Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1189/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 21.07.2025. Зареєстровано: 22.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2025.
Дата набрання законної сили: 16.07.2025
Номер судового провадження: К/9901/15395/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 300/1189/20
		касаційне провадження № К/9901/15395/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді - Коваль Р.Й., Святецький В.В.) у справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - Управління) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги, - 
		УСТАНОВИВ:
		У червні 2020 року Управління звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 31185,71 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		На обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначив, що у ОСОБА_1 утворився податковий борг у загальному розмірі 31185,71 грн. Нараховані грошові зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.10.2019 № 0149763-5433-0914 платником добровільно та в повному обсязі не сплачено і на виконання вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у  редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючим органом виставлена податкова вимога від 08.01.2020 №5-54, яка була надіслана поштою за місцем реєстрації платника податків, проте повернута на адресу контролюючого органу без вручення. 
		В свою чергу, у липні 2020 року 23.07.2020 ОСОБА_1   подав до суду зустрічний позов заяву до Управління, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0149763-5433-0914 від 29.10.2019 та податкову вимогу форми «Ф» №5-54 від 08.01.2020.
		На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1   посилався на те, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0149763-5433-0914 від 29.10.2019 прийняте з порушенням встановлених законом строків. Оскільки було прийняте 29.10.2019, тобто набагато пізніше, ніж 01.07.2019 як це передбачено чинним законодавством, оскільки граничним терміном направлення податковим органом податкового повідомлення-рішення по податку з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, за 2018 рік є 01.07.2019. Крім того, ОСОБА_1   вказував на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним з підстав того, що умовою застосування місцевого податку - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в 2018 році відповідно до підпункту  12.3.4  пункту  12.3  статті  12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України)  є офіційне оприлюднення рішення Обертинської селищної ради у строк до 15.07.2017 про встановлення ставок цього податку. В даних правовідносинах, тоді як рішення Обертинської селищної ради про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2018 рік не було оприлюднене у вищезазначеному порядку. Також, ОСОБА_1   посилався на те, що податкове повідомлення-рішення було надіслане контролюючим органом на адресу:    АДРЕСА_1 , тоді як поштовою (податковою) адресою ОСОБА_1   є: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення не було отримане позивачем та, як наслідок, визначене цим податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого та, відповідно, у контролюючого органу були відсутні підстави для надіслання податкової вимоги і стягнення податкового боргу.
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.11.2020 зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення №0149763-5433-0914 від 29.10.2019 та податкову вимогу форми «Ф» №5-54 від 08.01.2020. У задоволенні позову Управління про стягнення податкового боргу у розмірі 31185,71 грн. відмовив.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що податкове повідомлення-рішення №0149763-5433-0914 від 29.10.2019 та податкова вимога форми «Ф» №5-54 від 08.01.2020 були надіслані контролюючим органом на адресу:    АДРЕСА_1 , тоді як поштовою (податковою) адресою ОСОБА_1   є: АДРЕСА_2 , з огляду на що визначене цим податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого та, як наслідок, у контролюючого органу відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу. Також, суд першої інстанції зазначив, що судом не було встановлено факту опублікування в засобах масової інформації рішення Обертинської селищної ради від 21.02.2017 № 357-12/17.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.03.2021 скасував рішенян суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов Управління задовольнив: стягнув з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету податковий борг у розмірі 31185,71 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0149763-5433-0914 від 29.10.2019 та податкової вимоги форми «Ф» №5-54 від 08.01.2020 відмовив.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що: матеріалами справи підтверджено, що рішення Обертинської селищної ради від 21.02.2017 року 357-12/77 «Про внесення змін до рішення Обертинської селищної ради №793-30/15 від 23.01.2015 року «Про запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» було оприлюднене на інформаційному стенді Обертинської селищної ради, з урахуванням того, що пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3,підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; сума податкового боргу підтверджується наявними матеріалами справи, грошові зобов`язання платника, визначені контролюючим органом, є узгодженими, своєчасно не сплаченими, відтак наявні підстави для стягнення боргу в судовому порядку;  факт порушення податковим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати сум податку; невручення оскаржених податкового повідомлення-рішення №0149763-5433-0914 від 29.10.2019 року та податкової вимоги форми  Ф  №5-54 від 08.01.2020 року не вплинуло на правомірність щодо їх винесення податковим органом. 
		ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій, подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Скаржник зазначає, що обов`язок надіслання податкового повідомлення-рішення щодо сплати податку з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, законом покладено на контролюючий орган. При цьому, виконання цього обов`язку повинно здійснюватися контролюючим органом не довільно, а відповідно до визначеного законом порядку - вручення  фізичній особі чи її представнику, або направлення поштою на адресу місце проживання з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, чого у даному випадку Управлінням виконано не було, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані на адресу:    АДРЕСА_1 , яка не являється ані поштовою, ані податковою адресою ОСОБА_1 . Також, скаржник вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції про факт оприлюднення рішення Обертинської селищної ради від 21.02.2017 року 357-12/77 «Про внесення змін до рішення Обертинської селищної ради №793-30/15 від 23.01.2015 року «Про запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» на інформаційному стенді Обертинської селищної ради є безпідставними, оскільки такий спосіб оприлюднення не передбачений чинним за5конодавством України.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.04.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.07.2025 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 16.07.2025.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Суди попередніх інстанцій установили, що адресою місця реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом платника.
		Така сама адреса ОСОБА_1 значиться і в Аналітичній системі «Податковий блок».
		Управлінням було прийняте податкове повідомлення-рішення №0149763-5433-0914 від 29.10.2019, яким ОСОБА_1 було збільшено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік на суму 31185,71 грн.
		Зазначене податкове повідомлення-рішення було надіслане ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням-рішенням за адресою:    АДРЕСА_1 , та повернулося на адресу контролюючого органу без вручення із зазначенням причини «не проживає». 
		Також, судами було Управління сформувало податкову вимогу форми "Ф" №5-54 від 08.01.2020 на суму 31333,03 грн. Вказана податкова вимога була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням-рішенням за адресою:    АДРЕСА_1 , та повернулася на адресу контролюючого органу без вручення із зазначенням причини «не проживає».
		Відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» суд першої інстанції зробив запит до Управління ДМС в Івано-Франківській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, стосовно ОСОБА_1 , на який Управління ДМС в Івано-Франківській області надало відповідь про те, що місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
		Підпунктами 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або  Митним кодексом України).
		За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України, у   разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у  підпунктах  54.3.1 - 54.3.6  пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
		При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
		Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених  ПК України, тощо.
		При цьому, Верховний Суд наголошує, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених  ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.
		Відповідно до пункту  95.1 статті 95 ПК України  контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Відповідно до пункту  95.2 статті 95 ПК України  стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
		Згідно з абзацом 1 пункту  95.3 статті 95 ПК України  стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
		Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті  95 ПК України  встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом  95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
		За визначеннями, наведеними у підпунктах  14.1.153,  14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України,  податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Згідно з пунктом  59.3 статті 59 ПК України  податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
		Відповідно до пункту  59.1  статті  59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому  податкову вимогу  в  порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.    
		Згідно із пункту  58.3  статті  58 Податкового кодексу України повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному  статтею 42  цього Кодексу.
		Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
		Відповідно до абзацу 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України у   разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини  невручення.
		Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється  Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим  наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610.
		Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
		Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
		У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податкове повідомлення-рішення №0149763-5433-0914 від 29.10.2019 та податкова вимога форми «Ф» №5-54 від 08.01.2020 були надіслані контролюючим органом на адресу:    АДРЕСА_1 , тоді як поштовою (податковою) адресою ОСОБА_1   є: АДРЕСА_2 .
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в межах предмета доказування у цій справі про те, що визначене цим податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого та, як наслідок, у контролюючого органу відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, з огляду на що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. 
		Щодо доводів скаржника на те, що рішення Обертинської селищної ради від 21.02.2017 № 357-12/17 не було оприлюднене, Верховний Суд зазначає наступне. 
		Так, терміни «оприлюднення» та «опублікування» не є синонімами та мають різний зміст і правове навантаження.
		Такий висновок підтверджує й аналіз приписів частини п`ятої статті 94 Конституції України, яка передбачає, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
		Тобто термін «оприлюднення» має більш широке значення порівняно із терміном «опублікування» та включає у себе різні передбачені законом способи донесення публічної інформації, у тому числі змісту нормативно-правового акту, до відома широкого кола осіб, зокрема, шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті відповідного суб`єкта нормотворення, опублікування у офіційних друкованих виданнях, друкованих засобах масової інформації тощо.
		Що ж стосується рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, то стосовно таких рішень як у ПК України, так і у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.
		Обраний органом місцевого самоврядування порядок офіційного оприлюднення рішення селищної ради та набрання ним чинності узгоджується з правовою регламентацією спірних правовідносин, чинною станом на час їх виникнення.
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 скасувати, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 - залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...