Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/14803/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: 23.07.2025. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2025.

Номер судового провадження: 2/761/1968/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 761/14803/23
		Провадження № 2/761/1968/2025
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши матеріали позовної заяви Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Куксова Марія Сергіївна, Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський»,  ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У провадженні судді Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєвої Ю.О. перебуває вищевказаний позов, в якому позивач Київська міська рада просить : 
		1) застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року № 170, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С.
		2) усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності від 21.01.2022 року № 62991023 та здійснення на його підставі у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2563037780000) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього.
		3) усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва : гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв.м. та повернути Київській міській ради земельну ділянку площею 0,003 га (33 кв.м), що розташована за адресою : АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005 з приведенням її у придатний для використання стан.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2024 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 28.01.2025р. прийнято рішення про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 23.06.2025 року прийнято рішення про повернення до стадії підготовчого провадження.
		23.06.2025 року ухвалою суду відповідно до ч.11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.. 175 цього Кодексу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.
		09.07.2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
		Суд дослідивши позовну заяву та заяву про усунення недоліків дійшов до наступного висновку.
		Ухвалою суду від 23.06.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк, визначений судом, для усунення недоліків позовної заяви, а саме надання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки та вартості спірного нерухомого майна згідно експертно-грошової оцінки станом на день звернення із вказаним позовом до суду, також надати до суду квитанцію про сплату судового збору у відповідному розмірі або поданні доказів звільнення позивача від сплати судового збору.
		09.07.2025 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, згідно яких зазначив, що положення Закону № 4292-ІХ не підлягають застосуванню до правовідносин у даній справі, оскільки способом захисту порушених інтересів держави і спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову у порядку ст. 391 ЦК України щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном. Водночас вважає, що положення Закону № 4292-ІХ стосуються виключно захисту інтересів держави шляхом пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача. Тобто, на момент пред`явлення позову до набрання чинності Закону № 4292-ІХ позивачем з урахування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а також з посиланням на відповідну судову практику, обрано вірний спосіб захисту у спірних правовідносинах - пред`явлення негаторного позову. Наголосив, що позовна заява на час направлення до суду відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України, тобто редакції, що діяла на момент звернення, проте в подальшому вказаним законом ч. 4 ст. 177 ЦПК України було доповнено другим абзацом. Зазначив, що в законодавстві України, в тому числі у Законі № 4292-ІХ відсутні норми, які вказають на те, що абзац другий ч. 4 ст. 177 ЦПК України має зворотну дію в часі.
		З наведеного вбачається, що представник позивача не вжив жодних заходів щодо усунення, визначених судовим рішення (ухвалою суду від 23.06.2025 року) недоліків, обмежившись наведенням власного бачення відповідної правової ситуації.
		При цьому поза увагою позивача, залишилось те, що Законом № 4292-ІХ Цивільний кодекс України доповнено ч.5 ст. 390 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
		Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
		Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
		При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
		З системного аналізу вказаних норм закону, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
		Отже, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
		Вказані норми є обов`язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
		Фактично, норми, що зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача.
		Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
		Водночас, з метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача, закон передбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову.
		У рішенні ЄСПЛ у справі "МПП "Фортеця" проти України" зазначено, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.
		Відтак суд, відповідно до приписів Закону № 4292-ІХ, очікує від учасників справи, вчинення обов`язкових дій, спрямованих виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захист прав інших учасників справи за наслідками її розгляду.
		Суд також враховує, що статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див. рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (JahnandOthers v. Germany).
		У разі задоволення позову в цій справі право власності відповідача, яка набула спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу та призведе до порушення, передбачених ст. 14 Конституції України гарантій права власності на землю.
		Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення у справі "Совтрансавто Холдінг проти України").
		Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").
		Враховуючи те, що судовий розгляд у даній справі стосується позовних вимог про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, а отже, у випадку прийняття судом рішення про витребування спірних земельних ділянок у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, суд буде зобов`язаний здійснити передбачені ч. 5 ст. 390 ЦК України дії щодо забезпечення права відповідача на компенсацію.
		Крім того, з урахуванням спеціальної мети Закону № 4292-ІХ, спрямованої на виконання державою Україною міжнародних зобов`язань у галузі гарантування прав і свобод людини, а також внесення вказаним законом відповідних змін як до матеріальних, так і до процесуальних нормативних актів, суд вважає, що Закон № 4292-ІХ є спеціальним законом, який має перевагу над загальним («Lexspecialisderogatgenerali»)
		Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		Отже, позивачу слід було усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи та в розмірі оцінки нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв. м., що розташований на спірній земельній ділянці площею 0,003 га (33 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
		За таких обставин, суд визнає, що позивач не усунув, визначених судом недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, отже провадження у справі є таким, що відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (зокрема, вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України), а позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 257, 353 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Куксова Марія Сергіївна, Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський»,  ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан - залишити без розгляду.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ю.О. Матвєєва
		       22 липня 2025 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...