Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/12340/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 25.07.2025. Зареєстровано: 26.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2025.
Дата набрання законної сили: 25.07.2025
Номер судового провадження: К/990/13473/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/12340/23
		адміністративне провадження № К/990/13473/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В., 
		суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича 
		на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року                     (головуючий суддя - Желік О.М.)
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року                             (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.)
		у справі № 380/12340/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168), у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за серпень 2022 року; жовтень 2022 року; листопад 2022 року; січень 2023 року;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою № 168, у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за серпень 2022 року; жовтень 2022 року; листопад 2022 року; січень 2023 року;
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 жовтня по 06 листопада 2022 року, з 13 по 31 січня 2023 року, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 жовтня по 06 листопада 2022 року, з 13 до 31 січня 2023 року, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум.
		2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не виконав вимоги постанови № 168, оскільки не здійснив йому нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у спірні періоди та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 жовтня по 06 листопада 2022 року та з 13 до 31 січня 2023 року.
		3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, в задоволені позову відмовлено.
		4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2025 року для розгляду справи №380/12340/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., судді Мацедонська В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 13 травня 2022 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
		8. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2023 року № 55 вважати таким, що вибув зі складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, які залучаються та беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій військовослужбовця за призовом під час мобілізації, солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , якого на підставі свідоцтва про хворобу № 17 від 12 січня 2023 року, затвердженого постановою 16 регіональної військово-лікарської комісії від 12 січня 2023 року визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та звільненого у відставку наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 січня 2023 року № 10-РС, за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що 24 лютого 2023 року справи і посаду здав, виключити зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.
		9. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 серпня 2022 року № 1395 за порушення вимог статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16, 35-37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до невиконання бойового наказу командира 2 стрілецького батальйону управління Військової частини НОМЕР_1 № 4 від 11 серпня 2022 року, не зайняття оборони на взводному опорному пункті, що створило умови для настання тяжких наслідків та прориву збройних сил РФ в смузі оборони 2 стрілецького батальйону під час виконання військових обов`язків по відсічі і стримуванню збройної агресії РФ на території Донецької області, під час дії правового режиму воєнного стану, особовий склад, пойменований в додатках № 2, 4, 6, 7 на підставі підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/3/29 не включено до наказу про виплату за серпень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у зв`язку із відмовою виконувати бойовий наказ (розпорядження) у серпні 2022 року.
		10. У Додатку № 2 до наказу від 24 серпня 2022 року № 1395 міститься список військовослужбовців 2 стрілецької роти з кулеметним відділенням 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , які відмовилися 04 серпня 2022 року виконати бойовий наказ (розпорядження) командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону щодо утримання рубежу оборони та залишили бойові позиції ротного опорного пункту «Водяний», у якому є позивач. 
		11. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 жовтня 2022 року №1474 за порушення вимог статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та статей 11, 12, 16, 35, 36, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що проявилося у відмові виконання законних вимог наказу командира 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , невисунення для зайняття бойових позицій, незайняття оборони в ході виконання обов`язків по відсічі збройної агресії з боку збройних сил РФ, під час дії воєнного стану, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення сувора догана на військовослужбовців 2 стрілецької роти стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , зокрема, радіотелефоніста стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . 
		Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби відповідно до пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, врахувати накладені дисциплінарні стягнення при виплаті грошового забезпечення радіотелефоністу стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 .
		12. В ході службової перевірки було встановлено, що командир 2 стрілецького батальйону управління Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 рапортом від 26 вересня 2022 року доповів про те, що 20 вересня 2022 року особовий склад 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 в кількості 6 військовослужбовців відмовився виконувати бойовий наказ командира 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 від 17 серпня 2022 року № 9, висуватися на визначені позиції та зайняти оборону, залишився в районі населеного пункту Рай-Олександрівка Донецької області. В ході доведення бойового завдання особовому складу 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 20 вересня 2022 року група військовослужбовців 2 стрілецької роти стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 (зокрема і радіотелефоніст стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 ), під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, не виконали поставлене бойове завдання з відсічі збройної агресії РФ проти України, на підґрунті панічних настроїв, в стані афекту, не висунулись в район визначених бойових позицій НОМЕР_3 кілометрів східніше населеного пункту Роздолівка Донецької області.
		13. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2022 року №2549 незважаючи на неодноразове вжиття заходів командуванням Військової частини НОМЕР_1 по недопущенню порушення вимог законодавства України, в ході виконання обов`язків по відсічі збройної агресії з боку збройних сил РФ, під час дії воєнного стану, мають місце випадки відмови від виконання бойового наказу особовим складом Військової частини НОМЕР_1 .    
		За порушення вимог статей 3, 4, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог статей 35, 36, 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», що призвело до невиконання бойового наказу в ході виконання обов`язків по відсічі збройної агресії з боку збройних сил РФ, під час дії воєнного стану, військовослужбовців 2 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , зокрема, солдата ОСОБА_1 , на підставі пункту 9 підпункту 9.7. Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 26 червня 2022 року, не виплачувати додаткову грошову винагороду за листопад 2022 року.
		14. На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10 січня 2023 року № 10 солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйон управління Військової частини НОМЕР_1 , який з 04 січня 2023 року перебував на лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону», вважати таким, який 10 січня 2023 року самовільно залишив військову частину, з 10 січня 2023 року знятий з усіх видів забезпечення. 
		15. У той же час відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2023 року № 13 вважати таким, що прибув до пункту постійної дислокації АДРЕСА_1 солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління Військової частини НОМЕР_1 , який 10 січня 2023 року самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 13 січня 2023 року після самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 прибув у розташування підрозділу, з 13 січня 2023 року зарахований на всі види забезпечення, з 14 січня 2023 року зарахований на котлове забезпечення.
		16. Вважаючи дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати спірних додаткових винагород протиправними, позивач звернувся до суду.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав про правомірність невиплати відповідачем спірних додаткових винагород з причини неодноразового притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу, відсутні докази оскарження та визнання протиправними наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до відповідальності військовослужбовців 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		18. Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		19. У касаційній скарзі представник позивача вказав про відсутність висновку щодо застосування абзацу 1 пункту 1 постанови № 168; пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони № 912/з/29 від 23 червня 2022 року, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови № 168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.
		20. Також у касаційні скарзі зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2-1 постанови № 168, пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23 червня 2022 року, частини першої статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут) в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, внаслідок: як власне притягнення їх до юридичної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення та/або накладення адміністративного стягнення), так і вирішення питання про притягнення до юридичної відповідальності (проведення службового розслідування). 
		21. Представник позивача вказав на протиправність застосування судами положення Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 з огляду на відсутність його реєстрації у Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.
		22. Також на думку представника позивача наведений у статті 48 Дисциплінарного статуту перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачена нормами Дисциплінарного статуту, отже знаходиться за межами правового поля. Водночас, постанова № 168 також не містить будь яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю за перебування на військовій службі у період дії воєнного стану.
		23. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін. Наголосив на обранні позивачем невірного способу захисту своїх порушених, на його переконання,  прав, не оскаржуючи при цьому рішення суб`єкта владних повноважень, що були підставою для позбавлення додаткової винагороди.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		25. Спір у цій справі виник у зв`язку із нездійсненням виплати військовослужбовцю додаткових винагород, передбачених постановою № 168. На думку позивача, його протиправно позбавили додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за серпень, жовтень, листопад 2022 року та січень 2023 року; а також додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 жовтня по 06 листопада 2022 року, з 13 по 31 січня 2023 року.
		26. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		27. Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		28. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		29. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		30. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
		31. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року   № 64   «Про введення воєнного стану в Україні» та   № 69   «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року постановою № 168 установив на період дії воєнного стану виплату військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям додаткової винагороди.
		32. Так, відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		33. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
		34. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.
		35. Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
		36. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
		37. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року №   248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
		38. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови №   168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
		39. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
		40. Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 постанови № 168 у поєднанні з Окремим дорученням, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України, за змістом якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		41. Так, у постановах від 08 травня 2024 року у справі №620/546/23, від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, від 31 липня 2024 року у справі №380/2691/23, від 25 червня 2025 року у справі № 480/726/23 Верховний Суд, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року №   248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди. 
		У той же час відзначено, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.
		42. З огляду на вказане, є необґрунтованими доводи представника позивача про те, що Окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 не є актом Міністерства оборони України про визначення умов виплати додаткової винагороди за участь в бойових діях з огляду на відсутність його реєстрації та непроведення правової експертизи. Прийняття Міністром оборони України такого рішення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, отож це рішення підлягало врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168. Висновки судів попередніх інстанцій в частині застосування до спірних правовідносин Окремого доручення не суперечать відповідним висновкам Верховного Суду.
		43. В Окремому дорученні, яке діяло упродовж спірного періоду, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
		44. Пунктом 3 Окремого доручення установлено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
		Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
		бойовий наказ (бойове розпорядження);
		журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
		рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
		45. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів:
		командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
		керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
		В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
		46. У той же час підпунктами 9.4 та 9.7 пункту 9 Окремого доручення встановлено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн та 30 000 грн не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).
		47. Як встановлено судами попередніх інстанцій солдат ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді радіотелефоніста стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону. 
		48. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 серпня 2022 року № 1395 за допущене правопорушення, а саме відмову 04 серпня 2022 року виконувати бойовий наказ командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону щодо утримання рубежу оборони та залишення бойових позицій ротного опорного пункту «Водяний», солдата ОСОБА_1 на підставі підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення не включено до наказу про виплату за серпень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.
		49. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 жовтня 2022 року № 1474 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за відмову виконання законних вимог наказу командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону) з необхідністю врахування накладення дисциплінарного стягнення при виплаті грошового забезпечення.
		50. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2022 року №2549 за невиконання бойового наказу в ході виконання обов`язків по відсічі збройної агресій з боку збройних сил РФ, ОСОБА_1 не виплачено додаткову грошову винагороду за листопад 2022 року.
		51. На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10 січня 2023 року № 10 солдат ОСОБА_1 вважається таким, який 10 січня 2023 року самовільно залишив військову частину та з 10 січня 2023 року знятий з усіх видів забезпечення. 
		52. Вказані накази є чинними та позивачем не оскаржувались в судовому порядку як окремо, так і в цьому провадженні. Отже, такі накази не є предметом судового контролю в межах цієї справи та не підлягають оцінці адміністративними судами.
		53. Додаткова винагорода, встановлена постановою № 168 на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення військовослужбовців, правова природа якої невід`ємно пов`язана з особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
		54. Важливо розуміти, що виплата цієї винагороди є тим благом, право на яке у військовослужбовця виникає у зв`язку з участю у бойових діях/заходах, але яке [право] не передбачає (не залежить) від (не)бажання цього військовослужбовця (не)брати цю участь. Тут не йдеться про соціальні та/або економічні права військовослужбовців, а чи права і свободи, гарантовані Конституцією України. Цей дискурс стосується військової служби і в цьому зв`язку колегія суддів виходить з того, що у відносинах, основаних на принципі єдиноначальності, підлеглий (військовослужбовець) зобов`язаний беззастережно виконувати накази командира (начальника), крім випадків віддання очевидно злочинного наказу, а не самостійно вирішувати які бойові завдання і на якому напрямку виконувати, тим більше, що спірні правовідносини виникли в особливий період під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
		55. При цьому безпідставними є доводи представника позивача про незаконне позбавлення права позивача на виплату додаткової винагороди з тих міркувань, що перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного статуту, не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, оскільки в цьому випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірні періоди здійснено з урахуванням вимог Окремого доручення, а не на підставі Дисциплінарного статуту як виду застосованого дисциплінарного стягнення.
		56. Колегія суддів принагідно звертає увагу на те, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд за подібних правовідносин сформував правовий висновок щодо застосування пункту 2-1 постанови № 168 у взаємозв`язку з пунктом 17 розділу I Порядку № 260 і підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення (у контексті невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, за невиконання бойового наказу (розпорядження) командира - за місяць, у якому здійснено таке порушення), який викладено, зокрема, у постановах від 27 червня 2024 року у справі № 380/5880/23, від 28 червня 2024 у справі № 560/8818/23, від 09 вересня 2024 у справі № 480/1613/23, від 12 вересня 2024 у справі № 420/1473/23, від 10 жовтня 2024 року у справі  № 460/9718/23, які є застосовним до обставин цієї справи та мають бути враховані при вирішенні спірних правовідносин в силу частини третьої статті 341 КАС України.
		57. Отже, приймаючи до уваги ту обставину, що факти відмови позивача від виконання бойового розпорядження (наказу) командира та самовільне залишення військової частини є підтвердженим, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не нарахував та не виплатив позивачу спірні додаткові винагороди за спірний період.
		58. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
		59. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
		60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		61. З огляду на результат касаційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 359, 350, 356 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 380/12340/23 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		В.Е. Мацедонська
		Ж.М. Мельник-Томенко, 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...