Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/14157/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2025.
Дата набрання законної сили: 24.07.2025
Номер судового провадження: 61-14079ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 липня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 357/14157/21
		провадження № 61-14079св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі за первісним позовом:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -Товариство з обмеженою відповідальністю «Маки» імені О. П. Сем`янівського»,
		позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідачі за зустрічним позовом:ОСОБА_1 , Узинська міська рада,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Король Павло Васильович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Цукурова В. П., 
		від 29 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., від 01 жовтня 
		2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
		1.           У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів про право приватної власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		2.           Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він 05 січня 1999 року влаштувався працювати водієм у Закрите акціонерне товариство «Маки» 
		ім. О. П. Сем`янівського».
		3.           26 травня 1999 року позивач був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України, звідки був демобілізований 26 жовтня 2000 року.
		4.           27 березня 2001 року на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради депутатів за № 98 від 21 лютого 2001 року позивачу надано у приватну власність земельну ділянку, розміром 2,9 га, в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що було засвідчено державним актом на право приватної власності на землю 
		серії IV-КВ № 003971, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 486.
		5.           Вказане рішення органу місцевого самоврядування прийнято на виконання Указу Президента від 08 серпня 1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
		6.           Однак позивач вказаного державного акту не отримував та про його існування не здогадувався, оскільки у цей час постійно проживав та працював на території м. Біла Церква. Батьки йому також не повідомили про рішення сільської ради, на підставі якого він володіє земельною ділянкою у межах 
		с. Макіївка.
		7.           Стверджує, що із державним актом ознайомився у 2018 році, розбираючи особисті речі свого померлого батька.
		8.           В подальшому позивачу стало відомо, що належною йому на праві власності земельною ділянкою володіють інші особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким у 2009 році були видані державні акти на земельні ділянки із кадастровими номерами 3220482900:03:008:0012, площею 1,4499 га, та 3220482900:03:008:0013, площею 1,45 га.
		9.           У листопаді 2021 року позивачу було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо належної йому земельної ділянки у зв`язку з наявними перетином із земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на 99,9971% накладаються на земельну ділянку позивача.
		10.        Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
		-                     визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №407732 від 30 листопада 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, площею 1,4499 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
		-                     визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407733 від 30 листопада 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, площею 1,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
		-                     скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 
		(з відкриттям розділу), індексний номер 29069663 від 01 квітня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу 
		Дуб Н. М., про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, площею 1,4499 га;
		-                     скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27493444 від 24 грудня 2015 року, прийняте приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу 
		Дуб Н. М., про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, площею 
		1,45 га.
		11.        Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 03 серпня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області.
		12.        Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 11 квітня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маки» імені О. П. Сем`янівського».
		Короткий зміст зустрічних позовних вимог  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		13.        У липні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
		14.        Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку належать земельні ділянки з кадастровими номерами 3220482900:03:008:0012, площею 1,4499 га, та 3220482900:03:008:0013, 
		площею 1,45 га, відповідно.
		15.        До передачі позивачкам за зустрічним позовом державних актів на право власності на земельні ділянки, вони утворювали одну земельну ділянку (паю), площею 3,16 га в умовних кадастрових гектарах, яка належала їхній матері ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0067356, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 року та зареєстрованого 20 березня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 352.
		16.        19 серпня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ЗАТ «Маки» ім. 
		О. П. Сем`янівського» Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розміром 3,16 в умовних кадастрових гектарах.
		17.        Земельна ділянка розміром 2,9 га в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області була надана ОСОБА_1 , який в 1999 році працював водієм ЗАТ «Маки» 
		ім. О. П. Сем`янівського», на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів № 98 від 21 лютого 2001 року та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 003971.
		18.        Позивачки за зустрічним позовом стверджували, що їх матір ОСОБА_4 у 1997 році, як член ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського», перша набула право на земельну ділянку (пай)?розміром 3,16 га в умовних кадастрових гектарах у результаті поділу земель, переданих у колективну власність серед членів сільськогосподарського підприємства, яку вони успадкували в рівних частинах.
		19.        Зауважували, що трудові відносини особи з КСП на підставі трудового договору, а не членства в цьому колективі, не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Матеріалами справи не підтверджено членство ОСОБА_1 в ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського» на момент паювання землі в 1997 році. Надана ОСОБА_1 копія трудової книжки колгоспника може підтверджувати лише наявність трудових відносин між ним та ЗАТ. При цьому, з наданої копії неможливо встановити точну дату прийняття ОСОБА_1 на роботу та звільнення його з роботи.
		20.        Крім того, відповідно до архівної довідки від 27 червня 2022 року 
		№ 07-01-45/112, за документами архівного фонду № 455 «Макіївська сільська рада та її виконавчий комітет с. Макіївка» в протоколі 14 сесії 23 скликання 
		від 21 лютого 2001 року відсутня інформація щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 2,9 га.
		21.        Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ №003971 від 27 березня 2001 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів № 98 від 21 лютого 2001 року.
		22.        Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 03 серпня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
		23.        Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 03 серпня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Узинську міську раду.
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		24.        Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 29 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, у задоволенні позовних вимог 
		ОСОБА_1 відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
		Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю 
		серії IV-КВ № 003971 від 27 березня 2001 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів № 98 від 21 лютого 2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 486.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати у розмірі по 5 027 грн кожній.
		25.        Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 12 500 грн кожній.
		26.        Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, виходили з того, що  ОСОБА_1 не доведено факту набуття спірної земельної ділянки у власність. При цьому сам ОСОБА_1 вказував, що до 2018 року взагалі не знав про існування відповідного державного акту про право власності на земельну ділянку.
		27.        Щодо вимог за зустрічним позовом суди врахували, що 19 серпня 
		2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям 
		ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) і сумніви щодо законності видачі їм державних актів та набуття права власності на земельні ділянки відсутні.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		28.        У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Король П. В., просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 01 жовтня 2024 року, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		29.        У жовтні 2024 року  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Король П. В., подав касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року.
		30.        Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 357/14157/21, які у грудні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		31.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 05 березня 2021 року у справі № 717/641/18, від 16 червня 2021 року у справі № 372/6016/13, 
		від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21, від 05 жовтня 2022 року у справі № 179/363/21, 
		від 21 грудня 2023 року у справі № 513/612/21, від 01 серпня 2024 року у справі № 622/33/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		32.        Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		33.        Зауважує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновок експерта, яким підтверджено накладання земельної ділянки, належної 
		ОСОБА_1 , на земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 .
		34.        Стверджує, що ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського» є правонаступником КСП, а факт членства ОСОБА_1 у колгоспі ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського» підтверджено трудовою книжкою, в якій зазначено про вступ ним у члени колгоспу в 1999 році.
		35.        Наголошує, що після працевлаштування у ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського» позивачем була написана заява про отримання земельної частки (паю), проте йому не був відомий результат розгляду цієї заяви.
		36.        Посилається на те, що не може бути відповідальним за належне архівування та збереження рішень органів місцевого самоврядування, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		37.        Звертає увагу, що у розглядуваній справі не було встановлено момент паювання земель КСП, тобто передачі державного акта про право колективної власності на землю ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського». Не досліджено сертифікати на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які ніколи не були членами ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського», а також не досліджені присвоєні номери земельним ділянкам при їх паюванні.
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		38.        У грудні 2024 року  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Плаксій Р. В., подали відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначають, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження його членства у ЗАТ «Маки» 
		ім. О. П. Сем`янівського» на момент видачі цьому товариству державного акта на право колективної власності на землю. Наголошують, що рішенням 14 сесії 
		23 скликання Макіївської сільської ради депутатів за № 98 від 21 лютого 
		2001 року ОСОБА_1 не надавався дозвіл на відведення земельної ділянки, 
		а розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 28 січня 2009 року № 62, на підставі якого їм видано державні акти, є чинним.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		39.        27 березня 2001 року на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради депутатів за № 98 від 21 лютого 2001 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ 
		№ 003971, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 486, на земельну ділянку розміром 2,9 га в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		40.        Однак, відповідно до копії рішення 14 сесії 23 скликання від 21 лютого 2001 року № 14-98 Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області питання надання дозволу на відведення земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_1 не розглядалося.
		41.        09 листопада 2021 року державний кадастровий реєстратор відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру). Причина: перетин ділянок з ділянкою 3220482900:03:008:0013, площа співпадає на 50%. Перетин ділянок з ділянкою 3220482900:03:008:0012, співпадає на 49,9971%.
		42.         ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407732 від 30 листопада 2009 року належить земельна ділянка, площею 1,4499 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
		43.         ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407733 від 30 листопада 2009 року належить земельна ділянка, площею 1,45 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
		44.        Зазначені земельні ділянки до видачі ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 державних актів на право власності на земельну ділянку утворювали одну земельну ділянку (пай), площею 3,16 га в умовних кадастрових гектарах, яка належала їхній матері ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0067356, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 року та зареєстрованого 20 березня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 352.
		45.        19 серпня 2000 року державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Пашкевич Л. Г., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям майна ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського» Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розміром 3,16 в умовних кадастрових гектарах, яка належала померлій ОСОБА_4 .
		46.        Згідно із висновком судової земельно-технічної експертизи від 07 грудня 2022 року № CE-19/111-22/45672-ЗТ, проведеної у Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, земельна ділянка з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, яка належить 
		ОСОБА_2 , по всій площі накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 27 березня 2001 року серія IV-КВ № 003971, та займає 
		площу 1,4999 га; земельна ділянка з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, яка належить ОСОБА_3 по всій площі накладається на вказану земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , та займає площу 1,45 га.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		47.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		48.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		49.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		50.        Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		51.        Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
		52.        Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша 
		статті 321 ЦК України).
		53.        Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		54.        Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
		55.        Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		56.        Враховуючи наведені норми, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) членства КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 
		3) одержання КСП цього акта.
		57.        Згідно з пунктом 5 Указу № 720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
		58.        На підставі Указу № 720/95 було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).
		59.        Відповідно до пункту 1.2. Методичних рекомендації передача в натурі земельної частки (паю) провадиться громадянину, який має сертифікат на право на земельну частку (пай), згідно з його заявою.
		60.        Пунктом 3.9. Методичних рекомендації передбачено, що технічна документація щодо передачі земельної частки (паю) в натурі оформляється в трьох примірниках в обсязі відповідно переліку, що наведений в додатку № 5. Перший примірник видається власнику земельної ділянки, другий з журналом геодезичних вимірювань - зберігається в районному (міському) відділі земельних ресурсів, третій - залишається у землевпорядній або іншій організації, що виконує ці роботи.
		61.        Вказана технічна документація є підставою для прийняття рішення місцевою радою про видачу державного акта на право приватної власності на землю, з визначенням цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		62.        Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної (міської) державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради).
		63.        08 липня 2003 року набрав чинності Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		64.        Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
		65.        Згідно із статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
		66.        Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину.
		67.        Статтею 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
		68.        Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
		69.        Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
		70.        Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		71.        Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		72.        Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		73.        У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що 
		 ОСОБА_1 не доведено факту набуття спірної земельної ділянки у власність у встановленому законом порядку, тоді як ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як спадкоємцям майна ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), а у подальшому ними оформлено право власності на відповідні земельні ділянки, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволені первісного позову та задоволення зустрічного позову.
		74.        Колегія суддів погоджується з такими висновками.
		75.         ОСОБА_1 на підтвердження факту набуття права власності на спірну земельну ділянку надав державний акт IV-КВ № 003971 від 27 березня 
		2001 року, зазначаючи, що не знав про його існування до 2018 року.
		76.        Водночас судами встановлено, що рішенням 14 сесії 23 скликання 
		від 21 лютого 2001 року № 14-98 Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яке вказане підставою видачі державного акту позивачу, питання надання дозволу на відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 не розглядалося.
		77.        Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема що  ОСОБА_1 набув право на частку (пай), яке було ним реалізовано у встановленому законом порядку, судам не надано.
		78.        У матеріалах справи відсутні відомості про те, що станом на 1999 рік, тобто на момент стверджуваного позивачем членства в ЗАТ «Маки» 
		ім. О. П. Сем`янівського», відбулось паювання земельних ділянок вказаного товариства, зокрема не надано доказів отримання ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського» державного акта на право колективної власності на землю та включення  ОСОБА_1 до списку співвласників. Також відсутні докази отримання позивачем сертифікату на право на земельну частку (пай), наявності рішення органу місцевого самоврядування про видачу державного акта на право приватної власності на землю.
		79.        Крім того, у випадку, якщо ОСОБА_1 , як він стверджує, після працевлаштування у ЗАТ «Маки» ім. О. П. Сем`янівського» написав заяву про отримання земельної частки (паю), незрозуміло, які об`єктивні обставини понад 15 років перешкоджали йому цікавитись результатами розгляду цієї заяви.
		80.        За обставин цієї справи, суди правильно вказали про відсутність сумнівів у законності видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державних актів та набуття ними права власності на земельні ділянки.
		81.        Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 
		2019 року у справі № 514/1571/14, від 08 лютого 2022 року у справі 
		№ 209/3085/20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 05 березня 2021 року у справі № 717/641/18, від 16 червня 2021 року у справі № 372/6016/13, 
		від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 14 вересня 2022 року 
		у справі № 686/14731/21, від 05 жовтня 2022 року у справі № 179/363/21, 
		від 21 грудня 2023 року у справі № 513/612/21, від 01 серпня 2024 року у справі № 622/33/22, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
		82.        Доводи касаційної скарги про те, що судами не взято до уваги висновок експерта, яким підтверджено факт накладання спірних земельних ділянок, на законність оскаржених судових рішень не впливають, оскільки суди не вказували підставами відмови у позові відсутність накладення земельних ділянок. 
		83.        Щодо доводів заявника про те, що ризик будь-якої помилки державного органу, зокрема належного архівування та подальшого збереження рішень органів місцевого самоврядування, повинен покладатися на саму державу, колегія суддів враховує, що за обставин цієї справи не вбачається, що рішення органу місцевого самоврядування було втраченим. 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені не до держави, а до фізичних осіб, які у порядку спадкування після смерті своєї матері набули право власності на земельну частку (пай) та у подальшому реалізували це право у передбачений законом спосіб.
		84.        Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		85.        Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримались вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень і вирішили спір з урахуванням наданих доказів.
		86.        Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 
		2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		87.        Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		88.        Оскаржені судові рішення по суті вирішення спору є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
		89.        У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Король Павло Васильович, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 29 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...