Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 939/856/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.07.2025
Номер судового провадження: 61-6197ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                          
		 
		23 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 939/856/24
		провадження № 61-6197св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 
		2025 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог 
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про стягнення аліментів та пені за несвоєчасну сплату аліментів. 
		Позовна заява мотивована тим, що вона з відповідачем перебували 
		у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей: ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 13 лютого 
		2014 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Дітей залишено проживати разом із нею (справа № 375/1991/13-ц).
		Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 12 червня 
		2014 року стягнуто із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 
		1/2 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 травня 
		2014 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (справа № 375/641/14-ц).
		16 липня 2014 року Рокитнянським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 375/641/14-ц, який направлено до примусового виконання.
		ІНФОРМАЦІЯ_5 старша донька - ОСОБА_3 досягла повноліття, 
		у зв`язку з чим нарахування аліментів було зупинено та нараховано загальну суму заборгованості по сплаті аліментів, яка підлягала примусовому стягненню.
		Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Семенком О. В від 11 грудня 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено у зв`язку з тим, що заборгованість по аліментам боржником погашена у повному обсязі.
		Позивачка зазначала, що відповідач не бере участі у матеріальному забезпечені спільних дітей, які не досягли повноліття, угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто.
		Станом на серпень 2020 року існувала заборгованість у розмірі 418 670,47 грн, яку відповідач повністю погасив лише у грудні 2023 року, тому відповідно до 
		статті 196 СК України вона має право на отримання неустойки (пені), розмір якої за період з травня 2014 року по грудень 2023 року становить 418 672,97 грн.
		Посилаючись викладене, ОСОБА_1 просила суд:
		- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 серпня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. 
		- стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 418 672,72 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 листопада 
		2024 року у складі судді Міланіч А. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини всіх його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2024 року 
		і до досягнення дітьми повноліття
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 418 670 грн 47 коп.
		У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Задовольняючи частково позов  ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки старша донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, а на утриманні позивачки перебуває ще троє неповнолітніх і спільних з відповідачем дітей, тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на їх утримання у розмірі 1/2 частини всіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 03 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
		Вирішуючи позовні вимоги про стягнення неустойки (пені), суд першої інстанції врахував наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від08 грудня 2023 року у розмірі 418 670 грн 47 коп, а тому внаслідок неналежного виконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей він допустив прострочення у розмірі 418 670,47 грн, що становить 100 % розміру суми заборгованості по аліментам, яка підлягає стягненню за період з травня 2014 року по грудень 2023 року.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 листопада 
		2024 року скасовано. Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але 
		не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 03 квітня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, ураховуючи норми 
		статті 183 СК України, та встановлені обставини цієї справи, аліменти із 
		ОСОБА_2 повинні стягуватися у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття. Після досягнення повноліття найстаршою дитиною, аліменти на інших неповнолітніх дітей підлягають стягненню за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на сина сторін, який досяг повноліття. Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його доходів (заробітку) щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позивачкою правильності розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за спірний період 
		з травня 2014 року по серпень 2020 року, який наданий позивачем, так як 
		не відповідає вимогам пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі   ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, частини другої      статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.
		У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2025 року призначено до судового розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та пені за несвоєчасну сплату аліментів.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що розмір заборгованості підтверджується довідкою Шевченківського відділу державної виконавчої служби 
		у м. Києві від 06 грудня 2023 року, в якій зазначено, що станом на 
		18 серпня 2020 року заборгованість складала 418 670,47 грн.
		11 грудня 2023 року було закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 у зв`язку 
		з тим, що відповідач повністю погасив заборгованість по сплаті аліментів, розмір якої станом на 18 серпня 2020 року становив 418 670,47 грн. Тобто, суд апеляційної інстанції встановив факт існування заборгованості зі сплати аліментів, проте відмовив у стягненні пені, що є суперечливим і не узгоджується з положеннями статей 195, 196 СК України.
		У цій справі не було потреби у проведенні детального математичного розрахунку пені, оскільки він у будь-якому випадку обмежувався сумою 100 % заборгованості - 
		418 670,47 грн, яку і стягнув суд першої інстанції.
		Також суд апеляційної інстанції помилково застосував пункт 7 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у результаті чого дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні пені за несвоєчасну сплату аліментів. Суд першої інстанції правильно визначив розмір пені, ухвалив законне 
		та обґрунтоване судове рішення.
		ОСОБА_7 не заперечував наявності у нього заборгованості зі сплати аліментів, не оскаржував їх розмір, ним не було надано суду свого розрахунку на противагу наявному у матеріалах справи. 
		Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року№ 512/5 у контексті оцінки щомісячного розрахунку заборгованості по аліментам.
		Щодо стягнення аліментів на трьох неповнолітніх дітей, то суд апеляційної інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, встановивши період стягнення аліментів до 22 листопада 2025 року. Проте, у такому разі спір 
		не вирішується, що зумовлює її у подальшому втретє звертатися до суду про стягнення аліментів.
		Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення статті 2 ЦПК України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 
		статей 183, 196 СК України, не врахував відповідні релевантні висновки Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У червні 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката 
		Мартинова О. М. подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержання норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також повнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 23-26).
		Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 13 лютого 
		2014 року шлюб між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Дітей залишено проживати разом з  ОСОБА_1 (справа № 375/1991/13-ц) (а. с. 20).
		Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 12 червня 
		2014 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 аліментина утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 
		з 06 травня 2014 року і до досягнення старшою дитиною повноліття 
		(справа № 375/641/14-ц) (а. с. 22).
		16 липня 2014 року Рокитнянським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 375/641/14-ц про примусове виконання судового рішення, виконання якого здійснювалося Жовтневим відділом державної виконавчої служби  Маріупольського Міського управління юстиції, а у подальшому - Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
		Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 
		08 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Семенком О. В., станом на грудень 
		2023 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів на дітей 
		у розмірі 418 670,47 грн (а. с. 32).
		Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Семенка О. В. від 11 грудня 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено у зв`язку з тим, що боржником заборгованість по сплаті аліментів погашена в повному обсязі (а. с. 29-30).
		2.    Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Щодо стягнення аліментів
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про захист прав людини 
		і основоположних свобод держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
		Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
		Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. 
		Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. 
		Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків 
		не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на дітей, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, керуючись статтями 180, 182, 183 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 03 квітня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
		Доводи касаційної скарги  ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, встановивши період стягнення аліментів до досягнення найстаршою дитиною повноліття, так як у такому разі спір 
		не вирішується, що зумовлює її у подальшому втретє звертатися до суду про стягнення аліментів, є безпідставні. 
		Верховний Суд зазначає, що частина друга статті 183 СК України спрямована на забезпечення надійного захисту права дітей на утримання їх батьками. Зокрема, передбачено, що у випадку стягнення аліментів на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
		Таким чином, закон встановлює та гарантує, що частки усіх дітей, на яких судом стягуються аліменти, у єдиній загальній частці від заробітку (доходу) того з батьків, на кого покладається обов`язок сплачувати аліменти, що визначається судом, 
		є рівними. Причому таке правило діє лише до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після досягнення найстаршою дитиною повноліття, матір або батько, той, з яким проживають інші діти платника аліментів, на яких також стягуються аліменти, має право звернутися до суду з позовом про визначення розміру аліментів на цих дітей.
		Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/4802/15-ц (провадження № 61-4766св18) про те, що аліменти з повинні стягуватися у розмірі від заробітку (доходу) щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після досягнення повноліття найстаршою дитиною, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
		За таких обставин, доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими. 
		Щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів
		Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
		У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
		Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
		Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
		Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
		Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати 
		та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
		При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
		Парламент встановив у частині першій статті 196 СК максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК). 
		Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.
		Тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, атому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів. 
		Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.
		Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас 
		не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.
		Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 
		2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.  
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, встановивши, що 11 грудня 2023 року  виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено у зв`язку з погашенням боржником заборгованості по сплаті аліментів, розмір якої станом на 18 серпня 2020 року становив 418 670,47 грн, проте наданий позивачкою розрахунок 
		не відповідає пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, а тому є неналежним доказом.
		Такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими. 
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий позивачем розрахунок, вважав, що він не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі. 
		Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Проте суд апеляційної інстанції, у межах наданих йому ЦПК України повноважень, не позбавлений можливості оцінити наданий позивачем розрахунок заборгованості по аліментам і в разі непогодження стягнути ту суму з якою погоджується. При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки апеляційний суд ставив під сумнів розрахунок у частині правильності нарахування заборгованості.
		Розрахунок пені, наданий  ОСОБА_1 , відповідач не спростував, 
		не надав власного розрахунку, а також доказів, що сплачував аліменти на утримання дітей і у нього відсутня заборгованість.
		У справі, яка переглядається, апеляційним судом належним чином не з`ясовано існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду,  наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
		Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів та їх доводів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей.
		Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення, та доказів, наданих сторонами, 
		і помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції
		у частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а саме що становить 100 % розміру суми заборгованості по аліментам, яка підлягає стягненню за період з травня 2014 року по грудень 2023 року (стаття 196 СК України), тому постанова апеляційного суду не можна вважати законною і обґрунтованою, вона не відповідає принципу справедливості правосуддя, а отже підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно із пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає 
		в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні  позову ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів скасувати, рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 листопада 
		2024 року у цій частині залишити в силі.
		В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                            І. Ю. Гулейков
		Б. І. Гулько
		Г. В. Коломієць
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...