Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/4905/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 22.07.2025. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.

Номер судового провадження: П/140/5472/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4905/25 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого -судді Ксензюка А.Я.,
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі №ПШ038862 від 25.11.2024.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, оскільки матеріали перевірки не містять жодного доказу того, що під час перевірки автомобільним перевізником був ОСОБА_1 . Крім того, як зазначає, що починаючи з початку 2024 року, сідловий тягач DAF та напівпричіп LANGENDORF, які зазначені в акт перевірки №037727 від 24.10.2024 позивачем не використовується та фактично вибули із його володіння. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується лише до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
		У відзиві на позов відповідач пред`явлені позовні вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволені мотивуючи тим, що під час перевірки виявлено транспортний засіб DAF з напівпричепом, який перевозив вантаж за відсутності у водія на момент перевірки належним чином оформленої ТТН (відсутня інформація про автомобільного перевізника, замовника та вантажоодержувача). Порушення режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_2 .
		У відповідності до приписів статті 60 Закону України «про автомобільний транспорт» (далі Закону №2344-ІІІ) встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Представник позивача у відповіді на відзив підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Додатково зазначив, що оформлення тимчасового реєстраційного талону є правом, а не обов`язком позивача.
		Відповідач у запереченні на відповідь на відзив підтримав доводи, які зазначені у відзиві та просив відмовити в позові.
		Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
		Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
		Судом встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області у період з 21.10.2024 по 27.10.2024, затвердженим в.о. начальником вказаного відділу 18.10.2024, та згідно із направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 18.10.2024 №НР 004042, 24.10.2024 було проведено рейдову перевірку, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.10.2024 №037727.
		Актом встановлено, що під час здійснення перевезення вантажу транспортним засобом марки DAF, напівпричіп LANGENDORF, номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 / НОМЕР_4 належить позивачу ОСОБА_1 , відсутня належним чином оформленої ТТН на вантаж №РІ-0007467 від 24.10.2024 (відсутня інформація про автомобільного перевізника, замовника та вантажоодержувача); перевізник не забезпечив додержання водієм ОСОБА_3 режиму праці та відпочинку за 21.10.2024 час керування перевищено на 04 год 23 хв.
		Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 038862 від 25.11.2024 за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.
		Крім того, постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 038863 від 25.11.2024 за порушення режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 340 грн.
		Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 038862 від 25.11.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III.
		Згідно з приписами статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
		Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі  Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
		Так, пунктом 2 Порядку №1567 передбачено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
		Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
		Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, в тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом та додержання водієм режиму праці та відпочинку.
		У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21 Порядку №1567 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин)).
		Так, відповідно до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
		для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
		для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:
		дата і місце складання;
		вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
		автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;
		вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
		транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
		пункти завантаження і розвантаження.
		Аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
		Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-III, зокрема абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
		Дана позиція суду узгоджується з позицією викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.
		Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки належного ОСОБА_1 транспортного засобу належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, яка повинена знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам, про що складено акт №037727 від 24.10.2023.
		В поясненнях в акті перевірки, водій ОСОБА_2 зазначив, що таку ТТН видали під час завантаження.
		Таким чином, до позивача правомірно на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України №2344-ІІІ застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.
		Позивач у позові вказує, що він не є перевізником, належний йому транспортний засіб не використовувався ним у комерційних цілях та не являється засобом господарської діяльності, а починаючи з початку 2024 року фактично вибув із його володіння.
		З цього приводу суд зазначає, що вказані твердження позивача є помилковими, оскільки відповідальність за відсутність у водія документів передбачених статтею 48 Закону України №2344-ІІІ згідно статті 60 цього Закону несуть автомобільні перевізники, а не водії транспортних засобів.
		Як зазначено в абзаці 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є автомобільний перевізник.
		Відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.
		Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону №2344-III, що, в свою чергу, заперечує позивач.
		За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
		Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону № 2344-III).
		Судом встановлено, що власником транспортних засобів марки DAF та напівпричіп LANGENDORF, номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , є саме ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
		Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника видає тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
		Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.
		Порядок видачі тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 № 379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861.
		Так, відповідно до пункту 6.3 названої Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.
		Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.
		Тобто, вказаними підзаконними нормативно-правовими актами на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема в користуванні у фізичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
		Правова позиція щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16, в якій зазначено, що попри те, що наведені положення п. 6.3. Інструкції № 379 та п. 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
		Судом встановлено, що в ході рейдової перевірки 24.10.2024 водій не надав тимчасовий реєстраційний талон на право користування транспортним засобом перевізника.
		Судом враховано, що позивач не надав жодних письмових доказів (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону) щодо передачі в законне використання транспортного засобу іншим особам на момент рейдової перевірки 24.10.2024, а відтак правові підстави для володіння транспортним засобом марки DAF та напівпричіп LANGENDORF, номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 іншими особами на момент перевірки були відсутні, транспортний засіб не вибував з володіння та користування позивача на момент перевірки, отже транспортний засіб використовувався саме ОСОБА_1 .
		Суд дійшов висновку, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто має нести відповідальність, Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті правомірно виходив з того, що автомобільним перевізником є саме позивач, як власник транспортного засобу. Стороною позивача для відповідача не було надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідний вантажний автомобіль з його розпорядження знаходився у правомірному користуванні іншої особи.
		Таким чином, матеріалами перевірки підтверджується порушення ОСОБА_4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17 000,00 грн.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не оскаржує іншу постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 038863 від 25.11.2024, якою стягнуто з перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 340 грн за порушення режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.
		Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить залишити без задоволення.
		Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
		Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя А.Я. Ксензюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...