Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/8009/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.
Дата набрання законної сили: 15.07.2025
Номер судового провадження: 51-608км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024243000000267

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 686/8009/24
		провадження № 51-608км25
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 
		(у режимі відеоконференції),
		засудженого                                              ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_7 витрат на лікування та комунальні послуги залишено без задоволення, оскільки вказані витрати були сплачені добровільно.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 50 040,68 грн; на користь ОСОБА_9 50 100,60 грн; на користь ОСОБА_10 40 136 грн.
		Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Вироком Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано. Призначено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК основне покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 25 січня 2024 року близько 07 год 30 хв керував технічно справним автомобілем марки «Renault Trafic» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухався в лівій смузі руху проїзної частини вул. Прибузької, всупереч вимогам пп «б» п. 2.3, пп. «в» п. 8.4, а саме: вимог тимчасового дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості (20 км/год)» та п. 18.1. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, рухався із перевищенням дозволеної швидкості - близько 50 км/год та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкості, не зупинив керований ним транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходам, внаслідок чого здійснив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які перетинали проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок такого порушення вимог ПДР потерпілій ОСОБА_10 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а потерпіла ОСОБА_11 померла.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі захисник стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК. 
		На обґрунтування касаційних вимог сторона захисту стверджує, що під час призначення ОСОБА_7 покарання апеляційний суд: 
		-       не врахував відомості, що характеризують особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше за вчинення необережного злочину, позитивно характеризується за місцем навчання та роботи, наявність пом`якшуючих (визнання винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також досудову доповідь органу пробації;
		-       не надав оцінки посткримінальній поведінці ОСОБА_7 , який надавав невідкладну домедичну допомогу потерпілій ОСОБА_10 на місці ДТП, неодноразово вибачався перед потерпілими, до ухвалення вироку місцевим судом добровільно відшкодував документально підтвердженні витрати на проведення експертиз, витрати, які були заявлені в цивільному позові прокурора, а також відшкодував потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 моральну шкоду на загальну суму 499 858,72 грн, а потерпілій ОСОБА_10 - 159 864 грн;
		-       залишив поза увагою те, що під час апеляційного перегляду кримінального провадження засуджений відшкодував усім потерпілим моральну шкоду у визначеному для кожного з них розмірі, а потерпілій ОСОБА_10 додатково відшкодував 50 000 грн; 
		-       не врахував позицію потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які просили не призначати ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі, а також думку потерпілої ОСОБА_10 , яка не заперечувала щодо звільнення засудженого від відбування основного покарання із випробуванням у разі відшкодування останнім заподіяної їй шкоди.
		Наголошує, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази дають підстави звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
		Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
		У судовому засіданні у суді касаційної інстанції захисник наголосив на тому, що його касаційна скарга стосується можливості застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК.
		Доводи сторони захисту щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилося у призначенні ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції покарання без застосування положень ст. 75 КК, колегія суддів відхиляє.
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.
		Як вбачається з матеріалів провадження, цих положень закону суд апеляційної інстанції повністю дотримався.
		Предметом розгляду суду апеляційної інстанції були апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 , які вважали, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання зі звільненням від його відбування не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки в такому випадку не буде досягнуто його мети - виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційних скарг представника потерпілої та прокурора, скасування вироку місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання та постановлення нового вироку, апеляційний суд взяв до уваги тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно з положеннями ст. 12 КК відноситься до тяжких злочинів, наслідки, що настали в результаті його вчинення (смерть однієї людини та спричинення тяжких тілесних ушкоджень іншій), відомості про особу засудженого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою молодого віку, за місцем проживання, навчання та роботи характеризується позитивно, проживає разом із батьками.
		Суд апеляційної інстанції, постановляючи вирок, врахував щире каяття засудженого, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування в повному обсязі заподіяної моральної шкоди потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , позицію потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про доцільність призначення ОСОБА_7 покарання не пов`язаного з позбавленням волі, та призначив покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, тобто призначив покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією інкримінованої ОСОБА_7 статті КК.
		Таким чином, апеляційний суд повністю врахував всі обставини, на які захисник посилається у касаційній скарзі, як на підставу для застосування положень ст. 75 КК.
		ККС неодноразово зазначав у прийнятих судових рішеннях про те, що одні і ті ж обставини не можуть враховуватись двічі і бути підставою для застосування положень і ст. 69 КК, і ст. 75 КК.
		Таким чином, колегія суддів вважає рішення апеляційного суду про застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК правильним і не вбачає підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК.
		Вирок апеляційного суду є належним чином умотивованим та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК, у ньому наведено докладні мотиви та зазначено підстави, якими керувався цей суд ухвалюючи своє рішення.
		Під час перевірки оскаржуваного вироку судом касаційної інстанції не виявлено таких порушень норм матеріального або процесуального права, наслідком яких може бути зміна чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Вирок Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...