Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/5633/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: 28.07.2025. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2025.
Дата набрання законної сили: 24.07.2025
Номер судового провадження: 22-ц/818/1213/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Єдиний унікальний номер 619/5633/23
		Номер провадження 22-ц/818/1213/25
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 липня 2025 року     м. Харків
		 
		Харківський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді Мальованого Ю.М.,
		суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача адвоката Борисової І.М.,
		представника МВС України Щепанського А. М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2024 року в складі судді Калиновської Л.В. по справі № 619/5633/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України, Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України, Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду, вимоги за яким у подальшому збільшив.
		Позовна заява мотивована тим, що в 2018 році він подав заяву до Національної поліції України про надання йому дозволу на зброю, на яку отримав відмову з тих підстав, що відносно нього в системі автоматизованого обліку Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України є інформація про притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Після багаторазових звернень до різних інстанцій він з`ясував, що за даними МВС України є особою, яка з 1996 року прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.170 КК України, кримінальні справи № 63960373, 63960374 від 16 квітня 1996 року. Справу направлено до суду 30 січня 2001 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили.
		Проте він ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, відносно нього не порушувалась кримінальна справа та не направлялась до суду. 
		Вказав, що у 2019 році він звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до МВС України про визнання дій протиправними. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року його вимоги задоволені, а саме визнано дії МВС України щодо збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізації, передачі) з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України наступних відомостей щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, яка з 1996 прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.170 КК України, кримінальні справи № 63960373; № 63960374 від 16 квітня 1996 року. Справу направлено до суду 30 січня 2001 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили» - протиправними; зобов`язано МВС України виключити з персонально - довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України вказані відомості щодо нього. Зазначена постанова є чинною, ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року касаційна скарга на неї повернута.
		Станом на 26 квітня 2021 року згідно довідки МВС України серія 11А № 2253308 «За обліками МВС громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дергачі Харківської області на території України станом на 26 квітня 2021 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває».
		Зазначив, що наявність в єдиній інформаційній системі МВС України відомостей щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 170КК України, кримінальні справи № 63960373; № 63960374 від 16 квітня 1996 року та направлення справи до суду, які не відповідають дійсності, завдали йому моральної шкоди. 
		Вказав, що він має дві вищі освіти по спеціальності правознавство і організація управління торгівлею. Однак після отримання вищої освіти не зміг влаштуватися на роботу за фахом, оскільки після проведення необхідних перевірок йому відмовляли в прийнятті на роботу без пояснення причин. Він змушений був знаходитися на обліку в центрі зайнятості, що було для нього принизливим. Така ситуація тривала понад 25 років. Він не зміг реалізувати і забезпечувати себе через внесення щодо нього неправдивих даних. Його престиж в родині і серед знайомих не є високим. І наразі після спростування неправдивої інформації щодо, начебто, кримінального минулого він вже не може нікому нічого довести. Ці обставини спричинили йому душевні страждання, стрес, депресію та невіру в себе.
		За вказаних обставин він має підстави вимагати компенсацію завданої моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (7100,00 грн) за період з 16 квітня 1996 року по 01 січня 2021 року, коли він отримав постанову Другого апеляційного адміністративного суду, що складає 2105 150,00 грн. Така сума компенсації моральної шкоди відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.
		Просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь 2105 150,00 грн компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями МВС України щодо збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізації, передачі) з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України відомостей щодо нього.
		21 грудня 2023 року від МВС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просило відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено повного складу делікту в діях відповідача. МВС України як володілець та організатор забезпечення функціонування єдиної інформаційної системи МВС не наділений повноваженнями щодо самостійного внесення відомостей до персонально - довідкового обліку, а лише забезпечує належне фіксування відомостей на підставі облікових і коригувальних матеріалів, отриманих від органів досудового розслідування після прийняття останніми остаточних рішень по кримінальним справам із внесенням змін до персонально - довідкового обліку. При цьому, в реєстрі (єдинійінформаційній системіМВС)лише фіксується факт здійсненняпроцесуальної діяльностіорганів досудовогорозслідування таїї результати. Тобто, актуальність інформації в єдиній інформаційній системі МВС прямо залежить від прийняття Прокуратурою Харківської області процесуального рішення по кримінальним справам № 63960373, № 63960374 та визначення процесуального статусу позивача по кримінальним провадженням із внесенням відповідних змін до персонально - довідкового обліку. Прокуратурою Харківської області повідомлено позивачу, що інформація про кримінальні справи № 63960373, 63960374 від 16 квітня 1996 року щодо нього прокуратурою Харківської області була внесена помилково. При цьому, твердження позивача про те, що нібито через наявність в єдиній інформаційній системі МВС відомостей про те, що він з 1996 року притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, через що він не міг влаштуватися на роботу, не підтверджується жодними доказами. Також позивач не навів підстав відшкодування моральної шкоди, які передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		22 січня 2024 року представником позивача адвокатом Борисовою І.М. надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що складові делікту в діях МВС України підтверджуються постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, якою визнано протиправними дії МВС України. Вина відповідача є доведеною. Вказаною постановою спростовується також позиція відповідача МВС України відносно того, що він не наділений повноваженнями щодо самостійного внесення відомостей до персонально-довідкового обліку, а лише забезпечує належне фіксування відомостей на підставі матеріалів, отриманих від органів досудового розслідування. Розрахунок компенсації моральної шкоди проведено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, що повністю відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Протиправні дії відповідача тривали протягом 25 років, відновити життя позивача і надати йому можливість реалізувати себе у відповідності до своєї освіти, знань та здібностей зараз неможливо. Факт відмови позивачу у прийнятті на роботу не може бути письмово підтверджено.
		04 квітня 2024 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, яка бере участь у справі через орган державної влади, діями якого завдано шкоду. Казначейство не є належним відповідачем у цій справі та не несе відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, які, на думку позивача, завдали йому шкоди. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік приймався в умовах воєнного стану, тому видатки державного бюджету першочергово були спрямовані на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Розмір шкоди, визначений позивачем, не підтверджується належними та допустимими доказами, суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність та є надмірним відшкодуванням. У відповідних правовідносинах Казначейство не брало участі, оскільки є лише органом виконання окремих категорій судових рішень. Підстави для стягнення з нього судових витрат відсутні. 
		Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
		Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставини, які підтверджують факт спричинення йому моральної шкоди в результаті незаконності дій органів державної влади, а тому відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди з боку держави. Крім того, позов пред`явлено до неналежного відповідача.
		На вказане судове рішення 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду  скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року визнано дії МВС України протиправними та незаконними, отже Міністерство є належним відповідачем за його вимогами про відшкодування моральної шкоди. Вимоги його позову у цій справі є похідними від вимог в адміністративній справі. Моральна шкода полягає у тому, що він тривалий час не міг працевлаштуватися за спеціальністю та забезпечувати себе належним чином через внесення щодо нього недостовірної інформації щодо притягнення до кримінальної відповідальності. Розмір відшкодування моральної шкоди ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості. 
		06 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від МВС України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено усіх складових деліктної відповідальності з боку відповідача. МВС України не наділений повноваженнями щодо самостійного внесення відомостей до персонально - довідкового обліку, а лише забезпечує належне фіксування відомостей на підставі облікових і коригувальних матеріалів, отриманих від органів досудового розслідування після прийняття останніми остаточних рішень по кримінальним справам із внесенням змін до персонально - довідкового обліку. Твердження позивача про те, що нібито через наявність в єдиній інформаційній системі МВС відомостей про те, що він з 1996 року притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, через що він не міг влаштуватися на роботу, не підтверджується жодними доказами. Також позивач не навів підстав відшкодування моральної шкоди, які передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». ОСОБА_1 не навів жодних фактичних обставин та не надав доказів, які б свідчили про заподіяння йому МВС України моральної шкоди, не обґрунтував її розмір, в чому полягала незаконність дій/бездіяльності МВС України також не зазначив.
		Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Борисову І.М. які підтримали апеляційну скаргу, представника МВС України Щепанського А. М.,який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 520/13188/19 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та задоволено його позов, а саме: 
		- визнано дії Міністерства внутрішніх справ України щодо збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізації, передачі) з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України наступних відомостей щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, яка з 1996 прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст.170 КК України, кримінальні справи № 63960373; № 63960374 від 16 квітня 1996 року. Справу направлено до суду 30 січня 2001 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили» - протиправними; 
		- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України виключити з персонально - довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України наступні відомості щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, яка з 1996 прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 170 КК України, кримінальні справи № 63960373; № 63960374 від 16 квітня 1996 року. Справу направлено до суду 30 січня 2001 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили» (а.с. 8-12).
		Міністерство внутрішніх справ України звернулося з касаційною скаргою на вказану постанову, яку ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року повернуто особі, яка її подала (а.с. 13-15).
		У справі № 520/13188/19 судом встановлено, що Департаментом інформаційних технологій МВС України ОСОБА_1 видано довідку серії ІАА № 0433963. Як встановлено з вказаної довідки, за обліками МВС громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дергачі Харківська область Україна території України станом на 22 травня 2018 року не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, яка з 1996 року прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 170 КК України, кримінальні справи № 63960373; 63960374 від 16 квітня 1996 року. Справу направлено до суду 30 січня 2001 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили.
		Позивач звертався до МВС України та Прокуратури Харківської області із відповідними запитами. 
		Прокуратура Харківської області листом від 27 серпня 2018 року № 17/1- 31-18 повідомила позивача, що відповідно до інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань встановлено, що будь-які дані щодо складання та вручення органами досудового розслідування Харківської області з 20 листопада 2012 року та дотепер повідомлень про підозру ОСОБА_1 відсутні. Також цим листом позивача було повідомлено про те, що перевірка триває, про результати якої його буде повідомлено додатково.
		На лист позивача від 26 вересня 2018 року Прокуратурою Харківської області 04 жовтня 2018 року надано відповідь у формі листа № 17/1-1916 щодо надання інформації по кримінальних справах № 63960373, № 63960374 та процесуального статусу позивача по вказаним кримінальним справам. У вказаному листі зазначено, що Прокуратурою області 17 вересня 2018 року за № 42018220000001083 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 16 липня 2018 року щодо втрати кримінальних справ № 63960373, № 63960374 колишніми працівниками Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст. 367КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому управлінню прокуратури області, яке на даний час триває.
		Прокуратура Харківської області повідомленням від 26 січня 2019 року № 17/2-808-18 поставила до відома позивача про закриття кримінального провадження на підставі постанови від 28 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001083 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. У вказаній постанові від 28 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001083 зазначено, що інформація про кримінальні справи № 63960373, 63960374 від 16 квітня 1996 року за ч. 2 ст. 170 КК України (в редакції 1960 року) щодо ОСОБА_1 була внесена помилково.
		Отже, суд у справі № 520/13188/19 дійшов висновку, що відомості щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, яка з 1996 прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 170 КК України, кримінальні справи № 63960373; 63960374 від 16.04.1996. Справу направлено до суду 30.01.2001. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили» - внесені до бази помилково, а тому не повинні перебувати в оперативно-довідковому обліку відповідача, що стало підставою для задоволення його позову.
		З листа Департаменту інформатизації МВС України № 3459/16-2020 від 03 лютого 2020 року вбачається, що Департамент інформатизації МВС і територіальні підрозділи інформаційно-аналітичної підтримки НПУ не наділено повноваженнями самостійно вносити зміни в облікові документи або вилучати їх. Внести зміни або видалити інформацію в персонально-довідковому обліку стосовно ОСОБА_1 можливо тільки після отримання відповідного процесуального рішення від слідчого органу досудового розслідування, у провадженні якого знаходиться справа, або рішення суду. Ураховуючи, що Прокуратурою Харківської області упродовж тривалого часу не вжито заходів щодо внесення змін до персонально-довідкового обліку, ОСОБА_1 було повідомлено про право звернутися до суду для вирішення питання перебування відомостей стосовно нього на персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи МВС (а.с. 80).
		На підставі рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 520/13188/19 до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України внесено зміни, зокрема, знято з обліку відомості про порушені стосовно ОСОБА_1 кримінальні справи № 63960373, 63960374 від 16 квітня 1996 року, зміни внесено 20 січня 2021 року ГУНП України в Харківській області, що підтверджується листом Департаменту юридичного забезпечення МВС від 19 березня 2021 року № 11849/16 (а.с. 80 зворот).
		Станом на 26 квітня 2021 року згідно довідки МВС України серія 11А №2253308 за обліками МВС громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець м. Дергачі Харківська область Україна на території України станом на 26 квітня 2021 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 16).
		ОСОБА_1 у 1991 році закінчив спеціальний факультет перепідготовки кадрів Харківського інституту громадського харчування за спеціальністю організація управління торгівлею, отримав кваліфікацію спеціаліста з організації управління торгівлею, комерсанта-організатора, що підтверджується дипломом про перепідготовку НОМЕР_1 від 28 липня 1991 року (а.с. 21).
		З копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 26 серпня 1980 року вбачається, зокрема, що з 12 січня 1984 року по 13 лютого 1996 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, у подальшому працював вантажником та приймальником товару на Хлібозаводі, з 13 липня 1992 року по 17 травня 1993 року працював інспектором та старшим інспектором на Харківській митниці, з 20 травня 1993 року до 05 квітня 1993 року - старшим інспектором митного поста на Магістральній митниці, звідки звільнений за власним бажанням. У подальшому з 07 вересня 1998 року прийнятий слюсарем ТОВ «Дергачівське заводоуправління», 09 вересня 1998 року призначений в.о. головного інженера, 11 листопада 1999 року звільнений за власним бажанням. З 03 січня 2000 року перебував на обліку у Центрі зайнятості. 02 лютого 2001 року зарахований на посаду слюсаря-сантехніка Харківського зооветеринарного інституту, з якої звільнений 04 квітня 2001 року. З 06 квітня 2009 року по 20 травня 2009 року отримував допомогу по безробіттю у Центрі зайнятості (а.с. 17-19).
		Наразі ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, з 18 грудня 2023 року має інвалідність третьої групи через травму, пов`язану із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААВ №335824 від 18 грудня 2023 року (а.с. 57).
		Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вважав, що йому завдано моральної шкоди незаконними діями посадових осіб органів досудового розслідування та посилався як на підставу позову настаттю 1176 ЦК УкраїнитаЗакон України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», обраховуючи розмір відшкодування моральної шкоди пропорційно тривалості порушення.
		Аналізстатті 1176 ЦК Українита статей1,2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» дає підстави зробити висновок, що відповідно до положень цьогоЗаконупідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбаченихзаконами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правовіоснови боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
		Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Як встановлено судом у справі № 520/13188/19, інформація про кримінальні справи № 63960373, 63960374 від 16 квітня 1996 року за ч. 2 ст. 170 КК України (в редакції 1960 року) щодо ОСОБА_1 була внесена до даних персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України помилково.
		Тобто ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності взагалі не притягувався.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди на підставі частин 1 - 5, 7статті 1176 ЦК УкраїнитаЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Разом з тим, відповідно до частини 6статті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Нормамистатті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
		Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Статтею 23 ЦК Українивстановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також, в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
		У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
		Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі№ 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ним не доведено підстав для відшкодування моральної шкоди, а також, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.
		З такими висновками суду колегія суддів не погоджується.
		Як встановлено судом, щодо ОСОБА_1 були помилково внесені до даних персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України відомості про те, що він притягується до кримінальної відповідальності у справах № 63960373, 63960374 від 16 квітня 1996 року.
		Оскільки інформація, невідповідність якої дійсності та вимогам чинного законодавства встановлена в судовому порядку, наявність спірного запису без правових підстав для внесення такої інформації до бази даних оперативно-довідкового облікує протиправним та свідчить про необхідність його вилучення з метою повного захисту порушених прав позивача.
		Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 24 жовтня 2019 року (справа № 804/4135/18) від 24 лютого 2020 року (справа № 802/1587/18-а), від 30 квітня 2020 року (справа №120/345/19-а), від 02 липня 2020 року (справа № 808/316/18).
		Встановивши, що вищевказану інформацію щодо ОСОБА_1 внесено безпідставно, Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2020 року у справі № 520/13188/19 визнав дії МВС України протиправними та зобов`язав його виключити такі відомості з персонально - довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України.
		Отже, факт протиправності дій МВС України встановлено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в справі № 520/13188/19, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
		Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 24 квітня 2024 року у справі № 336/1448/22, провадження № 61-4282ск24, за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої, зокрема, внаслідок протиправної бездіяльності ГУНП в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичного забезпечення та Департаменту інформатизації МВС України щодо не видалення з оперативно-довідкових картотек (бази даних оперативно-довідкового обліку) недостовірної інформації про пред`явлення особі звинувачення в скоєнні злочину і обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		У позовній заяві позивач зазначив, що завдана йому протиправними діями відповідача моральна шкода полягає у створенні перешкод у доступі до професійної діяльності, адже через наявність щодо нього інформації про притягнення до кримінальної відповідальності він позбавлений був можливості влаштуватися на роботу за спеціальністю протягом 25 років. Разом з тим, доказів того, що він з 1996 року намагався влаштуватися на роботу на певні посади та отримував відмови у прийнятті на роботу саме у зв`язку з наявністю щодо нього інформації про притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 не надав.
		Водночас, визнані судом протиправними дії відповідача з реєстрації недостовірної інформації про притягнення позивача до кримінальної відповідальності вочевидь заподіяли йому моральну шкоду, змусивши його витрачати час і зусилля для поновлення порушених прав, що свідчить про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для притягнення органу державної влади до відповідальності: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою.
		Ураховуючи вищенаведене, фактичні обставини справи, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в сумі 20000,00 грн.
		Висновок суду першої інстанції щодо того, що МВС України не порушувало права позивача та не є належним відповідачем у справі, колегія суддів вважає помилковим, з урахуванням того, що учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкодиє держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, діями якого завдано шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)). Оскільки згідно чинного законодавства МВС України веде відповідний облік інформації щодо притягнення осіб до кримінальної відповідальності, та його дії з реєстрації у персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи помилкових відомостей щодо позивача були визнані рішенням суду протиправними, підстав вважати МВС України неналежним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не вбачається. Посилання МВС України на те, що інформація про кримінальні справи щодо позивача помилково внесена Прокуратурою Харківської області, не заслуговують на увагу, адже матеріалами справи не підтверджуються.
		Згідно підпунктів 1, 4 частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Отже, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на його користь з Державного бюджету України 20 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Частиною 1 статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати відносяться за рахунок держави.
		 
		Керуючись ст.ст.367,368,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України, Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду  задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 20000 (двадцять тисяч) 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями Міністерства внутрішніх справ України щодо збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізації, передачі) з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей щодо нього. 
		В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 28 липня 2025 року
		 
		Головуючий                             Ю.М. Мальований 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді                                 О.В. Маміна
		 
		 
		 
		 
		 
		В.Б. Яцина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...