Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/13994/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.07.2025
Номер судового провадження: 61-759ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            
		 
		23 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/13994/23
		провадження № 61-759св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державна компанія «Укрспецекспорт»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Писаної Т. О., Верланова С. М.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про визнання незаконними та скасування наказів про призупинення трудового договору та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що наказом генерального директора Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі ДК - «Укрспецекспорт») від 30 червня 2021 року № 128-к ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року було прийнято на роботу в компанію та призначено на посаду провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління (див. запис в трудовій книжці).
		3.            27 квітня 2022 року генеральним директором ДК «Укрспецекспорт» було видано наказ № 39-к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		4.            Пунктом 4 наказу затверджено список працівників ДК «Укрспецекспорт» дія трудових договорів з якими призупиняється з 28 квітня 2022 року до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (додаток 4 до цього наказу).
		5.            До списку включено і ОСОБА_1 .
		6.            Зазначав, що наказ № 39-к від 27 квітня 2022 року видано відповідачем з порушеннями вимог частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		7.            26 листопада 2022 року генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» видав наказ № 115-ШР «Про зміни у штатному розписі», за яким скороченню, разом з іншими, підлягала одна посада провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління.
		8.            02 грудня 2022 року ОСОБА_1 під розпис було повідомлено про скорочення посади, яку він обіймає, та попереджено про наступне вивільнення займаної посади з 03 лютого 2023 року.
		9.            Також ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на день складення цього повідомлення в ДК «Укрспецекспорт» відсутня інша робота, яку він міг би виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду.
		10.         Наказом генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 02 лютого 2023 року № 74-к ОСОБА_1 провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління звільнено 03 лютого 2023 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
		11.         З урахуванням викладеного та заяви про зміну предмету позову просив суд: визнати незаконними та скасувати наказ генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 27 квітня 2022 року № 39-к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та наказ від 02 лютого 2023 року № 74-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління та стягнути з ДК «Укрспецекспорт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2022 року по день звернення до суду.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		12.         Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
		13.         Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наказ від 27 квітня 2022 року № 39-к видано та виконано без порушень вимог закону і підстав для визнання його незаконним не встановлено.
		14.         Також суди врахували, що на день повідомлення ОСОБА_1 02 грудня 2022 року про наступне вивільнення займаної ним посади і до дня його звільнення 03 лютого 2023 року робота за відповідною професією чи спеціальністю або інша робота, які б відповідали освіті, кваліфікації, досвіду позивача, не були йому запропоновані з огляду на те, що у вищевказаний період часу у штатному розписі відповідача така робота була відсутня, про що зазначено в довідці кадрового підрозділу відповідача від 11 вересня 2023 року № 25/537.
		15.         Таким чином, суди дійшли висновку, що вивільнення працівника відбулось без порушення трудового законодавства.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		16.         У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
		17.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		18.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19.         У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
		20.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 522/8292/20, від 15 лютого 2023 року в справі № 947/14819/20, від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22, від 13 грудня 2023 року в справі № 534/625/22, від 08 травня 2024 року в справі № 359/5261/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		21.         Касаційна скарга мотивована тим, що суди, вирішуючи спір, не врахували умови, необхідні для призупинення трудового договору відповідно до положень частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		22.         Заявник вказує, що такими умовами є: абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, у зв`язку із тим, що виробничі, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим.
		23.         Також заявник посилається на те, що при попереджені та звільненні не було запропоновано жодної роботи та в повідомленні від 02 грудня 2022 року зазначено про неможливість переведення на іншу роботу у зв`язку відсутністю іншої роботи, яку він міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.
		24.         Вважає, що роботодавцем було порушено вимоги трудового законодавства під час його вивільнення.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		25.         У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ДП «Укрспецекспорт», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		26.         01 липня 2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ДК «Укрспецекспорт» на посаду провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління.
		27.         27 квітня 2022 року згідно з пунктом 4 наказу генерального директора ДК «Укрспецекспорт» за № 39-к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» затверджено список працівників ДК «Укрспецекспорт», дія трудових договорів з якими призупиняється з 28 квітня 2022 року до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (додаток 4 до цього наказу).
		28.         До списку включено і ОСОБА_1 
		29.         26 листопада 2022 року наказом генерального директору ДК «Укрспецекспорт» № 115-ШР «Про зміни у штатному розписі» встановлено скорочення посади провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління.
		30.         02 грудня 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення посади, яку він обіймає, та попереджено про наступне вивільнення займаної посади з 03 лютого 2023 року.
		31.         Також повідомлено про те, що станом на день складення повідомлення в ДК «Укрспецекспорт» відсутня інша робота, яку він міг би виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду.
		32.         Наказом генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 02 лютого 2023 року № 74-к ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління з 03 лютого 2023 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
		Позиція Верховного Суду
		33.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		34.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		35.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		36.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		37.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо призупинення дії трудового договору
		38.         Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		39.         Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		40.         В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		41.         Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		42.         Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		43.         Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		44.         15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		45.         Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зараз і надалі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		46.         У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		47.         Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		48.         Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
		49.         Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
		50.         Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		51.         Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		52.         Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		53.         Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
		54.         Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		55.         У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 вказано, що «сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.
		Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку з призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону».
		56.         Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи ДК «Укрспецекспорт» не припиняло своєї роботи та продовжувало здійснювати свій основний вид діяльності - експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки і спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, робіт і послуг військового та спеціального призначення. Дію трудових договорів було призупинено вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем. 
		57.         При цьому в позовній заяві позивач вказував, що з початком бойових дій він як і інші працівники виконував свої обов`язки дистанційно, він був готовий виконувати свої посадові обов`язки відповідно до умов трудового договору, він не повідомляв відповідача про неможливість виконання своїх посадових обов`язків.
		58.         Крім того, більша частина працівників, зокрема, і працівники відділу претензійно-позовної роботи, продовжили виконувати свої трудові обов`язки за основним місцем знаходження відповідача або дистанційно.
		59.         Таким чином, суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір, не врахували, що позивач виявляв бажання, мав об`єктивну можливість працювати та виконувати свої трудові обов`язки, а відповідач належним чином не довів, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника - її виконувати.
		60.         Матеріали справи не містять доказів неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останнього - її виконувати. Оспорюваний наказ таких причин не містить.
		61.         Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваного наказу генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 27 квітня 2022 року № 39-к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» недійсним, є передчасними.
		62.         Схожі висновки викладене в постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 760/8349/23.
		Щодо оскарження вивільнення працівника
		63.         Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		64.         Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		65.         Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
		66.         Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		67.         Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		68.         Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		69.         Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		70.         Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, та Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 755/3972/17-ц.
		71.         Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
		72.         Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
		73.         Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.
		74.         Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суди попередніх інстанцій виходили із того, що при попереджені та звільненні не було запропоновано жодної роботи та в повідомленні від 02 грудня 2022 року зазначено про неможливість переведення на іншу роботу у зв`язку відсутністю іншої роботи, яку він міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду. Отже, суди вважали, що роботодавцем не було порушено вимоги трудового законодавства під час його вивільнення.
		75.         Колегія суддів вважає вказані висновки передчасними з огляду на таке.
		76.         У заяві про зміну предмету позову та доповнення позову новими обставинами позивач посилався на те, що йому мала бути запропонована посада провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення адміністративно-господарської діяльності юридичного управління ОСОБА_2 у зв`язку із мобілізацією останнього до Збройних Сил України.
		77.         Позивач зазначав, що вказана посада повністю відповідає його освіті, кваліфікації та досвіду.
		78.         Верховний Суд, розглядаючи трудовий спір, у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 534/625/22 зазначив наступне: 
		«Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення…
		У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.
		З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). Водночас можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків».
		79.         З матеріалів справи вбачається, що від дня попередження позивача про вивільнення та по день його звільнення посада провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення адміністративно-господарської діяльності юридичного управління ОСОБА_2 не була скорочена (т. 1, а. с. 174-179).
		80.         З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що під час вивільнення позивача було дотримано вимоги трудового законодавства, є передчасними.
		81.         Суди належним чином не встановили всіх фактичних обставин, які необхідні для правильного вирішення справи, належним чином не врахували доводи сторін на підтвердження їх доводів та заперечень, що унеможливило ухвалення судового рішення, яке відповідає вимогам закону.
		82.         З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та направлення на новий апеляційний розгляд.
		83.         Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.            Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...