Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10575/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано судом: 21.07.2025. Зареєстровано: 22.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.
Дата набрання законної сили: 16.07.2025
Номер судового провадження: К/9901/20203/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №520/10575/2020
		касаційне провадження № К/9901/20203/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 (суддя Мар`єнко Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,
		УСТАНОВИВ:
		У серпні 2020 року Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ Управління №2138 від 01.07.2020 про проведення фактичної перевірки Товариства»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002690510 від 31.07.2020. 
		Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, оскаржувані податкове повідомлення-рішення та наказ про проведення фактичної перевірки господарюючого об`єкта є протиправними, прийняті з порушенням правил чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню, оскільки: оскаржуваний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів Управлінням встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби; кордони між Україною та країнами Європи були зачинені з 17.03.2020, що не дало Товариству жодної можливості вчасно отримати на склад рівнеміри та встановити їх на АЗС, тоді як таке обладнання не вироблялося в Україні, а отже його необхідно було у строк до 01.04.2020 імпортувати або закупити в імпортера, проте через форс-мажорні обставини, викликані карантином через COVID-19, строки виконання договору про поставку рівнемірів було зірвано, що потягло за собою неможливість виконання позивачем вимог законодавства про встановлення рівнемірів на АЗС, проте вказані обставини свідчать про те, що вина Товариства у вчиненні податкового правопорушення відсутня, що виключає притягнення його до відповідальності.
		Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20.01.2021 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №00002690510 від 31.07.2020 в частині застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 60000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції у розмірі 240000,00 грн. були застосовані контролюючим органом до позивача за 5 незареєстрованих рівнемірів-лічильників та 7 незареєстрованих витратомірів-лічильників (5*20000,00 грн. + 7*20000,00 грн.), тоді як Товариство фактично використовувало 4 рівнеміри-лічильники та 5  витратомірів-лічильників, з огляду на що Управлінням помилково застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 60000,00 грн. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт реалізації у період з 01.04.2020 по 10.07.2020 без реєстрації лічильників у загальній кількості 9 штук (4 рівнемірів та 5 витратомірів) був встановлений в процесі розгляду справи та не заперечувався представниками Товариства, що свідчить про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 180000,00 грн., з урахуванням того, що невиконання контрагентом позивача умов договору поставки не звільняє Товариство від обов`язку дотримання вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, з урахуванням положень пункту 18 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки задоволенню не підлягають, з огляду на факт вичерпання останнім дії внаслідок реалізації, а також наявність підстав для його прийняття.
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2021 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалив в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Управління №2138 від 01.07.2020 про проведення фактичної перевірки Товариства»; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №00002690510 від 31.07.2020 в частині застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 180000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що      інформація (в даному випадку лист ДПС України від 29.05.2020 № 8405/7/99-00-05-04-01-07), на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, тоді як з дослідженої інформації, наведеної у вказаному листі ДПС України, судом апеляційної інстанції не встановлено наявності інформації, яка б чітко вказувала на конкретні порушення законодавства Товариством, посилання на норми права, які порушені або можливо порушені платником податків. Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення контролюючим органом вимог     Податкового кодексу України     щодо призначення та проведення перевірки платника податків призводить до відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення). В частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
		Управління, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, від 10.04.2020 у постанові № 815/1978/18. 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.07.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.07.2025 призначив справу до касаційного розгляду порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 16.07.2025.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		За правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. 
		Як установлено судом першої інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення фактичної перевірки контролюючим органом визначені підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
		Матеріалами справи підтверджується, що видами діяльності Товариства є, зокрема: 46.71 - оптова торгівля  твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 47.30 - роздрібна торгівля пальним.
		Відповідно до листа від 29.05.2020 № 8405/7/99-00-05-04-01-07, скерованого на адресу Управління, ДПС України повідомила, що відповідно до почекової інформації реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО), що надходила у січні - квітні 2020 року до Системи обліку даних РРО, від переважної кількості РРО (5158 РРО із 788), через які здійснюється продаж пального, надходила інформація з наявними порушеннями (додаток), зокрема: почекова інформація РРО з продажу пального взагалі без зазначення коду УКТ ЗЕД; почекова інформація РРО з продажу пального із зазначенням частин коду УКТ ЗЕД (декілька цифр); від одного РРО надійшла частина почекової інформації з продажу пального із зазначенням коду УКТ ЗЕД, частина без зазначення. Враховуючи викладене, ДПС України рекомендувала здійснити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, що допустили порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У додатку до вказаного листа було вказане і Товариство із зазначенням чеків із допущеними порушеннями у кількості 632 штуки.
		Під час розгляду справи контролюючий орган доводив, що він призначив перевірку з метою здійснення своїх функцій, а також з урахуванням вказаного вище листа ДПС України. У касаційній скарзі ГУ ДПС також зазначає, що прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача узгоджується з вимогами Податкового кодексу України.
		Водночас, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
		В межах обставин, які мають місце у цій справі, є підстави вважати доведеним Управлінням існування фактичних підстав для призначення перевірки відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме отримання інформації щодо можливого здійснення Товариством діяльності з торгівлі пальним з порушенням вимог законодавства. 
		Наказ про проведення фактичної перевірки від 01.07.2020 № 2138 містить посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Відповідно, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.
		Разом з цим, в межах цієї справи наказ про призначення перевірки був реалізований через допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а тому цей акт індивідуальної дії за висновками Верховного Суду вичерпав свою дію і може бути предметом самостійного оскарження в суді, з огляду на що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині із закриттям провадження у справі в цій частині.
		Згідно з пунктом 1 частини першої     статті 238 КАС     суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		На підставі пункту 5 частини першої     статті 349 КАС     суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
		За правилами частини першої     статті 354 КАС     суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно     статтями     238,     240     цього     Кодексу.
		При цьому, Верховний Суд зауважує, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, відтак звернення із заявою про передачу справи не зможе бути розглянуте і вирішене судом.
		Наведена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17.
		Щодо правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Верховний Суд виходить із наступного.
		Судом першої інстанції було установлено, що контролюючим органом на підставі наказу №2138 від 01.07.2020 «Про проведення фактичної перевірки Товариства» та направлення на проведення перевірки від 01.07.2020 №2136 було проведено фактичну перевірку АЗС Товариства, що знаходиться за адресою: Кільцевий шлях, 2 (окружна дорога Київ-Довжанський, 482-й км.) смт. Мала Данилівка, Харківська область.
		За результатами проведеної перевірки Управлінням був складений акт №240/20/30/РРО/38381921 від 10.07.2020, за висновками якого контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог     статті 230 ПК України.
		Зокрема, у акті перевірки було встановлено факт реалізації пального АЗС у період з 01.04.2020 по 10.07.2020 року без застосування рівнемірів-лічильників у кількості 5 шт. відповідно до кількості резервуарів пального та без застосування введених належним чином в експлуатацію витратомірів-лічильників на 7 місцях відпуску пального.
		Позивачем були подані заперечення на акт перевірки 14.07.2020 №19, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.
		На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 31.07.2020 № 00002690510, яким на підставі п.п.     54.3.3 пункту 54.3 статті 54     і пункту 128-1 ПК України застосувало до Товариства штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 240000,00 грн.
		Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, скасував оспорюване податкове повідомлення-рішення на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 60000,00 грн. 
		В частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 180000,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність їх застосування 180000,00 грн., тоді як суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився.
		Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо податкового повідомлення-рішення від 31.07.2020 № 00002690510 на суму 180000,00 грн. Верховний Суд виходить з наступного.
		Згідно вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з     УКТ ЗЕД     2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
		Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
		Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
		Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
		Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
		Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:
		а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
		б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
		Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
		Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
		Згідно з підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
		 
		З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розпорядники акцизних складів зобов`язані були обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Законодавцем також було визначено і граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
		 
		Абзацом четвертим пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів - з 1 квітня 2020 року.
		 
		Отже згаданими вище пунктами підрозділу 5 Розділу XX ПК України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.
		 
		Згідно пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
		 
		Тобто складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
		Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося позивачем, факт реалізації АЗС Товариства у період з 01.04.2020 по 10.07.2020 без реєстрації лічильників у загальній кількості 9 штук (4 рівнемірів та 5 витратомірів) був  встановлений під час проведення перевірки та підтверджений в процесі розгляду справи.
		За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, у розмірі 180000,00 грн.
		З огляду на те, що касаційна скарга Управління не містить доводів та їх обґрунтувань стосовно задоволення позовної вимоги на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 60000,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд не переглядає оскаржувані судові рішення у зазначеній частині.
		За таких обставин, касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №2138 від 01.07.2020 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №2138 від 01.07.2020 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ»  підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 підлягає скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002690510 від 31.07.2020 на суму 180000,00 грн.  із залишенням в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021. В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 підлягають залишенню без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 349, ст. 350, 352, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
		 
		Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №2138 від 01.07.2020 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №2138 від 01.07.2020 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» та закрити провадження у справі в цій частині.
		 
		Скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002690510 від 31.07.2020 на суму 180000,00 грн. та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 в цій частині.
		 
		В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...