Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/6442/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 24.07.2025. Зареєстровано: 25.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/569/1352/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024180000000126

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 569/6442/25
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 липня 2025 року                                                                м. Рівне
		Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючого судді 
		 ОСОБА_1 , 
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судум. Рівне у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024180000000126 від 22.08.2024 року 
		за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Звенигородського району Черкаської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше несудимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 у точно невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше грудня 2014 року, будучи громадянином України, усвідомлюючи факт наявної збройної агресії рф проти України, а також суспільну небезпеку своїх дій, направлених на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, будучи ідеологічно проросійськи мотивованою особою, в порушення вимог Конституції та законів України, усвідомлюючи, що так звана «Адміністрація Перекопського району м. Армянськ, АР Крим», відповідно до положень ст. 64 Женевської Конвенції 1949 року є незаконно створеним органом, добровільно перейшов на бік ворога в умовах збройного конфлікту та був призначений на посаду «заместителя главы администрации города Армянск», після чого в липні 2015 році добровільно погодився прийняти участь в конкурсі на посаду «главы администрации города Армянск Республики Крым» (мовою оригіналу), за результатами якого переміг та відповідно до «Решения 17 сессии первого созыва №141 от 06.08.2015 г.» 06.08.2015 був призначений на дану посаду.
		В подальшому, у вересні 2024 році добровільно погодився прийняти участь в конкурсі на посаду «главы администрации города Армянск Республики Крым», за результатами якого переміг та відповідно до «Решения 3 сессии третьего созыва №18 от 15.10.2024 г.» був 15.10.2024 повторно призначений на посаду «главы администрации города Армянск Республики Крым», на якій перебуває по даний час.
		ОСОБА_4 , перебуваючи на вищевказаній посаді, використовуючи надані йому повноваження, організовував заходи щодо матеріально - технічного забезпечення регулярних підрозділів збройних сил рф, які на даний час ведуть бойові дії на території України.
		Таким чином, ОСОБА_4 , реалізуючи свої повноваження на вищезазначеній посаді, своїми умисними діями сприяє становленню, утриманню та зміцненню окупаційної влади рф, шляхом безпосередньої участі у функціонуванні псевдодержавного органу рф на тимчасово окупованій території України, з метою недопущення здійснення контролю українською владою на території м. Армянськ Автономної Республіки Крим, тим самим вчинивши дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України.
		Дії ОСОБА_4 , які виразилися у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 111 КК України.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_4 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, з врахуванням того, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалось у спеціальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21.03.2025 року (т.2 а.п. 222-223), тому ухвалами суду від 02.05.2025 року (т. 1 а.п. 49-51) та від 09.05.2025 року (т. 1 а.п. 56-57) прийнято рішення про здійснення відкритого спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.
		У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_4 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
		Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_4 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
		Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлений мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисником; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисником, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя. 
		Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року; «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року; «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року; «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року; «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року висвітлено пункт про здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого в аспекті вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право кожного на справедливий суд, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження; якщо він згодом може домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень, а також під час дотримання інших гарантій його конвенціальних прав. Це свідчить про те, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам цього нормативно-правового акта міжнародного значення.
		Натомість, ОСОБА_4 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
		Таким чином, ОСОБА_4 , в силу п. 3 ч. 3 ст. 323 КПК України, обізнаний, тобто повинен був знати, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, втім до слідчого та у судові засідання жодного разу не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив, можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції «ВКЗ» поза межами приміщення суду не скористався.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_4 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 135, 323 КПК України.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_4 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнього його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Крім того, інтереси обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому процесі належно і якісно були представлені захисником ОСОБА_5 , яка була забезпечена державою з Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги (т.1 а.п.129).
		Отже, судом виконаний обов`язок вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення обвинуваченому у державній зраді ОСОБА_4 права на кваліфікований захист, у тому числі і призначення захисника, який би надавав практичну юридичну допомогу ефективно, оскільки такий захист не може бути ілюзорним заради «видимості судового процесу», що є одним із основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
		Прокурор у судовому засіданні вказав, що подані стороною обвинувачення письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій обвинуваченого поза розумним сумнівом, кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, в тому числі житлового будинку, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_1 , на який ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21.03.2025 року накладено арешт.
		В судовому засіданні захисник обвинуваченого просила суд ухвалити виправдувальний вирок щодо  ОСОБА_4 , оскільки на її думку, дослідженими в судовому засіданні доказами вина її підзахисного у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не доведена.
		Крім того, вказала, що в судовому засіданні обвинувачений не допитувався та зв`язатися з ним не видалося можливим.
		Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
		Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що відповідно до Конституції України - Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. 
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 № 129-VIII, російську федерацію (далі -рф) визнано державою агресором, яка проводить агресію на території України з кінця лютого 2014 року.
		З 19.02.2014 року представниками рф розпочато збройне вторгнення збройних сил рф на територію України, приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями інших підрозділів збройних сил рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 
		Після остаточної військової окупації території Автономної Республіки Крим, представниками збройних формувань рф фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
		18.03.2014 року рф оголосила про офіційне включення Криму до її території. 
		Факт тимчасової окупації рф території України та здійснення збройної агресії проти України підтверджено у преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII. У вказаній преамбулі зазначено, що збройна агресія рф розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24.02.2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України.
		Наслідком такої збройної агресії рф проти України стала тимчасова окупація частини території України.
		Відповідно до наказу №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження переліку територій, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованою рф» вся територія Автономної Республіки Крим від 20.02.2014 року віднесена до території, яка тимчасово окупована рф та на якій на даний час фактично не діють органи державної влади України. 
		24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який діє і по даний час.
		У подальшому, на окупованій території Автономної Республіки Крим, представники окупаційної адміністрації створили так звану «администрацию города Армянск Республики Крым».
		За наведеного, незважаючи на позицію сторони захисту, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які суд визнав належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом, а саме:
		- інформацією про особу Державної міграційної служби України від 10.07.2024 року, якою підтверджується громадянство України обвинуваченого ОСОБА_4 ;
		- протоколом огляду інтернет ресурсів від 06.03.2025 року, в ході якого оглянуто сторінку користувача « ОСОБА_6 » в російській соціальній мережі «Вконтакте». На головній сторінці міститься фото ОСОБА_4 , підписане « ОСОБА_6 . Глава администрации города Армянска Республики Крым». У вкладці «Докладна інформація» зазначена дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Оглядом вказаної сторінки встановлено, що ОСОБА_4 на ній поширює матеріали, в яких популяризує діяльність незаконних окупаційних органів влади на території АР Крим та висвітлює особисту участь у заходах, проведених окупаційною адміністрацією, як «глава администрации города Армянска Республики Крым», а також висловлює подяку та передачу подарунків в пості від 28.12.2024 року наступного змісту: «В преддверии Нового года передали новогодние подарки нашим защитникам - ребятам, находящимся в зоне Специальной военной операции…»;
		-протоколом огляду інтернет ресурсів від 06.03.2025 року, в ході якого оглянуто сторінку користувача « ОСОБА_6 » в російській соціальній мережі «Однокласники».
		На головній сторінці міститься фото ОСОБА_4 , в розділі «Про себе» зазначено, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , живе в Армянську.
		На сторінці наявна публікація від 31.01.2025 року, згідно якої ОСОБА_4 висловлює співчуття з приводу загибелі учасника «специальной военной операции».
		13.01.2025 року ОСОБА_4 розмістив посилання на інтерв`ю з ним як «главой администрации города Армянска» в програмі «Интервью 24» телеканалу «Крым 24», в ході якого, серед іншого, ОСОБА_4 звітував про здобутки, отримані протягом 10 років після повернення Криму до рф. Вказане відео завантажено та збережено під назвою «Відео ОСОБА_4».
		ОСОБА_4 розмістив публікацію 21.09.2024 року, в якій зазначив, що він гордиться земляками - учасниками «специальной военной операции». До публікації прикріплене фото ОСОБА_4 з військовим рф.
		15.03.2024 року ОСОБА_4 розмістив публікацію наступного змісту: «Отдал свой голос за кандидата на пост Президента рф, за будущее нашей страны». До публікації прикріплене фото ОСОБА_4 в момент здійснення голосування;
		- протоколами огляду інтернет ресурсів від 06.03.2025 року та 07.03.2025 року, в ході яких оглянуто сайт «Администрация города Армянск», на якому у вкладці «Руководство» зазначено, що ОСОБА_4 є «главой администрации города Армянск», наведено його автобіографія, зокрема, що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Звенигородка Черкаської області, закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю будівництво, з 2010 по 2014 рік обіймав посаду заступника міського голови, з грудня 2014 року «заместитель главы администрации города Армянск», з серпня 2015 року - «глава администрации города Армянск». Також на даному сайті оприлюднено перелік його нагород, а саме: «Почетная грамота Министерства регионального развития жилищно-комунального хозяйства АРК (2014г). Благодарность Председателя Государственного Совета Республики Крым (2015), Нагрудный знак МЧС России «За заслуги» (2016), Медаль за доблестный труд (2020), Медаль МЧС «За пропаганду спасательского дела» (2021), Благодарность Комитета Государственной Думы по региональной политике и местному самоуправлению (2023), Почетная грамота Совета министров Республики Крым (2023), звание «Заслуженный работник местного самоуправления в Республике Крым» (2024).
		Також, на вказаному сайті виявлено скановане «Решение 17 сессии 1 созыва Армянского городского совета Республики Крым» №141 від 06.08.2015 року про призначення ОСОБА_4 «главой администрации города Армянск» та протокол засідання конкурсної комісії від 04.08.2015 року, відповідно до якого члени комісії вирішили надати кандидатуру ОСОБА_4 «Армянскому городскому совету для назначения на должность главы администрации города Армянск».
		Крім того, на вказаному сайті у вкладці «Решение Армянского городского совета за 2014 год» виявлено скановане «Решение 3 сессии 1 созыва Армянского городского совета Республики Крым» №21 від 14.11.2014 року про створення «Администрации города Армянск Республики Крым».
		У вкладці «Решение Армянского городского совета за 2024 год» виявлено скановане «Решение 3 сессии 3 созыва Армянского городского совета Республики Крым» №18 від 15.10.2024 року про призначення ОСОБА_4 «главой администрации города Армянск»;
		- висновком судової портретної експертизи №СЕ-19/118-25/4030-ФП від 21.03.2025 року, згідно якого на відеофайлі з назвою « Відео ОСОБА_4 .mр4» у часовому відрізку з 02:45 по 03:13 та на інформаційній довідці про особу ОСОБА_4 від 11.09.2024 року, отриманій з Державної міграційної служби України, зображена одна й та сама особа. 
		На відеофайлі з назвою «Відео ОСОБА_4 2.mр4» у часовому відрізку з 00:01 по 00:59 та на інформаційній довідці про особу ОСОБА_4 від отриманій з Державної міграційної служби України, зображена одна й та сама особа.
		Допитаний в судовому засіданні, за клопотанням прокурора, слідчий СВ УСБУ в Рівненській області молодший лейтенант юстиції ОСОБА_8 , пояснив, що при складанні постанови про призначення судової портретної експертизи за експертною спеціальністю 6.2. «Ідентифікація особи за ознаками зовнішності за матеріальними зображеннями», ним допущено описку в даті проведення огляду публічно доступних ресурсів мережі Інтернет, а саме: замість 04.03.2025 року слід вважати вірним дату огляду 06.03.2025 року, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		- показаннями свідка ОСОБА_9 , відеозапис допиту якої досліджено 02 червня 2025 року в судовому засіданні, в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, яка показала, що з 2013 по 2023 роки проживала в АР Крим. ОСОБА_4 їй відомий з соцмереж, він в окупованому Криму займає посаду мера міста Армянськ, на особистих сторінках в соцмережах поширює проросійські публікації. Одного разу, у м. Армянськ на площі особисто бачила виступ ОСОБА_4 , як мера цього міста. Окрім того, вказала, що з перегляду його сторінок у соцмережах вбачається його прихильність та підтримка до окупаційної влади;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.03.2025 року в ході якого свідок ОСОБА_9 було пред`явлено фотозображення 4 осіб чоловічої статі, без значних відмінностей, серед яких вона впізнала ОСОБА_4 
		- інформацією ГУ ПФУ в Рівненській області від 13.02.2025 року, відповідно до якої останні відомості щодо застрахованої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 надходили в лютому 2014 року.
		Перераховані докази вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину більш ніж переконливі. Всі докази узгоджені, послідовні, логічні, зібрані з дотриманням вимог КПК України, всебічно досліджені у судовому засіданні.
		Суд виходить із установлених фактичних обставин справи та вважає, що органом досудового розслідування вірно кваліфіковані дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 111 КК України, а саме, у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, а саме переході на бік ворога в умовах збройного конфлікту та наданні іноземній державі, допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Тому, суд вважає доведеним, що  обвинувачений ОСОБА_4 , будучи громадянином України усвідомлював, що він добровільно перейшов на сторону країни агресора та був обраний до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території України, чим наносить шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, а саме перейшов на бік ворога в умовах збройного конфлікту та надавав іноземній державі, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, під час судового розгляду було досліджено такі документи:
		- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22024180000000126 від 22.08.2024 року, за ч. 1 ст. 111 КК України, де у графі «Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», зазначено, що громадянин України 
		 ОСОБА_4 , з серпня 2015 року по 22 серпня 2022 року умисно вчиняє діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України; надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (т. 2 а.п.1);
		- постанова про доручення на здійснення досудового розслідування групі слідчих та визначення старшого групи слідчих від 22.08.2024 року (т. 2 а.п.33);
		- постанова про доручення проведення слідчих (розшукових дій) від 26.08.2024 року (т.2 а.п. 37-38);
		- постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22.08.2024 року та від 21.10.2024 року та від 30.12.2024 року (т.2 а.п. 40-41; 46-47; 52-53);
		- постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення у кримінальному провадженні від 14.10.2024 року (т.2 а.п. 42-43);
		- постанова про доручення на здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 19.12.2024 року (т. 2 а.п. 50-51);
		- повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 111 КК України від 12.03.2025 року (т. 2 а.п. 119-124);
		- постанова про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням від 14.02.2025 року (т.2 а.п. 126-128);
		- доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 14.03.2025 року № 001-170000734, яким ОСОБА_4 призначено адвоката для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у даному кримінальному провадженні (т. 2 а.п. 129);
		- постанова про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_4 від 20.03.2025 року (т.2 а.п. 211-212);
		- клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування від 20.03.2025 року (т. 2 а.п. 213-218);
		- ухвала Рівненського міського суду Рівненської області (справа №569/5580/25,
		1-кс/569/2425/25) про спеціальне досудове розслідування від 21.03.2025 року (т.2 а.п.222-223);
		- ухвала Рівненського міського суду Рівненської області (справа №569/5580/25,
		1-кс/569/2426/25) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 24.03.2025 року (т.2 а.п. 238-239);
		- ухвала Рівненського міського суду Рівненської області (справа №569/5580/25,
		1-кс/569/2427/25) про накладення арешту на майно від 21.03.2025 року (т.2 а.п. 244);
		- постанова про доручення відкриття матеріалів від 31.03.2025 року (т.2 а.п. 246-247);
		- протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.03.2025 року (т.2 а.п.250).
		Відомості, встановлені у зазначених вище документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, однак свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується наступним.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання обвинуваченому судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, яке відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України належить до особливо тяжких злочинів; обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
		Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, та обставини, які згідно із ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлені.
		Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, конкретних обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 відсутністю обставин, які пом`якшують та які обтяжують покарання обвинуваченого, суд доходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції, вказаної статті з конфіскацією усього належного йому майна.
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому у виді конфіскації майна, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України, тобто своїми діями обвинувачений допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його дій.
		Призначаючи такий вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		З урахуванням зазначених обставин, на переконання суду, мета покарання буде досягнута через призначення обвинуваченому саме такого покарання, як визначено вироком суду.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до висновку експерта № СЕ-19/18-25/4030-ФП від 21.03.25 року в сумі 6367 грн. 20 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави. 
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		З метою забезпечення конфіскації майна, як додаткового покарання, залишити діючим арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21.03.2025 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 .
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24.03.2025 року, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 129, 174, ч.ч. 1, 2 ст. 297, ч. 3 ст. 323, ст.ст. 337, 349, 368-370, 373-374, 395, ч. 11 ст. 615 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити покарання у виді 
		14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності.
		Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дати його фактичного затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.
		Обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну, силу залишити без змін.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21.03.2025 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави, документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 20 коп. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		Керуючись ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		 
		Суддя                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...