обліку газу, що узгоджується зі статтями 405, 714 ЦК України, статтею 156 ЖК України. Водночас сини позивача відмовились отримувати примірник акта, що зафіксовано на відеозаписі. Доказів того, що співробітники АТ «Харківміськгаз» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконно проникли до житла позивача, суду не надано. Також не надано суду доказів, що сини позивача, не є співвласниками чи членами сім`ї власника будинку.
		Позивач зазначала, що була відсутня під час демонтажу лічильника, перебувала у лікарні, не уповноважувала нікого бути її представником. Проте позивач не надала жодного доказу, який би підтвердив поважність причин її відсутності при демонтажі вимірювального приладу за адресою проживання та клопотання про відкладення демонтажу лічильника для забезпечення присутності її як споживача при здійсненні такої дії.
		За таких обставин суд першої інстанції зробив висновок, що вимога про визнання дій співробітників АТ «Харківміськгаз» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо незаконного проникнення до житла позивача є недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.
		Вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача вартості газопостачання за серпень 2016 року, а також зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу у повіреному стані та встановити його на місце обліку газу, суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, адже порушень чинного законодавства з боку відповідача під час судового розгляду не встановлено.
		Крім того, доведено втручання у прилад обліку газу. Отже, цей лічильник є непридатним для здійснення обліку споживання газу, а споживачу замість демонтованого лічильника встановлено інший, про що складений акт № 129 про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи від 13 жовтня 2016 року.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання акта про порушення від 20 вересня 2016 року недійсним, скасування рішення комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року та складеного на його підставі акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року скасовано.
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в цій частині закрито.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд зазначив, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
		Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірним, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. 
		Суд першої інстанції не врахував вказане вище та дійшов помилкового висновку щодо розгляду справи в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання акта про порушення від 20 вересня 2016 року недійсним. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Апеляційний суд також не погодився з висновком суду про наявність підстав для розгляду по суті вимог позивача про скасування рішення комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року та складеного на його підставі акта -розрахунку від 26 жовтня 2018 року.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 643/12826/20 рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Харківміськгаз» про визнання акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року недійсним та визнання його таким, що не підлягає сплаті, відмовлено.
		Як на підстави вказаного позову ОСОБА_1 посилалась на ті самі обставини, що і при зверненні до суду у цій, а саме: що документи були складені без її присутності, на них не має особистого підпису позивача, поштою їх не отримано. Крім того, судом не досліджено висновок від 09 жовтня 2017 року № 1743, яким встановлено, що сліди на кришці відлікового пристрою з внутрішнього боку та біля отворів для пломб заводу-виробника, корпусі відлікового пристрою, у своїй сукупності не мають достатньої інформативності для однозначної диференціації їх як утворених внаслідок повторного встановлення пломб заводу виробника, тобто вказані сліди могли утворитись також в ході первинного дослідження лічильника при видаленні пломб. Предметом позову є оскарження акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року, а не дії співробітників АТ «Харківміськгаз» та визнання акта про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 недійсним.
		Апеляційним судом у справі № 643/12826/20 надавалась оцінка акту про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920, протоколу засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року та складений на його підставі акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року, як такі що складені відповідно до вимог чинного законодавства узгоджуються із висновками експерта від 09 жовтня 2017 року №  1743, виданим Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. 3асл. проф. М. С. Бокаріуса, що позивачем не надано підтверджуючих доказів, які би спростували висновки експертизи та експертного трасологічного дослідження, суд у цій справі сприймає ці докази як преюдиційні, тобто доведені і як такі які не підлягають доказуванню або спростуванню за допомогою іншого (цього) судового процесу.
		Оскільки матеріали справи свідчать, що є така що набрало законної сили постанова Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 643/12826/20, що ухвалена між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача про скасування рішення комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року та складеного на його підставі акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Позивач, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів того, що представники відповідача 20 вересня 2016 року неправомірно проникли до належного їй житла.
		Оскільки порушень чинного законодавства з боку відповідача під час судового розгляду встановлено не було і доведено втручання у прилад обліку газу Октава G6, зав. № 391690, що свідчить про його не придатність для здійснення обліку газу належним чином, а споживачу замість демонтованого лічильника встановлено інший - Октава G6, зав. № 355067, про що складено акт № 129 про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи від 13 жовтня 2016 року, апеляційний суд погодився з висновками суду про відмову в задоволенні позову про визнання протиправними дії дій співробітників АТ «Харківміськгаз» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо незаконного проникнення до житла, про стягнення з відповідача на користь позивача вартості газопостачання за серпень 2016 року та про зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути ОСОБА_7 лічильник газу Октава G6, зав. № 391690, у повіреному стані та встановити його на місце обліку газу.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 . Просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суди не надали належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 не було попередньо письмово повідомлено про дату перевірки обладнання обліку газу у її домоволодінні. У день перевірки обладнання обліку газу у домоволодінні позивача і складання акта про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні. Телефоном їй було повідомлено, що 20 вересня 2016 року до її домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 прибули невідомі їй особи, які представилися співробітниками АТ «Харківміськгаз», проникли до її домоволодіння, пройшли у приміщення, яке вона використовує як опалювальну та провели невідомі дії з лічильником газу в котельній її домоволодіння, нібито, за участі її представників: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому вони встановили, що пломба лічильника газу викликає сумніви у справжності відбитка клейма на ній. У акті про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 вказано, що начебто після встановлення порушень представники ОСОБА_1 відмовились у наданні доступу до лічильника газу, тому немає можливості його демонтувати. При цьому не відповідають дійсності твердження апеляційного суду, наведені в мотивувальній частині постанови, що оскаржується, про спотворення відбитку клейма, адже такі твердження не відповідають жодному висновку експерта, наявному в матеріалах справи;
		суди зробили помилкові висновки щодо представництва інтересів ОСОБА_1 під час перевірки обладнання обліку газу у її домоволодінні та складання акта про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920. Вона нікого не уповноважувала на представництво її інтересів перед АТ «Харківміськгаз», у тому числі під час перевірки обладнання обліку газу у її домоволодінні та складанні акта про порушення. Крім того, в акті про порушення зазначені дані, які підтверджують осіб, вказаних в цьому акті. У суді першої інстанції ОСОБА_1 заявляла клопотання про допит як свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою з`ясування факту їхньої присутності під час складання зазначеного акта, а також обставин його складання. Проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання, а суд апеляційної інстанції вказане проігнорував. В акті про порушення наявне посилання на проведення відеозйомки під час його складання. Водночас така відеозйомка не була надана для ознайомлення ОСОБА_1 , вона відсутня в матеріалах справи. Тому, враховуючи посилання на відеозйомку в акті про порушення від 20 вересня 2016 року, сам акт є неналежним доказом у справі;
		акт про виявлені порушення від 13 жовтня 2016 року № 129 складений з численними порушеннями вимог для складання такого акта, визначених в Додатку 1 до пункту 3.2.2 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті (далі - Положення № 619), зокрема: в графі «Назва населеного пункту» не зазначено назву населеного пункту; в графі «який встановлено за адресою» не зазначено повну адресу споживача; в графі «Споживач згідно із заявою від "___" ____________ 200_р.,N _______або представник газопостачальної (газотранспортної) організації» відсутні передбачені актом необхідне підкреслення відповідної підстави для складання даного акта; в графі акта неправильно зазначено заводський назву лічильнику газу: а саме, замість назви «Октава G6» - вказано назву лічильнику газу «Октава G76», який ніколи не встановлювався за адресою її домоволодіння; в графі «дата проведення повірки _________ з причини:» не зазначено дату. Таким чином, вказаний акт є неналежним, недопустимим, недостовірним, недостатнім доказом та не може бути підставою для відшкодування збитків. Проте суди належної оцінки цим обставинам не надали;
		акт про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи від 13 жовтня 2016 року № 129 складений з порушенням вимог для складання такого акта, визначених в Додатку 1 до пункту 3.2.2 Положення № 619, а саме: в графі «Назва населеного пункту» не зазначено назву населеного пункту; в графі «який встановлено за адресою» не зазначено повну адресу споживача; в графі «дата проведення повірки _________ з причини:» не зазначено дату. Отже, цей акт є неналежним, недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом. Проте суди вказане проігнорували;
		апеляційним судом не врахований висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 646/4703/18, згідно з яким направленню ЗВТ на експертизу повинно передувати складання протоколу про таке направлення. Проте ані перед, ані після направлення на експертизу лічильника газу, демонтованого представниками АТ «Харківміськгаз» із домоволодіння ОСОБА_1 , такий протокол про направлення ЗВТ на експертизу не складався, він відсутній в матеріалах справи;
		не відповідають дійсності твердження апеляційного суду про фіксацію на фотознімках пломб з номерами, адже така фотозйомка не проводилась Тому зазначені фотознімки відсутні в матеріалах справи, а в самому акті про виявлені порушення від 13 жовтня 2016 року № 129 відсутні відмітки про проведення зазначеної фотозйомки;
		надаючи оцінку висновку судової трасологічної експертизи від 09 жовтня 2017 року № 1743, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в акті експертизи лічильника газу від 20 жовтня 2016 року № 770 Е, а також у висновку судової трасологічної експертизи номери пломби в упаковочному пакеті досліджуваного лічильника газу не співпадають. Вказане ставить під сумнів те, який саме лічильник газу був об`єктом експертного дослідження і ким саме здійснювалось стороннє втручання в пакування з лічильником газу до, можливо, під час, та після експертного дослідження. Крім цього, суди не надали оцінки фактам, викладеним в  розділі «Дослідження» висновку судової трасологічної експертизи від 09 жовтня 2017 року № 1743. Суди не надали оцінки тій обставині, що сліди (механічні пошкодження) були нанесені на лічильнику співробітниками АТ «Харківміськгаз» при знятті пломб заводу-виробника ударним способом в рамках експертизи від 20 жовтня 2016 року № 770 Е. Відсутність пошкоджень на лічильнику до їх нанесення співробітниками АТ «Харківміськгаз» до проведення експертизи № 770 Е підтверджується змістом акту про виявлені порушення від 13 жовтня 2016 року № 129, складеного за присутності ОСОБА_1 ;
		суди проігнорували те, що за наслідками експертизи складений акт експертизи лічильника газу від 20 жовтня 2016 року № 770 Е, який було підписано чотирма з п`яти присутніх членів комісії, зокрема в акті відсутній підпис представника ДП «Харківстандартметрологія» Гавриленка А. А., який відмовився від підпису, про що зазначено в акті. Під час розгляду справи Скрипка Т. Г. надала письмові пояснення про причини відсутності підпису представника ДП «Харківстандартметрологія» в акті експертизи лічильника газу від 20 жовтня 2016 року № 770 Е, які полягають в порушенні під час експертизи положень пункту 3 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем щодо відсутності при проведенні експертизи запрошення представника територіального органу регулятора, а також відсутності у членів комісії повноважень проводити експертизу пломб виробника, з урахуванням відсутності еталону-пломби виробника у АТ «Харківміськгаз». Саме тому представник «Харківстандартметрологія» відмовився від підпису акта експертизи лічильника газу від 20 жовтня 2016 року № 770 Е. Ці факти взагалі не досліджувались судом апеляційної інстанції;
		досліджуючи рішення комісії ПАТ «Харківміськгаз» від 26 жовтня 2018 року, складеного на підставі акта про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920, апеляційний суд залишив поза увагою відсутність в матеріалах справи №643/13548/16-ц доведеної у передбачений ЦПК України спосіб інформації про те, які саме приховані заходи втручання в роботу ЗВТ мали місце та ким вони були зроблені;
		апеляційний суд в частині закриття провадження про визнання акта про порушення від 20 вересня 2016 року недійсним, скасування рішення комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року та складеного на його підставі акта - розрахунку від 26 жовтня 2018 року не врахував, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку. Натомість твердження апеляційного суду про неможливість розгляду цих вимог в порядку цивільного судочинства зроблені із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах, які прийняті в адміністративному судочинстві.
		У лютому 2025 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 643/13548/16-ц та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		У вересні 2024 року матеріали справи № 643/13548/16-ц надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії суддів у кількості п`яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 646/4703/18, від 10 липня 2018 року у справі № 909/869/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 914/2384/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16 та у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 3-18гс15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що позивач проживає в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем природного газу, що постачається до цього домоволодіння. На ім`я позивача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
		20 вересня 2016 року представники відповідача провели перевірку та огляд газового обладнання, і комерційного ВОГ-ЗВТ/лічильника газу та його складових, дотримання вимог Кодексу газорозподільних систем за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає ОСОБА_1 і на яку відкритий особовий рахунок.
		20 вересня 2016 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 працівники ПАТ «Харківміськгаз» виявили порушення Кодексу газорозподільних систем: пломби лічильника газу встановлені на захисному склі лічильного механізму викликають сумніви у автентичності (заводські), навколо пломб маються сколи, подряпини, відбиток клейма спотворений. Також при впливі магнітного поля на ліву частину лічильного механізму через захисне скло, лічильник облік газу не веде, що свідчить про зміну конструкції заводського виробу. За наслідками огляду складено акт про порушення № 15/010920, відповідно до норм глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, який був складений двома представниками ПАТ «Харківміськгаз» та представниками власника Скрипкою К. А. та Кожедубом В. А., які від підпису акта відмовилися.
		До акта про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 внесено інформацію щодо: місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення вул. Плеханівська, 126, м. Харків; про дату та час проведення засідання комісії може бути повідомлено додатково; контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії).
		13 жовтня 2016 року представник газопостачальної газотранспортної організації ПАТ «Харківміськгаз» склав акт № 129 про виявлені порушення. Згідно з актом представник газопостачальної організації висловив сумнів у правильності роботи встановленого за адресою: Спортивна, 24-Б, м. Харків лічильника газу типу Октава G6, зав. № 391690, із показами 68862 куб. м з причини унеможливлення виявлення дефекту лічильника шляхом зовнішнього огляду. Акт підписаний представниками відповідача та сином позивача ОСОБА_5 .
		У цей же день, 13 жовтня 2016 року, згідно з актом про виявлення порушення від 13 жовтня 2016 року № 129 лічильник у присутності сина позивача ОСОБА_5 демонтовано для направлення на експертизу в сервісний центр з ремонту та повірки газових лічильників ПАТ «Харківміськгаз» просп. Гагаріна, 172, м. Харків, споживачу замість демонтованого лічильника встановлено інший, про що складений акт № 129 про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи від 13 жовтня 2016 року.
		З цього акту № 129 убачається, що після зняття лічильника в присутності представника споживача лічильник для захисту від зовнішнього втручання до дня проведення експертизи додатково опломбовані вхідний та вихідний патрубки лічильника та пакет пломбою газопостачальної (газотранспортної) організації (вх. с 32002766, вих. с 32002767, пакет с 32002768). В акті про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи визначено: місце проведення експертизи: просп. Гагаріна, 172, м. Харків, сервісний центр з ремонту та повірки газових лічильників ПАТ «Харківміськгаз»; дата та час експертизи: 20 жовтня 2016 року, 9 год. 00 хв. Акт підписано працівниками ПАТ «Харківміськгаз» та споживачем ОСОБА_5 (син позивача), зауважень та заперечень акт не містить.
		20 жовтня 2016 року комісія ПАТ «Харківміськгаз» спільно з ДП «Харківстандартметрологія» провели експертизу лічильника Октава G6, зав. № 391690, з показами 68862 куб. м, що належить споживачу ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Експертизою встановлено: «пломби на відліковому пристрою не відповідають зразку завода виробника; при відкритті відлікового пристрою виявлено механічні пошкодження скла відлікового пристрою з внутрішньої сторони, невідома речовина на осі відлікового пристрою в місця кріплення; пошкоджень корпусу не виявлено. Висновки комісії: приховане втручання в газовий лічильник. Лічильник упакований та направлений до інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса для дослідження достовірності пломб. За наслідками експертизи складено акт від 20 жовтня 2016 року № 770 Е, який підписаний членами комісії ПАТ «Харківміськгаз» та представником споживача ОСОБА_6 із зауваженнями. Представник ДП «Харківстандартметрологія» від підпису відмовився». Після проведення експертизи патрубки лічильника газу № 391690, опломбовано пломбами № 9565028 та № 9565027. Лічильник упакований в пакет та опломбований пломбою № с27768916.
		На фотознімках зафіксовані пломби, номери яких співпадають із зазначеними в акті про виявлення порушення від 13 жовтня 2016 року № 129.
		На фотознімках зафіксований лічильник позивача та підтверджено зазначені в акті показання.
		Згідно з висновком експертного трасологічного дослідження № 1743, складеного 09 жовтня 2017 року старшим судовим експертом Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса, вбачається, що від`єднання відлікового пристрою (його механізму) досліджуваного лічильника Октава G6, зав. № 391690, є можливим при видаленні (руйнуванні) пломб; на кришці відлікового пристрою з внутрішнього боку та отворів для пломб заводу-виробника й на корпусі відлікового пристрою досліджуваного лічильника Октава G6, зав. № 391690, є механічні пошкодження, детальний опис яких наведено у дослідницькій частині висновку. Крім того, у висновку експерт зазначила, що встановити чи утворені пошкодження на кришці відлікового пристрою з внутрішнього боку та біля отворів для пломб заводу виробника при знятті та повторному встановленні пломб заводу виробника або за інших обставин не надалося можливим, адже сліди (механічні пошкодження) на кришці пристрою у своїй сукупності не мають достатньої інформативності. Водночас висновок експерта містить опис пошкоджень лічильника, зокрема в області розташування технологічних отворів пломб заводу виробника (на краях отворів, здирів полімерного матеріалу), на внутрішніх поперечних виступах кришки, на внутрішній поверхні кришки, грані торця, пошкодження у вигляді сколів лакофарбового покриття неправильної форми та різноспрямованих окремих трас на прилеглих до отворів для пломб ділянках.
		26 жовтня 2018 року комісією ПАТ «Харківміськгаз» на підставі акта про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 з приводу несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ шляхом прихованих заходів прийнято рішення про задоволення акта відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. Визначений необлікований (донарахований) об`єм природного газу за граничними об`ємами споживання з урахуванням обсягу, відображеному на о/р: 23440,23 куб. м. Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу: 186 554,59 грн, яку необхідно сплатити споживачу протягом 5 днів з дня отримання цього рахунку. Рішення комісії оформлено протоколом необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості.
		Відповідно до акта-розрахунку вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за цінами закупівлі ПАТ «Харківміськгаз» від 26 жовтня 2018 року, розрахунок об`єму необлікованого природного газу зроблено за період з 21 вересня 2015 року до 20 вересня 2016 року з урахуванням всіх газових приладів і пристроїв споживача (плити газової, котла, побутового лічильника газу), опалювальної площі 291,80 кв. м.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо позовних вимог про визнання дій співробітників АТ «Харківміськгаз» щодо проникнення до житла позивача протиправними
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
		Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21) вказано, що «не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовною вимогою про визнання неправомірними дій особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль і така позовна вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду; відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовну вимогу про визнання неправомірними дій фізичної особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду по суті зазначеної позовної вимоги).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21) вказано, що «позивач пред`явив позовну вимогу про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль. Така позовна вимога не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу за наявності іншого передбаченого законом способу захисту прав позивача шляхом пред`явлення вимоги про витребування спірного майна; позовна вимога про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль може складати сутність доводів сторони у межах спору щодо наявності підстав для витребування спірного автомобіля з володіння іншої особи. При цьому відповідні аргументи сторони, за наявності для цього підстав, має перевірити суд у межах спору про витребування спірного автомобіля; не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовною вимогою про неправомірними дій особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль і така позовна вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду; відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовну вимогу про визнання неправомірними дій фізичної особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду по суті зазначеної позовної вимоги.
		Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
		Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		встановивши, що існування порушень законодавства з боку працівників АТ «Харківміськгаз» під час перевірки обладнання обліку газу у домоволодінні позивача не доведено, в тому числі й втручання у прилад обліку газу, суди зробили висновок про відмову в задоволенні позову в частині вимоги щодо визнання протиправними дій співробітників відповідача щодо незаконного проникнення до житла;
		проте суди не врахували, що перевірка обладнання обліку газу у домоволодіннях споживачів належить до повноважень АТ «Харківміськгаз». Разом з цим безпосередньо вимоги про визнання дій співробітників АТ «Харківміськгаз» щодо проникнення до житла позивача протиправними не можуть бути використані для захисту будь-якого цивільного права чи інтересу, їх розгляд не відповідає завданню цивільного судочинства, тому такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягають судовому розгляду;
		відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовні вимоги про визнання дій співробітників АТ «Харківміськгаз» щодо проникнення до житла позивача протиправними є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті.
		За таких обставин суди помилково розглянули по суті позовну вимогу про визнання дій співробітників АТ «Харківміськгаз» щодо проникнення до житла позивача протиправними. Тому оскаржені судові рішення в частині її вирішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі у цій частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Щодо позовних вимог про визнання недійсним акта про порушення від 20 вересня 2016 року 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16 (провадження № 61-35175св18) вказано, що «за змістом пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільної системи, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Таким чином, зазначеним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку, і тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Крім того, пунктом 3.4. Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 № 619, визначено, що у разі незгоди будь-якої сторони з висновками комісії по газопостачальній (газотранспортній) організації спірні питання вирішуються у судовому порядку. ОСОБА_1 обґрунтовував обраний ним спосіб захисту тим, що між ним та ПАТ «Запоріжгаз» існує спір щодо вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється йому до сплати як сума заподіяних відповідачеві збитків, завданих газорозподільному підприємству на підставі акту - розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу, що становить 45 912,15 грн, а також щодо порядку проведення експертизи лічильника обліку газу. Крім того, позивач вказував на те, що до закінчення вирішення вказаного судового спору, оператор газорозподільної системи, у порушення зазначених положень законодавства у сфері газопостачання, 22 квітня 2017 року провів примусове відключення його домоволодіння від системи газопостачання, перекривши газ до будинку, попередивши про те, що його відновлення відбудеться лише за умови сплати заборгованості за несанкціонований відбір газу та встановлення нового засобу вимірювальної техніки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття актів про порушення у сфері газопостачання та визнання їх недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що акт № (о/р) 021 виявлення порушень від 09 березня 2016 року, акт № 093 експертизи лічильника газу від 04 квітня 2016 року та акт про порушення № 000024 від 14 квітня 2016 року безпосередньо не встановлюють для позивача будь-яких обов`язків, а лише є фіксацією виявленого порушення, а тому їх оскарження не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту порушених прав. Зазначеного правового висновку також дійшли Верховний Суд України у постанові від 12 вересня 2011 року у справі № 6-25цс11 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 14-503цс18. Разом з тим, з урахування закріпленого на рівні спеціальних нормативно-правових актів права споживача оскаржити у судовому порядку об`єм та/або вартість донарахованого природного газу у разі незгоди з їх розміром, визначеним оператором газорозподільної системи за наслідками задоволення акту про порушення, Верховий Суд, не відступаючи від вищенаведених правових висновків Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що відмова позивачу у доступі у правосуддя призведе до невизначеності у спірних правовідносинах щодо порядку оспорення споживачем розміру нарахованих ПАТ «Запоріжгаз» матеріальних збитків, вважає помилковими висновки судів про те, що оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» щодо складення акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу від 01 липня 2016 року, яким визначено розмір збитків у сумі 45 912,15 грн, завданих газорозподільному підприємству внаслідок порушення ОСОБА_6 вимог Кодексу газорозподільних систем, не передбачено чинним законодавством».
		Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18).
		У справі, що переглядається:
		встановивши, що визнання недійсним акта про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920 саме по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі у відповідній частині вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України;
		ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є пред`явлення вимоги про скасування рішення про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року та/або складеного на його підставі акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року.
		За таких обставин постанову апеляційного суду в частині вимог про визнання недійсним акта про порушення від 20 вересня 2016 року слід залишити без змін.
		Щодо позовних вимог про скасування акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).
		Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18 зазначено, що «вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року у справі 
		№ 757/50206/20-ц вказано, що «аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що: … спір, про який заявлено позивачем у цій справі (скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на об`єкт житлової нерухомості за № 25530273, поновлення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) був предметом розгляду у цивільній справі № 757/46058/20-ц, за результатами розгляду якої прийнято рішення суду, яке набрало законної сили, тобто існує рішення по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України».
		Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
		У справі, що переглядається: 
		встановлено, що постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 643/12826/20 було скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року та відмовлено у задоволення позову ОСОБА_1 до АТ «Харківміськгаз» про визнання акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року недійсним та визнання його таким, що не підлягає сплаті (том 3, а.с. 14-23);
		як на підставу в указаному позові ОСОБА_1 посилалась на те, що: документи були складені без її присутності, на них не має особистого підпису позивача, поштою їх не отримано; висновком судової трасологічної експертизи від 09 жовтня 2017 року № 1743 встановлено, що сліди на кришці відлікового пристрою з внутрішнього боку та біля отворів для пломб заводу-виробника, корпусі відлікового пристрою, у своїй сукупності не мають достатньої інформативності для однозначної диференціації їх як утворених внаслідок повторного встановлення пломб заводу виробника, тобто вказані сліди могли утворитись також в ході первинного дослідження лічильника при видаленні пломб; предметом позову є оскарження акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року, а не дії співробітників АТ «Харківміськгаз» та визнання акта про порушення від 20 вересня 2016 року №15/010920 недійсними;
		у справі № 643/12826/20 апеляційний суд надав оцінку акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року, як такому, що складених відповідно до вимог законодавства та узгоджується із висновками експерта від 09 жовтня 2017  року № 1743, виданим Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. 3асл. проф. М.С. Бокаріуса, а позивач не надала доказів, які б спростували ці висновки;
		встановивши, що є така, що набрала законної сили постанова Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі №  643/12826/20, яка ухвалена між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що рішення суду в частині вимог позивача про скасування акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		За таких обставин постанову апеляційного суду в частині вимог про скасування акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу від 26 жовтня 2018 року слід залишити без змін.
		Щодо вимог про скасування протоколу засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року, стягнення з АТ «Харківміськгаз» на користь позивача 178,85 грн вартості газопостачання за серпень 2016 року та про зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу в повіреному стані та встановити його на місце обліку газу
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
		Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі 
		№ 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
		Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №  917/1345/17 (провадження № 12-144гс18)).
		Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19)).
		У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина перша - третя статті 367 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		при зверненні до суду ОСОБА_1 , крім іншого, просила скасувати протокол засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року;
		суд першої інстанції виходив з того, що за результатами експертизи лічильника газу підтверджено факт несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника. Тому суд вважав, що у відповідача наявні підстави для прийняття рішень про порушення та про визнання обґрунтованим донарахування обсягів природного газу на підставі документів, які оскаржуються позивачем. Відповідно до змісту постанови Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 643/12826/20 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Харківміськгаз», в якому просила визнати недійсним та таким, що не підлягає сплаті акт-розрахунок від 26 жовтня 2018 року. Цією постановою рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року було скасовано, а у задоволення позову відмовлено. У постанові апеляційного суду встановлено, що за результатами експертизи лічильника газу підтверджено факт несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника та наявні підстави для прийняття рішень про порушення та про визнання обґрунтованим донарахування обсягів природного газу. Постанова апеляційного суду набрала законної сили 07 липня 2021 року. Таким чином, у справі № 643/12826/20 між тими ж самими сторонами суди надали оцінку таким доказам як: акт про порушення від 20 вересня 2016 року, протокол засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року та складеного на його підставі акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року, як такі що складені відповідно до вимог чинного законодавства та узгоджуються із висновками експерта від 09 жовтня 2017 року №1743, виданим Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. 3асл. проф. М.С. Бокаріуса. На переконання суду першої інстанції, ці факти є преюдиційними, а відповідні обставини доведеними і такими які не підлягають доказуванню або спростуванню за допомогою іншого (цього) судового процесу. Водночас позивач не надала доказів, які би спростували висновки експертизи та експертного трасологічного дослідження. За таких обставин суд зробив висновок про відмову в задоволенні позову; 
		апеляційний суд виходив з того, що постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 643/12826/20 рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Харківміськгаз» про визнання акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року недійсним та визнання його таким, що не підлягає сплаті, відмовлено. Як на підстави позову у справі № 643/12826/20 ОСОБА_1 посилалась на ті самі обставини, що і при зверненні до суду у цій, а саме: що документи були складені без її присутності, на них не має особистого підпису позивача, поштою їх не отримано. Крім того, судом не досліджено висновок від 09 жовтня 2017 року № 1743, яким встановлено, що сліди на кришці відлікового пристрою з внутрішнього боку та біля отворів для пломб заводу-виробника, корпусі відлікового пристрою, у своїй сукупності не мають достатньої інформативності для однозначної диференціації їх як утворених внаслідок повторного встановлення пломб заводу виробника, тобто вказані сліди могли утворитись також в ході первинного дослідження лічильника при видаленні пломб. При цьому у справі № 643/12826/20 судом надавалась оцінка акту про порушення від 20 вересня 2016 року № 15/010920, протоколу засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року та складений на його підставі акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2015 року до вересня 2016 року, як такі що складені відповідно до вимог чинного законодавства узгоджуються із висновками експерта від 09 жовтня 2017 року №  1743, виданим Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. 3асл. проф. М. С. Бокаріуса. Оскільки є така, що набрала законної сили постанова Харківського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 643/12826/20, яка ухвалена між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача про скасування рішення комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року та складеного на його підставі акта-розрахунку від 26 жовтня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України;
		проте апеляційний суд не врахував, що обставини встановлені у № 643/12826/20 можуть вважатись преюдиційними під час розгляду цієї справи. Водночас існування таких обставин не може бути підставою для закриття провадження у частині позовних вимог про скасування протоколу (рішення) засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, адже предмет і підстави позову в цій справі та у справі № 643/12826/20 не є тотожними (у справі № 643/12826/20 не був предметом оскарження протокол комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року);
		особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів;
		таким чином, апеляційний суд всупереч частині першій статті 13, частині першій статті 367 ЦПК України, скасувавши рішення суду першої інстанції та закривши провадження у справі в частині вимог про скасування протоколу комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року, не переглянув оскаржене рішення суду першої інстанції в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог;
		колегія суддів наголошує, що позивач просила скасувати саме протокол засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року. Надаючи оцінку пред`явленим вимогам, суд апеляційної інстанції зазначав про рішення комісії про донарахування об`єму природного газу від 26 жовтня 2018 року, фактично ототожнивши поняття рішення та протокол;
		вимоги про стягнення з АТ «Харківміськгаз» на користь позивача 178,85 грн вартості газопостачання за серпень 2016 року та про зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу Октава G6, зав. №  391690, у повіреному стані та встановити його на місце обліку газу є похідними від вимоги щодо скасування протоколу засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року. Тому їх вирішення є можливим лише після належного апеляційного перегляду справи вимоги, яка є основною, та разом із нею.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Отже, постанову апеляційного суду в частині вимог про: скасування рішення (протоколу) засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року; стягнення з АТ «Харківміськгаз» на користь позивача 178,85 грн вартості газопостачання за серпень 2016 року; зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу в повіреному стані та встановити його на місце обліку газу належить скасувати, а справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: 
		касаційну скаргу слід задовольнити частково; 
		судові рішення в частині вимог про визнання дій співробітників АТ «Харківміськгаз» щодо проникнення до житла позивача протиправними скасувати, а провадження у цій частині закрити;
		постанову апеляційного суду в частині вимог про визнання недійсним акта про порушення від 20 вересня 2016 року та про скасування акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу від 26 жовтня 2018 року залишити без змін;
		постанову апеляційного суду в частині вимог про: скасування рішення (протоколу) засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року стягнення 178,85 грн вартості газопостачання за серпень 2016 року та зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу у повіреному стані та встановити його на місце обліку газу скасувати, а справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
		Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про визнання дій співробітників АТ «Харківміськгаз» щодо проникнення до житла позивача протиправними скасувати, а провадження у цій частині закрити.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про визнання недійсним акта про порушення від 20 вересня 2016 року, скасування акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу від 26 жовтня 2018 року залишити без змін.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про скасування рішення засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року, стягнення 178,85 грн вартості газопостачання за серпень 2016 року та зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу у повіреному стані та встановити його на місце обліку газу скасувати.
		Справу № 643/13548/16-ц в частині позовних вимог про скасування протоколу засідання комісії про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26 жовтня 2018 року, стягнення 178,85 грн вартості газопостачання за серпень 2016 року та зобов`язання АТ «Харківміськгаз» повернути позивачу лічильник газу у повіреному стані та встановити його на місце обліку газу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у скасованій частині втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                 В. І. Крат
		Судді:                                                                                            Д. А. Гудима
		І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...