Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/295/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них.
Надіслано судом: 21.07.2025. Зареєстровано: 21.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.
Дата набрання законної сили: 08.07.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  907/295/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
		секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
		за участю представників:
		позивача - Кушнір Н. П. (адвокат),
		відповідача-1 - не з`явилися, 
		відповідача-2 - не з`явилися, 
		відповідача-3 - Митровки Я. В. (адвокат),
		розглянув касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Вісті Ужгородщини" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2025 (суддя Ремецькі О. Ф.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 (головуючий - Орищин Г. В., судді Бонк Т. Б., Галушко Н. А.) у справі 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Вісті Ужгородщини"
		до: 1) Ужгородської міської ради,
		2) Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради,
		3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Берч Хаус"
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та застосування наслідків недійсності правочину.
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1. 20.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газета "Вісті Ужгородщини" (далі - ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини", Товариство, Газета, позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради (далі - Ужгородська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - Ужгородська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міськради (далі - Департамент, відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Берч Хаус" (далі - ТОВ "Берч Хаус", покупець, відповідач-3) про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. "А", укладеного 02.02.2024 між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міськради, від імені якої діяв Департамент, і ТОВ "Берч Хаус" (далі - договір купівлі-продажу від 02.02.2024, оспорюваний договір, оспорюваний правочин); 2) застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, зобов`язавши ТОВ "Берч Хаус" повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міськради, від імені якої діє Департамент, будівлю літ.  "А" площею 231,7 м2 (далі - об`єкт приватизації, спірна будівля, спірне майно), розташовану за адресою: м. Ужгород, вул.  Собранецька, буд. 84, а Департамент повернути покупцю кошти, сплачені за придбання об`єкта приватизації згідно з договором купівлі-продажу від 02.02.2024, укладеним за результатами аукціону від 05.01.2024 та посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Деяк С. В. і зареєстрованим у реєстрі за номером 89, посилаючись на положення статей  15, 16, 203, 215, 216, 650 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України в редакції, чинній до  27.08.2025 (далі - ГК України), статей 5, 9 Закону України від 24.12.2015 № 917-VIII  "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" (далі - Закон України № 917-VIII), статей 2, 5, 8, 15, 30 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", чинного з 07.03.2018 (далі - Закон України № 2269-VIII), пункту 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  10.05.2018 № 432 (далі - Порядок № 432). 
		2. Позовна заява обґрунтовується тим, що з 1971 року та на дату проведення аукціону редакція газети "Вісті Ужгородщини" розташовувалася в нежитлових приміщеннях спірної будівлі загальною площею 231,7 м2 і неодноразово зверталася до Ужгородської міськради про передачу вказаного приміщення Газеті в оренду, як це передбачено статтею 9 Закону України № 917-VIII. Зазначені приміщення на дату проведення аукціону мали соціально-культурне призначення, перебували на балансі друкованого видання та були юридичною адресою друкованого медіа, а тому приватизація спірного майна є незаконною та наявні підстави для визнання укладеного за результатами аукціону договору купівлі-продажу недійсним як такого, що суперечить інтересам суспільства та вимогам законодавства про приватизацію, а також порушує права позивача, визначені частиною 2 статті 9 Закону України № 917-VIII.  
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2024 у справі № 907/295/24. 
		4. Рішення та постанова мотивовані необґрунтованістю позовних вимог у зв`язку з тим, що укладений між відповідачами оспорюваний договір не порушив прав позивача, а його укладення відбулося в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки:
		1) незважаючи на фактичне розміщення Товариства в спірній будівлі з 1971 року, позивач не надав належних і допустимих (у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) доказів на підтвердження правових підстав передачі йому в користування чи розпорядження спірного майна, зокрема таких, як договір оренди чи інших доказів щодо передачі приміщень на пільгових умовах тощо;
		2) доводи позивача про передачу за рішенням Ужгородської районної ради від 25.06.2004 спірної будівлі на баланс КП  "Газета "Вісті Ужгородщини" свідчать лише про облік майна на балансі підприємства і є виключно бухгалтерсько-обліковою операцією, яка не підтверджує права власності чи користування Товариства на спірне майно. Тим більше, що при його передачі на баланс Газети воно не змінило свого правового статусу та не припинило бути комунальним майном;
		3) на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату проведення аукціону (05.01.2024) та вчинення оспорюваного правочину (02.02.2024) позивач не був зареєстрований як суб`єкт у сфері друкованих медіа, як це вимагалося пунктом 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про медіа".
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 
		1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 1, 63 та пункту 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про медіа" в подібних правовідносинах (в контексті того, чи був суб`єктом у сфері медіа суб`єкт, який діяв на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації на день набрання чинності Законом України "Про медіа" та впродовж року з дня набрання чинності цим Законом з урахуванням дії в часі розділу IX цього Закону); 
		2)  на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 2 статті 9 Закону України № 917-VIII в подібних правовідносинах (в контексті допустимості застосування зазначеної норми у випадку фактичного розташування редакції в приміщенні на час реформування комунального друкованого медіа).
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		7. ТОВ "Берч Хаус" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
		Департамент у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
		Ужгородська міськрада не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
		Розгляд справи Верховним Судом 
		8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  26.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №  907/295/24 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 08.07.2025.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		9. Редакція газети "Вісті Ужгородщини" розташовувалася в нежитлових приміщеннях спірної будівлі загальною площею 231,7 м2 із 1971 року.
		10. У березні 2019 року на виконання рішення Ужгородської районної ради від 16.11.2018 №  445 "Про  реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, засновником якого є Ужгородська районна рада" розпочато реорганізацію Комунального підприємства "Газета "Вісті Ужгородщини" (далі - КП "Газета "Вісті Ужгородщини") шляхом перетворення у ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" зі збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації на підставі Закону України № 917-VIII. 
		11. Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що:
		1) КП "Газета "Вісті Ужгородщини", ідентифікаційний код 02472660; місцезнаходження юридичної особи - Україна, 88000, Закарпатська обл, м. Ужгород, вул. Собранецька, будинок  84; дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців": дата державної реєстрації: 29.09.1997; дата запису: 04.02.2006; номер запису: 13201200000000578; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: дата запису: 12.03.2019, номер запису: 13241120011006283, підстава: рішення щодо реорганізації; 
		2) ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини", ідентифікаційний код 02472660; місцезнаходження юридичної особи - Україна, 88000, Закарпатська обл, м. Ужгород, вул.  Собранецька, будинок  84; дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення: дата державної реєстрації: 29.09.1997, дата запису: 12.03.2019, номер запису: 13241450000011423.
		12. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 статуту ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" (в редакції 2020 року) Товариство створене у процесі реорганізації КП "Газета "Вісті Ужгородщини" (юридичної особи, що була зареєстрована 02.11.1993, свідоцтво серії ЗТ № 6, код ЄДРПОУ 02472660), яка здійснюється на підставі Закону України № 917-VIII, рішення Ужгородської районної ради від  16.11.2018 № 445 "Про  реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, засновником якого є Ужгородська районна рада" та рішення загальних зборів учасників ТОВ  "Газета "Вісті Ужгородщини", оформленого протоколом від 25.01.2019 № 1. Товариство є повним правонаступником КП "Газета "Вісті Ужгородщини" та до нього переходить усе майно, права та обов`язки КП "Газета "Вісті Ужгородщини".
		Пунктом 3.1 статуту ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" (в редакції 2020 року) передбачено, що метою діяльності Товариства є підготовка та випуск друкованого засобу масової інформації - газети "Вісті Ужгородщини", ведення підприємницької господарської діяльності, тобто діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, із метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		13. Спірна будівля, яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, право власності на яку зареєстровано 06.04.2020.
		14. Рішенням Ужгородської міськради від 16.11.2023 № 1523 спірну будівлю включено до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
		15. 05.01.2024 на офіційному майданчику державних публічних закупівель Prozorro-Zakupivli.pro Департаментом як організатором було проведено аукціон щодо спірної будівлі, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, за результатами якого переможцем було визнано ТОВ "Берч Хаус".
		За результатами зазначеного аукціону між Департаментом і ТОВ "Берч Хаус" було укладено договір купівлі-продажу від 02.02.2024.
		Позиція Верховного Суду
		16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		17. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
		Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
		Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
		18. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. 
		Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічні висновки викладено в пункті 22 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  26.05.2023 у справі №  905/77/21).
		19. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
		20. Частинами 1, 6 статті 3 Закону України № 2269-VIII передбачено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами. Приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.
		За змістом положень пункту  4 частини 2 статті 5 Закону України № 2269-VIII до об`єктів малої приватизації належать об`єкти соціально-культурного призначення. До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств.
		Згідно з абзацами 2, 5 частини 1 та частиною 2 статті 10 Закону України № 2269-VIII порядок приватизації державного і комунального майна передбачає формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
		Відповідно до абзацу 5 частини 4 статті 15 Закону України № 2269-VIII об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності.
		21. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України № 917-VIII приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування. Суборенда приміщень редакцій забороняється.
		Таким чином, статтею 9 Законом України № 917-VIII передбачено передачу при реформуванні комунальних друкованих засобів масової інформації новоствореним суб`єктам господарювання приміщень комунальної форми власності лише в оренду (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №  909/607/19, від  19.05.2020 у справі № 909/526/18).
		22. Отже, колегія суддів наголошує на тому, що положення законодавства про приватизацію не містять жодних нормативних чи договірних застережень щодо можливості регулювання приватизаційних відносин нормами законодавства про оренду, тоді як Закон України № 917-VIII, який регулює саме відносини реформування державних і комунальних друкованих медіа, та на необхідності пріоритетності застосування норми статті 9 якого до спірних приватизаційних відносин передчасно наполягає скаржник, не є спеціальним законом, яким би визначалися галузеві особливості приватизації таких об`єктів комунальної власності, як об`єкти соціально-культурного призначення (об`єкти преси, видавничої справи тощо).
		Крім того, виходячи зі змісту статті 18 Закону України № 2269-VIII, не особа, яка може бути орендарем (потенційний орендар), а саме чинний орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення), яке належить до об`єктів державної або комунальної власності, виключно в разі виконання сукупності умов, передбачених частиною 2 цієї статті. 
		23. У зв`язку з наведеним вище місцевий та апеляційний господарські суди, дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність порушення оспорюваним договором купівлі-продажу прав позивача як потенційного орендаря з огляду на те, що:
		1) незважаючи на фактичне розміщення Товариства в спірній будівлі з 1971 року, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження правових підстав передачі йому спірного майна в користування чи розпорядження, зокрема таких, як договір оренди чи інших доказів щодо передачі приміщень на пільгових умовах;
		2) доводи позивача про передачу за рішенням Ужгородської районної ради від 25.06.2004 спірної будівлі на баланс КП  "Газета "Вісті Ужгородщини" свідчать лише про облік майна на балансі підприємства і є виключно бухгалтерською обліковою операцією, яка не підтверджує права власності чи права користування Товариства спірним майном;
		24. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком, оскільки, як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, процедура реформування КП  "Газета "Вісті Ужгородщини" як комунального друкованого медіа шляхом його перетворення в ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" завершилася в березні 2019 року, однак юридично значимі дії щодо реалізації права на оренду спірної будівлі Товариство розпочало вчиняти лише 05.01.2024, тобто вже станом на дату проведення електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації, за результатами якого 02.02.2024 між Департаментом і ТОВ "Берч Хаус" було укладено оспорюваний договір.  
		25. Належним та ефективним способом захисту прав Товариства є його звернення з позовною вимогою про визнання укладеним договору оренди комунального нерухомого майна на умовах проєкту договору, запропонованого позивачем, у випадку попереднього дотримання Газетою порядку укладення договору оренди та відмови Міськради від його укладення на умовах, визначених частиною 2 статті 9 Закону України № 917-VIII (такий  правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  15.02.2022 у справі №  906/415/21).
		26. Натомість з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" з відповідним позовом до Ужгородської міськради та Департаменту звернулося лише 09.01.2024, тобто після проведення електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації, чим фактично унеможливив визнання укладеним договору оренди на запропонованих ним умовах у судовому порядку, в тому числі в контексті забезпечення реалізації свого права, передбаченого частиною 2 статті 9 Закону України № 917-VIII.
		27. Товариство в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		28. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм статей 1, 63 та пункту 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про медіа" в подібних правовідносинах (в контексті того, чи був суб`єктом у сфері медіа суб`єкт, який діяв на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації на день набрання чинності Законом України "Про медіа" та впродовж року з дня набрання чинності цим Законом з урахуванням дії в часі розділу IX цього Закону) з огляду на таке.
		29. Згідно з частиною 2 статті 63 Закону України "Про медіа" (чинного з 31.03.2023) суб`єкти у сфері друкованих медіа можуть зареєструватися добровільно відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених розділом IX цього Закону.
		30. Відповідно до пункту 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про медіа" упродовж року з дня набрання чинності цим Законом та з урахуванням дії в часі розділу IX цього Закону суб`єкти у сфері друкованих медіа, що діють на день набрання чинності цим Законом на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації, проходять реєстрацію з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується. Після спливу цього строку свідоцтва про реєстрацію друкованих засобів масової інформації втрачають чинність.
		31. Колегія суддів погоджується з обґрунтованим твердженням скаржника про те, що наявне в матеріалах справи свідоцтво від 21.03.2019 ЗТ № 727/319Р про реєстрацію друкованого засобу масової інформації "Вісті Ужгородщини. Газета рідної землі" свідчить про те, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто як на час проведення аукціону (05.01.2024), так і на момент підписання оспорюваного договору (02.02.2024) зазначене свідоцтво не втратило чинності, оскільки граничний річний строк його дії закінчився лише 31.03.2024.
		32. Однак Верховний Суд зауважує, що помилкове посилання судів першої та апеляційної інстанцій на імперативну необхідність реєстрації Товариства як суб`єкта в сфері друкованих медіа станом на дату проведення аукціону (05.01.2024) та на момент вчинення оспорюваного правочину (02.02.2024), як це вимагалося пунктом 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про медіа", не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень та, як наслідок, не може бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки в основу оскаржуваних рішення та постанови покладено саме висновок про недоведеність порушення прав позивача, який станом на 02.02.2024 (дату вчинення оспорюваного правочину) не мав статусу орендаря, а був лише фактичним користувачем спірної будівлі.
		При цьому колегія суддів ураховує, що згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		33. Водночас із мотивів, детально наведених у пунктах 20- 26 цієї постанови, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми частини 2 статті 9 Закону України № 917-VIII в подібних правовідносинах (в контексті допустимості застосування зазначеної норми у випадку фактичного розташування редакції в приміщенні на час реформування комунального друкованого медіа), оскільки дії щодо реалізації права на оренду спірної будівлі Товариство розпочало вчиняти лише 05.01.2024, тобто вже станом на дату проведення електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації, за результатами якого 02.02.2024 між Департаментом і ТОВ "Берч Хаус" було укладено оспорюваний договір, а тому після завершення реформування комунального друкованого медіа (у  березні 2019 року) впродовж тривалого періоду позивач не мав і не набув статусу орендаря чи іншого легітимного користувача спірної будівлі.  
		34. Крім того, за змістом частини 4 статті 18 Закону України № 2269-VIII договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна, а фактичному користувачу чинне законодавство не надає правових підстав користуватися нерухомим майном, яке змінило власника в процесі приватизації.
		35. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом  3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №  916/1852/20, від  11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у  справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі №  910/13661/21, від 23.05.2023 у  справі №  910/10442/21, від 07.11.2023 у справі №  910/3733/23, від 23.01.2024 у справі №  904/1270/22, від 14.05.2024 у справі №  904/2130/23,  від 08.10.2024 у справі № 912/2326/23, від 12.11.2024 у справі №  922/5494/23, від 28.01.2025 у справі № 924/1330/23, від 25.02.2025 у справі № 916/5340/23).
		36. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність порушення прав позивача, який наразі є не орендарем, а фактичним користувачем спірної будівлі, дійшли правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав як для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, укладеного з відповідачем-3 як переможцем аукціону, так і для застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.
		37. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами Департаменту та ТОВ "Берч Хаус", викладеними у відзивах на касаційну скаргу.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		38. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		39. Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини  2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.
		40. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		41. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		42. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		43. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею  300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
		Розподіл судових витрат
		44. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Вісті Ужгородщини" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №  907/295/24 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Ю. Я. Чумак
		 
		 
		 
		Судді                                                                                            Т. Б. Дроботова
		 
		 
		 
		                                                                                                                 Н. О. Багай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...