Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/5020/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 23.07.2025. Зареєстровано: 24.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.07.2025
Номер судового провадження: 11-кп/819/313/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		Єдиний унікальний номер справи: 766/5020/23  Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/819/313/25                 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 
		Категорія: ч.2 ст.111 КК України
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		23 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
		 
		 
		 
		головуючого судді                -      ОСОБА_2 ,
		суддів:                                - ОСОБА_3 ,      ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря                -  ОСОБА_5 ,
		прокурора                        - ОСОБА_6 
		обвинуваченої                         - ОСОБА_7 ,
		захисника                        - адвоката ОСОБА_8 ,
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеконференції матеріали кримінального провадження №22023230000000029 від 13.01.2023 року  за апеляційною скаргою прокурора на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2025 року, яким
		 
		 
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Херсон, громадянку України, до затримання працюючу на посаді медичної сестри у КЗ Херсонська міська лікарня ім. Корабелеша, заміжню, маючу на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір похилого віку, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
		 
		 
		 
		визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 України та призначено покарання в виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного їй майна.
		Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування ОСОБА_7 покарання постановлено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України постановлено зарахувати  ОСОБА_7 , у строк відбування нею покарання період попереднього ув`язнення з 10.05.2023 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 3585 грн.
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.07.2023 року на майно, а саме: - мобільний телефон «Samsung Galaxy A31», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , - мобільний телефон «Redmi 6А», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , - слот до сім-карти Київстар № НОМЕР_5 , - слот до сім-карти Київстар № НОМЕР_6 № НОМЕР_7 з сім-карткою, - сім-картку білого кольору № НОМЕР_8 , - сім картку білого кольору з слотом № НОМЕР_9 ICCІD НОМЕР_10 , - аркуші паперу з рукописним та друкованим текстами, - буклети та наліпки з російською символікою.
		Вирішено долю речових доказів, а саме:
		- мобільні телефони «Samsung Galaxy A31», «Redmi 6A» - конфіскувати в дохід держави;
		- слот до сім-карти Київстар № НОМЕР_5 , - слот до сім-карти Київстар № НОМЕР_6 № НОМЕР_7 з сім-карткою, - сім-картку білого кольору № НОМЕР_8 , - сім картку білого кольору з слотом № НОМЕР_9 ICCІD НОМЕР_10 , - аркуші паперу з рукописним та друкованим текстами - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
		- буклети та наліпки з російською символікою - знищити.
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.
		ОСОБА_7  являючись громадянкою України, будучи достеменно поінформованою про введення на всій території України воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, перебуваючи у невстановленому місці, у період часу з 28.11.2022 року по 28.03.2023 року вчинила умисні дії, направлені на передачу представнику держави-агресору - рф інформації про наявність та переміщення сил і засобів ЗСУ та інших сил оборони, утворених відповідно до законодавства України на території м. Херсона Херсонської області з метою надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
		Так, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання допомоги країні-агресора - рф та її представникам у веденні агресивної війни проти України, передбачаючи, що її дії можуть завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, Державній, економічній та інформаційній безпеці України та бажаючи настання таких суспільно небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, використовуючи власний мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy А 31» та мобільний додаток «Telegram», в якому була зареєстрована під ім`ям « ОСОБА_10 », у період часу з 28.11.2022 року по 28.03.2023 року, шляхом спілкування у вищевказаному мобільному додатку «Теlegram», вступила у зв`язок із громадянином російської федерації ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який будучи співробітником спецслужб країни-агресора - рф, використовуючи месенджер «Тelegram» із зареєстрованим акаунтом під ім`ям « ОСОБА_12 », дотримуючись заходів конспірації, отримала від ОСОБА_11 завдання, направлене на збір з метою подальшої передачі державі-агресору та її представникам інформації про наявність, пересування сил та засобів ЗСУ та інших сил оборони, утворених відповідно до законодавства України на території м. Херсон та Херсонської області.
		Так, ОСОБА_7 у період з 28.11.2022 року по 28.03.2023 року, перебуваючи у невстановленому місці, не сприймаючи державну владу в Україні та сповідуючи ідеї проросійської спрямованості, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, використовуючи власний мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy А 31» ІМЕI 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_11 та мобільний додаток «Telegram», в якому була зареєстрована під ім`ям « ОСОБА_13 », виконуючи завдання представника держави-агресора - ОСОБА_11 («Telegram» - нік « ОСОБА_12 »), за допомогою телеграм-чату шляхом миттєвого обміну повідомленнями через вказаний месенджер «Тelegram», у ході спілкування з ОСОБА_11 передала йому інформацію з координатами про місця дислокації, пересування сил та засобів ЗСУ та інших сил оборони, створених відповідно до законодавства України на території м.Херсона Херсонської області, достовірно розуміючи, що вказана інформація збирається та передається державі-агресору - рф та її представникам, що здійснюють збройну агресію проти України, з метою подальшого нанесення по вказаним позиціям ракетних та артилерійських ударів, а також коригування обстрілів з боку збройних сил країни-агресора, а саме:
		- 28.11.2022 передала інформацію щодо території «Херсонського машинобудівного заводу», за адресою: АДРЕСА_2 1;
		- 10.12.2022, 06.02.2023, 16.02.2023 передала інформацію щодо території «Херсонського металообробного заводу «Жовтень» за адресою: АДРЕСА_3;
		- 10.12.2022 передала інформацію щодо території «Херсонської міської друкарні», за адресою: АДРЕСА_4;
		- 11.01.2023, 26.01.2023, 23.03.2023 передала інформацію щодо території «Херсонського комбінату хлібопродуктів» за адресою: АДРЕСА_5;
		- 10.03.2023, 08.03.2023 передала інформацію щодо будівлі офісного центру «Кристал» за адресою: АДРЕСА_6;
		- 08.03.2023 передала інформацію щодо території стадіону «Кристал» за адресою: АДРЕСА_7;
		- 27.01.2023 передала інформацію щодо території промислової зони за адресою: АДРЕСА_8;
		- 08.03.2023 передала інформацію щодо території «Херсонського нафтопереробного заводу» за адресою: АДРЕСА_9;
		- 14.03.2023 передала інформацію щодо житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_10;
		- 28.03.2023 передала інформацію щодо території КНП «Херсонського обласного закладу з надання психіатричної допомоги Херсонської обласної ради», за адресою: АДРЕСА_11.
		Відповідно до отриманої інформації, у період часу з 31.01.2023 року по 06.04.2023 року за деякими з вищевказаних координат або поблизу вище вказаних координат, дислокувалися підрозділи ЗСУ та інші утворені відповідно до законів України військові формування та військова техніка.
		У подальшому після передачі ОСОБА_7 вказаної інформації ОСОБА_11 по деяким позиціям цих координат відбувався обстріл з боку збройних сил російської федерації.
		Інформація, поширена ОСОБА_7 та передана ОСОБА_11 за вищевикладених обставин, не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
		Вищевказані дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч.2 ст.111 КК України, як державна зрада, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.
		Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурор подав на нього апеляційну скаргу в якій не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 , просить оскаржуваний вирок відносно неї в частині призначеного покарання, скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 111 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.
		Апеляційна скарга мотивована доводами про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.
		В обґрунтування своїх вимог вказує, що поза належною увагою суду фактично залишено той принцип, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Разом з тим, як зазначає апелянт, у порушення вимог ст. 65 КК України суд першої інстанції не взяв до уваги ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та спрямоване проти основ національної безпеки України, обставини його вчинення, необґрунтовано врахував формальне визнання вини як обставину, яка пом`якшує їй покарання, що призвело до призначення  ОСОБА_7 найм`якшого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 111 КК України, без наведення належного обґрунтування.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 усвідомлювала, що по позиціям сил та засобів Збройних сил України, відомості про які вона передавала громадянину російської федерації, будуть наноситись ракетні та артилерійські удари. Вказану інформацію вона передавала з ідеологічних мотивів у зв`язку з прихильністю до російської федерації, достовірно розуміючи, що вказана інформація збирається та передається державі-агресору - рф та її представникам, що здійснюють збройну агресію проти України, з метою подальшого нанесення по вказаним позиціям ракетних та артилерійських обстрілів з боку збройних сил країни-агресора.
		Той факт, що обвинувачена, працюючи медичною сестрою у медичному закладі України, що здійснює свою діяльність згідно ст. 4 Закону України «Про охорону здоров`я» за принципом визнання охорони здоров`я одним з головних чинників виживання та розвитку народу України, вчинила державну зраду в період воєнного стану, чітко усвідомлювала факт повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну, добровільно виявила бажання допомагати представникам держави-агресора, свідчить про найвищий ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею діяння.
		Саме сукупність цих даних, суб`єктивне ставлення до вчиненого - прямий умисел та ідеологічний мотив, на переконання апелянта свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого і необхідність призначення обвинуваченій найсуворішої міри драння у вигляді довічного позбавлення волі, а інші, менш суворі заходи, ніж як довічне позбавлення волі, не здатні забезпечити захист суспільства, справедливість та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так іншими особами.
		Крім того, апелянт стверджує про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на таку пом`якшуючу обставину як визнання вини, так як щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, а визнання вини ОСОБА_7 під тиском зібраних у провадженні доказів не свідчить про щире каяття винної у вчиненні кримінального правопорушення.
		Також, як зазначає апелянт приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 найм`якшого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 111 КК України, суд послався на те, що обвинувачена має постійне місце проживання, на обліку психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх сітей - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який окремо є особою з інвалідністю, та матір - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 
		Крім того становивши те, що ОСОБА_7 є заміжньою, суд не навів мотиви того, що неповнолітні діти перебувають на утриманні виключно обвинуваченої особи.
		Зазначені обставини, як зазначає апелянт, необґрунтовано враховані судом, оскільки вони не знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а є лише даними, які характеризують особу та аж ніяк не є підставами для призначення м`якшого виду основного покарання з передбачених санкцією статті.
		На переконання апелянта, вищевикладене свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7 злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, що посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винної, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В запереченнях на апеляційну скаргу, захисник зазначає про необгрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому просить залишити їх без задоволення а вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, провівши часткове судове слідство, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, останнє слово обвинуваченої, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		Згідно з ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації її дій за ч.2 ст. 111 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, тому відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє вирок суду першої інстанції в цій частині.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст.50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
		Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Разом з тим, при призначанні покарання ОСОБА_7 за вчинене нею кримінальне правопорушення поза увагою суду фактично залишено той принцип, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення. 
		Так, суд першої інстанції хоча і послався на обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його тяжкість, особу винної, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують її покарання, однак не надав зазначеному належної оцінки, що на переконання колегії суддів призвело до призначення ОСОБА_7 мінімального покарання визначеного санкцією статі за якою її засуджено, яке не відповідає тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості.
		Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, в судовому засіданні вину в чиненому визнала та висловилась жаль у вчиненому, має постійне місце реєстрації та проживання, є особою заміжньою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матері похилого віку.
		Разом з тим, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. хоча і є особою заміжньою та маючою на утриманні неповнолітніх дітей та матір похилого віку, однак зазначене не стало перешкодою для вчинення нею особливо тяжкого злочину, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а отже осіб, які б мали на неї визначальний вплив з метою запобігання вчинення нею нових злочинів.
		Крім того, поза належною увагою суду першої інстанції залився факт здійснення ОСОБА_7 системної, тривалої діяльність, спрямованої на шкоду народу України та державі Україна, а також те, що ОСОБА_7 вчиняючи інкриміновані їх епізоди злочинною діяльності розуміла можливі наслідки таких дій, які могли призвести та ймовірно призвели до загибелі людей, в тому числі і цивільних, пошкодження цивільної та військової техніки, що могло призвести до зниження обороноздатності України, пошкодження промислової та цивільної інфраструктури, що і було безпосередньою метою обвинуваченої.
		Отже, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7  злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, дані про її особу, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення  ОСОБА_7  покарання визначеного санкцією ч. 2 ст. 111 КК Україну у максимальному її розмірі у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить  ОСОБА_7  зазначене покарання, на переконання колегії суддів апеляційного суду, буде відповідати меті покарання, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нею нових злочинів. Таке покарання домірне тяжкості вчиненого нею злочину і не сприймається явно несправедливим унаслідок м`якості чи/або суворості.
		Зважаючи на викладене, при призначанні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції допустив невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі, обвинуваченої внаслідок м`якості, що відповідно до ч.2 ст.409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення. 
		Зважаючи на викладене, оскаржуваний вирок суду стосовно ОСОБА_7 , в частині призначеного їй покарання, підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.404, 405, 407, 409, 414, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора, задовольнити.
		Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2025 року стосовно ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 111 КК України, скасувати в частині призначеного їй покарання. 
		Постановити, в цій частині, новий вирок, яким ОСОБА_14 призначити покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.
		Строк відбування ОСОБА_7 покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили, тобто з 23 липня 2025 року.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати  ОСОБА_7 в строк відбування нею призначеного покарання строк її попереднього ув`язнення з 10.05.2023 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає однин день позбавлення волі.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржений учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суд.
		Вирок апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суд, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк, з моменту отримання нею копії вироку.
		 
		 
		 
		       СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2                          ОСОБА_3        ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...