Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/499/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 23.07.2025. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.
Дата набрання законної сили: 15.07.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  903/499/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,  
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
		представники учасників справи:
		позивача - Хомич О. В., 
		відповідачів - Корольчук Ю. М., Богонос І. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто"
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (судді: Гудак А. В.- головуючий, Коломис В. В.,   Тимошенко О. М.) та рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 (суддя Шум М. С.) у справі 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія"
		до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто",                 2) ОСОБА_1 
		про визнання недійсним акта приймання-передачі майна, рішення зборів засновників, скасування державної реєстрації та визнання права власності,
		ВСТАНОВИВ: 
		1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 
		1.1. У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (далі - ТОВ "Українська факторингова компанія") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" (далі - ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто") та ОСОБА_1 про:
		- визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", що оформлене протоколом  від 02.04.2010 № 2 в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (далі - спірна земельна ділянка);
		- визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 спірної земельної ділянки, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто"; 
		- скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208); 
		- визнання права власності ТОВ "Українська факторингова компанія" на спірну земельну ділянку.
		1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статті 15, 16, 202, 215, 377 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що 25.04.2008 між Закритим акціонерним товариством Акціонерний банк "ОТП Банк" (іпотекодержатель) (далі - ЗАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № РМ-SME А00/044/2008 (далі - договір іпотеки від 25.04.2008), за умовами якого іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 договору.
		При цьому за умовами пункту 3.2.1 договору іпотеки після оформлення іпотекодавцем у власність земельної ділянки (в строк - 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору), на якій розташовано предмет іпотеки, або яка прилягає до предмету іпотеки, іпотека буде поширюватись на зазначену земельну ділянку, в зв`язку з чим іпотекодавець зобов`язаний, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.
		Позивач зазначав, що 12.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (первісний іпотекодержатель) (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") та ТОВ "Українська факторингова компанія" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.04.2008.
		У подальшому, 24.01.2020 та 27.01.2020 за ТОВ "Українська факторингова компанія" зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі  договору купівлі-продажу від 05.02.2008 за № 193, договору іпотеки від 25.04.2008 та договору про відступлення права вимоги від 12.06.2018 № 539.
		Водночас, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 574774 від 02.04.2010 власником земельної ділянки кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , який набув таке право згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008, бланк серії ВМА № 764327,            № реєстрації 2-692.
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.02.2020 щодо земельної ділянки кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, власником є ОСОБА_1 з 02.04.2010 (момент реєстрації).
		Позивач зазначав, що 02.04.2010 ОСОБА_1 став власником земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна, які були передані в іпотеку за договором від 25.04.2008, але неправомірно передав земельну ділянку до статутного капіталу створеного ним ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" на підставі оскаржуваних рішення загальних зборів та акта приймання-передачі до статутного фонду, який у подальшому безпідставно зареєстрував право власності на землю, у той час як право власності на земельну ділянку, яка нерозривно пов`язана з переданим в іпотеку майном, належить позивачу, що стало підставою для звернення до суду.
		1.3.  ОСОБА_1 просив застосувати загальний строк позовної давності до позовних вимог.
		2. Короткий зміст судових рішень у справі
		2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 позовні вимоги задоволені, визнано недійсним рішення загальних зборів (власників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", що оформлене протоколом від 02.04.2010 № 2, в частині передачі у статутний капітал спірної земельної ділянки; визнано недійсним акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 спірної земельної ділянки, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто"; скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" на спірну земельну ділянку; визнано право власності ТОВ "Українська факторингова компанія" на спірну земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014.
		2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі в частині задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", що оформлене протоколом від 02.04.2010 № 2, в частині передачі у статутний капітал спірної земельної ділянки та розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. 
		Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі в редакції постанови, а саме частково задоволено позов, визнано недійсним акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 спірної земельної ділянки, складений між ОСОБА_1 та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто"; скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" на спірну земельну ділянку; визнано право власності ТОВ "Українська факторингова компанія" на спірну земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", що оформлене протоколом від 02.04.2010 № 2, в частині передачі у статутний капітал твоариства спірної земельної ділянки. 
		2.3. Суди попередніх інстанцій установили обставини на підтвердження наявності підстав для задоволення позову. 
		Водночас, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнанання недійсним рішення загальних зборів (власників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", що оформлене протоколом від 02.04.2010 № 2, в частині передачі у статутний капітал майна - спірної земельної ділянки, дійшов висновку про те, що визнанню недійсним підлягає кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу, тобто в даному випадку акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010, а тому вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів у цьому випадку не підлягають задоволенню.
		Також суди щодо заявленої відповідачем позовної давності дійшли висновку, що у цьому випадку вона не пропущена.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
		3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2024, ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду.
		3.1.1. Так, скаржник зазначає, що у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі                  № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі                          № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 07.06.2022 у справі                       № 910/12002/20 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
		Однак, всупереч зазначеного у справі відсутній договір про відступлення права вимоги чи інший правочин на підставі якого право вимоги за договором іпотеки від 25.04.2008 № PM-SME А00/044/2008 перейшло від іпотекодержателя ЗАТ "ОТП Банк" до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що доводить, що позивач звернувся до суду не обґрунтувавши належними доказами прав нового кредитора у зобов`язанні, а суди без доказів дійшли висновку про наявність прав нового кредитора та порушення боржника.
		3.1.2. Заявник касаційної скарги вказує на неврахуванні судами постанови Верховного Суду від 19.01.2022 № 206/6519/15-ц, в якій встановлено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
		Суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що позивач набув права власності на предмет іпотеки і після цього звернувся з вимогами на підставі припиненого договору іпотеки.
		Зазначене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права в частині незастосування статті 17 Закону України "Про іпотеку" в частині припинення іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на іпотечне майно.
		У постанові Верховного Суду від 07.05.2018 у справі 903/662/16 щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що правомочності власника та іпотекодержателя є різними та взаємовиключними. З поєднанням в одній особі власника і іпотекодержателя, іпотека припиняється (пункт 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку".
		3.1.3. Також скаржник вказує на те, що рішенням Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/169/23 відмовлено позивачу у задоволенні позову про витребування земельної ділянки з посиланням на поєднання в одній особі власника і іпотекодержателя, у зв`язку з чим іпотека припиняється на підставі пункту 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2018 у справі № 903/662/16.
		3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Українська факторингова компанія" просить відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема на те, що  відповідачі не заявляли жодних зустрічних вимог про визнання неукладеним чи недійсним договору відступлення права вимоги від 20.06.2018 чи реєстрацію права власності за позивачем на іпотечне майно. Усі договори чинні, їх сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, нотаріусом були перевірені, відбулися відповідні правові наслідки та усі відомості внесені до Єдиного державного реєстру. Однак зараз у касаційній скарзі ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" намагається довести, що суди без доказів дійшли висновку про наявність прав нового кредитора та порушення боржника.
		Товариство вказує на наявність судових рішень, що набрали законної сили у справах               № 155/1305/21 та № 903/169/23, в яких встановлювалися обставини набуття права власності на іпотечне майно, боржник, сума боргу, первісний іпотекодержатель, новий іпотекодержатель, досліджувався договір про відступлення права вимоги та містяться витяги щодо встановлення права власності за позивачем на іпотечне майно.
		Крім того у справі № 0302/1878/2012 за позовом ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" до ОСОБА_1 встановлено також обставини та взаємозв`язок спірної земельної ділянки, яка має цільове призначення обслуговування адміністративних та господарських споруд і розташована за ідентичною адресою, що і об`єкти іпотеки: АДРЕСА_1 . Тому дані обставини не підлягають повторному доказуванню.
		ТОВ "Українська факторингова компанія" акцентувало увагу на тому, що обрало єдиний ефективний спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів.
		4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
		4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.04.2008 між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № РМ-SME А00/044/2008, посвідчений приватним нотаріусом Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 767, 768, за умовами пункту 1.1 якого для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 2 договору, іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 договору.
		Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки від 25.04.2008 іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо вчинених іпотекодавцем кожного і всіх його зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями. Зокрема, іпотека за цим договором забезпечує виконання повернення кредиту згідно з кредитним договором             № СМ- SМЕ А00/044/2008.
		Відповідно до статті 3 договору іпотеки від 25.04.2008 предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 м2; прохідна /Д-1/ загальною площею 11,4 м2; головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 м2; допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 м2; трансформаторна підстанція /Г-1/ загальною площею 17,9 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та  належать  іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим 05.02.2008 приватним нотаріусом Волошиним С. А.
		У пункті 3.2.1 статті 3 договору іпотеки від 25.04.2008 передбачено, що після оформлення іпотекодавцем у власність земельної ділянки (в строк - 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору), на якій розташовано предмет іпотеки, або яка прилягає до предмету іпотеки, іпотека буде поширюватись на зазначену земельну ділянку, в зв`язку з чим іпотекодавець зобов`язаний, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.
		У подальшому, 30.04.2009 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до договору іпотеки від 25.04.2008, яким сторони домовились внести зміни та доповнення в договір іпотеки та викласти пункт 2.1.5 договору іпотеки у такій редакції: "2.1.5. Розмір боргових зобов`язань. Не обмежуючи викладеного в п. 6.1 цього договору, сторони погоджуються, що розмір боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою, становить 613372,43 долара США. Зазначений розмір боргових зобов`язань може збільшуватись на суму невиконаних платіжних зобов`язань Іпотекодавця (п.п. 3 п. 1 додаткового договору). Даний додатковий договір 30 квітня 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 593".
		4.4. Суди також установили, що 12.06.2018 між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Українська факторингова компанія" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.04.2008            № РМ-SМЕ А00/044/2008, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю всю сукупність прав належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. За цим договором новому іпотекодержателю переходять усі права первісного кредитора як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства. Договір 12.06.2018 посвідчений приватним нотаріусом Рогозою О. П. та зареєстрований в реєстрі за № 539.
		4.5. У січні 2020 року за ТОВ "Українська факторингова компанія" зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 м2; прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 м2; трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 м2; допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 м2; миєчно-антикорозійний пункт /В-2/ загальною площею      265,5 м2.
		Відповідні обставини встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/169/23 та відповідачами не заперечуються.
		4.6. Разом з цим, як установили суди попередніх інстанцій, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 02.04.2010 серії ЯИ № 574774 власником земельної ділянки кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , який набув своє право згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008.
		Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.02.2020 власником земельної ділянки кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, є ОСОБА_1 , документ, що посвідчує право власності: державний акт від 02.04.2010 ЯИ574774.
		Отже, суди установили, що 02.04.2010 ОСОБА_1 став власником земельної ділянки кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 під об`єктами нерухомого майна, які були передані в іпотеку ОСОБА_1 за договором іпотеки від 25.04.2008, права за яким перейшли до позивача.
		Суди вказали на те, що факт оформлення спірної земельної ділянки за ОСОБА_1 також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах від 19.03.2020 № 29-3-0.191-58/105-20, згідно з яким земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008 належить ОСОБА_1 .
		4.7. Судами також установлено, що 02.04.2010 згідно з рішенням загальних зборів ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", оформлене протоколом № 2, спірну земельну ділянку внесено засновником товариства - ОСОБА_1 до статуного капіталу товариства і на виконання цього рішення 02.04.2010 між ОСОБА_1 та уповноваженою особою товариства підписано акт приймання-передачі майна до статутного фонду згідно з яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ " Горохів-Сервіс-Авто" прийняло майно до статутного фонду, а саме земельну ділянку площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, оцінену в 171  000,00 грн.
		4.8. 17.06.2021 ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" зареєструвало право власності на спірну земельну ділянку за собою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		4.9. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "Українська факторингова компанія" до ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", що оформлене протоколом  від 02.04.2010 № 2 в частині передачі у статутний капітал майна спірної земельної ділянки; визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 спірної земельної ділянки, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто"; скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208); визнання права власності ТОВ "Українська факторингова компанія" на спірну земельну ділянку.
		4.10. Суди попередніх інстанцій виходячи з положень законодавства та матеріалів справи дійшли висновку, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 укладений між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Українська факторингова компанія" є належним та допустимим доказом переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором від 25.04.2008 №СМ-SME A00/044/2008 та похідним від нього договором іпотеки від 25.04.2008     № PM-SME A00/044/2008, укладеним з ОСОБА_1 , а зворотного відповідачами не доведено.
		Також суд апеляційної інстанції, яким рішення суду першої інстанції скасовано частково та задоволені позовні вимоги, крім вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", зазначив, що ОСОБА_1 , передавши у статутний капітал ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" спірну земельну ділянку, фактично вивів її з під дії договору іпотеки, чим порушив свої зобов`язання за договором. ОСОБА_1 та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" такими діями порушили права ТОВ "Українська факторингова компанія", як іпотекодержателя (правонаступника).
		Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Українська факторингова компанія" про визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 спірної земельної ділянки, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто"; скасування державної реєстрацію права власності ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208); визнання права власності ТОВ "Українська факторингова компанія" на спірну земельну ділянку.
		4.11. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з положеннями Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору відступлення від 12.06.2018 між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та позивачем, який не визнано недійсним) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.
		У статті 5 вказаного Закону визначений предмет іпотеки та у частині 1 вказаної норми передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, крім випадків, встановлених частиною 9 цієї статті; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
		Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
		Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку 02.04.2010) якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
		Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 як іпотекодавець за договором іпотеки від 25.04.2008 знав про свій обов`язок щодо передачі спірної земельної ділянки на якій розташовано предмет іпотеки в іпотеку після оформлення земельної ділянки на праві власності.
		За змістом статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час реєстрації позивачем права власності на нерухоме майно, передане за договором іпотеки) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.   
		Зазначені положення кореспондуються з приписами статті 377 Цивільного кодексу України.
		4.12. Отже, за змістом положень Закону України "Про іпотеку", Земельного та Цивільного кодексів України до ТОВ "Українська факторингова компанія", як іпотекодержателя (правонаступника згідно з договором про відступлення прав за іпотечним договором) перейшли права на земельну ділянку, розташовану під об`єктами нерухомого майна, право власності на які позивачем зареєстровані у 2020 році.
		4.13. Як вже зазначалося, суди установили, що 02.04.2010 згідно з рішенням загальних зборів ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", оформлене протоколом № 2, спірну земельну ділянку внесено засновником товариства - ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства і на виконання цього рішення 02.04.2010 між ОСОБА_1 та уповноваженою особою товариства підписано акт приймання-передачі майна до статутного фонду згідно з яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" прийняло майно до статутного фонду, а саме земельну ділянку площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, оцінену в 171  000,00 грн.
		17.06.2021 ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" зареєструвало право власності на спірну земельну ділянку за собою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		4.14. Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час реєстрації ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" прав на земельну ділянку) у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
		У Рішенні Конституційного Суду від 14.07.2020 № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що із законодавчих положень вбачається, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
		4.15. Ураховуючи наведені положення законодавства, до ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" у зв`язку із передачею у статутний капітал та в подальшому реєстрацією спірної земельної ділянки, перейшли права іпотекодавця щодо спірної земельної ділянки, які виникли з договору іпотеки від 28.04.2008, права іпотекодержаьтеля за яким було передано позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги, який не визнавався недійсним чи нікчемним, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.
		4.16. Суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Українська факторингова компанія" про визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 спірної земельної ділянки, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто"; скасування державної реєстрацію права власності ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" на спірну земельну ділянку та визнання права власності ТОВ "Українська факторингова компанія" на спірну земельну ділянку.
		4.17. Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. 
		Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. 
		При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України. 
		Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. 
		Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. 
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі  № 912/1856/16.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. 
		Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
		4.18. Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
		Суди попередніх інстанцій установили, що іпотекодавцем за договором іпотеки від 28.04.2008 ОСОБА_1 спірна земельна ділянка була передана у статутний капітал ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", який у подальшому зареєстрував своє право власності на неї.
		При цьому судами установлено, що правовідносини щодо іпотеки нерухомого майна виникли на підставі договору від 28.04.2008 між ТОВ "Українська факторингова компанія" (правонаступником іпотекодержателя) та ОСОБА_1 (іпотекодавцем).
		Між ТОВ "Українська факторингова компанія" (правонаступником іпотекодержателя) та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", якому спірну земельну ділянку було передано у статутний капітал та в подальшому за ним зареєстровано, договірних правовідносин не виникало.
		4.19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі  № 914/2350/18 (914/608/20) зауважено, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
		За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. 
		Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.
		Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майновідомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі  № 914/2350/18 (914/608/20).
		При цьому у пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у вказаній вище справі  Велика Палата Верховного Суду ще раз наголосила на тому, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. 
		4.20. Верховний Суд також враховує, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №  917/304/21, від 19.01.2022 у справі №  910/6899/21.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі                        № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі                             № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
		4.21. Ураховуючи наведене, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені, зокрема, у постанові від 21.12.2022 у справі  № 914/2350/18 (914/608/20), колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що задоволення заявлених ТОВ "Українська факторингова компанія"  позовних вимог у цьому випадку призведе до дійсного захисту інтересу позивача, а заявлені позивачем вимоги не є ефективним способом захисту його порушеного права.
		5.  Висновки Верховного Суду
		5.1.  За змістом статті  236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		5.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).
		За змістом частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю
		6. Розподіл судових витрат
		6.1. Згідно з частиною 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		6.2. Пунктом 2 частини 1 статті 129 зазначеного Кодексу передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на те, що за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то слід здійснити розподіл судових витрат, понесених скаржником у зв`язку із розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
		6.3. Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", звертаючись з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, сплатило судовий збір у сумі 26  719,20 грн, а за подання касаційної скарги товариством сплачено судовий збір у сумі 30  779,30 грн, які підлягають стягненню з ТОВ "Українська факторингова компанія".
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" задовольнити.
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі № 903/499/24 скасувати.
		3. Ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову відмовити.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 26  719,20 грн та за подання касаційної скарги у сумі 30  779,30 грн. Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ. 
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		 
		 
		Головуючий                                                                                                        Т. Б.  Дроботова
		 
		Судді                                                                                                        Н. О. Багай                         
		                                                                                                                   
		                                                                                                    Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...