Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 518/868/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 22.07.2025. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.

Номер судового провадження: 2/518/328/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ширяївський районний суд Одеської області
		 
		  21.07.2025  Справа №: 518/868/25 Провадження № 2/518/328/2025
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 липня 2025 року селище Ширяєве
		 
		Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді Гуржій А.В.,
		за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Ширяєве Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених пенсійних виплат,
		ВСТАНОВИВ:
		Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених пенсійних виплат.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі  ГУ ПФУ в Одеській області) перебуває відповідач, який отримував соціальну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». При опрацюванні списків працюючих пенсіонерів було встановлено, що відповідача прийнято на роботу 09.07.2024 року. Виплату пенсії відповідачу припинено з 01.04.2025 року, відповідач втратив право на соціальну пенсію за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з моменту працевлаштування, тобто з 09.07.2024 року та після з`ясування всіх обставин пенсійну справу відповідача було приведено у відповідність, визначено суму переплати у розмірі 24134,77 грн. за період з 09.07.2024 по 31.03.2025 рр. та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 19.03.2025 № 1121. Відповідачу було запропоновано добровільно повернути переплачену пенсію, шляхом внесення коштів на рахунок ГУ ПФУ в Одеській області. Однак відповідачем кошти не були повернуті. Позивач вважає, що відповідачу безпідставно виплачена пенсія в розмірі 24134,77 грн. яка підлягає поверненню. Станом на дату подання позовної заяви до суду, відповідачем у добровільному порядку не повернуто.
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 03.06.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін по справі.
		У судові засідання представник позивача не з`явився, надіславши заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника ГУ ПФУ в Одеській області, підтримав позовні вимоги.
		Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав. Про дату час та місце розгляду справи двічі повідомлявся шляхом направлення судових повісток на зареєстровану в установленому законом порядку адресу місця реєстрації, 13.06.2025 року та 08.07.2025 року зазначені поштові відправлення відповідач не отримав, до суду кореспонденція повернулася з відміткою (адресат відсутній за вказаною адресою). 
		Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що судові поштові відправлення двічі направлялися за адресою за місцем реєстрації відповідача, а згідно позначок працівника поштової установи вручити поштові відправлення не представляється можливим, так як адресат відсутній за вказаними адресами, тому у суду є підстави розцінювати, що відповідач отримав ухвалу про відкриття спрощеного провадження та повідомлений про порядок розгляду справи, та був повідомлений про дати судових засідань.
		Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
		Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику відповідача по справі до суду.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
		Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
		Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку. 
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 
		Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Як способи захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області та отримував соціальну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 
		При опрацюванні списків працюючих пенсіонерів ГУ ПФУ в Одеській області виявлена переплата пенсії в сумі 24134,77 грн. за період з 09.07.2024 року по 31.03.2025 року у зв`язку із неповідомленням ОСОБА_1 факту працевлаштування, у зв`язку із чим ОСОБА_1 з 01.04.2025 року було припинено виплату пенсії.
		Згідно з витягом рішення ГУ ПФУ в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 19.03.2025 року №1121, розмір пенсії складав 3038 грн. щомісячно. Також встановлено, що за період з 09.07.2024 року по 31.03.2025 року у ОСОБА_1 утворилась переплата пенсії на загальну суму 24134,77 грн. ГУ ПФУ в Одеській області винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік в березні 2025 року.
		Листом від 21.03.2025 за вих. №1500-0404-8/65741 року повідомлено відповідача про виниклу переплату пенсії в сумі 24134,77 грн. та запропоновано повернути вказані кошти на рахунок Пенсійного фонду України.
		Відповідачем кошти не повернуті.
		Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.
		Статтею 46 Конституції України гарантується право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
		Положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
		Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплаченої пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
		Пунктом 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
		Пунктом 1 Додатку 4 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 № 22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, встановлено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: вступу на роботу, звільнення з роботи, реєстрацію або зняття з обліку як фізичної особи-підприємця.
		Отже, працевлаштування ОСОБА_1 є обставиною, про яку відповідач повинен був повідомити органи Пенсійного фонду, а не вчинення такої дії є обставиною, яка впливає на пенсійне забезпечення та призвела до виникнення переплати пенсійної виплати.
		Разом з тим, ОСОБА_1 діючи, в порушення вимог ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не повідомив орган Пенсійного фонду про факт його працевлаштування, що призвело до виплати на його користь без достатньої правової підстави соціальної пенсії.
		Ухвалюючи рішення суду, судом враховується, що у відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		За вказаних обставин в цілому, суд приходить до висновку, що вимоги позивача рівномірні, регулюються нормами чинного законодавства України тобто є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки за подання цього позову до суду позивачем сплачено 2422 грн. 40 коп. судового збору і позов задоволено у повному обсязі, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 246, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 ,(РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 )на користьГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вОдеській області (ЄДРПОУ 20987385,адреса: м.Одеса,вул.Канатна,83,65012) суми надміру виплачених пенсійних коштів у розмірі 24134,77 грн. (двадцять чотири тисячі сто тридцять чотири гривні, 77 копійок).
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012) суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя А.В. Гуржій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...