Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/3630/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Інші справи окремого провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.07.2025
Номер судового провадження: 61-1047ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		23 липня 2025 року                                   
		м. Київ                                                               
		 
		справа № 279/3630/24
		 
		провадження № 61-1047св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 серпня 2024 року у складі судді Шульги О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 , про призначення другим (додатковим) опікуном над недієздатною особою.
		 
		Заява мотивована тим, що за поданням органу опіки та піклування в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської радиЖитомирської області, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2006 року його брата - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним.
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                                      від 21 листопада 2007 року у справі № 2-269/2007 над недієздатним ОСОБА_3 було призначено опікуном ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                                     від 24 лютого 2023 року у справі № 279/613/23 було встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3 та призначено його опікуном ОСОБА_2 (його сестру), яка у зв`язку із сімейними обставинами подала до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області заяву про призначення його «другим» опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .
		 
		Зазначав, що ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства першої групи «А» безстроково, потребує постійного стороннього догляду та нагляду, має характерні виражені зміни особистості, навички самообслуговування підопічним збережені частково, тому він потребує постійного стороннього догляду.
		 
		Посилався на те, що ОСОБА_2 у зв`язку із сімейними обставинами не може постійно знаходитися поряд з підопічним як того потребує останній, тому він завжди їй допомагає, оскільки підопічний (його брат) є дорослою людиною, а сестра фізично не має можливості здійснювати за ним догляд самостійно. При цьому недієздатний ОСОБА_3 крім них нікого на психологічному рівні не сприймає та агресивно реагує на сторонніх людей поряд.
		 
		Заявник вказував, що з метою врегулювання його статусу щодо брата (підопічного), він разом із сестрою звернулися до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області із заявами про призначення його другим опікуном над недієздатним                     ОСОБА_3 , оскільки він у певній мірі виконує всі обов`язки, що покладаються на опікуна, проте не має відповідного статусу.
		 
		Поданням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 21 травня 2024 року                                № 1041/23.4 пропонується призначити його другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .
		 
		Вважав, що в конкретному випадку призначення додаткового опікуна недієздатній особі переслідує перш за все найважливішу ціль - не залишити без належного догляду особу, яка за своїм станом позбавлена можливості самостійно доглядати за собою, у тому числі, для здійснення ним замість підопічного в його інтересах цивільних прав та виконання цивільних обов`язків.
		 
		Ураховуючи наведене,  ОСОБА_1 просив суд призначити його другим (додатковим) опікуном над недієздатним братом - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду                     від 23 грудня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що заявник не довів належними та допустимими доказами існування у ОСОБА_2 інших об`єктивних причин неможливості повного чи часткового виконання обов`язків опікуна щодо підопічного ОСОБА_3 .
		 
		Суди дійшли висновку, що у поданні органу опіки та піклування відсутня мотивація потреби у призначенні другого опікуна, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження неможливості повноцінного виконання обов`язків опікуном ОСОБА_2 , існування будь-яких підстав для необхідності призначення ОСОБА_1 другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .
		 
		Суд першої інстанції вказав, що за відсутності доказів на підтвердження існування підстав для необхідності призначення другого опікуна над недієздатною особою, задоволення заяви може створити передумови для ухилення заявника від мобілізації на період воєнного стану, який є особою призовного віку відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		 
		Апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що в поданні органу опіки та піклування зазначено як причину в призначенні додаткового опікуна сімейні обставини опікуна ОСОБА_2 , оскільки із заявою про звільнення її як опікуна або піклувальника від виконання покладених на неї обов`язків, ні вона, ні орган опіки та піклування, не зверталися. 
		 
		Суди зазначили, що подання органу опіки та піклування про доцільність призначення заявника другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 є лише одним із доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права, а оцінка йому надається                                 у сукупності з іншими доказами у справі.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 серпня 2024 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У січні 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                      у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
		 
		У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2025 року у задоволенні клопотання заявника про розгляд справи в судовому засіданні за його участі відмовлено та справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову                                          у задоволенні його заяви.
		 
		Вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою його доводи щодо підтвердження необхідності у призначенні його другим опікуном над недієздатним братом та неможливості виконання обов`язків раніше призначеним опікуном ОСОБА_2 , оскільки остання має намір з двома неповнолітніми дітьми виїхати до Федеративної Республіки Німеччина, на підтвердження чого він подавав докази.
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не врахував наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та те, що метою звернення до суду із заявою про призначення його додатковим опікуном над недієздатним братом є забезпечення його законних прав та інтересів, оскільки іншої кандидатури опікуна крім нього немає.
		 
		Посилається на подання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області                                від 21 травня 2024 року № 1041/23.4 про доцільність призначення його другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , яке суди необґрунтовано вважали невмотивованим.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), 
		 
		Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                                      від 03 березня 2006 року визнано недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (а. с.13).
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                                      від 21 листопада 2007 року у справі № 2-269/2007 заяву ОСОБА_4  про встановлення опіки над недієздатною особою задоволено.
		Призначено опікуном над  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  ОСОБА_4 (а. с. 14).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районіЖитомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції                             (м. Хмельницький)03 листопада 2022 року(а. с. 15).
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                                     від 24 лютого 2023 року у справі № 279/613/23 заяву  ОСОБА_2 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, про встановлення опіки та призначення опікуна задоволено.
		Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено його опікуном ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2                (а. с. 16).
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 подав на адресу начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області заяву про призначення його другим (додатковим) опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .
		 
		Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області у поданні від 21 травня 2024 року № 1041/23.4 пропонує розглянути питання про призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_3 , оскільки останній внаслідок стійкого психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (потребує призначення опікуна), а ОСОБА_1 виявив бажання виконувати обов`язки опікуна. У поданні також зазначено про подання ОСОБА_2 , яка призначена опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяви про призначення другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 її брата - ОСОБА_1 у зв`язку із сімейними обставинами (а. с. 17).
		 
		Відповідно до медичного висновку Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Коростенської міської ради                              від 30 липня 2024 року № 400 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (мати заявника) потребує денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а. с. 45).
		 
		Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15 листопада 2024 року № 6865 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як опікуна згідно з протоколом                       від 05 листопада 2024 року № 45 (а. с. 80).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій            статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                  з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                       і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право                          у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
		 
		Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи                      (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки                     та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша                                    статті 300 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
		 
		Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		 
		Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
		 
		У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		 
		Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		 
		У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		 
		Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша                   статті 67 ЦК України).
		 
		При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
		 
		Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).
		 
		Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
		 
		Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
		 
		Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року                         у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року                          у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
		 
		У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої,                          шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, щозаявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості повноцінного виконання раніше призначеним опікуном ОСОБА_2 та існування будь-яких підстав для необхідності призначення його другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .
		 
		Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області у поданні від 21 травня 2024 року № 1041/23.4 пропонує розглянути питання про призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_3 .
		 
		У вказаному поданні зазначено, що ОСОБА_3 внаслідок стійкого психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (потребує призначення опікуна), а ОСОБА_1 виявив бажання виконувати обов`язки опікуна.
		 
		Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що таке подання має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка                          в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що                      у поданні Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області у поданні від 21 травня 2024 року № 1041/23.4 не обґрунтовано необхідність призначенняОСОБА_1 другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3  та наявність у раніше призначеного опікуна  ОСОБА_2 об`єктивних причин неможливості повного чи часткового виконання обов`язків опікуна щодо підопічного ОСОБА_3 . Фактично вказане подання ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його додатковим опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного.
		 
		У цьому поданні зазначено лише про те, що ОСОБА_2 просила призначити другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 її брата - ОСОБА_1 у зв`язку із сімейними обставинами.
		 
		Крім того, у поданні органом опіки та піклування не було з`ясовано питання можливості призначення опікуном  ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним,                а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин,              у тому числі, здатності виконання функцій опікуна недієздатної особи іншими особами, зокрема, раніше призначеним опікуном  ОСОБА_2 .
		 
		У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань                в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували подання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області у поданні від 21 травня 2024 року № 1041/23.4 про доцільність призначення його другим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                        № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів                                             є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено                         статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.
		 
		Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено                               з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають,                  то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку                           з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 серпня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...