Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/2219/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.
Дата набрання законної сили: 21.07.2025
Номер судового провадження: 61-14674ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		21 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 521/2219/23
		провадження № 61-14674св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), 
		третя особа - Професійна спілка робітників морського транспорту України,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року, ухвалене у складі судді                   Сегеди О. М., та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (далі - ХФ ДП «АМПУ» (адміністрація Херсонського МП)), третя особа - Професійна спілка робітників морського транспорту України (далі - ПСРМТУ), в якому уточнивши позов, просила суд: 
		- поновити її на роботі на посаді інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП); 
		- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2022 року до дати ухвалення рішення включно, з вирахуванням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 24 806,34 грн.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 29 грудня 2022 року, на підставі наказу від 28 грудня 2022 року № 321-К, її звільнено з роботи за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, відповідно до наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».
		Позивач уважала, що її звільнення є незаконним, проведено з чисельними порушеннями процедури звільнення, оскільки роботодавець порушив частину третю статті 41 КЗпП України, не забезпечив можливість її переведення на іншу роботу та у день звільнення, а саме 29 грудня 2022 року, не видав їй належним чином завірену копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, чим порушив частину першу статті 47 КЗпП України.
		Стверджувала, що вона не відмовлялася від можливості переведення на іншу роботу, хоча у повідомленні про заплановане вивільнення зазначено про необхідність повідомити роботодавця про відмову від переведення на вакантну посаду.
		Крім того, після її звільнення, 30 грудня 2022року, у неузгоджений із нею спосіб, месенджером направлене зображення оригіналу наказу про звільнення, хоча відповідно до вимог КЗпП України, роботодавець зобов`язаний видати належним чином засвідчену копію наказу про звільнення.
		Вона є членом професійної спілки робітників морського транспорту України з перебуванням на обліку у первинній профспілковій організації Херсонського МП, однак, її звільнення з профспілкою не узгоджувалось.
		Крім того, на дату звільнення дія трудового договору із нею була відповідачем призупинена, хоча відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Позивач уважала, що її трудові права порушено відповідачем.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року позов  ОСОБА_1 до ДП «АМПУ» в особі ХФ ДП «АМПУ» (адміністрація Херсонського МП), третя особа - ПСРМТУ, про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
		 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (адміністрація Херсонського МП).
		 
		Стягнуто з ДП «АМПУ» в особі ХФ ДП «АМПУ» (адміністрація Херсонського МП)                у дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
		 
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ДП «АМПУ» в особі ХФ ДП «АМПУ» (адміністрація Херсонського МП) залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси             від 31 січня 2024 року - без змін.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що доказів ознайомлення позивача зі спільними рішеннями відповідачем та доказів домовленості між сторонами трудового договору про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації відповідач суду не надав. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких кадрових документів, що знаходилися в особовій справі позивача, в яких були б зазначені контактні дані останньої, зокрема номер телефону, на який відповідач месенджером направляв документи про її звільнення. Факт ознайомлення позивача з кадровими документами з її вивільнення відповідач не зафіксував. Позивачу не було запропоновано деякі вакантні посади на підприємстві, від можливості переведення на які вона                                         не відмовлялася. 
		 
		При цьому суди врахували положення частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації) та дійшли висновку, що відсутність погодження звільнення позивача із профспілковою організацією не застосовується, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
		 
		Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем встановленого частиною четвертою статті 41 КЗпП України обов`язку та, відповідно, про незаконність звільнення позивачки з роботи та скасування наказу про звільнення і поновлення позивача на роботі.
		Строк звернення ОСОБА_1 з цим позовом дотриманий.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звільнення ОСОБА_1                                   не працювала та не отримувала заробітну плату, наказ ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» не оскаржила та з ним погодилася. При скасуванні наказу про звільнення позивач повертається в первісне положення, а саме набуває статус працівника, з яким призупинено дія трудового договору.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалити в цій частині постанову про задоволення позову. 
		 
		Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відповідач не оскаржив, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в цій частині в касаційному порядку не переглядаються. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		20 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження                           у справі, витребувано її матеріали із Малиновського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 805/2562/16-а (провадження № К/9901/21179/18), від 26 серпня              2020 року у справі № 501/2316/15 (провадження № 61-37956св18), від 28 грудня 2022 року у справі № 460/2675/18 (провадження № К/9901/47606/21), від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 03 серпня        2023 року у справі № 683/1256/22 (провадження № 61-4759св23), від 04 жовтня     2023 року у справі № 750/1146/22 (провадження № 61-8472св23), від 31 січня         2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження N 61-6897св23).
		 
		Вважає, що оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач допустив порушення вимог частини четвертої статті 41 КЗпП України та поновив її на посаді, отже, мав стягнути на її користь середній заробіток, як міру матеріальної відповідальності роботодавця за порушення її конституційних прав. 
		 
		Суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що виразилося в незастосуванні імперативної норми частини другої статті 235 КЗпП України, неправильно тлумачать частинну четверту статті 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та застосували його до правовідносин, де він не підлягає застосуванню.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У грудні 2024 року ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Наказом від 30 жовтня 2015 року № 477-к ОСОБА_1 переведена на посаду провідного інженера 2 категорії з обліку доходів з розрахунків за послуги                                      з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП).
		 
		Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні»  встановлено початок простою для працівників Філії (включаючи позивачку та самого керівника Філії) з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		 
		Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії», у зв`язку із військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, з 11 травня 2022 року була призупинена дія трудових договорів з працівниками Філії (за переліком до наказу, включаючи ОСОБА_1 ) до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		 
		Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 15 грудня 2022 року №53-ОП на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій; за відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності ХФ ДП «АМПУ», з виведенням Філії з 01 березня 2022 року у простій (наказ від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні»), з призупиненням дії трудових договорів з працівниками Філії (наказ             від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого                              2022 року № 64/2022» (зі змінами), враховуючи наказ Мінінфраструктури України      від 28 квітня 2022року № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованого                     в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року № 470/37806; у зв`язку                                       з розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно                        з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року № 248), - наказано припинити трудові договори 29 грудня 2022 року з працівниками Філії, в тому числі і з ОСОБА_1 . 
		 
		Зображення наказу про припинення трудових договорів з працівниками                         від 15 грудня 2022 року № 53-ОП, повідомлення про заплановане вивільнення            від 16 грудня 2022 року №57, перелік вакантних посад від 12 грудня 2022 року  роботодавець надіслав ОСОБА_1 месенджером «Vіber» на її номер 20 грудня 2022 року, що підтверджується наданим представником відповідача протоколом про направлення документів та копіями скриншотів екрана телефону.
		 
		Відповідач керувався рішенням спільного засідання адміністрації і профкому             від 25 червня 2022 року № 5 «Щодо внесення доповнення до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» від 14 червня 2013 року             (зі змінами)», яким визначений порядок обміну інформацією та/або документами між Адміністрацією та працівниками під час дії воєнного стану та Рішення спільного засідання адміністрації і профкому від 03 жовтня 2022 року № 6 «Щодо внесення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» від 14 червня 2013 року (зі змінами)», яким змінено номер телефона та електронну пошту, на які працівник може надсилати документи.
		 
		Повідомленням про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року № 51 позивачу запропоновано ознайомитися із переліком вакантних посад від 12 грудня 2022 року в ДП «Адміністрація морських портів України» та, у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду, - протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію Філії у зручний спосіб: текстовим повідомленням на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 або месенджером («Viber», «Telegram») на номер телефону: НОМЕР_1 , та листом за адресою: АДРЕСА_1. У разі відмови від переведення на вакантну посаду - повідомити протягом трьох робочих днів у вищезазначений спосіб.
		 
		Доказів наявності листа або повідомлення позивача з відмовою від запропонованих вакансій відповідачем надано не було.
		 
		29 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера                              2 категорії з обліку доходів з розрахунків за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП)                                   за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку                     із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій (наказ № 321-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28 грудня             2022 року).
		 
		Наказ від 28 грудня 2022 року № 321-К про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 направлений відповідачем поштовим зв`язком                     у м. Херсон, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення та відомостями про відстеження трекінгу шляху поштових відправлень з офіційного інтернет-ресурсу Укрпошти, однак, доказів дійсного отримання ОСОБА_1 копії означеного наказу (так само як і повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні), відповідач не надав.
		 
		Допитана у судовому засіданні судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 (начальник фінансово-економічної служби ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП)) пояснила, що робоче місце позивача знищено, доступу до об`єктів Філії немає, роботи для позивача немає, кадрові документи надсилалися працівникам поштою та месенджером. Вона наразі працює дистанційно, можливості запропонувати позивачу працювати дистанційно не було.
		 
		ОСОБА_1 перебувала на обліку в Первинній профспілковій організації Херсонського морського торгового порту та була членом Професійної спілки робітників морського транспорту України, однак не була обрана до профспілкових органів, що свідчить про відсутність підстав для отримання згоди від профспілки на його звільнення.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначено, що «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.
		Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
		Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим                              в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.
		Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства».
		 
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що відповідно до наказів філії від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані          з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками філії» трудові відносини з ОСОБА_1 були призупинені.
		 
		Наказ про призупинення дії трудового договору позивач не оскаржувала, тому він був чинний на момент її звільнення - 29 грудня 2022 року.
		 
		Із наведеного вбачається, що на момент звільнення, незважаючи на те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» були наявні, але враховуючи їх призупинення, не передбачали виконання працівником роботи за укладеним трудовим договором та виплату роботодавцем заробітної плати, що, незважаючи на встановлення факту незаконності звільнення, не свідчить про позбавлення працівника роботодавцем можливості виконання своєї трудової функції та отримання заробітної плати.
		 
		ОСОБА_1 , в силу приписів частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не позбавлена можливості отримати середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі за рахунок держави, що здійснює збройну агресію проти України.
		 
		Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 521/2212/23 (провадження № 61-1108св24), від 28 серпня 2024 року у справі № 521/8323/23 (провадження                                                   № 61-17687св23), від 06 листопада 2024 року у справі № 521/2975/23 (провадження № 61-9676св24) (справи за позовами працівників до ДП «АМПУ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), які відповідно до приписів частини третьої статті 400 ЦПК України підлягають врахуванню.
		 
		Отже, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідають вимогам закону.
		 
		Суди попередніх інстанцій інстанції виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували положення статті 235 КЗпП України, статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до спірних правовідносин.
		Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених                            у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та у постановах Верховного Суду           від 16 липня 2020 року у справі № 805/2562/16-а (провадження № К/9901/21179/18), від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15 (провадження № 61-37956св18),       від 28 грудня 2022 року у справі № 460/2675/18 (провадження № К/9901/47606/21), від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23),            від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22 (провадження № 61-4759св23),          від 04 жовтня 2023 року у справі № 750/1146/22 (провадження № 61-8472св23),         від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження N 61-6897св23), щодо застосування положень статті 235 КЗпП України, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими, ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. При цьому колегія суддів звертає увагу, що за обставинами справи, яка є предметом касаційного перегляду, позивач не оскаржила наказ про призупинення з нею трудового договору. Оскільки трудові відносини з ОСОБА_1 на час видачі наказу про її звільнення були призупинені, вона не працювала не з вини роботодавця, а всі компенсаційні збитки за таких обставин покладаються на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		 
		Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження. 
		Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником                             у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		                                                                                                        Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...