Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/675/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них.
Надіслано судом: 25.07.2025. Зареєстровано: 25.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2025.

Номер судового провадження: 9/926/675/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 липня 2025 року  Справа № 926/675/25
		Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, 
		секретар судового засідання Голіней Я.І.
		 
		за участі представників:
		позивача: Лета М.А. (в режимі ВКЗ)
		відповідача: Бошелюк Ю.М. 
		від третьої особи - ОСОБА_1
		 
		розглянувши матеріали
		 
		за позовом Фізичної особи-підприємця Сивак Олександра В`ячеславовича 
		 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 
		 
		до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» 
		 
		про захист авторських прав та стягнення компенсації у сумі 605 600, 00 грн
		 
		І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.
		Фізична особа-підприємець Сивак Олександр В`ячеславович звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брашмі" про захист авторських прав шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Брашмі" піратських примірників об`єктів авторського права, а саме картин за номерами, в яких відтворені твори образотворчого мистецтва під назвами ІНФОРМАЦІЯ_1, автором яких є ОСОБА_1 Валерія Анатоліївна, а також матеріалів та обладнання, що використовувались для їх відтворення та передання фізичній особі - підприємцю Сивак О.В. Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію у сумі 605 600 грн та накласти штраф на відповідача до Державного бюджету в розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача.
		Позов обґрунтований тим, що на підставі договору №1/25 від 11.01.2025 про відчуження майнових прав ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), яка є автором творів образотворчого мистецтва під назвами з 1 по 29, передала (відчужила) фізичній особі-підприємцю Сивак Олександру В`ячеславовичу (позивачу) у повному складі майнові права на всі твори під назвами 1- 29, що передбачені додатками договору на весь строк дії авторського права, на всю територію України та світу.
		На підставі заявки позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс» проведено фіксацію та дослідження змісту вебсторінок в мережі Інтернет, за результатами якого зафіксовано незаконне використання 13 об`єктів авторського права - творів образотворчого мистецтва під назвами ІНФОРМАЦІЯ_1, автором яких є ОСОБА_1, шляхом незаконного відтворення, виробництва, публічного показу, пропонування до продажу, розповсюдження без дозволу позивача. Такі дії позивач вважає порушенням авторського права на підставі ст. 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
		10.02.2025 позивач звертався до відповідача з претензією з метою припинення порушення авторського права та досудового врегулювання спору, а відповідач у відповідь на дану претензію зазначив, що здійснював використання творів на підставі ліцензійного договору №7.
		Проте, предметом позову є використання інших об`єктів авторського права, які не передавалися відповідачу на підставі ліцензійного договору №7.
		Всупереч претензії та повідомлення, що це порушує майнові авторські права позивача, відповідач продовжує використовувати твори і розповсюджувати картини за номерами різними інтернет магазинами та маркетплейсами, в тому числі Епіцентр, Розетка та Prom.
		Для підтвердження вищезгаданої інформації позивач 19.02.2025 на сайті магазину "Епіцентр" здійснив замовлення, оплатив та отримав товар, відповідні електронні листи, квитанції, фотокопії товарів та етикеток яких додано до матеріалів справи.
		У зв`язку із широким обсягом розповсюдження, виробництва та публічного показу вищезазначених творів позивач просить на підставі п. 4 ч. 3 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права" стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600,00 грн. 
		Керуючись ч. 4 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права" позивач просить суд накласти на відповідача штраф у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача.
		На підставі ч.5 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права" позивач просить суд вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Брашмі" піратські примірники об`єктів авторського права, а саме картини за номерами, в яких відтворені твори образотворчого мистецтва під назвами ІНФОРМАЦІЯ_1, автором яких є ОСОБА_1 , а також матеріали та обладнання, що використовувалось для їх відтворення та передати фізичній особі - підприємцю Сивак О.В.
		Представник відповідача у відзиві на позов заперечує позовні вимоги посилаючись на те, що про наявність договору № 1/25 про відчуження майнових прав, за яким ОСОБА_1 було передано (відчужено) фізичній особі-підприємцю Сивак Олександру В`ячеславовичу у повному складі майнові права на твори, що передбачені додатками до цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі"  дізналось 10.02.2025 з претензії позивача.
		З моменту отримання претензії Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі" припинило використання всіх об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, авторства ОСОБА_1 до моменту встановлення всіх обставин справи.
		Оскільки відповідач не був повідомлений про відчуження прав на авторські твори ОСОБА_1 , то про порушення прав ФОП Сивак О.В. на використання всіх об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, авторства ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі" не знало і не могло знати, тож використання творів здійснювалось на законних підставах на умовах, передбачених ліцензійним договором № 7, укладеним раніше з ОСОБА_1 
		Позивачем не обґрунтовано порядок розрахунку суми компенсації, заявленої до стягнення, та не надано обґрунтованого розрахунку такої суми, натомість визначено вартість компенсації за порушення його авторських прав на спірні картини виходячи виключно з припущень про обсяг господарської діяльності відповідача.
		Обґрунтовуючи суму компенсації у максимальному розмірі позивачем лише вказано, що "примірники твору розповсюджувалися по всій території України, в таких гіпермаркетах та маркетплейсах, як Епіцентр, Розетка, Prom та інших, в Чернівцях, Києві, Одесі, Дніпрі та інших містах." 
		Відповідач звертає увагу на те, що компенсація за порушення авторських прав не повинна використовуватись як спосіб отримання значних сум, що значно перевищують реальні збитки чи упущену вигоду, яких теоретично зазнав суб`єкт авторських прав, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
		Представник позивача у відповіді на відзив спростовує правомірність використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності на підставі ліцензійного договору №7, оскільки даний договір не охоплює зображення, щодо яких позивачем зафіксовано порушення прав і ніяких угод щодо цих 13 об`єктів між сторонами не укладалось.
		Враховуючи, що між сторонами раніше вже укладався ліцензійний договір щодо інших об`єктів, відповідачу були відомі положення Закону України "Про авторські права і суміжні права" в частині того, що об`єкти авторського права використовуються лише з письмового дозволу позивача, тож посилання останнього на те, що йому не було відомо про відчуження майнових прав не знаходить свого підтвердження.
		Позивач стверджує, що відповідачем не було припинено розповсюдження та продаж товарів з використання творів, навіть після того як останній дізнався про порушення прав позивача з претензії 10.02.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами придбання картин  19.02.2025 в інтернет магазині Епіцентр. Представник позивача також зафіксував розповсюдження картин за номерами виробництва ТОВ "Брашмі" на інших маркетплейсах та інтернет -магазинах, таких як Rozetka та Prom.
		На думку позивача, відсутність інформації про відчуження майнових прав не може виключати вину відповідача, оскільки він діяв у порушення вимог чинного законодавства, яке вимагає належного оформлення таких правовідносин, тому для стягнення компенсації наявні усі правові підстави.
		Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 отримувала кожного календарного місяця оплату (роялті) за використання ТОВ "Брашмі" одиничної ліцензії на твори (картини за номерами), в тому числі оплату (роялті) за січень 2025 року, проте такі докази не надано.
		Позивач заперечує твердження відповідача щодо розрахунку компенсації, який вважає, що позивач мав би довести, що саме зазначена сума могла бути сплачена порушником у разі його правомірної поведінки, оскільки позивач, обґрунтовуючи власні вимоги, посилався на п.4 ч. 3 ст. 55 Закону України "Про авторське право та суміжні права", який передбачає право суду постановити рішення про стягнення компенсації, що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав в розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		З урахуванням наведеного позивач вважає, що ТОВ "Брашмі" не надало доказів того, що після отримання претензії товариство не здійснювало розповсюдження піратських примірників картин.
		Третя особа у поясненнях по справі зазначає, що відповідно до укладеного ліцензійного договору №7 від 07.10.2022 відповідачу були надані у користування 8 зображень, а про відмову від 2 зображень Товариство з обмеженою відповідальністю "Брашмі" попереджено листом від 10.01.2025, який було надіслано на юридичну адресу підприємства. 
		11.01.2025 між ОСОБА_1 та ФОП Сивак О.В. було укладено договір №1/25 згідно якого були відчужені права на передбачені у цьому договорі картини, в тому числі на 2 вищезгаданих зображення.
		ІІ. Рух справи у суді
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.
		Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.03.2025
		20.03.2025 від представника позивача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні 26.03.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		Ухвалою суду від 21.03.2025 клопотання представника позивача (вх.№912) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено призначене підготовче судове засідання на 26.03.2025 провести за участі представника позивача поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.
		25.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та перебуванням в іншому судовому процесі. Крім того, останній просить суд встановити додатковий строк для подання відзиву.
		У судове засідання 26.03.2025 представники сторін не з`явилися.
		Ухвалою суду від 26.03.2025 відкладено підготовче судове засідання на 10.04.2025 та встановлено відповідачу додатковий строк до 07.04.2025 для подання відзиву на позовну заяву.
		07.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов.
		09.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі.
		Ухвалою суду від 10.04.2025 підготовче судове засідання відкладено на 08.05.2025.
		16.04.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
		07.05.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із перебуванням в іншому судовому процесі.
		Ухвалою суду від 08.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 27.05.2025. Призначене судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції за участі представника позивача.
		Ухвалою суду від 27.05.2025 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , підготовче судове засідання відкладено на 10.06.2025.
		10.06.2025 від третьої особи надійшли пояснення по справі.
		Крім того, 10.06.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи трекінгу АТ "Укрпошта" листа третьої особи ОСОБА_1 від 10.01.2025, який підтверджує дату надсилання вказаного листа та повернення його адресату за закінченням терміну зберігання.
		Також, представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи скріншотів з електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Брашмі" щодо надіслання повідомлення контрагентам про припинення співпраці з ОСОБА_1 та повернення товару її авторства.
		Від представника відповідача надійшло клопотання про допит в якості свідка третьої особи - ОСОБА_1 , яка є первинним суб`єктом авторського права на спірні твори образотворчого мистецтва.
		Ухвалою суду від 10.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідка, закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.06.2025, визнано обов`язковою явку третьої особи.
		Ухвалою суду від 25.06.2025 у зв`язку з неявкою третьої особи розгляд справи відкладено на 09.07.2025.
		07.07.2025 від третьої особи надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		Ухвалою суду від 07.07.2025 клопотання третьої особи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено призначене судове засідання на 09.07.2025 провести за участі представника третьої особи поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.
		08.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження судових витрат, пов`язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
		Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз у розмірі 7 440,00 грн.
		У судових засіданнях 09.07.2025, 10.07.2025 та 17.07.2025 оголошувались перерви з розгляду справи по суті.
		23.07.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтоване тим, що витрати у розмірі 40 000,00 грн не мають характеру необхідних, а їх розмір є завищеним та не виправданим. 
		Представник відповідача просить суд врахувати кількість та тривалість судових засідань у даній справі та присутність представника позивача виключно в режимі відеоконференції.
		23.07.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
		Розглянувши в судовому засіданні 23.07.2025 клопотання про долучення доказів судом відмовлено в долученні доказів, які не були подані у встановлений законом строк у підготовчому засіданні. Доказів поважності пропуску строку надання доказів суду не подано.
		Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
		До закінчення судових дебатів представник позивача в порядку ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зробив заяву про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду додаткових доказів в підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
		Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		У судовому засіданні 23.07.2025 проголошено скорочене рішення.
		III. Фактичні обставини справи, встановлені судом
		ОСОБА_1 є автором творів образотворчого мистецтва, зазначених під номерами ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		07.10.2022 між фізичною особою ОСОБА_1 (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (ліцензіат) укладено ліцензійний договір №7 на виконання художнього твору, згідно якого ліцензіар передав ліцензіату зображення твору/творів права на використання якого передається на основі одиничної ліцензії.
		Твори, що передаються, зображені на фото в пункті 2.3 договору та складаються з 8 картин.
		Пунктом 2.5. одинична ліцензія на використання твору/творів (зображення та фото/, та їх частин) за цим договором надається ліцензіатові для наступного:
		-створення електронно-цифрової копії твору з комерційною метою;
		-творчої переробки та/або адаптації електронно-цифрових копій твору для візуалізації готового продукту (картини за номерами, або алмазної мозаїки на сайті в соціальних мережах);
		-створення картин за номерами та інших товарів ліцензіата з метою їх фізичного виготовлення та комерційного розповсюдження;
		-публікування твору та/чи його електронно-цифрових адаптованих, переобладнаних копій твору, створених на його основі зображення картин за номерами та інших товарів ліцензіата в мережі інтернет в цілях привернення уваги невизначеного кола осіб до комерційної діяльності ліцензіата (представлення асортименту продукції, послуг, рекламування послуг, продаж картин за номерами та інших товарів ліцензіата, тощо).
		Згідно пункту 2.6.14 договору сторони дійшли згоди, що сплата роялті здійснюється до кожного 30/31 числа місяця, наступному за тим в якому ліцензіат використовував твір у готовій/безготівковій формі.
		Територія дії одиничної ліцензій на використання твору/творів (зображення та фото та їх частини):
		-картини за номерами-вся територія світу
		-інтер`єрні картини (друк на полотні)-територія України.
		Строк дії 1 (один) рік. Початок використання твору: з моменту підписання договору.
		Пунктом 8.1 договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року.
		Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни в цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 8.3 договору).
		Судом встановлено, що додаткових угод до договору не укладалося, тож він припинив свою дію 07.10.2023.
		Суд встановив,  що в подальшому між третьою особою та відповідачем існували певні домовленості щодо використання картин, проте письмовий договір не укладався, хоча усну згоду на використання своїх картин третя особа відповідачу надала. Усі перемовини тривали в телефонному режимі.
		Дану обставину у судовому засіданні підтвердила авторка картин ОСОБА_1 та представник відповідача.
		При цьому, як зазначає сама ОСОБА_1 ще в січні 2025 року їй надходили кошти від відповідача за розповсюдження її картин, проте суму і дати вона не пам`ятає, докази сплати коштів суду не надано.
		11.01.2025 між ОСОБА_1 (відчужував) та Фізичною особою-підприємцем Сивак Олександром В`ячеславовичем (набувач) укладено договір №1/25 про передання (відчуження) майнових прав.
		Згідно пункту 2.1. вищевказаного договору відчужувач відчужує набувачу майнові права на твори, що передбачені додатками до цього договору безстроково, на всю територію України та світу, а саме:
		право на використання творів у будь-який спосіб необхідний набувачу;
		виключне право дозволяти використання творів;
		право перешкоджати правомірному використанню творів в тому числі забороняти таке використання;
		інші майнові права  інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Набувач приймає такі майнові права та зобов`язується оплатити їх відповідно до умов цього договору.
		Пунктом 2.3. вищевказаного договору передбачено, що у результаті передання-прийняття майнових прав відчужувач втрачає будь-які майнові права, а набувач отримує право:
		2.3.1. Використовувати твір способом, передбаченим Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та будь-яким іншим не забороненим способом;
		2.3.2. Дозволяти третім особам використовувати твори способами передбаченими, Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права»;
		2.3.3. Перешкоджати неправомірному використанню творів, в тому числі забороняти таке використання;
		2.3.4. Передавати (відчужувати) повністю або частково права на твори третім особам.
		Відповідно до пункту 3.1. вищевказаного договору передача творів відчужувачем набувачу здійснюється у електронному вигляді зображень відповідних художніх творів, права на які передаються відчужувачем набувачу за цим договором в день підписання відповідного додатку до цього договору, який є одночасно актом приймання-передачі творів від відчужувача набувачу. 
		На момент передачі творів набувачу відчужувач гарантує, що:
		лише йому належать виключні майнові права на твори;
		майнові права на твори повністю або частково не передано (не відчужено) третім особам;
		майнові права на твори (повністю або частково) не є предметом застави , судового спору або претензій з боку третіх осіб (пункт 3.2. договору).
		Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 8 договору).
		В матеріалах справи наявний лист ОСОБА_1 від 10.01.2025, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Брашмі», в якому остання повідомила про відмову від ліцензійного договору №7 від 07.10.2022 в частині 2 картин, у зв`язку із відчуженням прав на них, та просила припинити використання вказаних творів.
		Як вбачається з наявної в матеріалах справи накладної Укрпошти № 6503305385828 вищевказаний лист направлено відповідачу 20.01.2025.
		Згідно наявного в матеріалах справи поштового трекінгу поштового відправлення № 6503305385828 вищевказаний лист відповідачем не отримано та повернуто поштою за закінченням встановленого терміну зберігання.
		Судом встановлено та не заперечується третьою особою, що в телефонному режимі, чи іншим способом ОСОБА_1 не повідомляла відповідача про припинення співпраці у зв`зку з укладенням з позивачем договору про передання (відчуження) майнових прав.
		11.01.2025 ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Сивак О.В. підписали акт приймання-передачі твору -додаток № 1 до договору №1/25 про передання (відчуження) майнових прав від 11.01.2025, згідно якого відчужувач передав, а набувач прийняв 29 творів зазначених у вищевказаному акті.
		12.01.2025 між фізичною особою-підприємцем Сивак О.В. та ТОВ «Стратег України» укладено ліцензійний договір №2/25 про надання невиключної ліцензії на використання творів.
		За надання невиключної ліцензії на твір за цим договором ліцензіат зобов`язується виплатити ліцензіару винагороду у формі одноразового (паушального) платежу у сумі 210  000,00 грн, в строк до 12.01.2026. Встановлена цим договором винагорода ліцензіара є фіксованою, мінімально можливою за надання невиключної  ліцензії на твір, не ставиться в залежність від кількості використання, території, будь-яких інших критеріїв,  та за жодних обставин не підлягає зменшенню (пункт 4.14. договору).
		Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року (пункт 5.1. договору).
		10.02.2025 Фізична особа-підприємець Сивак О.В. звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» з претензією щодо припинення порушення авторського права та досудового врегулювання спору.
		Вищевказаною претензією Фізична особа-підприємець Сивак О.В. повідомив, що ОСОБА_1 передала йому у повному складі майнові права на твори, що передбачені додатками до договору №1/25, на ввесь строк авторського права, на всю територію України та світу.
		У зв`язку з фіксування використанням відповідачем 14 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 без дозволів та укладених ліцензійних договорів з Фізичною особою-підприємцем Сивак О.В. останній вимагав негайно, не пізніше 5 днів з моменту отримання претензії в добровільному порядку врегулювати наявну претензію, шляхом підписання угоди про добровільне врегулювання матеріально-правової претензії та виплати компенсації у розмірі 210  000,00 грн.
		Позивач просив припинити будь-яке незаконне використання 14 об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, автора ОСОБА_1 , у тому числі припинити незаконне виробництво, пропонування до продажу, розповсюдження цих творів без дозволів позивача на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_4, веб-сторінці Instagram ІНФОРМАЦІЯ_5, facebook: ІНФОРМАЦІЯ_3 та в будь-яких роздрібних магазинах. 
		14.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Брашмі» надіслала ФОП Сивак О.В. відповідь на вищевказану претензію в якій повідомило, що про наявність договору № 1/25 про відчуження майнових прав, за яким ОСОБА_1 було передано (відчужено) фізичній особі-підприємцю Сивак Олександру В`ячеславовичу, у повному складі майнові права на твори, що передбачені додатками до цього договору на весь строк дії авторського права, на всю територію України та світу у способи визначені вищевказаним договором, який було укладено місяць тому, товариство дізналось 10.02.2025 з претензії. 
		З моменту отримання претензії ТОВ «Брашмі» припинило використання всіх об`єктів авторського права, творів образотворчого мистецтва, авторства ОСОБА_1 до моменту встановлення всіх обставин справи.
		Вимога ФОП Сивак О.В. щодо стягнення на його користь 210  000,00 грн не може прийматися як така, що є належною, документально підтвердженою, обґрунтованою, підтвердженою вихідними даними, а отже, не підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Згідно Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 24.02.2025 №51/2025-ЗВ, підготовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс» станом 10.02.2025 на  на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 поширювалась інформація про 13 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 , права на які перейшли до позивача.
		Суд встановив, що права на використання цих 13 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 не були предметом ліцензійного договору №7, укладеного третьою особою з відповідачем.
		Суд встановив, що вартість однієї картини згідно даного звіту від 288 грн до 355 грн.
		Додані до позовної заяви в якості доказів розповсюдження, продажу товарів виробництва відповідача третіми особами в різних містах України, в різних інтернет-магазинах скріншоти з сайтів Prom, toyexpress, Rozetka та Епіцентр не містять даних про дату їх виготовлення, тож не можуть свідчити, коли саме міг здійснюватися такий продаж - до чи після укладення договору №1/25 від 11.01.2025.
		Судом, на підставі  наявних у матеріалах справи скріншотів з сайту Епіцентр, встановлено факт замовлення та придбання 19.02.2025 позивачем однієї картини авторства ОСОБА_1 , виробництва ТОВ «Брашмі», що підтверджується доданими до позовної заяви фотокопіями картин з зображеннями накладних Епіцентр та з зазначенням отримувача картин представника позивача - Роман Вікторії . 
		В матеріалах справи наявна квитанція №29Х1-TKHH-МАРК-Е1Т8 від 19.02.2025 згідно якої представник позивача Роман Вікторія Сергіївна 19.02.2025 на сайті EPICENTRK.UA оплатила вартість картини авторства ОСОБА_1 в сумі 330,00 грн.
		Ще з одного скріншота суд встановив, що представник позивача Роман Вікторія Сергіївна 19.02.2025 замовила на сайті Епіцентр картину авторства ОСОБА_1 виробництва ТОВ «Брашмі».
		Оплату даної картини позивач належними та допустимими доказами не довів, оскільки наявна в матеріалах справи копія квитанції від 19.02.2025 на 280,00 грн не містить реквізитів платника і отримувача, а цільове призначення платежу - не картина, а дім та ремонт, тож дана квитанція не може підтверджувати факт придбання картини. 
		Електронними листами від 19.03.2025 ТОВ «Брашмі» звернувся до своїх партнерів з проханням зняти з продажів картини автора ОСОБА_1 та повідомити про залишки таких картин та здійснити їх повернення за рахунок товариства. Адресати та найменування отримувачів даних листів суд встановити не зміг, представник відповідача пояснив, що це працівники підприємств, які надавали послуги з розміщення інформації про товари продавців на вебсайтах. 
		Судом встановлено, що станом на день розгляду справи інформація про твори образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1, які розповсюджувались ТОВ «Брашмі», на інтернет сайтах електронних маркетплейсів недоступна.
		Доказів наявності у відповідача творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1, виготовлених після укладення договору №1/25 від 11.01.2025, суду не надано.
		В матеріалах справи відсутні докази того, скільки творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 реалізовано відповідачем як до, так і після укладення договору №1/25 від 11.01.2025. 
		Суду не надано доказів наявності у відповідача матеріалів та обладнання, яке використовується виключно для відтворення творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1
		IV. Позиція суду по суті спору
		Частиною першою статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів передбачено, що термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або наукам.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією.
		Користування цими правами і здійснення їх не пов`язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо.
		Відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.
		Розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
		Твір образотворчого мистецтва - це скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.
		Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
		Частиною першою статті 420 Цивільного кодексу України передбачено, що до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори.
		Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є твори, а саме літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.
		Твори є об`єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.
		Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися:
		1) суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав;
		2) особи, яким надано виключне право на використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб`єктом авторського права або суб`єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди;
		3) організації колективного управління відповідно до доручення правовласників-контрагентів з добровільного колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" з урахуванням сфери їх діяльності, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління;
		4) акредитовані організації колективного управління з урахуванням сфери їх акредитації, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління;
		5) особи, яким належить право особливого роду (sui generis).
		Частиною 2 вказаної статті передбачено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про:
		1) визнання авторського права або суміжних прав;
		2) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
		4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права;
		5) відшкодування моральної шкоди;
		6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації;
		7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав тощо;
		8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
		9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав.
		Вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності. Водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
		07.10.2022 між фізичною особою ОСОБА_1 (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (ліцензіат) укладено ліцензійний договір №7 на виконання художнього твору, згідно якого ліцензіар передав ліцензіату зображення твору/творів права на використання якого передається на основі одиничної ліцензії.
		Судом встановлено, що договір припинив свою дію 07.10.2023.
		Суд встановив, що в подальшому між третьою особою та відповідачем існували певні домовленості та правовідносини щодо використання картин, проте письмовий договір не укладався, хоча усну згоду на використання своїх картин третя особа відповідачу надала. Усі перемовини тривали в телефонному режимі, гроші за використання надходили ще у січні 2025 року, що підтвердила авторка картин ОСОБА_1 .
		Факт поширення станом на 10.02.2025 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 інформації про можливість придбання 13 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 , права на які передано позивачу, підтверджується Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 24.02.2025 №51/2025-ЗВ підготовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс». 
		Суд встановив, що твори образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 розповсюджувались та продавались в інтернет-магазинах Епіцентр. 
		Про укладення договору №1/25 від 11.01.2025 відповідач дізнався лише з претензії від 10.02.2025, оскільки лист третьої особи про часткове припинення ліцензійного договору від 07.10.2022 товариство не отримало, що підтверджується матеріалами справи.
		Враховуючи те, що веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 та інтернет-магазини Епіцентр є доступним для перегляду потенційним користувачам на стаціонарних комп`ютерах, ноутбуках, планшетах і смартфонах, використання спірних об`єктів авторського права відповідає визначенню «публічне сповіщення» (доведення до загального відома), яке наведене у статті 1 Закону (передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль, у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті).
		Судом встановлено, що 19.02.2025 представник позивача придбав і оплатив одну картину авторства ОСОБА_1 виробництва ТОВ «Брашмі» вартість 330 грн, а також замовив ще одну картину авторства ОСОБА_1 виробництва ТОВ «Брашмі» вартістю 280 грн, проте належні і допустимі докази оплати її вартості суду не надав. 
		Вищевказаний факт підтверджує, що 19.02.2025 ТОВ «Брашмі» здійснювалось розповсюдження 2 картин (вартість 280 грн  і 330 грн), права на які перейшли до позивача на підставі договору №1/25 від 11.01.2025.
		Належні та допустимі докази розповсюдження відповідачем більшої кількості картин позивач суду не надав.
		Додані до позовної заяви в якості доказів розповсюдження, продажу товарів виробництва відповідача третіми особами в різних містах України, в різних інтернет-магазинах скріншоти з сайтів Prom, toyexpress, Rozetka та Епіцентр не містять даних про дату їх виготовлення, тож не можуть свідчити, коли саме міг здійснюватися такий продаж - до чи після укладення договору №1/25 від 11.01.2025.
		Статтею 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав
		Відповідно до ст. 54 Закону України «Про авторське право і суміжні права», захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права та/або суб`єктів суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
		Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд має право постановити рішення про:
		1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
		2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав;
		3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
		4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.
		Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.
		При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини;
		5) припинення і заборону опублікування творів, виконань, фонограм, відеограм, вилучення (конфіскацію) піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організацій мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо в ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення таких прав.
		Позивач просив стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 605  600,00 грн., виходячи із наступного розрахунку: 3028,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) * 200 прожиткових мінімумів.
		Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		Під час визначення розміру компенсації, що підлягає стягненню з відповідача суд враховує тривалість порушення відповідних авторських прав позивача (з 10.02.2025 до 19.03.2025), а також те, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем саме умисного порушення авторських прав позивача на твори образотворчого мистецтва автора ОСОБА_1 .
		Судом враховано, що відповідачем були вчинені дії, спрямовані на припинення порушення авторських прав позивача, а саме попереджено контрагентів про необхідність зняття з продажів картин автора ОСОБА_1, незалежно від дати придбання та повернення залишків картин за його рахунок.
		Судом встановлено, що станом на день розгляду справи інформація про твори образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 , які розповсюджувались ТОВ «Брашмі», на інтернет сайтах електронних маркетплейсів недоступна.
		В матеріалах справи відсутні докази того, скільки творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 реалізовано відповідачем як до, так і після укладення договору №1/25 від 11.01.2025. 
		Суд встановив, що вартість однієї картини згідно даного звіту від 288 грн до 355 грн.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
		Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
		Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
		Враховуючи вищевикладене, ефективним та справедливим розміром компенсації, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права, тобто 12  112,00 грн., розраховані судом наступним чином: 3028,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) * 2 * 2 (накладні з Епіцентру стосовно отримання представником позивача 2 картин).
		Суд враховує, що згідно Звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс» за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 24.02.2025 №51/2025-ЗВ станом 10.02.2025 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 поширювалась інформація про 13 творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1 , права на які перейшли до позивача.
		Суд враховує, що про укладення договору №1/25 від 11.01.2025 відповідачу стало відомо лише 10.02.2025, тобто з моменту отримання претензії, що з урахуванням характеру правовідносин з третьою особою (усні домовленості, усний дозвіл на використання творів та оплати за їх розповсюдження) свідчить про відсутність вини відповідача та унеможливлює стягнення з нього компенсації (разового грошового стягнення) на користь позивача.
		Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до державного бюджету.
		Оскільки відповідач не спростував порушення ним авторських прав позивача, керуючись ч. 4 ст. 55 Закону суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» до Державного бюджету України штраф у розмірі 1  211,20 грн.
		Щодо вимоги фізичної особи-підприємця Сивак Олександра В`ячеславовича стосовно вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» піратських примірників об?єктів авторського права, а саме картин за номерами в яких відтворені твори образотворчого мистецтва під назвами 2, 3, 4, 5, 6, 10, 16, 18, 20, 21, 23, 25, 27, авторства ОСОБА_1 Валерії Анатоліївни, то суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з тим, що станом на день розгляду справи інформація про твори образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1, які розповсюджувались ТОВ «Брашмі», на інтернет сайтах електронних маркетплейсів недоступна. Доказів наявності у відповідача творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1, виготовлених після укладення договору №1/25 від 11.01.2025, суду не надано.
		Суду не надано доказів наявності у відповідача матеріалів та обладнання, яке використовується виключно для відтворення творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1, що унеможливлює задоволення позовної вимоги про вилучення у відповідача матеріалів і обладнання, що використовувалися для відтворення вищевказаних картин.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції бере до уваги, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та ін.).
		За таких обставин справи позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача компенсацію позивачу у розмірі 12 112,00 грн та до Державного бюджету України штраф у розмірі 1  211,20 грн.
		V. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив судовий збір у розмірі 15  140,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №227, №279 та №278 від 21.02.2025.
		Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до п.3. ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Зважаючи на часткове задоволення позову, судовий збір пропорційно задоволеним витратам у розмірі 3209,68 грн (3028 грн судового збору за задоволену вимогу про стягнення штрафу та 181,68 грн судового збору за частково задоволену майнову вимогу) слід покласти на відповідача.
		Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Позивачем заявлено до стягнення 610, 00 грн пов`язаних з вчиненням дій, необхідних для підготовки справи до розгляду, а саме для закупівлі піратських примірників творів.
		В матеріалах справи наявна квитанція №29Х1-TKHH-МАРК-Е1Т8 від 19.02.2025 згідно якої представник позивача Роман Вікторія Сергіївна 19.02.2025 на сайті EPICENTRK.UA придбала картину авторства ОСОБА_1 за 330,00 грн.
		Наявний в матеріалах справи скріншот квитанції від 19.02.2025 на 280,00 грн суд відхилив,  оскільки вона не містить реквізитів платника і отримувача, а цільове призначення платежу - не картина, а дім та ремонт, тож дана квитанція не може підтверджувати факт придбання картини. 
		Позивач також просить стягнути з відповідача 7  440,00 грн витрат, понесених за звіт за результатами проведеної фіксації та дослідження вебсторінки (-ок) у мережі інтернет.
		В матеріалах справи наявний договір про надання послуг №42/2025 від 14.02.2025 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» (виконавець) та ФОП Сиваком О.В. (замовник) згідно якого виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: -видача звітів за результатом проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет (далі - звіт); -видача довідок з відомостями про власників вебсайтів (вебсторінок), реєстратів доменних імен або інформацію про їх встановлення (далі-довідка).
		Згідно платіжної інструкції №272 від 17.02.2025 позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» 7  440,00 грн.
		24.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» та ФОП Сиваком О.В. підписано акт наданих послуг, згідно якого товариством надано позивачу послугу, а саме - звіт за результатом проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінки (-ок) у мережі Інтернет вартістю 7  440,00 грн.
		Оскільки звітом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс» зафіксовано використання відповідачем творів образотворчого мистецтва авторства ОСОБА_1, суд розцінює витрати у сумі 7  440,00 грн, понесені на виготовлення звіту, який не є висновком експерта, як витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду. 
		Враховуючи вищевикладене з відповідача на користь позивача слід стягнути 7 770,00 грн (330 грн +7 440 грн) судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		За приписами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
		Наведені вище положення Господарського процесуального кодексу України у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 Господарського процесуального кодексу України.
		Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
		За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		У частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
		1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
		2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
		Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
		Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
		Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
		- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
		- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
		- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
		У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статі 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
		Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
		Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
		Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №902/616/23).
		Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
		Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
		Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
		Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
		Позивачем заявлено до стягнення 40  000, 00 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.
		До заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатом позивача додано платіжну інструкцію №273 від 17.05.2025, згідно якої Фізична особа-підприємець Сивак Олександр Вячеславович перерахував Фізичній особі-підприємцю Роман Вікторії Сергіївні 19  000,00 грн з призначенням платежу «оплата за послуги згідно договору про надання юридичних послуг №1 від 17.01.2025.
		Договір №1 від 17.01.2025, укладений між Роман Вікторією Сергіївною та позивачем про надання юридичних послуг, в матеріалах справи відсутній та до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представником позивача не додавався.
		У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи вищевказаного договору у суду відсутні належні та допустимі докази письмової домовленості адвоката Роман Вікторії Сергіївни та позивача щодо вартості наданих послуг.
		Відтак, у задоволенні 19  000,00 грн витрат на правничу допомогу слід відмовити.
		Позивачем додано до позовної заяви договір від 11.03.2025 №143-11/03/25 про надання правової допомоги укладений між Фізичною особою-підприємцем Сиваком Олександром Вячеславовичем (клієнт) та адвокатом Летою Марією Анатоліївною (адвокат).
		Пунктом 2 вищевказаного договору передбачено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта на території України  з метою захисту його прав пов`язаних із пред`явлення позову ФОП Сивак Олександра Вячеславовича до ТОВ «Брашмі» у справі №926/675/25 про захист авторських прав та стягнення компенсації.
		Згідно пункту 3 вищевказаного договору адвокат та клієнт цим договором погоджують такі гонорарні відносини: винагорода на надання правової допомоги виплачується у фіксованому розмірі, який становить 3 000.00 грн за одну годину роботи (судове засідання незалежно від тривалості). Гонорар підлягає сплаті на розрахунковий рахунок адвоката, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надання правової допомоги, який підписується сторонами за результатами розгляду справи у суді першої інстанції.
		Компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди, та інші або додаткові послуги умови врегульовані додатковою угодою.
		Договір є безстроковим та починає діяти з моменту його підписання обома сторонами (пункт 6 договору).
		17.06.20025 Фізичною особою-підприємцем Сиваком Олександром Вячеславовичем та адвокатом Летою Марією Анатоліївною підписано додаток №1 до договору про надання правової допомоги №143-11/03/25 від 11.03.2025 - опис видів професійної правничої допомоги та витраченого часу.
		Пунктом 1 вищевказаного опису передбачено, що на виконання п. 3 договору про надання правової допомоги №143-11/03/25 від 11.03.2025, між адвокатом та особою, яка звернулась за правовою допомогою погоджено наступний розрахунок вартості послуг адвоката: - підготовка відповіді на відзив по справі №926/675/25 вартістю 6  000,00 грн/2 год.; -участь в 5 судових засіданнях 10.04.2025, 08.05.2025, 27.05.2025, 10.06.2025 та 25.06.2025 вартістю 15  000,00 грн (3  000,00 грн*5 год).
		Загальна вартість наданих послуг 21  000,00 грн.
		Представник відповідача заперечував щодо вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, а їх розмір є не виправданим. 
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		Суд, керуючись критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не розподіляти витрати на правову допомогу повністю або частково на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20 сформувала висновок, що з аналізу частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Зміст частини третьої статті 141 Господарського процесуального кодексу України є аналогічним змісту частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, керуючись якою суд з власної ініціативи може не розподіляти витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Тобто до критеріїв розподілу судових витрат, передбачених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відносяться: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №357/380/20).
		У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 висловлено правову позицію, відповідно до якої вирішенню заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
		Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
		Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
		Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Дослідивши опис наданих послуг адвоката Лети Марії Анатоліївни, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Таким чином, за висновками суду, документально підтверджений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн не відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи часткове задоволення позову та розмір задоволених вимог (стягнуто 12122 грн з 605  000 грн), зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг (підготовка відзиву на позов та участь у судових засідання в межах підготовчого провадження) та заперечення відповідача, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
		Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (58002, вул. Головна 59, м. Чернівці, код 43860869) на користь Фізичної особи-підприємця Сивак Олександра Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію у розмірі 12 112,00 грн, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 7 770,00 грн судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, 3209,68 грн судового збору.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брашмі» (58002, вул. Головна 59, м. Чернівці, код 43860869) до Державного бюджету України штраф у розмірі 1  211,20 грн.
		4. У решті позову відмовити.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2025.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
		 
		 
		Суддя                                                            М.І. Ніколаєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...