Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/1288/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.
Дата набрання законної сили: 16.07.2025
Номер судового провадження: 61-6221ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		16 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 500/1288/18
		провадження № 61-6221св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого -Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
		      
		учасники справи:
		 
		позивачі:   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунальне підприємство «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»,
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М.В., Коновалової В. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом                           до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»                                     (далі - КП «Ізмаїльське МБТІ»), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання неправомірними та скасування рішень.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 20 серпня 2009 року № 1085 «Про виконання будівництва згідно з рішенням виконкому від 04 травня 2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаража і водонепроникного вигреба на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на АДРЕСА_1 » ОСОБА_3 надано дозвіл оформити в установленому законом порядку збудований гараж літера «Б» з навісом літера «б» площею 10,9 кв. м, згідно з поданими результатами геодезичних робіт                                             з інвентаризації встановлених меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , виконаних фахівцем ПП «Геоінформсервіс» Жуковим A. B.
		Рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області                                  від 07 грудня 2012 року № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 » доручено КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» підготувати документи для видачі свідоцтва про право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: літ. «А» - будинок житловий загальною                                площею 158,6 кв. м, житловою площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Зазначали, що 11 грудня 2012 року Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області видав ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 на житловий будинок із господарськими будівлями, що складається з: літ. «А» - будинок житловий загальною площею 158,6 кв. м, житловою                        площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, дворові споруди № НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» рішенням від 23 грудня 2012 року № 38761659 на підставі свідоцтва про право власності від 11 грудня                  2012 року № НОМЕР_1 здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.
		Посилалися на те, що вказані рішення порушують їхні законні права та інтереси, підлягають скасуванню, оскільки у Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області були відсутні правові підстави приймати рішення від 20 серпня 2009 року № 1085, так як оскаржуване рішення винесене на підставі рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 04 травня                    2005 року № 602, яке було скасовано постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2009 року у справі № 2а-19/09. 
		Крім того, ОСОБА_3 суттєво порушила норми ДБН 360-92 при будівництві об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:
		- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1085 від 20 серпня 2009 року «Про виконання будівництва згідно з рішенням виконкому № 602  від 04 травня               2005 року «Про дозвіл будівництва гаража і водонепроникного вигреба на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на АДРЕСА_1 »;
		- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 07 грудня 2012 року                                                    № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна                                                         на АДРЕСА_1 »;
		- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2012 року № НОМЕР_1 , видане                       ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: літ. «А» - будинок житловий загальною площею 158,6 кв. м, житловою                       площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, дворові споруди № НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення                                       КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 23 грудня 2012 року                     № 38761659 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.
		 
		Короткий зміст судових рішень 
		 
		Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня         2018 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано неправомірним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1085 від 20 серпня 2009 року «Про виконання будівництва згідно рішення виконкому від 04 травня 2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні на АДРЕСА_1 ».
		Визнано неправомірним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 07 грудня 2012 року № 1626  «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 ».
		Скасовано свідоцтво про право власності від 11 грудня 2012 року № 1265 на нерухоме майно, що видано ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: літ. «А» - будинок жилий загальною площею               158,6 кв. м, у тому числі жилою площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, надвірні споруди - № 1-8, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Скасовано рішення КП «Ізмаїльське МБТІ» про державну реєстрацію від 23 грудня 2012 року права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: літ. «А» - будинок жилий загальною площею 158,6 кв. м, у тому числі жилою площею 81,0 кв. м., літ. «Б» - гараж, надвірні споруди - № 1-8, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Стягнуто з Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області та                    КП «Ізмаїльське МБТІ» у рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати              у розмірі 704,80 грн.
		У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області не мав правових підстав приймати рішення                                  від 20 серпня 2009 року № 1085 «Про виконання будівництва згідно з рішенням виконкому від 04 травня 2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні на АДРЕСА_1 », оскільки Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області вказане рішення прийнято на підставі рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 04 травня 2005 року № 602, яке було скасовано постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області                         від 19 січня 2009 року у справі № 2а-19/09.
		 
		Районний суд зазначив, що рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 07 грудня 2012 року № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 » винесено без урахування вимог законодавства у сфері будівельних та протипожежних норм, які були порушені ОСОБА_3 .
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
		Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня            2018 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, КП «Ізмаїльське МБТІ», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва незаконним, недійсним, неправомірним та скасування рішення відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів, а саме до участі у справі не залучено                ОСОБА_3 як власника спірного майна, що є підставою для відмови у позові.
		 
		Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року касаційну скаргу                ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду                 від 21 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження (провадження      № 61-2435св24).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою      ОСОБА_3 , апеляційний суд повинен був перевірити її доводи щодо поважності причин пропуску процесуального строку, оскільки вони мають суттєве значення для вирішення питання про поновлення цього строку. У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 особисто отримала повістку про призначене судове засідання на 25 вересня 2018 року, про що свідчить наявне                у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення (том 1, а. с. 91).Зазначені обставини підтверджують обізнаність ОСОБА_3 про судовий розгляд справи та про ухвалення 25 вересня 2018 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області судового рішення. Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції належно не дослідив матеріали цивільної справи № 500/1288/18, не перевірив наявність виняткових випадків, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та належно не встановив таких підстав.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області             від 25 вересня 2018 року у цій справі залишено без руху.
		Роз`яснено, що в разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк, а також якщо вказані в заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
		 
		Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 особисто отримала повістку про призначене судове засідання на 25 вересня           2018 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення (т. 1, а. с. 91). Зазначені обставини підтверджують обізнаність ОСОБА_3 про судовий розгляд справи та про ухвалення 25 вересня 2018 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області судового рішення. Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження є та обставина, що повний текст оскаржуваного рішення суду отримано представником ОСОБА_3 - Воронковим В. О. лише 21 квітня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 була належним чином сповіщена про час, дату та місце судового засідання та звернулася з апеляційною скаргою після присічного строку, встановленого статтею 358 ЦПК України. З огляду на викладену позицію Верховного Суду у цій справі, апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в обґрунтування виняткових обставин для поновлення строку, тому роз`яснив ОСОБА_3 право на звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року, в якій зазначити поважні підстави для поновлення процесуального строку та підтвердити їх належними доказами.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані                         у клопотаннях ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня              2018 року.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року у вказаній справі залишено без руху.
		Роз`яснено скаржнику, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
		 
		Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у клопотаннях ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області                      від 25 вересня 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_5 отримала повістку про призначення судового засідання на 25 вересня 2018 року та знала про прийняте на цьому засіданні рішення суду, що також підтверджується й тим фактом, що у цьому судовому засіданні 25 вересня 2018 року брав участь її представник - адвокат Мінжирян В. П., що не спростовано заявницею та її адвокатом Воронковим В. О.
		 
		Крім того, апеляційний суд вказував на те, що адвокат Воронков В. О. став представником ОСОБА_3 18 березня 2020 року, виходячи з ордера серія ОД          № 520066 від 18 березня 2020 року (т. 1, а. с. 112, 116), тобто за рік та два місяці до подання своєї апеляційної скарги від 19 травня 2021 року. Представник             ОСОБА_5 - адвокат Воронков В. О. у своїй заяві від 21 листопада 2024 року про усунення недоліків зазначив, що він дізнався про існування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 500/1288/18 із матеріалів іншої судової справи, а саме 10 червня 2020 року, тобто майже за рік до подання своєї апеляційної скарги від 19 травня 2021 року представник ОСОБА_5 - адвокат Воронков В. О. ознайомився з матеріалами цивільної справи № 2-705/11,                    в якій знаходиться засвідчена копія рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року заяву адвоката Воронкова В. О. про продовження процесуального строку від 21 березня 2025 року та заяву-доповнення до заяви про продовження процесуальних строків від 07 квітня 2025 року залишено без задоволення.
		Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Воронкова В. О., який діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року                  у цій справі.
		 
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області            від 25 вересня 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про наявність оскаржуваного рішення, однак протягом строку,  встановленого статтею 354 ЦПК України, остання не реалізувала своє право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, хоча мала таку можливість. Наведені заявником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не є підставами (виключними випадками), передбаченими                              пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, за наявності яких суд може поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення його повного тексту.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У травні 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Воронков В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року, залишив поза увагою доводи заявника про те, що ОСОБА_3 не була обізнана про розгляд справи, її не було повідомлено про розгляд справи і вона не отримувала копію рішення суду першої інстанції, а її представник - адвокат Воронков В. О. отримав копію рішення лише 21 квітня                   2021 року. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що    Мінжирян В. П. був представником ОСОБА_3 . 
		 
		Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви адвоката Воронкова В. О. про продовження процесуального строку від 21 березня 2025 року та заяви-доповнення до заяви про продовження процесуальних строків від 07 квітня 2025 року, протиправно позбавив заявника можливості надати суду докази, які б підтверджували наявність підстав для поновлення ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року, а саме експертного дослідження щодо наявності/відсутності підпису ОСОБА_3 на рекомендованому повідомленні про вручення (т. 1, а. с. 91).
		 
		У червні 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Воронков В. О. подав до Верховного Суду клопотання про долучення доказів - копії висновку експертного почеркознавчого дослідження від 06 червня 2025 року, проти чого ОСОБА_1 відповідно до заяви від 26 червня 2025 року заперечувала.
		 
		З огляду на зміст заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Воронкова В. О. вбачається, що вона по суті є доповненням до касаційної скарги, в якому викладені додаткові мотиви та яке подане поза строком, визначеним у статті 398 ЦПК України, а тому вказану заяву необхідно залишити без розгляду (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, (провадження № 14-680цс19) (пункти 51-52); від 02 листопада 2021 року у справі          № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20) (пункти 25-33).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У червні 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		У травні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Воронкова В. О. не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені                 з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право                                в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які                                   є конституційними гарантіями права на судовий захист. 
		 
		Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції                        про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів                     № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
		 
		За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається                             ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав                      і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
		 
		Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства                                   є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
		 
		Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які  вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
		 
		Статтею 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів                   з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску                       з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій                                          статті 358 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
		1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
		2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		 
		Сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
		 
		Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		 
		Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 733/112/20 (провадження № 61-16703св23) та від 06 березня 2024 року       у справі № 953/5340/21 (провадження № 61-16122св23).
		 
		Тобто в межах річного строку з дня складення повного судового рішення може бути поновлено строк на апеляційне оскарження з інших поважних причин будь-яким заявникам, а особам, не повідомленим про розгляд справи, чи у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили - і поза межами річного строку.
		 
		Тобто річний преклюзивний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження не поширюється на учасників справи, не повідомлених про розгляд справи.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі              № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи.
		 
		Також у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15 (провадження № 61-22496св19), від 29 січня 2021 року у справі № 308/2739/16 (провадження № 61-9648св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13 (провадження № 61-3546св23) зазначено, що під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 16 лютого 2017 року           у справі «Каракуця проти України» зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).
		 
		У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (параграф 41).
		 
		У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява                  № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
		 
		У справі, яка переглядається, 25 вересня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення, яке оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 жовтня 2018 року.
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 19 травня 2021 року представник ОСОБА_3 - Воронков В. О. подав до суду апеляційну скаргу, тобто після спливу одного року з дня складення судом першої інстанції повного тексту рішення.
		 
		Водночас ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи належним чином,особисто отримала повістку про призначене судове засідання на 25 вересня            2018 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення (т. 1, а. с. 91). Зазначені обставини підтверджують обізнаність ОСОБА_3 про судовий розгляд справи та про ухвалення 25 вересня 2018 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області судового рішення.
		 
		Крім того, у судовому засіданні 25 вересня 2018 року брав участь представник ОСОБА_3 - адвокат Мінжирян В. П., повноваження якого належним чином перевірені судом першої інстанції і допущено його до участі у справі. Копію оскаржуваного рішення суду представник ОСОБА_5 - адвокат Мінжирян В. П. отримав 04 лютого 2019 року, відповідно до розписки в його заяві від 14 січня         2019 року (вх. N? 1107/19 від 15 січня 2019 року), наявної в матеріалах справи               (т. 1, а. с. 109). Адвокат Воронков В. О. став представником ОСОБА_3 18 березня     2020 року, тобто за рік та два місяці до подання своєї апеляційної скарги                          від 19 травня 2021 року. Представник ОСОБА_5 - адвокат Воронков В. О. у своїй заяві від 21 листопада 2024 року про усунення недоліків зазначив, що він дізнався про існування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 25 вересня 2018 року у цивільній справі № 500/1288/18 із матеріалів іншої судової справи, а саме                     10 червня 2020 року, тобто майже за рік до подання своєї апеляційної скарги                 від 19 травня 2021 року, представник ОСОБА_5 - адвокат Воронков В. О. знайомився з матеріалами цивільної справи № 2-705/11, в якій знаходиться засвідчена копія вищезгаданого рішення суду.
		 
		З огляду на норми частини другої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови                        у відкритті апеляційного провадження.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не була обізнана про розгляд справи, не повідомлялась про розгляд справи, не отримувала копію рішення суду першої інстанції, на рекомендованому повідомленні про вручення (т. 1, а. с. 91)відсутній підпис ОСОБА_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки положення ЦПК України не покладають на суд обов`язку встановлювати особу того, хто поставив підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення щодо отримання такої кореспонденції, якщо її було доставлено за правильною адресою.
		 
		Подібний за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження № 11-114заі23)
		 
		Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду щодо наявності підстав длявідмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року, оскільки наведені заявником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не є підставами (виключними випадками), передбаченими пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, за наявності яких суд може поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення його повного тексту, а, отже, й не дають підстав вважати порушення судом норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат                                  не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     Д. Д. Луспеник 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		Б. І. Гулько 
		 
		 
		 
		Г. В. Коломієць 
		 
		 
		 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...