Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 301/1445/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
Надіслано судом: 23.07.2025. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/301/240/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025071100000184

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 301/1445/25
		1-кп/301/240/25
		                
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"22" липня 2025 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
		 
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іршавського районного суду Закарпатської області в місті Іршава кримінальне провадження №12025071100000184 від 28.04.2025, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: с.Білки, Іршавського району, Закарпатської області, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , одруженого, непрацюючого, у відповідності до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України та ч.2 ст. 146 КК України,
		 
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
		 
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого -  ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
		потерпілої - ОСОБА_6 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		10 квітня 2025 року близько 10 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись на території домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, на ґрунті особистих неприязних відносин, під час сварки з останньою, підійшов впритул до потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та тримаючи в правій руці дерев`яну палку якою наніс потерпілій один удар у ліве плече, один удар у праве плече, один удар у ділянку спини зліва, після чого наніс удар своєю ногою в ділянку правої сідниці ОСОБА_6 , чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: синець шкірних покривів поредньо-зовнішньої поверхні у середній третині лівого плеча з дрібними саднами на площині, синець шкірних покривів передньо-зовнішньої поверхні у середній третині правого плеча, синець шкірних покривів середньої третини правої сідниці, синець шкірних покривів у проекції 9 ребра зліва за лопатковою лінією. Згідно висновку експерта № 41-і від 30.04.2025 та відповідно до п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України, від 17.01.1995 виявлені у потерпілої тілесні ушкодження слід кваліфікувати, як легкі тілесні ушкодження, що мають незначі скороминучі наслідки тривалістю не більше, як 6 днів. 
		 
		 
		 
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч.1ст.125 Кримінального кодексу України, а саме нанесення потерпілій умисного легкого тілесного ушкодження.
		 
		Крім цього, 17 квітня 2025 року, близько 10 години, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись у приміщенні літньої кухні, будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою позбавлення волі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій їх караність у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 мешканка АДРЕСА_1 зловживала алкогольними напоями, взявши до рук металевий ланцюг завдовжки 7,1 м. яким за допомогою двох навісних замків прив`язав ОСОБА_6 , а саме один кінець ланцюга прикріпив до лівої ноги останньої, а інший до ніжки дерев`яного столу тим самим створивши зовнішні перешкоди вільного пересування таким чином незаконно утримував, та позбавив можливості вільно пересуватися протягом тривалого часу ОСОБА_6 , а саме до 13 години 40 хвилин 28 квітня 2025 року до тієї пори, поки її не було звільнено від ланцюга працівниками поліції.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 Кримінального кодексу України, а саме незаконне позбавлення волі здійснюване протягом тривалого часу.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованим йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.125 КК України та ч.2 ст.146 КК України, визнав, суду пояснив, що дійсно в квітні 2025 року між ним та його дружиною ОСОБА_6 , яка є потерпілою, виникла сварка, через те, що дружина вживала алкогольні напої. І під час сварки він вдарив дружину двічі палкою по руках. Після того, десь 17-18 квітня 2025 року він, щоб дружина не могла піти знову до магазину по алкогольні напої, пристебнув до її ноги металевий ланцюг, який відчепив з дитячої гойдалки, а інший кінець причепив до столу. Ланцюг відстебнули працівники поліції 28 квітня 2025 року. В скоєному розкаюється, з дружиною на даний час примирились, просить у неї вибачення, просить суд не карати його суворо.
		 
		Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просить суд при винесенні вироку взяти до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину визнає в повному обсязі, щиро кається, є пенсіонером, попросив у дружини вибачення. Також, просить не застосовувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, спрямованих на зміну поведінки кривдника.
		 
		Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 10 квітня 2025 року, її чоловік ОСОБА_3 , який є обвинуваченим, не відпускав її до магазину, і через те, що вона пішла до магазину, під час сварки тричі вдарив її, два рази палицею і один раз ногою. Крім цього, 17 квітня 2025 року обвинувачений, в літній кухні де вони проживають, прикріпив їй на ногу металевий ланцюг, інший кінець якого прикріпив до столу, в результаті чого вона була обмежена вільно пересуватися. Ланцюг був довгий і вона могла ходити по кімнатах, але виходити на вулицю не могла. З її ноги було знято ланцюг 28 квітня 2025 року, коли до їхнього будинку прийшли працівники поліції. В період з 17 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року чоловік її не бив, не ображав, але відмовлявся знімати ланцюг. На даний час вона вибачила обвинуваченого, просить суворо його не карати.
		 
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.1 ст.125 та ч.2 ст.146 КК України доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: рапортом від 28.04.2025 на 1 арк.; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.04.2025 на 3 арк.; протокол огляду місця події від 28.04.2025 та фототаблиця до нього, разом на 10 арк.; висновком експерта №41-і від 30.04.2025 на 4 арк. згідно до якого за ступенем тяжкості виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження слід кваліфікувати , як легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше , як 6 днів , згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України, від 17.01.1995; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.04.2025 на 7 арк.; протоколом огляду місця події від 28.04.2025 та ілюстративна таблиця до нього на 6 арк; оглядом СД - диску; протоколом огляду документів від 03.06.2025 на 4 арк.; протоколом слідчого експерименту з потерпілою від 04.06.2025 та фототаблицями до нього.
		 
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.125 КК України та у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) за ч.2 ст.146 КК України . Його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, оскільки він наніс потерпілій умисне легке тілесне ушкодження та за ч.2 ст.146 КК України, оскільки обвинувачений незаконно позбавив волі потерпілу протягом тривалого часу. Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.
		 
		При призначенні покарання обвинуваченому, суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		 
		В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу. Так, ОСОБА_3 має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів - нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, у відповідності до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості. При цьому до обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, на досудовому слідстві та судом не встановлено. 
		 
		За змістом ст.12 КК України вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст.125 КК України класифікується як кримінальний проступок, за ч.2 ст.146 КК України як нетяжкий злочин. 
		 
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, при виборі останньому заходу примусу і порядку її відбування разом зі ступенем тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		За таких обставин покарання ОСОБА_3 слід призначити за правилами ч.1 ст.70 КК України.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обранням покарання обвинуваченому ОСОБА_3 в межах санкції статтей, яка передбачає покарання за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.125 та ч.2 ст.146 КК України, при цьому, зважаючи на особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства та відносно нього можуть бути застосовані положення ст. 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Разом з тим, ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству передбачені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.
		Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
		Згідно ч. 6 ст. 28 Закону кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року.
		Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
		Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, суд застосовує до нього обмежувальний захід згідно п. 5 ч.1ст. 91-1 КК України строком три місяці. Виконання програми для кривдників, слід покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_3 .
		Ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2025 року накладено арешт на вилучене майно у кримінальному провадженні №12025071100000184 від 28.04.2025. У відповідності до ч.4 ст. 174 КПК України арешт майна підлягає скасуванню.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
		На підставі наведеного та керуючись ст.70 КК України, ст.ст.100, 349, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд ,- 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.
		ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.146 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 ( два ) роки.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 2 ( два ) роки.
		На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		 
		Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на  ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у вигляді направлення його для проходження програми для кривдників строком на три місяці.
		 
		Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 30.04.2025 про накладення арешту на вилучене майно у кримінальному провадженні №12025071100000184 від 28.04.2025 - скасувати.
		Речові докази у кримінальному провадженні №12025071100000184 від 28.04.2025 :
		- частина дерев`яної палиці загальною довжиною 31 см., яка упакована до спеціального пакету НПУ WAR1879254; 
		- металевий ланцюг, довжиною 7,1 м;
		- навісний замок (колодка), з написом «Люкс Санхуан навісний замок»;
		- зв`язка з чотирьох ключів;
		- навісний замок з написом «EUSAM»;
		- один ключ від неї які упаковано спеціальний пакет НПУ №PSP2166348,
		 
		які поміщено на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя Іршавського
		районного суду : ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...