Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/11363/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2025.
Дата набрання законної сили: 22.07.2025
Номер судового провадження: 51-806км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030580001838

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 161/11363/22
		провадження № 51-806 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 , 
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року щодо 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено до покарання за ч. 3 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, частково невідбутого покарання за вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 09 липня 2020 року, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
		Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_8 у тому, що він 22 липня 2021 року за попередньою змовою групою осіб з невстановленою органом досудового розслідування особою проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки викрав грошові кошти, ювелірні вироби, годинник та, будучи виявленим на місці події неповнолітньою ОСОБА_9 , втік з викраденим майном, чим заподіяв ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 172 621,28 грн.
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисникпосилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що:
		- вирок ґрунтується на суперечливих показаннях зацікавлених свідків сторони обвинувачення, а в допиті свідків сторони захисту було відмовлено;
		- залишилися нез`ясованими питання щодо здобуття доказів, яких не було відкрито стороні захисту, на підставі яких причетність засудженого до вчинення злочину було встановлено в день події;
		- було відмовлено у задоволенні клопотання захисту про проведення судово-психологічної експертизи неповнолітньої, а її показання є сумнівними;
		- згідно з відомостями ПрАТ «Київстар» місцезнаходження  ОСОБА_8 не співпадає з місцезнаходженням автомобіля, зафіксованого на відеокамерах;
		- винуватість засудженого не доведено поза розумним сумнівом;
		- заступник начальника слідчого відділу не мав повноважень визначати слідчого та слідчу групу для проведення досудового розслідування внаслідок чого зібрані докази є недопустимими;
		 
		- апеляційний суд не усунув порушень, допущених місцевим судом, а тому ухвала цього суду є незаконною.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;
		- прокурор заперечив касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
		 
		Мотиви Суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, при розгляді касаційної скарги захисника суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		На переконання захисника, винуватість засудженого в інкримінованому злочині не доведено поза розумним сумнівом.
		Колегія суддів не погоджується з наведеними аргументами та враховує таке.
		В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій в ході визнання винуватості засудженого суди послалися, зокрема на:
		- показання свідка ОСОБА_9 , яка вказала, що в день події до неї в кімнату забіг незнайомий чоловік в неповністю одягненому капюшоні, який відразу ж вийшов, а потім вона через вікно побачила як двоє чоловіків біжать від подвір`я, а в одного з них була чорна сумка. Також свідок запам`ятала риси обличчя цього чоловіка - обличчя овальне, ніс з горбинкою, а під час впізнання за фотографіями серед 4 фотозображень впізнала особу, яка заходила до неї в кімнату. Окрім цього, у судовому засіданні ОСОБА_9 вказала, що обвинувачений ОСОБА_8 є саме тією особою, яка заходила до неї у день вчинення злочину;
		- свідка ОСОБА_11 , яка зазначала, що того дня було спекотно, тому її увагу привернув чоловік, тепло одягнений: куртка, рюкзак, капюшон на голові. Чоловік йшов в сторону будинків та був їй незнайомим. Свідок повідомила, що в день засідання біля суду бачила цього чоловіка, яким виявився обвинувачений по цій справі;
		- свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що того дня біля нього проїхав автомобіль «Фольксваген Пасат Б-5» та став за горбом з іншої сторони дороги. Потім бачив, як двоє чоловіків вийшли з польової дороги від села повз нього та пішли в напрямку автомобіля. Один з них ніс чорну сумку;
		- потерпілого ОСОБА_10 , який стверджував, що напередодні події він звернув увагу на незнайомий йому сірий автомобіль «Фольксваген Пасат Б-5», який їхав повз його будинок дуже повільно на метрів 200-300 вперед та відразу повернувся назад. Зазначив про викрадення у нього грошових коштів у розмірі 170 000 грн, золотої сережки та смарт-годинника дружини. Ймовірно, викрадене складали у їхню чорну спортивну сумку.
		Також суди обґрунтовано врахували результати слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, зокрема протоколи:
		- пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками: (1) від 27 вересня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_9 впізнала на фото №2 ОСОБА_8 , як такого, що в день події заходив до неї в кімнату; (2) від 27 вересня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_8 , як такого, що вона бачила під час руху від свого будинку до траси; (3) від 27 вересня 2021 року ОСОБА_12 , дані якого вказують на те, що він впізнав ОСОБА_8 , як такого, що йшов польовою дорогою з іншим чоловіком в с. Милушин;
		- обшуку від 30 жовтня 2021 року за місцем фактичного проживання засудженого було знайдено та вилучено з-під матраца спальної кімнати смарт-годинник, який був предметом викрадення.
		З протоколу огляду документу (відеозаписів) від 26 липня 2021 року слідує, що в переддень події по вулиці потерпілого біля його будинку повільно їхав автомобіль о 23:09, а вже о 23:14 повернувся.
		У цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування було надано низку доказів, на підставі яких суд першої інстанції достеменно встановив напрямок руху автомобіля «Фольксваген Пасат Б-5» сірого кольору (зокрема, рух з Одеської області до Волинської) та зміну принаймні чотирьох номерних знаків на ньому у різних населених пунктах.
		Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення місцевому суду було надано достатньо належних та допустимих доказів, сукупність яких вказує на те, що ОСОБА_8 було вчинено відкрите викрадення майна потерпілого на загальну суму 172 621,28 грн, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.
		Версії сторони захисту, за якими ОСОБА_8 в день події не перебував за місцем вчинення злочину та про отримання годинника під позику грошових коштів, були перевірені апеляційним судом та визнані як неспроможні, з чим погоджується і Суд.
		Окрім цього, з матеріалів розглядуваної справи вбачається, що злочин був ретельно спланований (конспіративні методи зміни номерних знаків автомобіля, попередній об`їзд будинку потерпілого, як вивчення обстановки), а тому факт перебування в різних місцях ОСОБА_8 та його мобільного телефону за таких обставин є нічим іншим як способом забезпечення алібі у випадку викриття.
		У касаційній скарзі захисник висловлює незгоду із відмовою у задоволенні клопотання про проведення судово-психологічної експертизи неповнолітньої, а її показання вважає сумнівними.
		Колегія суддів не погоджується із вказаними аргументами і вважає, що дитина десятирічного віку здатна сприйняти і правильно відтворити той факт, що в будинок проникнули сторонні особи, а також впізнати їх.  
		Під час допиту неповнолітнього свідка місцевим судом був присутній її батько, який є законним представником ОСОБА_9 , а сам допит було проведено із дотриманням правил ст. 354 КПК.
		Також сприйняття та відтворення неповнолітньою обставин, які мали місце 22 липня 2021 року та відтворені згодом у протоколі слідчого експерименту від 22 жовтня 2021 року, узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , результати впізнання з якими також вказують на вчинення саме ОСОБА_8 з іншою особою викрадення майна потерпілого.
		Клопотання про проведення судово-психологічної експертизи неповнолітньої було розглянуто апеляційним судом та в процесуальному порядку вирішено, що відображено в ухвалі цього суду від 02 грудня 2024 року з наведеннях обґрунтованих мотивів відмови у ньому.
		Незгода захисника з вирішенням заявленого клопотання не свідчить про незаконність постановленого судового рішення.
		Твердження захисника про сумнівний характер показань допитаних місцевих судом свідків не підтверджується за матеріалами касаційної перевірки, а зміст цих показань повністю узгоджується між собою та іншими доказами, наданими стороною обвинувачення.
		Аргументи сторони захисту про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про допит інших свідків були предметом оцінки апеляційного суду, який вмотивовано вказав про те, що ці свідки не були очевидцями подій за обставинами розглядуваної справи, а тому не володіють інформацією, яка підлягає доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
		У касаційній скарзі захисник зазначає про недопустимість доказів, оскільки заступник начальника слідчого відділу не мав повноважень визначати слідчого та слідчу групу для проведення досудового розслідування.
		Вказані аргументи були предметом оцінки місцевого та апеляційного судів, які їх вмотивовано відхилили.
		Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК групу слідчих вправі визначати керівник органу досудового розслідування.
		Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК (у редакції, на момент визначення групи слідчих) керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, керівник (начальник) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
		У цьому кримінальному провадженні судами попередніх інстанцій було встановлено, що 22 липня 2021 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника слідчого відділу ОСОБА_13 було прийнято постанову про створення слідчої групи, що кореспондує наведеним вище положенням.
		Постанови про визначення групи слідчих та старшого групи слідчих від 22 та 29 жовтня 2021 року були прийняті ОСОБА_13 як заступником начальника слідчого відділу.
		Тобто на момент прийняття вказаних постанов ОСОБА_13 як особа начальницького складу (керівного рівня в структурі відділу поліції) був вправі визначати групу слідчих та старшого групи слідчих.
		Відтак Суд відхиляє аргументи про недопустимість доказів з мотивів їх зібрання слідчими, визначеними неуповноваженою особою.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень.
		Зміст ухвали апеляційного суду містить відповіді на усі аргументи апеляційної скарги захисника, у ній наведено ґрунтовний правовий аналіз мотивів, з яких виходив цей суд під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду.
		Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржувані судові рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...