Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/14102/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 22.07.2025. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2025.
Дата набрання законної сили: 22.07.2025
Номер судового провадження: К/990/6739/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/14102/22
		адміністративне провадження № К/990/6739/25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф. розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/14102/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еко-Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еко-Сервіс» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 (головуючий суддя Серьогіна О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 (головуючий суддя Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еко-Сервіс» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2022 №0000250719; №0000260719.
		 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025, відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Дніпропетровського окружного суду від 22.03.2023 у справі №160/14102/22 за нововиявленими обставинами.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еко-Сервіс» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025. Ухвалити нове рішення у справі, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-Сервіс» про перегляд рішення Дніпропетровського окружного суду від 22.03.2023 за нововиявленими обставинами задовольнити у повному обсязі; скасувати рішення Дніпропетровського окружного суду від 22.03.2023 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0000250719,  №0000260719, прийняті Головним управлінням ДПС У Дніпропетровській області.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2025 відкрито касаційне провадження у справі №160/14102/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еко-Сервіс». 
		 
		Ухвалою суду від 21.07.2025 суддею-доповідачем касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 22.07.2025.
		 
		Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
		 
		ТОВ «Торговий Дім «Еко-Сервіс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
		 
		№0000250719 від 04.01.2022, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 4 334 811,25 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 3 467 849 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 866 962,25 грн;
		 
		№0000260719 від 04.01.2022, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 3 201 914 грн та податкових зобов`язань на суму 3 256 255 грн.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки не викладені факти порушень щодо заниження показників фінансової звітності, не викладені суттєві обставини порушення, не зазначено які саме положення бухгалтерського стандарту були порушені при складанні фінансової звітності. Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «ТД «Партнер Агро» підтверджується довідкою №05-21/27 від 17.05.2021 Східного офісу Держаудислужби України, складеною за результатами зустрічної звірки відносно позивача. Господарські операції між позивачем та ДП «СхідГЗК», між позивачем та ТОВ «ТД «Партнер Агро» підтверджені первинними, бухгалтерськими документами, відображені в бухгалтерському та податковому обліку.
		 
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Суд виходив з того, що позивачем надані контролюючому органу на підтвердження операцій з поставки нафтопродуктів з постачальником - ТОВ «ТД «Партнер Агро» та з покупцем ДП «СхідГЗК» виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, сертифікати якості тощо). Водночас матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних відносин, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, в тому числі про фактичний рух товарів.
		 
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
		 
		Постановою Верховного Суду від 21.05.2024 у цій справі постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №160/14102/22 скасовано. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 залишено в силі.
		 
		Суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що з огляду на характер господарських операцій, їх склад, об`єм поставок, товарно-транспортні накладні та подорожні листи є невід`ємною частиною цих відносин, їх ненадання або недоліки в оформленні свідчать про невідповідність первинних документів вимогам Інструкції №281/171/578/155. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що з метою дослідження фактичного виконання розглядуваних господарських операцій необхідно аналізувати яким чином транспортувався товар (зокрема пункти навантаження та розвантаження), де зберігався, в тому числі наявність у контрагента та перевізника спеціальних ресурсів для виконання таких зобов`язань або залучення з цією метою третіх осіб та, як наслідок, виникнення відповідних витрат, пов`язаних із таким залученням.
		 
		ТОВ «Торговий Дім «Еко-Сервіс» подало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про перегляд рішення Дніпропетровського окружного суду від 22.03.23 у справі №160/14102/22 за нововиявленими обставинами, в якій позивач просив суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного суду від 22.03.2023 у справі №160/14102/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що в основу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 був покладений факт відсутності фактичного руху товарів. Водночас, однією з обставин, що підтверджує фактичний рух товарів, це використання товарів у господарській діяльності покупця ДП «Схiд ГЗК». Заявник вважає, що в даному випадку нововиявленими обставинами є факт використання поставлених товарів у господарській діяльності ДП «СхідГЗК», підтверджений, в тому числі, накладними на відпуск матеріалів у виробництво, оборотними відомостями TМЦ, лiмiтно-заборними картками. Позивач зазначив, що обставини, які підтверджують рух товарів, а саме: використання в господарській діяльності поставлених товарів на ДП «СхiдГЗК», не були відомі позивачу на час розгляду справи №160/14102/22, оскільки відповідні документи позивач отримав 23.09.2024 від ДП «СхiдГЗК» на адвокатський запит №18/09 від 18.09.2024.
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини на які посилається позивач, як на нововиявлені, не породжують процесуальних наслідків і не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення, оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що існує спеціальний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, порядок поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. До документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги. Надані позивачем на підтвердження транспортування нафтопродуктів в межах господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Партнер-Агро» товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) містять ряд недоліків та неточностей. Товарно-транспортні накладні та подорожні листи є невід`ємною частиною відносин, проте позивачем подорожні листи по спірним господарським операціям не надавалися. По взаємовідносинам позивача з ДП «СхідГЗК» не надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи, довіреності на отримання товару. Також судом при розгляді справи встановлено, що ТОВ «ТД Партнер-Агро» не мало можливості реалізувати нафтопродукти на адресу позивача у зв`язку з тим, що відсутнє походження мазуту та бітуму. Позивач не є виробником нафтопродуктів (мазуту та бітуму), а є транзитером товару. 
		 
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку суду не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанову апеляційного суду, якою ухвалу залишено без змін, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити;  скасувати рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про визнання протиправними і скасування податковим повідомлень-рішень відмовлено та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийнятті на підставі господарських операцій між ТОВ «ТД «ЕКО-СЕРВІС» та ТОВ «ТД «Партнер-Агро», ДП «Схід ГЗК» (поставка мазуту, поставка бітуму).
		 
		Як указує позивач, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
		 
		На переконання позивача,  одна з обставин, що підтверджує фактичний рух товарів - це використання товарів у господарські діяльності покупця. Саме використання ДП «СхідГЗК» (кінцевим покупцем) у господарській діяльності поставленого ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» товару, позивач вважає нововиявленою обставиною. Ця обставина підтверджує, що товар, який був придбаний ТОВ «ТД «ЕКО-СЕРВІС» у ТОВ «ТД «Партнер-Агро» (за договорами: №1 від 28.02.2017 (поставка мазуту); №30 від 19.01.2018 (поставка мазуту); №29 від 03.10.2017 (поставка бітуму) був поставлений на ДП «Схід ГЗК» (за договорами: №855/13/398Е від 03.10.2017 (поставка мазуту); №64/13/03Е від 22.01.2018 (поставка мазуту); №853/13/396Е від 29.09.2017 (поставка бітуму). Тобто факти наявності товару і використання його у господарській діяльності кінцевого покупця - це юридичний факт, що підтверджує рух товару. Вказана нововиявлена обставина в установленому порядку спростовує факт, який було покладено в основу рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень, відмовлено. 
		 
		Позивач указує, що поставлений товар використовувався ДП «СхілГЗК» в 2017-2019 роках, що підтверджується належними доказами, а саме: лімітно-забірними картками, накладними на відпуск товарів у виробництво, бухгалтерськими відомостями. Тобто, на час розгляду та вирішення справи і ухвалення рішення суду першої інстанції від 22.03.2023 про відмову у задоволенні позову, зазначена обставина існувала. Поряд з цим, на час розгляду справи вказана обставина об`єктивно не могла бути відома заявнику, так як відповідні документи позивач отримав 23.09.2024 на адвокатський запит від 18.09.2024. На переконання позивача, вказана обставина є істотною для розгляду справи та при врахуванні цієї обставини судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Позивач відзначає, що в матеріалах справи містяться докази оплати ТОВ «ТД «ЕКО- СЕРВІС» за придбаний товар у ТОВ «ТД «Партнер-Агро», докази оплати ДП «СхідГЗК» за поставлений товар Позивачу, докази приймання та передачі товару, докази транспортування товару. В сукупності та взаємозв`язку цих доказів з доказами використання товарів у господарській діяльності ДП «СхідГЗК» свідчить про рух активів ТОВ «ТД «ЕКО-СЕРВІС» у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Партнер-Агро» та ДП «СхідГЗК», що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов`язковою ознакою господарської операції.
		 
		Позивач звертає увагу, що як зазначив Верховний Суд, одним із основних принципів закріплених правилами ведення бухгалтерського обліку в України є принцип превалювання суті над формою ("substance versus form"), який полягає в тому, що операції враховуються не лише виходячи з юридичної форми, а й відповідно до їх економічної сутності. У випадку невідповідності юридичної форми її економічній сутності перевага надається останній (постанови від 20.01.2021 у справі N320/2038/19, від 04.09.2018 у справі N826/5608/17, від 10.03.2020 у справі N816/1601/14, від 10.04.2020 у справі N440/1082/19. Факт використання поставленого ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» товару у господарській діяльності ДП «СхідГЗК» підтверджує економічну сутність господарської операції з постачання цього товару.
		 
		Позивач констатує, що суди обох інстанцій при розгляді заяви не здійснили аналіз вказаної нововиявленої обставини та доказів, які підтверджують цю обставину, на відповідність загальним ознаками нововиявлених обставин, які визначені Верховним Судом у своїх правових позиціях щодо застосування статті 361 КАС України.
		 
		Відповідач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, до суду найшов відзив податкового органу, у якому останній просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Як зазначає відповідач, частиною другою статті 361 КАС України визначено, підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, жодну з яких позивач не наводить. Відповідач зауважує, що позивач не зазначає обставин, які заважали адвокату звернутись з запитом до контрагента до/під час розгляду справи. Відповідач доводить, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Разом з тим, відповідач також звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення винесено на підставі встановлення факту нереальності здійснюваних господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «Партнер Агро», з ДП «СхідГЗК». Поряд з цим, документи, які на думку позивача свідчать про наявність нововиявлених обставин, позивачем надаються виключно щодо взаємовідносин з ДП «СхідГЗК». З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на нововиявлені, не породжують процесуальних наслідків та не впливають на законність і обґрунтованість, ухвалених без їх урахування, судових рішень. 
		 
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. 
		 
		Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 
		 
		1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 
		 
		2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 
		 
		3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
		 
		У справі, що розглядається, позивач вважає нововиявленою обставиною використання у господарській діяльності ДП «СхідГЗК» поставленого товару, а саме: товару, який придбаний ТОВ «ТД «ЕКО-СЕРВІС» у ТОВ «ТД «Партнер-Агро» (за договорами: №1 від 28.02.2017 (поставка мазуту); №30 від 19.01.2018 (поставка мазуту); №29 від 03.10.2017 (поставка бітуму) і поставлений на ДП «Схід ГЗК» (за договорами: №855/13/398Е від 03.10.2017 (поставка мазуту); №64/13/03Е від 22.01.2018 (поставка мазуту); №853/13/396Е від 29.09.2017 (поставка бітуму). Скаржник зазначає, що факт наявності товару і використання його у господарській діяльності кінцевого покупця - це юридичний факт, що підтверджує рух товару і спростовує факт, який було покладено в основу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у цій справі. При цьому за твердженням позивача обставини, що підтверджують рух товарів, а саме використання в господарській діяльності, поставлених товарів на ДП «СхідГЗК», не були відомі і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи №160/14102/22, так як відповідні документи позивач отримав від ДП «СхідГЗК» лише на адвокатський запит 23.09.2024, тобто вже після розгляду справи.
		 
		Верховний Суд переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції у порядку касаційного провадження, погодився з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних відносин, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, в тому числі про фактичний рух товарів. При цьому суд врахував, що до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, тому ненадання товарно-транспортних накладних та подорожніх листів або недоліки в їх оформленні свідчать про невідповідність первинних документів вимогам Інструкції №281/171/578/155.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 вказала, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
		 
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
		 
		Отже, за своєю юридичною суттю нововиявленими обставинами є фактичні обставини, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
		 
		Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації. Тобто, істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.
		 
		Також, необхідними ознаками обставин, за яких їх можна вважати нововиявленими, є їх існування під час розгляду спірної ситуації в суді і ці обставини не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" потрібно розглядати як сукупність двох умов. Тобто для визначення обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового рішення відсутня.
		 
		Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли або змінилися після прийняття рішення чи винесення ухвали (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об`єктивно могли бути долучені як докази, або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 
		 
		1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 
		2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у період перевірки позивач декларував господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД Партнер-Агро» (постачальник) та ДП «СхідГЗК» (покупець). Документи, які подавались контролюючому органу в ході перевірки, а також були предметом дослідження в суді першої інстанції, не підтверджують реальності господарських операцій. Висновки суду першої інстанції, з чим погодився суд касаційної інстанції, ґрунтуються на тому, що матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних відносин, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, в тому числі про фактичний рух товарів. При цьому суд врахував, що до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, тому ненадання товарно-транспортних накладних та подорожніх листів або недоліки в їх оформленні свідчать про невідповідність первинних документів вимогам Інструкції №281/171/578/155.
		 
		Обставини, на які посилається скаржник, не є такими, що спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, а саме: непідтвердження операцій з постачання (відпуску) нафтопродуктів належними документами - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами. Також судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ «ТД Партнер-Агро» не мав можливості реалізувати нафтопродукти на адресу позивача у зв`язку з тим, що відсутнє походження мазуту та бітуму.
		 
		Поряд з цим, наведені позивачем обставини стосовно використання товарів в господарській діяльності покупця ДП «СхідГЗК» як такі, що свідчать про фактичних рух товару, могли бути відомі позивачу та відповідні докази могли бути подані суду на стадії розгляду справи. 
		 
		Разом з тим, новий доказ або нове обґрунтування позову не є нововиявленими обставинами.
		Відтак, суд першої інстанції правомірно вважав за необхідне відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Наведена позивачем обставина не відповідає критеріям пункту 1 частини другої статті 361 КАС України для визнання її нововиявленою. 
		 
		Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
		 
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999 у справі "Brumarescu v. Romania" наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів". "Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ryabykh v. Russia" від 24.07.2003). 
		 
		Суд звертає увагу, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України. 
		 
		За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та  (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еко-Сервіс» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №160/14102/22 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Р.Ф. Ханова
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...