Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/25951/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надіслано судом: 23.07.2025. Зареєстровано: 24.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.07.2025
Номер судового провадження: К/990/20466/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/25951/24
		адміністративне провадження № К/990/20466/25  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Бившевої Л. І., Олендера І.Я.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
		на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (колегія у складі суддів: Головко О.В., Ясенкова Т.І., Суховаров А.В.)
		у справі №160/25951/24
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
		до  Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 
		про   визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		26 вересня 2024 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0325750411 від 28 травня 2024 року відповідно до якого до Товариства застосовано штраф в сумі 2  736 гривень 39 копійок за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0325750411 від 28 травня 2024 року відповідно до якого до Товариства застосовано штраф в сумі 2 736 гривень 39 копійок за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
		Не погодившись з вказаним судовим рішенням, податковий орган оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року в адміністративній справі № 160/25951/24 скасовано.
		Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишено без розгляду.
		Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Товариством пропущено строк звернення до суду з цим позовом, позивачем заява про поновлення строку звернення до суду не подавалася, поважність причин пропуску строку звернення до суду не доведена.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/25951/24 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу Товариство звернуло увагу на те, що зазначаючи про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції не врахував, що Товариством позов до суду першої інстанції подано без пропуску строку, з урахуванням прийняття рішення за результатами досудового оскарження податкових-повідомлень рішень 13 серпня 2024 року, та отримання вказаного рішення 03 вересня 2024 року.
		16 липня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від податкового органу на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач цитує норми Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, які регулюють питання строків звернення до суду з адміністративним позовом, посилається на відповідну практику Верховного Суду.
		В той же час, податковий орган просячи залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін, не зазначає жодного доводу, які б свідчили про неможливість розгляду цієї справи по суті в суді, з урахуванням того, що Товариство отримало рішення за результатами досудового оскарження 03 вересня 2024 року, а звернулося з адміністративним позовом у цій справі 26 вересня 2024 року.
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Ключовим у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі.
		Питання додержання строку звернення до суду з позовом в частині оскарження податкових повідомлень-рішень (як у випадку використання процедури адміністративного оскарження спірного рішення, так і у випадку її не використання) було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
		26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій сформулював висновок про те, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 Податкового кодексу України. 
		Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .
		Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 Податкового кодексу України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
		У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».
		Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення без використання процедури досудового вирішення спору становить шість місяців, тоді як строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення з використанням процедури досудового вирішення спору становить один місяць. Вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Суд наголошує на тому, що позивачем не заперечується наявність у нього місячного строку для звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з використанням  досудового вирішення спору (адміністративного оскарження). В той же час, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно враховано початок перебігу зазначеного вище строку.
		Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне:
		- 28 травня 2024 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0325750411, яке і є предметом оскарження у цій справі (а.с. 13-14);
		- 13 серпня 2024 року прийнято рішення №24650/6/99-00-06-03-02-06, яким Державна податкова служба України залишила скаргу Товариства на податкове повідомлення-рішення № 0325750411 від 28 травня 2024 року без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 15-16);
		- 03 вересня 2024 року Товариством отримано рішення №24650/6/99-00-06-03-02-06, прийняте Державною податковою службою України за результатами адміністративного оскарження (а.с. 12, 23);
		- 26 вересня 2024 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому оскаржило податкове повідомлення-рішення №0325750411 від 28 травня 2024 року (а.с. 1-7).
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції помилково вказав, що позивачем отримано рішення за результатом розгляду скарги 29 липня 2024 року, відповідно строк зі зверненням до суду з цим позовом почав свій перебіг 30 липня 2024 року, наступного дня після отримання рішення за результатом розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, та закінчився 29 серпня 2024 року.
		Зазначена помилка призвела до передчасного висновку суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом та наявністю підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
		Суд апеляційної інстанції вказавши зазначені вище дати зіслався на те, що вони вказані в адміністративному позові.
		Суд наголошує на тому, що будь-які обставини, які стали підставою для прийняття рішення повинні ґрунтуватися не лише на доводах викладених у процесуальних документах, але й на доказах, які містяться в матеріалах справи.
		Додатково Суд вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції на тому, що відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Стаття 123 Кодексу адміністративного судочинства України регулює питання наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а саме відповідно до цієї статті:
		У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Ця норма регулює правила поведінки суду першої інстанції у випадку, коли суд після відкриття провадження виявить факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Частина третя статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України не поширює свою дію на суд апеляційної інстанції, однак може бути застосована у зв`язку з вимогами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
		Суд звертає увагу на те, що у випадку застосування вказаних норм, суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості залишити позов  без розгляду, однак зобов`язаний перевірити наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду.
		Суд наголошує на тому, що в цій справі Товариством не пропущено строку звернення до суду з позовом, однак якби таке порушення відбулося, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був перевірити наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду.
		Однак суд апеляційної інстанції призначивши справу в письмовому провадженні не надав позивачу ніякої можливості висловитися щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску. Відтак, суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, не з`ясувавши причини пропуску (і чи справді строк пропущено), чим обмежив право позивача на оскарження спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.
		Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/25951/24 скасувати.
		Справу №160/25951/24 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                    Р. Ф. Ханова
		                                                                                                    Л. І. Бившева
		                                                                                                    І. Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...