Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/832/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 25.07.2025. Зареєстровано: 25.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2025.

Номер судового провадження: 17/01/911/832/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"18" липня 2025 р. Справа № 911/832/25 
		 
		Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		 
		за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
		1. Державної екологічної інспекції Столичного округу
		2. Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області
		до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
		про стягнення 3 334 677, 60 грн
		 
		за участю представника прокуратури: Набок Ю.В. (посвідчення № 069103 від 01.03.2023)
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		10.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури (далі  прокурор / прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі  позивач 1) та Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі  позивач 2) подав позовну заяву з вимогами до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі  відповідач) про стягнення 3 334 677, 60 гривень шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як постійний лісокористувач земельною ділянкою, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, не виконав покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо забезпечення охорони та збереження лісу.
		Господарський суд Київської області ухвалою від 17.03.2025 у цій справі залишив позовну заяву виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
		26.03.2025 через підсистему «Електронний суд» прокурор подав заяву про усунення недоліків, згідно змісту якої надав пояснення щодо виявлених судом недоліків разом з доказами на їх підтвердження.
		Господарський суд Київської області ухвалою від 27.03.2025 у справі № 911/832/25, зокрема, прийняв позовну заяву виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив підготовче засідання на 25.04.2025; встановив строк Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»  протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також до закінчення підготовчого провадження  заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншої сторони.
		Господарський суд Київської області ухвалою від 25.04.2025 у цій справі відклав підготовче засідання на 23.05.2025.
		16.05.2025 через підсистему «Електронний суд» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» надіслало клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, обґрунтовуючи його обставинами необхідності ознайомлення представника відповідача з матеріалами цієї справи та, відповідно, підготовки останнього до участі в судовому засіданні.
		Господарський суд Київської області ухвалою від 23.05.2025 у справі № 911/832/25:
		-відмовив у задоволенні клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» від 16.05.2025 в частині продовження строку для подання відзиву на позовну заяву;
		-задовольнив клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» від 16.05.2025 в частині відкладення розгляду справи;
		-продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 13.06.2025.
		09.06.2025 на електронну адресу Господарського суду Київської області Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» надіслало відзив на позовну заяву, згідно змісту якого заперечило проти позову та просило суд відмовити у його задоволенні повністю.
		Господарський суд Київської області ухвалою від 13.06.2025 у цій справі залишив без розгляду відзив Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на позовну заяву, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.07.2025.
		04.07.2025 на електронну адресу Господарського суду Київської області Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» надіслало клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його обставинами неможливості прибуття представника відповідача у судове засідання через його участь в іншому засіданні та відсутньої можливості для забезпечення явки іншого представника.
		Господарський суд Київської області ухвалою від 04.07.2025 у справі № 911/832/25 задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відклав судове засідання та призначив розгляд справи по суті на 18.07.2025.
		11.07.2025 через підсистему «Електронний суд» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» надіслало чергове клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його обставинами перебування представника відповідача у період з 14.07.2025 по 20.07.2025 у щорічній відпустці. 
		Розглянувши у судовому засіданні 18.07.2025 означене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
		Приписами ч. 1-3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
		Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
		Крім того за змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 та ч. 2 ст. 114 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
		Одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
		Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено вичерпний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, запроваджено розумні обмеження, встановлено стадії судового процесу.
		Як випливає з матеріалів справи, Господарський суд Київської області, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів учасників судового процесу, своїми ухвалами неодноразово задовольняв клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та, відповідно, відкладав судові засідання у цій справі, а також всіляко сприяв учасникам справи, зокрема й відповідачу, у реалізації останніми своїх процесуальних прав.
		Відтак, з огляду на виконання необхідних процесуальних дій у цій справі, суд створив всі умови для встановлення всіх фактичних обставин справи, надав рівні можливості учасникам справи для висловлення своєї позиції по суті означеного спору, тоді як покладені в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи аргументи відповідача не нівелюють та не спростовують об`єктивної можливості Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» скористатись процесуальними правами, зокрема на залучення іншого представника для представництва інтересів відповідача у відповідному судовому засіданні.
		Так, враховуючи форму розгляду цієї справи  загальне позовне провадження та, відповідно, її стадійність, що презюмуть процесуальні норми, Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» не наведено жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали йому проявити обачність та передбачити на час проведення, зокрема, судового засідання 18.07.2025 необхідність у залученні іншого представника для представництва його інтересів, як і не обґрунтовано інших підстав для відкладення розгляду справи в розрізі положень ч. 2 ст. 202 ГПК України.
		До того ж відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто неявка представника учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
		Отже, оскільки про дату і час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, тоді як неявка представника відповідача в судове засідання не є поважною причиною для відкладення розгляду справи у розумінні відповідних процесуальних приписів,  суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відкладення судового засідання та, як наслідок, відмову у його задоволенні.
		Все наведене вище свідчить про те, що причиною відповідних висновків суду є не його надмірний формалізм, а невиконання саме відповідачем, як учасником процесу, процесуальних приписів та його відповідне відношення до підготовки заявлення про свою позицію у суді, тоді як наявність певних обставин в процесі підготовки сторони до судового розгляду не звільняють відповідного учасника справи від дотримання передбаченого положеннями ГПК України порядку як подання відповідних клопотань, так і доведення у таких клопотаннях наявності стверджуваних обставин.
		Також у судове засідання 18.07.2025 не з`явилися представники позивачів 1 та 2, тоді як суд вчинив передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідних учасників про розгляд цієї справи.
		В розрізі зазначеного та можливості як Державною екологічною інспекцією Столичного округу, так і Ташанською сільською радою Бориспільського району Київської області реалізувати свої процесуальні права, зокрема, щодо участі їх представників в судових засіданнях з розгляду цієї справи, судом враховано, що:
		-копії всіх ухвал Господарського суду Київської області в означеній справі суд направив позивачам 1, 2 до їх персональних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа;
		-всі постановлені у цій справі ухвали суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень  www.reyestr.court.gov.ua (далі  Реєстр), як наслідок, відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».
		З огляду вказаного суд дійшов висновку, що позивачам 1, 2, як і відповідачу, надано право бути обізнаними про прийняті у цій справі рішення, зокрема, через доступ до Реєстру, та, відповідно, надано можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
		У судовому засіданні 18.07.2025, закінчивши з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, водночас
		УСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, Бориспільською окружною прокуратурою під час здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства.
		Так, за твердженнями прокуратури, 11.01.2024 працівниками державної лісової охорони філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі  Філія) у кварталі 82 виділі 6 Помоклівського лісництва на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський» виявлено незаконну рубку 25 дерев, з яких: породи клен  1 дерево, породи берест  13 дерев, породи вільха  10 дерев та породи тополя  1 дерево, за результатами чого начальником відділу охорони та захисту лісу Філії  Ковальчуком О.Г. складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 11.01.2024 та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
		На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 11.01.2024, відомості матеріально-грошової оцінки від 08.01.2024, розрахунку збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту у Помоклівському лісництві в кварталі 82 виділі 6, нумераційної відомості пнів від 08.01.2024 та охоронного зобов`язання № 60/05.3-08 від 21.06.2023.
		В розрізі викладеного прокуратура зауважила, що відповідно до приписів законодавства у сфері охорони лісів організація охорони та захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, забезпечення якої покладається на постійних лісокористувачів, тоді як порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
		Водночас, за доводами прокурора, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
		Відтак, на думку прокурора, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
		Прокуратура зауважила, що земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в підтвердження чого долучила до позовної заяви копію державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002734.
		Враховуючи викладене, прокурор стверджує, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії та, відповідно, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок на підвідомчих такому підприємству ділянках із земель лісового фонду, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у розмірі 3 334 677, 60 грн, що підтверджується розрахунком збитків, проведеним начальником відділу охорони та захисту лісу Філії Ковальчуком О.Г.
		Отже, за твердженнями прокуратури, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку на підпорядкованій йому території, як наслідок, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що, відповідно, є підставою для стягнення з такого підприємства суми завданої протиправними діями шкоди.
		Прокурором зазначено, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки призводять до ненадходження протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевого бюджету грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме щодо раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема й лісів.
		Водночас, за доводами прокурора, ані Державна екологічна інспекція Столичного округу як орган державної влади, який здійснює функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області, ані Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області як орган місцевого самоврядування, до бюджету якого згідно законодавства України перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду, належним чином не виконали покладених на них обов`язків щодо захисту відповідних інтересів держави.
		В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі відповідних органів, прокуратура зазначила, що:
		-14.02.2025 Бориспільська окружна прокуратура на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу надіслала лист № 51-816вих-25, згідно якого повідомила про порушення інтересів держави, у зв`язку із порушенням вимог лісового законодавства, і наявності підстав для стягнення відповідно завданої шкоди у судовому порядку;
		-05.03.2025 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом № 9/6/2-30/642 надала відповідь Бориспільській окружній прокуратурі, зазначивши, що позбавлена можливості щодо пред`явлення позову про стягнення завданої державі шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, тоді як щодо пред`явлення Бориспільською окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення такої шкоди не заперечує;
		-14.02.2025 Бориспільська окружна прокуратура листом № 51-819вих-25 повідомила Ташанську сільську раду Бориспільського району Київської області про порушення інтересів держави, у зв`язку із завданням останній шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, і наявності підстав для стягнення відповідно завданої шкоди у судовому порядку;
		-18.02.2025 Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області листом № 220 надала відповідь Бориспільській окружній прокуратурі, зазначивши, що з огляду на відсутність у останньої будь-якої інформації стосовно зазначених у запиті виявлених фактів незаконної порубки дерев в межах кварталу 82 виділу 6 Помоклівського лісництва, сільською радою не вживалися заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення завданих незаконною порубкою дерев збитків, однак у разі наявності, на думку прокуратури, підстав для звернення із позовною заявою в судовому порядку, Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області не заперечуватиме щодо представництва інтересів держави прокурором в її особі.
		Копії означених листів наявні в матеріалах цієї справи.
		Отже, за твердженнями прокурора, вказане свідчить, що позивачами не вжито всіх дієвих заходів претензійного характеру, зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом, відтак останніми не здійснено захисту інтересів держави як суб`єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, що згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.
		Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		В розрізі наведеної норми процесуального законодавства суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд цієї справи здійснюється на підставі наявних у ній матеріалів без урахування відзиву відповідача, оскільки поданий Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» після закінчення процесуального строку відзив на позовну заяву залишено судом без розгляду.
		З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника прокуратури, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, зокрема, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту.
		Водночас інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Відтак «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала таку правову позицію:
		-прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
		-звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, через призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
		-невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;
		-прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
		Відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		Із системного аналізу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
		Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, тоді як другий  відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень  він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. 
		Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України випливає, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
		Так, прокурором у позовній заяві зазначено позивачами  Державну екологічну інспекцію Столичного округу та Ташанську сільську раду Бориспільського району Київської області.
		Згідно із ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами  нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
		Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Відповідно до пп. 1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема:
		1)реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; 
		2)здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства.
		Положеннями ч. 1 ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Згідно з п. 1 розділу І, пп. 2, 9 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 18 від 20.02.2023, Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі  Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
		Повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області.
		Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
		Інспекція наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
		Враховуючи зазначене, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено саме на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, відтак остання уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, як наслідок, уповноважена на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
		Крім того суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є також Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, яка є співпозивачем у цій справі з огляду на таке.
		Приписами ст. 324 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) передбачено, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 60, ч. 1, 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
		Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Місцеве самоврядування в Україні  це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади  жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста  самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю та природні ресурси. 
		Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. 
		Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
		Згідно зі ст. 142, ч. 1, 2 ст. 143, ст. 145 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, зокрема, є доходи місцевих бюджетів і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
		Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. 
		Приписами ст. 15, 41, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також встановлено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природнього середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
		Відповідно до ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
		До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя)  50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим  20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя  70 відсотків.
		Згідно приписів ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.
		Оскільки місцем заподіяння екологічної шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Помоклівське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Ташанської територіальної громади,  органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також до бюджету якого перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду внаслідок господарської та іншої діяльності, є Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області.
		Зі свого боку Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області згідно законодавства України є власником комунального майна, відтак саме до компетенції останньої належить, зокрема, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у відповідній сфері правовідносин, тоді як ненадходження грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до державного та місцевого бюджетів перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави, підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, зокрема, є доходи місцевих бюджетів та природні ресурси, що, в свою чергу, завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.
		Крім того забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. У той час як наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем.
		Зазначене у сукупності порушує правовий порядок, дотримання якого становить безумовний інтерес держави, оскільки вона є його гарантом, а його порушення є порушенням інтересів держави.
		З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах саме Державна екологічна інспекція Столичного округу та Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області є уповноваженими органами на подання відповідного позову, відтак підставою для представництва інтересів держави в означеній справі є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю позивачів, яка полягає у відсутності активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, з відповідача.
		Вказане свідчить про те, що з боку позивачів має місце усвідомлена пасивна поведінка, результатом чого є нездійснення саме суб`єктами владних повноважень захисту інтересів держави, а тому у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору виконати субсидіарну роль та здійснювати представництво інтересів держави в суді з метою їх поновлення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13, ст. 16, 66, 68 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
		Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
		Приписами ч. 2, 3 ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України унормовано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
		Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Лісові відносини  суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
		Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
		З огляду викладеного, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у сфері спірних відносин є спеціальними стосовно загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
		Положеннями ст. 16, 17, ч. 2 ст. 19, ст. 63, ч. 1 ст. 64, ч. 1, 2 ст. 86, ст. 89, 90, ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
		У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
		Обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
		Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
		Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
		Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок.
		Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
		Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
		Враховуючи викладені норми чинного законодавства, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
		Згідно із ч. 1 ст. 41, ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. 
		Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
		Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Відтак порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
		Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Зі свого боку відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 917/717/17.
		Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
		Винне діяння  це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
		Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Бездіяльність  це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
		Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
		Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
		У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, тоді як відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні відповідної шкоди.
		Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом через оцінку усіх фактичних обставин справи.
		Водночас цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Відповідний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 910/4676/19.
		З матеріалів означеної справи випливає, що у Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» як постійного лісокористувача відповідно до рішення Яготинської міської ради Ради народних депутатів № 813-15-IV від 17.09.2004 знаходиться земельна ділянка площею 74, 8572 га для ведення лісового господарства, на якій, за доводами прокуратури, 11.01.2024 було виявлено незаконну порубку.
		Поряд з тим обставини належності земельної ділянки у 82 кварталі Помоклівського лісництва, на якій було виявлено незаконну порубку, до земель лісогосподарського призначення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», підтверджуються долученими до позову матеріалами лісовпорядкування.
		Також в матеріалах означеної справи міститься копія охоронного зобов`язання № 60/05.3-08 від 21.06.2023, оформленого відповідно до Указу Президента України № 715/96 від 20.08.1996 «Про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, яким передано під охорону землекористувачу Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» заповідний об`єкт  парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський» загальною площею 144,0 га, розташований у межах кварталів 82, 83, 84 (входять всі виділи) Помоклівського лісництва.
		Так, Президент України Указом № 715/96 від 20.08.1996 «Про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення», з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, постановив оголосити територію Яготинського лісництва Переяслав-Хмельницького району Київської області загальною площею 144,0 га парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський» та забезпечити передачу відповідної території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення під охорону підприємствам, установам та / або організаціям, у віданні яких вона перебуває, з оформленням охоронного зобов`язання.
		Отже, розташований у межах 82 кварталу Помоклівського лісництва та підвідомчий Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на праві користування парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва «Ташанський» є також об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, використання природних ресурсів якого здійснюється в спеціально встановленому законодавством порядку.
		З наявних в матеріалах справи копій акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 11.01.2024 та відомості матеріально-грошової оцінки від 08.01.2024 випливає, що 08.01.2024 у кварталі 82 виділі 6 Помоклівського лісництва на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Ташанський» виявлено самовільну рубку 25 дерев таких діаметрів: 
		-110 см  1 дерево; 
		-31 см  2 дерева;
		-20 см  2 дерева; 
		-73 см  1 дерево; 
		-37 см  1 дерево; 
		-23 см  2 дерева; 
		-70 см  1 дерево; 
		-17 см  1 дерево;
		-80 см  1 дерево; 
		-60 см  2 дерева;
		-56 см  2 дерева; 
		-40 см  1 дерево;
		-50 см  1 дерево; 
		-53 см  1 дерево;
		-30 см  2 дерева;
		-34 см  1 дерево;
		-32 см  1 дерево;
		-27 см  1 дерево;
		-24 см  1 дерево, з яких: 1 дерево породи клен, 13 дерев породи берест, 10 дерев породи вільха та 1 дерево породи тополя.
		З наданого прокуратурою розрахунку збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту випливає, що шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту, таких діаметрів:
		-14,1-18,0 см у кількості 1 штуки;
		-18,1-22,0 см у кількості 2 штук;
		-22,1-26,0 см у кількості 3 штук;
		-26,1-30,0 см у кількості 3 штук;
		-30,1-34,0 см у кількості 4 штук;
		-34,1-38,0 см у кількості 1 штуки;
		-38,1-42,0 см у кількості 1 штуки;
		-46,1-50,0 см у кількості 1 штуки;
		-53 см у кількості 1 штуки;
		-56 см у кількості 2 штук;
		-60 см у кількості 2 штук;
		-70 см у кількості 1 штуки;
		-73 см у кількості 1 штуки;
		-80 см у кількості 1 штуки;
		-110 см у кількості 1 штуки.
		Згідно з розрахунком збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту шкода, заподіяна лісовому господарству внаслідок самовільної рубки у Помоклівському лісництві, становить 3 334 677, 60 грн.
		Водночас відповідно до положень п. 3.1, п.п. 3.2.2-3.2.4 п. 3.2 статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі  підприємство), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
		Основними напрямами діяльності підприємства є, зокрема: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним порушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
		Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
		Означені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
		Відтак наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача як постійного лісокористувача, а також особи, що має охоронні зобов`язання щодо парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський», яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісу від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території природно-заповідного фонду.
		Наслідком протиправної поведінки відповідача, відповідно, є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку.
		Так, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 
		У спірних правовідносинах шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
		Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.
		Згідно Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами, розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою:
		Ні = (Нп х І / 100) х 10, де: 
		-Ні  розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; 
		-Нп  такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду за одну одиницю, встановлена у додатках 1-12 до постанови Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», гривень; 
		-І  індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків;
		-10  коефіцієнт, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Як зазначалося судом вище, на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор долучив до позовної заяви розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
		Зі змісту наданого прокуратурою розрахунку випливає, що його виконано на підставі вихідних даних щодо кількості, стану, місця виявлення незаконно зрізаних дерев, по таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев`яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022, з урахуванням необхідної індексації.
		З огляду викладеного суд дійшов висновку, що вказаним розрахунком підтверджується розмір завданої лісовому господарству внаслідок самовільної рубки у Помоклівському лісництві шкоди, який загалом складає 3 334 677, 60 грн.
		Наступним елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев (нанесення збитків).
		Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.
		Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
		Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166, ст. 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
		Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
		При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
		Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, зокрема, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.
		Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
		Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
		Відтак покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності як засобу державного примусу лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.
		Враховуючи наведене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель природно-заповідного фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 3 334 677, 60 грн), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, тоді як відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
		З огляду зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, в загальному розмірі 3 334 677, 60 грн.
		Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди, суд зазначає таке.
		Відповідно до положень ст. 29, ст. 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України. 
		Приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
		Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 ч. 2 ст. 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
		До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя)  50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим  20 відсотків.
		Водночас за змістом п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.
		Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.
		Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Ташанської територіальної громади Київської області,  заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на один казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку селищної ради згідно коду бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.
		Щодо судових витрат суд вважає за доцільне зазначити таке.
		Згідно із ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю,  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.Задовольнити позовні вимоги.
		2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) на користь держави в особі Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (вул. Центральна, буд. 7-А, с. Ташань, Бориспільський р-н., Київська обл., 08460, ідентифікаційний код 04361605) 3 334 677 (три мільйона триста тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн 60 коп. шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
		3.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 02909996) 50 020 (п`ятдесят тисяч двадцять) грн 16 коп. судового збору.
		4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
		Повне рішення складено та підписано 25.07.2025.
		 
		 
		Суддя П.В.Горбасенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...