Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/2504/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.07.2025
Номер судового провадження: 61-12490ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                  
		 
		23 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 545/2504/23
		провадження № 61-12490св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - адвоката Клубань Марії Володимирівни на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Грошової Н. М., та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати.  
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_1 мотивував тим, що перебуває у трудових правовідносинах із АТ «Українська залізниця». Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває, а 19 травня 2023 року його адвокат звернувся до АТ «Українська залізниця» із адвокатським запитом щодо надання відомостей та доказів на підтвердження призупинення або припинення дії трудових правовідносин з ним, а також чи повідомлявся працівник про таке.
		Вказував, що 19 червня 2023 року він отримав відповідь на адвокатський запит,            у якій повідомлено, що наказом АТ «Укрзалізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос із ним призупинено дію трудового договору. Зазначено, що його ознайомлення із таким наказом здійснювалося у відповідності до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема, із використанням особистих засобів електронних комунікацій, шляхом здійснення телефонних дзвінків.
		Позивач викладене у відповіді на запит заперечив та звернув увагу, що відповідач не надав йому своєчасно належним чином засвідчену копію наказу про призупинення дії трудового договору. Підстави переведення його на простій уважав незаконними, оскільки він бажав та може виконувати роботу, абсолютної неможливості надання відповідачем роботи він не вбачав, йому не було запропоновано переведення на іншу роботу зі збереженням середньої заробітної плати.
		Крім того, наказ від 01 квітня 2022 року № 389/ос та додаток до нього                                           не відповідають вимогам частини другої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме: відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, а також інформація про погодження з військовою адміністрацією, яка здійснює свої повноваження на відповідній території наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору. Про порушення, наявні у наказі та витязі з додатку до нього, йому стало відомо лише в день його отримання, а саме, 19 червня 2023 року. 
		 
		Враховуючи викладене, позивач просив:
		 - визнати незаконним та скасувати наказ та додаток до нього АТ «Укрзалізниця» від 01 квітня 2022 року №389/ос у частині, що стосується його; 
		- стягнути з відповідача на його користь суму заробітної плати та інших виплат, починаючи із 01 квітня 2022 року до дати поновлення дії трудового договору.
		 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 26 березня 2024 року                        у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати відмовлено.
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 березня 2024 року - без змін.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 24 лютого 2022 року до       15 вересня 2022 року робоче місце позивача знаходилося на території, яка відносилася до території активних бойових дій, що виключало можливість товариства забезпечити його безпечними умовами праці через військову агресію російської федерації проти України. Доказів того, що позивач із часу призупинення дії трудового договору та до моменту звільнення мав можливість та заявляв про готовність вийти на роботу й виконувати її відповідно до своїх посадових обов`язків. матеріали справи не містять. Натомість позивач не звертався до роботодавця із вимогою про відновлення дії трудового договору, а наказом (розпорядженням)        від 09 травня 2023 року № 784/ос звільнений із 12 травня 2023 року на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із переведенням до регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на підставі поданої ним заяви. 
		 
		Суди вказали, що визначення переліку працівників, з якими призупиняються дії трудових договорів, належить до дискреційних повноважень роботодавця. 
		 
		Отже, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що дії роботодавця відповідають положенням статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому відсутніми є підстави для визнання незаконним і скасування оскаржуваного наказу про призупинення дії трудових договорів, зокрема в частині, що стосується позивача,          а також задоволення решти вимог, як похідних.
		 
		Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції правильно керувався нормами статті 64 Конституції України, за змістом якої в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24-29, 40, 47, 51, 52, 55-62 Конституції України.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клубань М. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду                       м. Полтави від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
		 
		У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клубань М. В. подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.
		 
		У жовтні 2024 року представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Шаповал І. О. подала заяву про залишення додаткових пояснень від 14 жовтня 2024 року без розгляду.
		 
		Згідно з частиною першою статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
		 
		Ураховуючи, що доповнення до касаційної скарги, викладені у вигляді письмових пояснень, подано до Верховного Суду з порушенням строків, визначених статтею 398 ЦПК України, ці пояснення підлягають залишенню без розгляду, а клопотання представника АТ «Укрзалізниця» - адвоката Шаповал І. О. підлягає задоволенню.  
		 
		У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клубань М. В. подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.
		 
		У листопаді 2024 року представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Шаповал І. О. подала заву про залишення додаткових пояснень від 20 листопада 2024 року                              без розгляду.
		 
		Згідно з частиною першою статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
		 
		Ураховуючи, що доповнення до касаційної скарги, викладені у вигляді письмових пояснень, подано до Верховного Суду з порушення строків, визначених статтею 398 ЦПК України, клопотання представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Шаповал І. О. слід задовольнити, а додаткові пояснення представника заявника - залишити                   без розгляду.
		 
		У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клубань М. В. подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.
		Згідно з частиною першою статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
		 
		Ураховуючи, що доповнення до касаційної скарги, викладені у вигляді письмових пояснень, подано до Верховного Суду з порушення строків, визначених статтею 398 ЦПК України, ці пояснення слід залишити без розгляду.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження, учасникам справи направлено її копії, витребувано матеріали справи із Ленінського районного суду м. Полтави. 
		 
		У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		У січні 2025 року представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Шаповал І. О. подала до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24).
		 
		У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клубань М. В. подала до Верховного суду заперечення щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735св23), від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження                  № 61-6897св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 521/9115/22 (провадження № 61-2170св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/22 (провадження № 61-13092св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23), від 06 березня 2024 року у справі № 243/442/23 (провадження № 61-417св24), від 27 березня 2024 року у справі № 753/12518/22 (провадження № 61-13202св23), від 27 березня 2024 року у справі № 507/1435/22 (провадження № 61-11160св23).
		 
		Суд апеляційної інстанції порушив пункт 7 частини другої статті 268 ЦПК України, оскільки у тексті постанови вказав, що повний текст складено 21 серпня 2024 року, але згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису колегія суддів апеляційного суду підписала цю постанову         26 серпня 2024 року.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги та не надали належної оцінки тому, що відповідач як роботодавець не надав належних і допустимих доказів  неможливості надання роботи позивачу та неможливості виконання ним роботи                        з 01 квітня 2022 року, чим порушили вимоги статей 76-81 ЦПК України.
		 
		Відповідач не довів, що Департамент внутрішнього аудиту та контролю АТ «Українська залізниця», де працював позивач на посаді старшого ревізора на час початку збройної агресії рф проти України 24 лютого 2022 року, не функціонував.
		 
		Дію трудових договорів з 01 квітня 2022 року відповідач призупинив вибірково                        з окремими працівниками, зокрема з позивачем, але не з усіма працівниками.                            Із переважною більшістю колективу Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Українська залізниця» дія трудових договорів не призупинялася, що може свідчити про упереджене ставлення. 
		 
		Твердження про те, що «позивач, за умови добросовісності його дій, міг усвідомлювати, що трудові правовідносини із ним призупинені», не заслуговує                    на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції зробив припущення поведінки особи                   за певних умов, але не обґрунтував це припущення жодними належними та допустимими доказами, що не відповідає вимогам статті 81 ЦПК України.
		 
		Надаючи оцінку Планам внутрішніх аудитів щодо незатвердження наглядовою радою АТ «Укрзалізниця» їх на 2022 рік, суди попередніх інстанцій не врахували, що це не є доказом неможливості відповідача забезпечити позивача роботою, оскільки така можливість повністю залежить від волевиявлення роботодавця. 
		 
		Суди неправильно застосували положення частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У жовтні 2024 року представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Шаповал І. О. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 березня         2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
		 
		Звертає увагу, що роботодавець у зв`язку зі збройною агресією перебуває у таких умовах, коли не може надати відповідному працівнику роботу, працівник автоматично є таким, що не може виконувати роботу, оскільки робота для такого працівника відсутня, що узгоджується зі статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		Враховуючи вимоги частини першої статті 233 КЗпП України, ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк для звернення до суду (позовна заява надійшла до суду 13 липня 2023 року), що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		ОСОБА_1 на підставі наказу (розпорядження) АТ «Укрзалізниця»                             від 30 листопада 2016 року № 2213/ос, із 01 грудня 2016 року прийнятий на посаду старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». 
		 
		Наказом (розпорядженням) про переведення на іншу роботу від 30 серпня 2017 року № 2139/ос ОСОБА_1 із 30 серпня 2017 року переведено на посаду старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця».
		 
		Відповідно до витягу із наказу АТ «Укрзалізниця» від 24 лютого 2022 року                        № Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», Статуту АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено режим простою із 24 лютого 2022 року до відміни для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатку № 1. 
		Старший ревізор ОСОБА_1 зазначений у додатку № 1 до наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В.
		 
		24 лютого 2022 року складено Акт простою, яким засвідчено, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану із 24 лютого 2022 року зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі задачі.
		 
		Відповідно до витягу із протоколу № Ц-54/31 ком. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступних заходів, серед яких час простою з причин, що не залежать від працівника товариства, оплачувати з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу, окладу), встановленої (ого) працівнику.
		 
		Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24 березня 2022 року № Ц-42/12-В «Про внесення змін до наказу АТ «Укрзалізниця» від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В, внесено зміни до додатку 1 наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», викладеного його у новій редакції, що додається. Наказано керівникам структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити інформування працівників, зазначених у додатку 1 до цього наказу. Старший ревізор ОСОБА_1 зазначений у Додатку № 1 до наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В (у редакції наказу від 24 березня 2022 року                                       № Ц-42/12-В).
		 
		Наказом АТ «Укрзалізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос «З особового складу», у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності товариства, та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, керуючись статтею13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та іншими нормами законодавчих актів:
		 
		- припинено з 01 квітня 2022 року простій, введений наказом від 24 лютого             2022 року № Ц-42/6, працівникам, які зазначені у додатку 1 до цього наказу;
		- із 01 квітня 2022 року, до припинення або скасування воєнного стану в Україні, призупинено дію трудових договорів з працівниками, які зазначені у додатку 1 до цього наказу;
		 
		- призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин;
		 
		- відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у поряду та строки, передбачені чинним законодавством України;
		 
		- директорам департаментів, начальникам структурних підрозділів: вжити всіх можливих заходів щодо ознайомлення з цим наказом працівників, які зазначені          у додатку 1 до цього наказу, шляхом електронного зв`язку та усіма можливими способами сповіщення: табелі обліку використання робочого часу обліковувати працівників, які зазначені у додатку 1 до цього наказу, буквеним кодом «ПД» «Призупинення дії трудового договору». Відповідно до витягу з додатку до наказу                 у пункті 66 зазначений ОСОБА_1 , старший ревізор.
		 
		За змістом листа директора Офісу корпоративного секретаря Молнар М. М.                 від 07 листопада 2022 року № АЦСК-07/59, адресованого заступнику директора юридичного Департаменту АТ «Укрзалізниця» Мельнику М. А., станом на дату цього листа Плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувалися.
		 
		Представником АТ «Укрзалізниця» надано консолідовані фінансово-економічні показники товариства за 1 квартал 2022 року.
		 
		Наказом (розпорядженням) АТ «Укрзалізниця» про припинення трудового договору (контракту) від 09 травня 2023 року № 784/ос, із 12 травня 2023 року звільнено ОСОБА_1 із посади старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця»; підстава: пункт 5 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з переведенням до регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
		 
		Наказом (розпорядженням) АТ «Укрзалізниця» від 12 травня 2023 року № 587/ос ОСОБА_1 із 15 травня 2023 року прийнято на посаду провідного економіста відділу методології та нормативної документації Служби статистики регіональної філії «Південна залізниця»; підстава: заява ОСОБА_1 та подання начальника структурного підрозділу «Служба статистики» регіональної філії «Південна залізниця» Н. Островерх.
		 
		19 травня 2023 року адвокат Кириченко Р. Ю. звернувся до АТ «Українська залізниця» із адвокатським запитом, у якому просить: 
		1) повідомити, чи призупинено або припинено АТ «Українська залізниця» дію трудових правовідносин з ОСОБА_1 .? Якщо дію трудових правовідносин призупинено або припинено, просить надати належним чином завірену копію документу підтверджуючого цю інформацію; 
		2) якщо дію трудових правовідносин призупинено або припинено, просить повідомити, чи повідомлявся належним чином ОСОБА_1 про призупинення або припинення трудових правовідносин? Якщо інформація повідомлялася, просить надати належним чином завірену копію документа, підтверджуючого цю інформацію.
		 
		08 серпня 2023 року АТ «Українська залізниця» за наслідками розгляду адвокатського запиту повідомила, що наказом від 01 квітня 2022 року № 389/ос                  АТ «Українська залізниця» призупинило дію трудового договору із ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року. Навесні 2022 року через активні бойові дії на території України, ознайомлення з наказами про призупинення дії трудових договорів здійснювалось усіма доступними на той час способами сповіщення, відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, що діяла на момент видання зазначених наказів.
		 
		Додатково повідомлено, що у зазначений період часу ознайомлення працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» проводилось альтернативними способами з використанням особистих засобів електронних комунікацій, в тому числі - шляхом здійснення телефонних дзвінків.
		 
		ОСОБА_1 нараховано у грудні 2021 року: оплату почасову - 13 661,00 грн, надбавку за вислугу - 4 098,30 грн, премію - 1 670,96 грн, матеріальну допомогу - 75,00 грн, а всього 19 505,26 грн, у січні 2022 року: оплату почасову - 13661,00 грн., надбавку за вислугу - 4 098,30 грн, премію - 3 361,58 грн, матеріальну допомогу - 75,00 грн, матеріальну допомогу - 1 958,76 грн, а всього 23 154,64 грн, у квітні та травні 2022 року нарахування не проводились, у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, що підтверджується відповідними розрахунками заробітної плати за грудень 2021 року, січень, квітень та травень 2022 року.
		 
		Із довідки директора та головного бухгалтера АТ «Укрзалізниця» від 16 жовтня     2023 року № 406 встановлено, що заробітна плата, що враховується для розрахунку середньої зарплати за лютий 2022 року, - 15 150,90 грн (17 робочих днів), березень 2022 року - 0,00 грн.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Клубань М. В. підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                 і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
		 
		 
		Щодо призупинення дії трудового договору
		 
		Верховний Суд ураховує, що підставами для призупинення дії трудового договору з позивачем стали військова агресія російської федерації проти України, запровадження режиму воєнного стану, стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
		 
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		 
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
		 
		15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. 
		 
		Указаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		 
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (частини друга, третя статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» 
		 
		Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин (частина перша статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного наказу роботодавця).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		 
		Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати                           (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження                                    № 61-13363сво23)).
		 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , виходячи з того, що у роботодавця були наявні підстави для призупинення дії трудового договору з позивачем, зокрема, викликані збройною агресією російської федерації проти України. Суди вказали, що визначення переліку працівників, з якими призупиняються дії трудових договорів, належить до дискреційних повноважень роботодавця. 
		 
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вони не узгоджуються з наведеними нормами права та правовими висновками Верховного Суду у цій категорії справ.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) вказано, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. 
		 
		Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.
		 
		Частина перша вказаної норми права у чинній редакції визначає, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		 
		Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу) є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.
		 
		Верховний Суд ураховує, що стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», як спеціальна норма, надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником за наявності вищевказаних обставин.
		 
		Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		 
		Подібні висновки неодноразово висловлено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження                             № 61-292св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження                № 61-17848св23, від 20 вересня 2024 року у справі № 444/2538/23 (провадження 
		№ 61-7113св24).
		 
		У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 465/4855/23 (провадження № 61-6755св24), де вирішувався подібний спір між працівником та роботодавцем - АТ «Укрзалізниця», зазначено, що на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору і на час розгляду справи АТ «Укрзалізниця» здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги, як національний перевізник вантажів та пасажирів. Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем,                    але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу АТ «Укрзалізниця» дію трудових договорів не було призупинено.
		 
		Сама по собі обставина зменшення замовлень послуг відповідача після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача роботою.
		 
		У вищевказаній справі Верховний Суд указав, що оскільки відповідач не довів                  і у справі не встановлено обставин абсолютної неможливості надання відповідачем позивачу роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу - її виконувати, тому суди, встановивши фактичні обставини                    у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.
		 
		Верховний Суд у своїх постановах від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735св23), від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/23 (провадження № 61-13092св23), неодноразово висловлював свою позицію щодо обов`язку суду з`ясовувати, а відповідача - довести неможливість надання та виконання такої роботи. Указана судова практика є незмінною.
		 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, відповідач не довів та з матеріалів справи не вбачається абсолютної неможливості виконання позивачем роботи з огляду на те, що АТ «Укрзалізниця» на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору і на час розгляду справи здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги, як національний перевізник вантажів та пасажирів. Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу АТ «Укрзалізниця» дію трудових договорів не було призупинено.
		 
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили виключно з того, що підстави для призупинення дії трудового договору викликані збройною агресією російської федерації проти України, внаслідок чого наглядовою радою відповідача не затверджено Плани внутрішніх аудитів на           2022 рік станом на листопад 2022 року. 
		 
		Сама по собі обставина незатвердження Планів внутрішніх аудитів на 2022 рік станом на листопад 2022 року наглядовою радою не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача, який обіймає посаду старшого ревізора відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та контролю, роботою. 
		 
		Оскільки АТ «Укрзалізниця» не припиняло своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану й судами не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника -виконувати її.
		 
		Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах                          від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23 (провадження № 61-8920св24), від 20 вересня 2024 року у справі № 444/2538/23 (провадження № 61-7113св24),       від 21 травня 2025 року у справі № 462/5822/23 (провадження № 61-15802св24).
		 
		 
		 
		Таким чином, у спірних правовідносинах наявні підстави для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу роботодавця у частині призупинення дії трудового договору з позивачем. 
		 
		Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (призупинення дії трудового договору)
		 
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. 
		 
		Разом із тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України.
		 
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш 
		як за один рік.
		 
		Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
		 
		Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зроблено висновок про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.
		 
		У цій постанові вказано, що у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом із тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України.
		 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, саме незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, а тому обов`язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі покладається на роботодавця, а не на державу-агресора (частина четверта статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»),                   про що наполягає відповідач, оскільки відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, лише у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору.
		 
		Судами встановлено, що згідно з наказом АТ «Укрзалізниця» від 24 лютого               2022 року № Ц-42/6-В установлено режим простою з 24 лютого 2022 року для працівників апарату управління відповідно до Додатку 1. 
		 
		У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив і надав докази того, що             ОСОБА_1 встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року та з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року (том 1, а. с. 104-105, 107-108).
		 
		Наказом АТ «Укрзалізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/оc припинено простій, з частиною працівників, у тому числі з позивачем, та призупинено трудові відносини до завершення дії воєнного стану, зокрема зі старшим ревізором департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1 . 
		 
		Для обчислення середнього заробітку за час перебування у вимушеному прогулі позивача, позивач надав докази нарахування заробітної плати за грудень 2021 року та січень 2022 року, тобто за два останні місяці, коли ОСОБА_1 отримував        100 % заробітну плату.
		 
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України                         від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
		 
		Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
		 
		Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		 
		Установлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено  з 01 квітня 2022 року.
		Тобто, розрахунковим періодом є лютий та березень 2022 року. У цей час      ОСОБА_1  перебував у простої.
		 
		Матеріали справи не містять доказів про те, що працівник у період простою був залучений до роботи.
		 
		Отже, оскільки ОСОБА_1 перебував у простої, матеріали справи не містять даних про середній заробіток позивача за два місяці, що передують події, тому при визначенні розміру середньої заробітної плати, за обставин цієї справи, необхідно виходити із встановленого йому посадового окладу, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2024 року у справах № 753/12518/22 та № 507/1435/22.
		 
		Відповідно до розрахункових листів за грудень 2021 року та січень 2022 року розмір посадового окладу (оплата почасово) позивача складав 13 661,00 грн (том 1,                      а. с. 23, 24). 
		Отже, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата позивача складала       719,00 грн (13 661,00 грн : 19 робочих днів в місяці).
		 
		Встановлено, що наказом від 09 травня 2023 року № 784/ос ОСОБА_1 звільнено з посади старшого ревізора з 12 травня 2023 року на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		Вимушений прогул у зв`язку з незаконним призупиненням трудового договору позивача тривав з 01 квітня 2022 року (день призупинення дії договору) до 12 травня 2023 року (день звільнення працівника), тобто 284 робочих днів.
		 
		Отже, середній заробіток за час призупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача, повинен становити      204 196,00 грн (284 робочих днів *719,00 грн).
		 
		У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справа № 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24) викладено правовий висновок про те, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів при її виплаті.
		 
		З огляду на зазначене із присудженої позивачу сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід утримати установлені законодавством України податки і збори (див. постанову Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23 (провадження № 61-8920св24).
		 
		Щодо доводів відзиву на касаційну скаргу про порушення строків звернення до суду
		 
		Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		 
		Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві положення такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
		 
		Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
		 
		Заявляючи відповідне клопотання про поновлення вказаного строку, особа не повинна наводити конкретних причин його пропуску, окрім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, оскільки строк звернення до суду не пропущено.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
		 
		Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
		 
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій урахували, що оскаржуваний наказ був винесений відповідачем під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який перебігав безперервно та завершився 01 липня 2023 року, та врахували строк, визначений статтею 233 КЗпП України. Отже, звернувшись до суду 13 липня                        2023 року, позивач не пропустив строк на звернення до суду з цим позовом.
		 
		Щодо вирішення клопотання про зупинення касаційного провадження  
		 
		У січні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ «Українська залізниця» про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі справи № 758/4178/22. Клопотання обґрунтоване тим, що правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 758/4178/22 (застосування статті 235 КЗпП України).
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднананої палати Касаційного цивільного суду у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) 05 травня 2025 року ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишив без задоволення, рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року - без змін.
		 
		Тому у задоволенні клопотання представника АТ «Укрзалізниця» про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи              № 758/4178/22, слід відмовити.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення                                    у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		 
		Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		Судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Позов ОСОБА_1 задоволено. Крім того, позивач звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору.
		 
		Отже, розподіл судових витрат необхідно здійснити з урахуванням наведеного, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за які було сплачено судовий збір при звернення до суду.
		За подання позову у частині позовної вимоги про визнання незаконним і скасування наказу роботодавця про призупинення дії трудового договору сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн (том 1, а.с. 45), за касаційну скаргу - 2 147,20 грн.
		 
		Тому з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3 220,80 грн.
		 
		Крім того, позивач звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору.
		 
		Оскільки позов ОСОБА_1 у частині стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору задоволено, з АТ «Укрзалізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 041,96 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця»                        про зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 758/4178/22 відмовити.
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - адвоката Клубань Марії Володимирівни задовольнити.
		 
		Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року скасувати.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
		 
		Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/оc у частині призупинення з 01 квітня      2022 року дії трудового договору з ОСОБА_1 . 
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 204 196,00 грн (двісті чотири тисячі сто дев`яносто шість гривень 00 коп.)                                       з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.).
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави  судові витрати у розмірі 2 041,96 грн(дві тисячі сорок одну гривну 96 коп.).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення,     є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              Д. Д. Луспеник
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...