Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/947/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.
Дата набрання законної сили: 16.07.2025
Номер судового провадження: 14-74цс25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		16 липня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 754/947/22
		Провадження № 14-74цс25
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року,
		ВСТАНОВИЛА:
		У січні 2022 року  ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила встановити порядок користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира), у такий спосіб:
		-       виділити у користування їй кімнату площею 14,9 кв. м у спірному жилому приміщенні;
		-       виділити ОСОБА_2 кімнату площею 16,9 кв. м у спірному жилому приміщенні;
		-       залишити у спільному користуванні обох: кімнату площею 9,9 кв. м, коридор площею 12,3 кв. м, кухню площею 7,0 кв. м, ванну кімнату площею 2,5 кв. м, вбиральню площею 1,1 кв. м та комору площею 1,1 кв. м.
		Позов обґрунтований тим, що позивачка та ОСОБА_2 є співвласниками квартири в рівних частках. Позивачка зверталася до ОСОБА_2 із пропозицією спільно продати квартиру та поділити грошові кошти, однак відповіді не отримала. Також вона направляла йому пропозицію укласти нотаріально посвідчений договір про встановлення порядку користування квартирою, однак відповіді також не отримала. Водночас на момент звернення позивачки до суду у неї та ОСОБА_2 виникають спори щодо користування квартирою, доступу до нього та оплати відповідних комунальних послуг.
		У спірному жилому приміщенні зареєстровані чотири особи: позивачка та її неповнолітній син ОСОБА_6 (народився у ІНФОРМАЦІЯ_2); ОСОБА_2 та його неповнолітня дочка ОСОБА_4 (народилась у ІНФОРМАЦІЯ_1). Також у спірному жилому приміщенні проживає без реєстрації дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 
		Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 20 вересня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 19 вересня 2022 року про зупинення провадження у справі через перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. Мотивував тим, що надані суду копія повістки про виклик ОСОБА_2 до військкомату для уточнення облікових даних та копія військового квитка ОСОБА_2 з відміткою від 14 вересня 2022 року про те, що він є військовозобов`язаним, не доводять факт перебування його у Збройних Силах України.
		Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 20 вересня 2022 року позов задовольнив. Встановив порядок користування квартирою та здійснив розподіл судових витрат.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 06 березня 2023 року зупинив провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
		Апеляційний суд виходив з вимог пункту 2 частини першої статті 251 та пункту 2 частини першої статті 253 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), отримавши від ОСОБА_2 докази перебування його у статусі солдата на військовій службі у військовій частині з 16 вересня 2022 року.
		У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду апеляційної інстанції від 06 березня 2023 року, в якій вона просить скасувати це судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 03 липня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 квітня 2025 року передав справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для відступу від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 
		2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (шляхом уточнення переліку можливих доказів) та від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23. Висновок полягає в тому, що доведення підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України можливе лише на підставі доказів залучення відповідної особи, військової частини, у якій вона проходить військову службу, до воєнних (бойових) дій у відповідному районі, а довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом, складена відповідно до чинної Інструкцією з діловодства Збройних Сил України (далі - ЗСУ), затвердженої наказом Головнокомандувача ЗСУ від 07 квітня 2017 року, (далі - Інструкція), зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом.
		Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2025 року повернула справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з тим, що правовий висновок, від якого пропонувалося відступити, зустрічається й у постановах інших касаційних судів у складі Верховного Суду, що передбачає передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, мова йшла про постанови, ухвалені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі 
		№ 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 червня 2025 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже вважає, що задля розвитку судової практики необхідно відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі 
		№ 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24).
		Висновки Верховного Суду, з якими не погоджується колегія суддів, сформовані щодо застосування приписів пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, відповідно до яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		Аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Зміст висновків касаційних судів у складі Верховного Суду, від яких колегія суддів вважає за необхідне відступити, зводяться до такого. 
		Зупинення провадження у справі можливе лише за умов перебування відповідної особи у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», складена відповідно до чинної Інструкції, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом, який би свідчив про наявність підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
		Верховний Суд у справі № 756/3462/20 (постанова від 29 березня 2023 року) також виснував, що наявність підстави для застосування зазначеної процесуальної норми права може доводитися наказом по особовому складу військової частини. А у справі № 904/4027/22 (постанова від 11 березня 2025 року) Верховний Суд, серед іншого, врахував, що в період перебування особи на військовій службі у військовій частині, в суді апеляційної інстанції її інтереси представляв адвокат. Також вказав на суперечність змісту довідок військової частини щодо перебування особи на військовій службі у військовій частині.
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погоджується з наведеною вище правовою позицією судів касаційної інстанції у складі Верховного Суду, виходячи з таких мотивів.
		Колегія суддів здійснила аналіз таких нормативно-правових актів: Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII та Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ). 
		Враховавши взаємозв`язок норм права, колегія суддів дійшла висновку, що введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація. 
		У зв`язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу. 
		Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
		Військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій.
		Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання військовослужбовцем свого права, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу.
		Колегія суддів також зазначила, згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону № 389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою № 5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою № 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі № 461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової плати Касаційного цивільного суду також звернув увагу на те, що у разі смерті або оголошення померлою відповідної особи за умови, що вище зазначені обставини не настали, поновлення, зупиненого на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, провадження відповідно до такої основної засади (принципу) цивільного судочинства як пропорційність позбавлене сенсу, якщо відповідні спірні правовідносини допускають правонаступництво, оскільки у суду виникає обов`язок зупиняти провадження у справі вже на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України - смерть або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. У цьому випадку поновлення окремим судовим рішенням провадження у справі через зникнення підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, та чергове зупинення цього провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України не відповідатиме зазначеній засаді (принципу) цивільного судочинства. Тому у цій ситуації раціональним буде поновлення провадження у справі після вирішення питання процесуального правонаступництва у зупиненому провадженні з поясненням у відповідному судовому рішенні зміни підстав зупинення провадження у справі.
		Наведені вище аргументи колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду демонструють правову позицію, відмінну від тієї, якої дотримуються касаційні суди у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та вирішення питання щодо зупинення провадження у справі. 
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що висловлені аргументи колегії суддів щодо застосування норми процесуального права потребують оцінки при перегляді цієї справи Великою Палатою Верховного Суду по суті в межах наданих законом повноважень.
		Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне прийняти справу до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справах, в яких сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
		Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Виходячи з наведеного цю справу, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування жилим приміщенням.
		2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 10 вересня 2025 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
		3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                      О. С. Ткачук
		Судді:                             О. О. Банасько                                   С. Ю. Мартєв
		О. Л. Булейко                                     К. М. Пільков
		І. А. Воробйова                                  Н. С. Стефанів
		О. А. Губська                                                Т. Г. Стрелець
		А. А. Ємець                                        І. В. Ткач
		В. В. Король                                       В. Ю. Уркевич
		С. І. Кравченко                                   Є. А. Усенко
		О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...