Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 449/1010/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.
Дата набрання законної сили: 16.07.2025
Номер судового провадження: 61-2611ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 449/1010/22
		провадження № 61-2611св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельницька Ганна Володимирівна, на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року у складі судді Гуняк О. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності на земельні ділянки.
		Позов обґрунтовано тим, що вона є власницею будинковолодіння за адресою:  АДРЕСА_1 , до якого існує єдиний проїзд, що знаходиться поряд з будинком ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).
		Зазначений проїзд належить до земель загального користування, які згідно з пунктом а) частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (далі - 
		ЗК України) не можуть передаватися у приватну власність. Однак його було включено до земельної ділянки, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, 
		площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка рішенням 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області (далі - Стрілківська сільська рада) була передана у приватну власність ОСОБА_3 . 
		Надалі ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 12 квітня 2019 року № 326 подарувала земельну ділянку, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, 
		ОСОБА_2 . 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у справі № 449/765/19 (за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Стрілківської сільської ради, Бібрської міської ради, Відділу в Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В. Д., державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу 
		Рудої С. В., треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою) апеляційну скаргу    ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
		Визнано недійсним договір дарування номер 326, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Рудою С. В., земельної ділянки площею 0,2197 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
		Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2019 року, згідно з яким право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, зареєстровано за ОСОБА_2 .
		У задоволенні іншої частини позовних ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою відмовлено. 
		Незважаючи на наявність зазначеного судового рішення, ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, на дві окремі земельні ділянки: площею 0,12 га, кадастровий номер 4623387200:10:001:0350 та площею 0,0902 га, кадастровий номер 4623387200:10:001:0351, та зареєстрував право власності на зазначені земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		Посилаючись на те, що рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 було визнане незаконним та скасоване, а також скасовано правовстановлюючі документи відповідача на зазначену земельну ділянку, а тому державна реєстрація, утворених внаслідок її поділу земельних ділянок, та державна реєстрація права власності на ці земельні ділянки підлягає скасуванню, а право власності ОСОБА_8 - припиненню.  
		У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою для його обслуговування площею 0,1295 га, кадастровий номер 4623387200:10:001:0350, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 самочинно збудованого гаража ( АДРЕСА_1 ) на лінії АБ межі зазначеної земельної ділянки, звільнення земельної ділянки від належного ОСОБА_1 сміття.
		Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 29 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду 
		від 04 вересня 2023 року, відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви 
		ОСОБА_2 .
		Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. 
		Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 29 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року залишено без змін. 
		У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, зобов`язання винити дії. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 у справі № 440/765/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 «Про затвердження технічної щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160. 
		Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2197 га 
		від 12 квітня 2019 року № 326, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою С. В.
		Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2019 року, згідно з яким право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, зареєстровано за ОСОБА_2 .
		На підставі картографічних матеріалів 1956 (аєрофотозйомка) с. Малі Ланки Стрілківської сільської ради та викопіювання з проекту роздержавлення і приватизації земель Стрілківської сільської ради 1995 року, апеляційний суд встановив розташування на земельній ділянці ОСОБА_2 , кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, проїзду загального користування, який використовується для дорожнього сполучення з трьома господарствами, зокрема й господарством ОСОБА_1 .
		ОСОБА_1 безпідставно, всупереч принципу добросусідства відмовляється користуватися іншим заїздом, яким користуються власники інших сусідніх будинків ( НОМЕР_2, НОМЕР_3), з АДРЕСА_3 до її будинку ( АДРЕСА_1 ).
		З огляду на відсутність згоди ОСОБА_1 , Бібрська міська рада відмовила 
		ОСОБА_2 у вирішенні питання щодо перенесення проїзду, який використовує лише позивачка, за межі його присадибної ділянки площею 0.1295 га, кадастровий номер. 4623387200:10:001:0350 і розробити для цього відповідну містобудівну документацію.
		Наявність встановленого рішенням суду проїзду на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1 , який, зважаючи на забудову ділянки та її параметри, неможливо відділити від присадибної ділянки, унеможливлює вільне користування і володіння зазначеним будинком його власником, що дає підстави для висновку про порушення прав власника будинку НОМЕР_1 , які підлягають судовому захисту
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: 
		АДРЕСА_1 шляхом некористування земельною ділянкою, кадастровий номер 4623387200:10:001:0350, як проїздом до будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати Бібрську міську раду прийняти рішення про розробку містобудівної документації, якою перенести проїзд з АДРЕСА_3 до будинку АДРЕСА_1 за межі земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0350.
		Короткий зміст судових рішень
		Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року, залишеною без постановою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 . 
		Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_2 . Роз`яснено ОСОБА_2 , що повернення зустрічного позову не позбавляє його права звернутися до суду з позовною заявою у загальному порядку. 
		Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що статтею 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено умови прийняття до розгляду зустрічного позову, зокрема як одного із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.
		Урахувавши, що ухвалоюПеремишлянського районного суду Львівської області від 29 травня 2023 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що об`єднання позовів в одне провадження та спільний їх спільний розгляд, є недоцільним, оскільки, позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову. Спільний розгляд позову ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 може ускладнити вирішення справи, що є підставою для повернення зустрічної позовної заяви заявнику.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У березні 2025 року  ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельницька Г. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.  
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, суд першої інстанції виходив з того, що їх спільний розгляд недоцільний, оскільки позови містять різний зміст вимог і обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю чи частково виключити задоволення зустрічного позову, а також, що їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, погодившись із таким висновком суду першої інстанції, також зазначив, що подавши вчергове (вдруге) зустрічну позовну заяву, ОСОБА_2 не дотримався порядку, визначеного статтею 193 ЦПК України, оскільки пропустив визначений процесуальним законом строк, а отже, втратив право на вчинення зазначеної процесуальної дії, що є підставою для повернення зустрічного позову заявнику.  
		 
		Водночас ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд не надав оцінки клопотанню ОСОБА_2 про поновлення строку для подання зустрічного позову. За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що він втратив право на вчинення такої процесуальної дії не узгоджується з принципом диспозитивності судочинства та є безпідставним. 
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на повернення зустрічного позову ОСОБА_2 від 04 квітня 2023 року, оскільки зустрічний позов ОСОБА_2 від 31 жовтня 2024 року містить інші підстави і предмет позову
		 
		Суди не звернули уваги на те, що після повторного розгляду судом апеляційної інстанції справи № 449/765/19, ОСОБА_1 формально змінила підстави позовних вимог у цій справі у спосіб, що не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України.
		 
		Так, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на висновки, викладені у постанові Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у справі № 449/765/19, а отже після скасування зазначеного судового рішення, підстави позову перестали існувати, а позовна заява - відповідати вимогам статей 175-177 ЦПК України. Подання письмових пояснень такий процесуальний недолік не виправляють. 
		 
		Таким чином, суди самоусунулись від з`ясування підстав обох позовів і не врахували однорідність правовідносин сторін, не звернули уваги на те, що доведеність підстав позовів не має вирішуватися на стадії прийняття позову. 
		 
		Суди попередніх інстанцій не врахували, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані не тільки на скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу земельної ділянки, що була об`єктом спору у справі № 449/765/19, але й скасування їх державної реєстрації в державному земельному кадастрі, що не було предметом спору у справі № 449/765/19. 
		 
		Не звернули уваги на те, що і первісний і зустрічний позови стосуються однорідних за змістом земельних правовідносин - використання земель житлової забудови, зокрема земельної ділянки, кадастровий номер: 4623387200:10:001:0350, площею 0,1295 га, призначеної для обслуговування належного ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		ОСОБА_2 захищає право використання ділянки у визначених межах для обслуговування свого житлового будинку і просить суд зобов`язати 
		ОСОБА_1 не використовувати земельну ділянку площею 0,1295 га як проїзд до належного їй будинку. 
		 
		Спільний розгляд позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, а в протилежному випадку - унеможливить об`єктивність розгляду позову ОСОБА_2 у загальному порядку. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 березня 2025 року касаційну скаргу  ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельницька Г. В., на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельницька Г. В., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Перемишлянського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 449/1010/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
		У квітні 2025 року матеріали справи № 449/1010/22 надійшли до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
		Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
		Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
		Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
		Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
		За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
		При поданні зустрічного позову позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач займає процесуальне становище позивача. При цьому, пред`являючи зустрічний позов, відповідач завжди має переслідувати одночасно дві цілі: захистити своє порушене чи оспорене право та захиститися проти вимог позивача.
		Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
		Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
		Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19), постанові Верховного Суду у справі № 638/6226/21 (провадження № 61-9559св23).
		Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.
		Подання такого зустрічного позову має на меті не лише довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом, а й захистити права відповідача в обраний ним спосіб. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
		Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду 
		від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21 (провадження № 61-10754св22).
		Вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що об`єднання позовів в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки, позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню. Задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, а також, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи.
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельницька Г. В., посилається на те, що такий висновок судів є помилковим, оскільки суди самоусунулися від з`ясування підстав обох позовів і не врахували однорідність правовідносин сторін, не звернули уваги на те, що доведеність підстав позовів не має вирішуватися на стадії прийняття позову; не звернули уваги на те, що і первісний і зустрічний позови стосуються однорідних за змістом земельних правовідносин - використання земель житлової забудови, зокрема земельної ділянки, кадастровий номер: 4623387200:10:001:0350, площею 0,1295 га, призначеної для обслуговування належного ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Перевіряючи зазначені доводи заявника, Верховний Суд виходить з такого. 
		Суди встановили, що у провадженні Перемишлянського районного суду Львівської області перебувала справа № 449/765/19 за позовом  ОСОБА_1 до 
		ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Стрілківської сільської ради, Бібрської міської ради, Відділу в Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В. Д., державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Рудої С. В., треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. 
		Зазначена справа переглядалася судами неодноразово. 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, яка є остаточним судовим рішенням у справі № 449/765/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 
		2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. 
		Визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 «Про затвердження технічної щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160. 
		Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2197 га 
		від 12 квітня 2019 року № 326, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою С. В.
		Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2019 року, згідно з яким право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, зареєстровано за ОСОБА_2 .
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути йому перешкоди у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, а саме, не чинити перешкоди та сприяти встановленню твердих меж, відновленню межових знаків і зведення огорожі зазначеної ділянки згідно з земельно-кадастровою документацією відмовлено.
		Вирішено питання стягнення судового збору.
		Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , залишено без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишено без змін.
		Звертаючись до суду з цим позовом (справа № 449/1010/22) ОСОБА_1 посилалася на те, що оскільки рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 було визнане незаконним та скасоване, а також скасовано правовстановлюючі документи відповідача на зазначену земельну ділянку, а тому державна реєстрація, утворених внаслідок її поділу земельних ділянок (кадастрові номери: 4623387200:10:001:0350, 4623387200:10:001:0351), та державна реєстрація права власності на ці земельні ділянки підлягають скасуванню, а право власності ОСОБА_8 - припиненню.  
		Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що на його земельній ділянці, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, знаходиться проїзд загального користування, який використовується для дорожнього сполучення з трьома господарствами, однак фактично користується ним лише ОСОБА_1 , яка всупереч принципу добросусідства відмовляється користуватися іншим заїздом, яким користуються власники інших сусідніх будинків ( НОМЕР_2, НОМЕР_3 ).
		Наявність на присадибній ділянці будинку, який належить ОСОБА_2 , проїзду унеможливлює вільне користування і володіння будинком, тобто порушує його права. 
		Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не користуватися земельною ділянкою, кадастровий номер 4623387200:10:001:0350, як проїздом до будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати Бібрську міську раду прийняти рішення про розробку містобудівної документації, якою перенести проїзд з АДРЕСА_3 до будинку АДРЕСА_1 за межі земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0350.
		Аналізуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, а також, що їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи. 
		Зважаючи на те, що прийняття судом зустрічного позову ОСОБА_2 та об`єднання його з первісним позовом ОСОБА_1 не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів, оскільки зазначене не сприятиме об`єктивному вирішенню спору.
		Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що після повторного розгляду судом апеляційної інстанції справи № 449/765/19, ОСОБА_1 формально змінила підстави позовних вимог у цій справі у спосіб, що не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки такі підлягають перевірці разом із рішенням суду по суті спору, а не під час вирішення питання про наявність підстав для прийняття зустрічного позову. 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження апеляційного суду, який надав їм відповідну правову оцінку та обґрунтовано спростував, а тому не дають підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування статті 193 ЦПК України, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги заявника та залишення оскаржуваних судових рішень без змін. 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельницька Ганна Володимирівна, залишити без задоволення. 
		Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:          І. Ю. Гулейков     Р. А. Лідовець      Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...