Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/12258/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 28.07.2025. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/140/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024230000000290

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №766/12258/24
		н/п 1-кп/766/140/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25.07.2025
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		?прокурора  ОСОБА_3 ,
		?обвинувачена ОСОБА_4 у судовезасідання нез`явилася,належним чиномповідомлена 
		?захисника  ОСОБА_5 ,
		під час розгляду у відкритому судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024230000000290від 08.07.2024 року за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Херсон Херсонської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час перебуваючої на тимчасово окупованій території в м. Генічеськ, повна середня освіта, утриманців не має, раніше не судимої, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною сьомою ст. 111-1 Кримінального кодексу України (надалі  КК України),
		безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним
		1.1. Суд встановив, що ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, фактично проживаючи на території м. Херсон, під час його окупації збройними силами російської федерації, яка відбулася з 24.02.2022 року, з 25 серпня 2022 року, добровільно, свідомо, умисно, переслідуючи антидержавницький мотив і корисливу мету, звернулась із заявою про призначення її на посаду до незаконного правоохоронного органу  так званого «главного управления мвд Херсонской области», створеного на тимчасово окупованій території Херсонської області відповідно до так званого «Положения о Главном управлении Министерства внутренних дел Херсонской области», затвердженого наказом так званого «Военного коменданта Херсонской области» від 17.06.2022 №51, за місцем знаходження: м. Херсон, вул. Молодіжна, 6. 
		Наказом так званого «главного управления мвд Херсонской области» від 02.09.2022 №56л/с ОСОБА_4 , на підставі її заяви, призначено на посаду «ведущего специалиста-эксперта отделения организации миграционного учета и оформления виз и приглашений отдела разрешительно-визовой работы управления по вопросам миграции Главного управления МВД Херсонской области» з 5 вересня 2022 року. 
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною сьомою ст. 111-1 КК України, формою об`єктивної сторони якого є добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		 
		ІІ. Позиції сторін кримінального провадження
		2.1. Прокурор у судових дебатах зазначив, що вважає пред`явлене обвинувачення доведеним, обставини кримінального правопорушення підтверджені дослідженими під час судового розгляду доказами. Вина обвинуваченої ОСОБА_4 також доведена, а її дії кваліфіковані правильно, а саме за ч. 7 ст. 111-1 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі створеному на тимчасово окупованій території.
		Зазначені докази у своїй сукупності чітко встановлюють фактичні обставини справи та свідчать про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, при цьому кваліфікація дій останньої органом досудового розслідування дана правильно. 
		2.2. Прокурор просив звернути увагу на суспільну небезпечність вчиненого, і підкреслив, що дане умисне діяння відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України та вчинене в умовах збройної агресії, яка показала наскільки важливим об`єктом кримінально-правової охорони є безпека держави.
		2.3. Прокурор також просив Суд при призначені покарання ОСОБА_4 врахувати відсутність обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, та наявність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України  вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, а також тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів. 
		2.4. Зміст та форма кримінального провадження за відсутності обвинуваченої ОСОБА_4 відповідають загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КПК України.
		Відповідно ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні у відповідності до частини другої статті 297-1 КПК України, здійснювався за відсутності обвинуваченої, яка переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження).
		Відповідно до положень ч. 5 ст.374КПК України стороною обвинувачення вжито всіх можливих заходів, передбачених законом щодо дотримання прав на захист та доступ до правосуддя, як підозрюваної, так і в подальшому обвинуваченої ОСОБА_4 . Тобто, під час спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження дотримано усіх вимог КПК України.
		2.5. Прокурор також просив визнати ОСОБА_4 винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державного управління, місцевого самоврядування або органах, що надають публічні послуги на строк 15 років, з конфіскацією всього належного на праві власності майна на користь держави.
		2.6. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.07.2024 року, залишити без змін до затримання ОСОБА_4 на приведення вироку до виконання.
		2.7. Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня її фактичного затримання.
		2.8. Строк додаткового покарання у виді позбавлення волі строком 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державного управління, місцевого самоврядування або органах, що надають публічні послуги, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_4 основного покарання.
		2.9. Захисник проти обвинувачення заперечував. Наголосив на тому, що докази сторони обвинувачення є неналежними, оскільки вони не підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. Немає жодних доказів з боку обвинувачення, що даний орган є правоохоронним. Тому в даному випадку захисник вважає, що стороною обвинувачення невірно кваліфіковане кримінальне правопорушення. Показання свідка ОСОБА_6 свідчать про те, що вони разом працювали, але вони не підтверджують, що діяльність цього органу мала характер правоохоронної. Тому, на думку захисника, у даному випадку обвинувачення було некоректно кваліфіковане. Крім того, одна з обов`язкових ознак цього злочину це добровільність зайняття посади. Однак жодних належних доказів добровільності стороною обвинувачення не надано. Жоден із допитаних свідків не підтвердив, що ОСОБА_7 обіймала посаду добровільно. По-друге, письмових доказів щодо цієї обставини також немає. Отже, стверджувати про добровільне зайняття посади підстав немає. Таким чином, захисник вважає, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих і неналежних доказах, які не підтверджують викладених обставин, а тому ОСОБА_4 підлягає виправданню.
		2.10. Обвинувачена у судове засідання не з`явилася. Відповідно до ухвали Суду від 03.02.2025 року, відносно неї здійснювалось спеціальне судове провадження. Повістки про виклик обвинуваченої, процесуальні документи та інформацію про них було надіслано та опубліковано відповідно до вимог ст. 323 КПК України, а саме: шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр», на сайті Офісу Генерального прокурора, та офіційному сайті Херсонського міського суду Херсонської області. 
		 
		ІІІ. Встановлені Судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження
		3.1. Суд, встановлюючи вищеназвані обставини кримінального правопорушення, у судовому засіданні дослідив надані стороною обвинувачення докази, які підтверджують обставини та винуватість обвинуваченої, а саме:
		3.1.1. протокол огляду від 30.03.2023, проведеного за адресою м. Херсон, вул. Стрітенська 7-А, де розташовувалось т.зв. (мовою оригіналу) «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», під час якого виявлено та вилучено документи, під назвою «адресные справки главного управленния мвд по Херсонской области»; «штатная расстановка управления по вопросам миграции гу мвд», де серед іншого зазначались анкетні дані, посада обвинуваченої та інші документи, що у своїй сукупності підтверджують створення, функціонування незаконного сформованого правоохоронного органу так званого «ГУ МВД Херсонской области» та його структурного підрозділу «Управление Федеральной миграционной службы» та зайняття в цьому органі ОСОБА_4 посади «ведущего специалиста-эксперта отделения организации миграционного учета и оформления виз и приглашений отдела разрешительно-визовой работы управления по вопросам миграции Главного управления МВД Херсонской области»;
		3.1.2. протокол огляду від 24.04.2023, вилучених за адресою м. Херсон, вул. Стрітенська 7-А документів, під назвою «адресные справки главного управленния мвд по Херсонской области», «штатная растанновка управления по вопросам миграции гу мвд», та інших, які підтверджують функціонування в структурі незаконного правоохоронного органу так званого «главного управления мвд Херсонской области» самостійного структурного підрозділу так зване «Управление федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области»;
		3.1.3. протокол огляду інтернет сторінки від 06.03.2023, на якій розміщено відеозапис з назвою «херсонцы массово получают паспорта россии» на ютуб каналі «Ввічливий кримський кіт», який підтверджує, що одним з напрямків діяльності незаконного правоохоронного органу так званого «главного управления мвд Херсонской области» є видання паспортів російської федерації на тимчасово окупованій території Херсонської області;
		3.1.4. протокол огляду від 10.07.2023 компакт диску DVD-R, на якому розміщено:
		- файл, що містить наказ №23л/с від 22.07.2022 по «ГУ МВД Херсонской области» щодо затвердження штатної розстановки, у якому у пункті 1.36 вказано підрозділ (мовою оригіналу) «управление по вопросам миграции Главного управления МВД Херсонской области»; 
		- файл, що містить таблицю з назвою «Штатная расстановка управления по вопросам миграции ГУ МВД», як додаток до наказу так званого ««главного управления мвд Херсонской области» від 05.08.2022 №124;
		3.1.5. копію наказу від 02.09.2022 №56л/с про прийняття на роботу ОСОБА_4 до вказаного правоохоронного органу на посаду так званого «ведущего специалиста- эксперта отделения организации миграционного учета и оформления виз и приглашений отдела разрешительно-визовой работы управления по вопросам миграции Главного управления МВД Херсонской области», з 05.09.2022, на підставі заяви ОСОБА_4 від 25 серпня 2022 року.;
		3.1.6. заяву ОСОБА_4 щодо вступу до Херсонського державного університету на юридичний факультет від 22.09.2022 року, де ОСОБА_4 вказала, що її місцем роботи є міграційна служба.
		3.1.7. протокол огляду від 09.08.2023 інтернет-сторінки за посиланням «паспортно-визовий сервис мвд россии», сайту «Федерального государственного унитарного предприятия «Паспортный-визовый сервис», на якому серед іншого міститься інформація про перелік офісів обслуговування в регіонах російської федерації та нормативно-правова база, відповідно до якої цим підприємством надаються послуги, згідно з чим можна зробити висновок, що орган мвс росії виконує регуляторну функцію стосовно діяльності як вказаного підприємства, так і в сфері міграцій та паспортизації в цілому; 
		3.1.8. протокол огляду від 15.08.2023 інтернет-сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якій розміщено документ під назвою «приказ мвд россии от 13.12.2019 №940 (редакция от 01.04.2023) разом з документом «Положение о Главном управлении по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации». У пункті 1 даного положення зазначено, що (мовою оригіналу) «Главное управление по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации (ГУВМ МВД россии) является самостоятельным структурным подразделением центрального аппарата Министерства внутренних дел российской федерации, обеспечивающим и осуществляющим в пределах своей компетенции функции Министерства по выработке и реализации государственной политики, а также нормативно-правовому регулированию в сфере миграции». Цей документ підтверджує, що вирішення питань, що входять до сфери міграції покладено на міністерство внутрішніх справ російської федерації, до складу якого входить відповідний самостійний структурний підрозділ (мовою оригіналу) «Главное управление по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации;
		3.1.9. протокол огляду від 08.07.2024 матеріалів кримінального провадження, а саме копія протоколу огляду від 19.04.2023 відповідно до якого проводився огляд приміщення - адміністративної будівлі Херсонського державного університету за адресою: м. Херсон, вул. Університетська, 27, де під час огляду були виявлені особові справи студентів, серед яких наявна особова справа громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка подавала документи на вступ до так званого Херсонського державного університету (учбовий заклад окупаційної адміністрації, що діяв під час окупації м. Херсон представниками держави-агресора), у якій містяться: фотографії розміром 3x4, із зображенням особи жіночої статті, разом 4 штуки; копія «Расписки о получении документов №196/2» от 23.09.2022 г., на 1 арк; «Заявление ОСОБА_4 , на поступление на магистратуру», заява містить дані ОСОБА_4 та особистий підпис, на 1 арк; копії паспорта рф №887762, виданий 06.09.2022 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 3-х примірниках, всього на 3 аркушах; копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_4 , на 1 аркуші; копія свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 , на 1 аркуші; копія диплома НОМЕР_2 , від 27.04.1993 року., на 1 аркуші; копія паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , у 3-х примірниках, на 3 аркушах; копія «Выписки из семестровых и экзаменационных ведомостей; 
		3.1.10. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного із свідком ОСОБА_8 від 02.08.2023, відповідно до якого свідок впізнав на фотокартці №2 ОСОБА_4 , як особу, яка працювала в окупаційній міграційній службі, видавала паспорти;
		3.1.11. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного із свідком ОСОБА_9 від 30.05.2024, відповідно до якого свідок впізнала на фотокартці №3 ОСОБА_4 , як особу, яка працювала на посаді провідного спеціаліста-експерта в управлінні федеральної міграційної служби рф в Херсонській області;
		3.1.12. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного із свідком ОСОБА_10 від 03.08.2023, відповідно до якого свідок впізнала на фотокартці №2 ОСОБА_4 , як особу, яка працювала у паспортно-візовій службі рф;
		3.1.13. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного із свідком ОСОБА_11 від 31.05.2023, відповідно до якого свідок впізнала на фотокартці №2 ОСОБА_4 ;
		3.1.14. допит свідка ОСОБА_10 , під час якого остання повідомила, що під час окупації сиділи з дівчатами біля будинку Ушакова, 62. Потім підійшла до нас жінка, свідок сказала «Слава Україні, геть з Херсону». ЇЇ забрали в Корабельну поліцію, перевіряли документи, дізнавались де її рідні. Завели в окрему кімнату, почали бити, знущатись, наставляли до обличчя автомат і казали, якщо хочеш, щоб ти була жива і з твоїми близьким було все добре, то ти поїдеш з нами. ЇЇ привезли в паспортний стіл, завели в приміщення та сказали, що вона буде працювати тут. Дівчина поряд мала її навчати. Перші два дні свідок просто дивилась, що вони роблять. Дівчина з другого поверху, ОСОБА_12 , перекладала документи. На третій день я не вийшла, відключила телефон, не виходила з дому близько місяця. Це було у вересні 2022 року. Місцезнаходження: проспект Ушакова, поряд з ЦУМом, це був окупаційний паспортний стіл. Особисто з нею не спілкувалась, документи про її призначення не бачила. Вона сиділа і до неї звертались колеги за прізвищем та ім`ям. Вона сиділа і щось постійно записувала, перекладала. Свідок так зрозуміла, що ОСОБА_7 була перекладачем.
		3.1.15. допит свідка ОСОБА_9 , під час якого остання повідомила, що вона познайомилась із ОСОБА_7 в паспортній візовій службі, яка знаходилась в приміщенні Херсонського центру зайнятості. Спочатку ОСОБА_4 працювала на посаді спеціаліста, потім її підвищили. Потім поїхала до ОСОБА_13 з окупаційною владою. На посаді спеціаліста займалась перекладом, потім перекладом і внесенням реєстраційних даних в паспорти російської федерації. Вона особисто повідомила про намір переїхати до Генічеська. Військові виконували функцію охорони. З символіки висів триколор у приміщенні, охорона та керівництво було з рф. Познайомилася зі ОСОБА_7 , коли вона прийшла на роботу, у вересні 2022 року на АДРЕСА_2 . Вона представилась на ім`я. Бачились майже кожного дня, працювали в одному приміщенні. Документів про призначення не бачила.
		3.1.16. допит свідка ОСОБА_11 , під час якого остання повідомила, що працює двірником в ОСББ, ОСОБА_4 мешкала у сусідньому будинку. До вторгнення ОСОБА_4 працювала у Німеччині. Вона приїхала або в грудні, або в січні, ще до повномасштабної війни. До того працювала продавщицею в магазині. Вона сама казала, що працює в паспортному столі. Вона дуже сильно підтримувала окупантів рф, пропонувала мені зробити російський паспорт та поїхати з нею до рф. Казала що працює на окупаційну владу. Вона сама казала що їй запропонували цю посаду і вона погодилась.
		3.1.17. допит свідка ОСОБА_8 , під час якого останній повідомив, що його дівчина вирішила зробити паспорт рф. Сказали, що приватизувати квартиру потрібно отримани паспорт рф. Пішли у колишній центр зайнятості. Смірнова на рецепшені стояла. Це був серпень-вересень 2022 року. Сфотографувалися заповнили усі документи. Смірнова допомагала заповнювати документи.
		3.1.18. допит свідка ОСОБА_14 , під час якого остання повідомила, що з 24.02.2022-22.06.2022 року свідок працювала в ГУНП в Херсонській області, після чого була звільнена. 23.06.22-12.09.22 року працювала в незаконному правоохоронному органі, який іменувався Главное управление МВД Херсонской области, спочатку працювала інспектором кадрів в експертно-криміналістичному центрі МВД, згодом була переведена на посаду заступника начальника кадрового забезпечення МВД в Херсонській області. 12.09.22 була звільнена за власним бажанням. Обов`язками свідка були: перевірка наказів щодо особового складу, статистична звітність для керівництва щодо укомплектованості підрозділів. Під час звільнення скопіювала всю інформацію, що стосувалася кадрового підрозділу МВД в Херсонській області на флеш-носій, який 25.11.22 року було вилучено під час обшуку за місцем мешкання на добровільній основі. Під час обшуку було вилучено ноутбук, телефон і флешка, де зберігалася інформація, що стосувалася головного управління мвд Херсонської області, документи там були, списки з особовим складом на дати, вони постійно там змінювались, накази на призначення, на переведення та звільнення працівників які працювали в незаконному правоохоронному органі, накази про створення та укомплектовування підрозділів які хотіли створювати на території Херсонської області, всі ці документи були в електронному вигляді
		3.1.19. інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
		 
		ІV. Оцінка Суду
		4.1. За змістом приписів частини першої ст. 368 КПК України Суд ухвалюючи вирок, перш за все повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; а згодом вирішити інші питання, що передбачені цією статтею. 
		Відповідно до частини першої ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		За змістом приписів частини першої ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно з приписами частини першої ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		4.2. Відповідно до ст. 17 КПК України для доведення винуватості особи у вчиненні злочину встановлено стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред`явленого їй обвинувачення.
		4.3. Враховуючи вищевикладене, Суд вважає за доцільне дати оцінку інкримінованому обвинуваченому складу кримінального правопорушення для надання остаточного висновку щодо винуватості особи.
		4.4. Отже, обвинуваченій інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є добровільнезайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		4.4.1. Щодо «тимчасово окупованої території», як об`єктивної ознаки складу злочину, Суд вважає за доцільне зазначити таке.
		Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 1-1 Закону України від 15.04.2014 №1207- VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції Закону України № 2217-IX від 21.04.2022) визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, яким затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022до 11.11.2022 вважаласьтимчасово окупованоютериторією.З 24.02.2022 року по теперішній час вважаються тимчасово окупованими територіями усі території Генічеського, Скадовського районів Херсонської області; Каховського району, за винятком територій смт. Козацьке та с. Веселе Новокаховської міської територіальної громади, які було звільнено 12.11.2022; території Великокопанівської сільської територіальної громади, Виноградівської сільської територіальної громади, Олешківської міської територіальної громади, Ювілейної сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області.
		Отже, оскільки, відповідно до наданих доказів, так зване «главное управлениемвд Херсонскойобласти»,в якійобвинувачена зайнялапосаду,розташовувалось заадресою:м.Херсон,вул.Молодіжна,6, то, за переконанням Суду, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що інкриміноване діяння вчинено на тимчасово окупованій території, отже, вимоги кваліфікації вчиненого діяння за цією об`єктивною ознакою дотримано.
		4.4.2. Щодо «незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території», як об`єктивної ознаки складу злочину, Суд вважає за доцільне зазначити таке.
		Незаконний орган влади  квазі-орган державної влади чи квазі-орган місцевого самоврядування, створений на тимчасово окупованій території, який не передбачений законами України.
		Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Приписами частини другої тієї ж статті встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		Частиною третьою тієї ж статті передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
		З огляду на викладене, Суд наголошує, що жодним нормативно-правовим актом України не створено і не передбачено створення органу влади з назвою «главное управлениемвд Херсонскойобласти», відтак, за переконанням Суду, так зване «главное управление мвд Херсонской области» є незаконним органом влади, який діяв на час вчинення злочину на тимчасово окупованій території Херсонській області.
		Що стосується такої ознаки, як «правоохоронний орган», то Суд зауважує наступне.
		Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Отже, оскільки на тимчасово окуповану територію поширюється дія законів України, то Суд вважає за необхідне застосувати Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», в ст. 2 якого вказано, що правоохоронні органи  це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Суд також зазначає, що правоохоронна діяльність  це діяльність компетентного органу щодо забезпечення безпосереднього реагування на вчиненні правопорушення у сфері здійснення державних функцій, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили. 
		Оскільки перелік правоохоронних органів в Україні, що наведений в Законі, не є вичерпним, то Суд, проаналізувавши зазначені визначення, дійшов висновку, що однією з ознак правоохоронного органу є виконання ним функції з охорони права шляхом застосування юридичних заходів впливу або іншими словами  здійснення діяльності із застосуванням законного примусу.
		З метою вирішення питання чи можна вважати так зване «главное управление мвд Херсонской области» правоохоронним органом, з метою кваліфікації діяння обвинуваченої за частиною сьомою ст. 111-1 КК України, Суд звертає увагу на зміст службової телеграми, яку було направлено так званим «главным управлением мвд Херсонской области» до підлеглих структурних та територіальних підрозділів (протокол огляду від 24.04.2023, пункт 3.1.2. розділу ІІІ цього вироку). Отже в телеграмі вказано (мовою оригіналу): «С целью осуществления Главным управлением МВД Херсонской области функций исполнительной власти по выработке и реализации государственной политики, нормативного правового регулирования в сфере внутренних дел, выработки государственной политики в сфере миграции, реализации прав полиции должностными лицами структурных подразделений ГУ МВД Херсонской области, территориальных органов ГУ МВД Херсонской области на районному уровне, подчиненных ГУ МВД Херсонской области, необходимо руководствоваться следующими нормативно правовыми актами: приказом Военного Коменданта Херсонской области от 14.06.2022 №46 «О применении норм уголовно-процессуального законодательства российской федерации на территории Херсонской области…».
		На переконання Суду, включення до обсягу повноважень так званого «главного управления мвд Херсонской области» функцію щодо застосування «норм уголовно-процессуального законодательства российской федерации на территории Херсонской области» свідчать про те, що цей орган наділений правом здійснювати слідчі дії, вчиняти відповідні процесуальні дії та застосовувати заходи примусу, тобто здійснювати функції, які притаманні органам поліції, відтак цілком правомірно віднести цей незаконний орган до правоохоронних.
		Отже, Суд вважає, що вимоги кваліфікації вчиненого діяння за об`єктивною ознакою «незаконний правоохоронний орган, створений на тимчасово окупованій території» дотримано.
		4.4.3. Щодо «добровільності зайняття посади», як об`єктивної ознаки складу злочину, Суд вважає за доцільне зазначити таке.
		Добровільне зайняття посади  це зайняття посади, яке здійснене з власного бажання, без фізичного та психологічного примусу, в умовах наявності вибору.
		Наведеними у матеріалах кримінального провадження (пункти 3.1.5., 3.1.6., 3.1.9., 3.1.16. розділу ІІІ цього вироку) доказами, підтверджуються обставини, пов`язані з добровільністю зайняття обвинуваченою посади в так званому «главном управлении мвд Херсонской области», оскільки, зокрема, наказ №56л/с від 02.09.2022 «ГУ МВД Херсонской области», про призначення ОСОБА_4 на посаду так званого «ведущего специалиста- эксперта отделения организации миграционного учета и оформления виз и приглашений отдела разрешительно-визовой работы управления по вопросам миграции Главного управления МВД Херсонской области» містить, як підставу призначення на посаду, посилання на заяву ОСОБА_4 .
		Оцінюючи питання добровільності зайняття посади, Суд звертає увагу на те, що наразі, за матеріалами кримінального провадження, обвинувачена перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області в м. Генічеськ, де продовжує працювати в «ГУ МВД россии по Херсонской области».
		Суд, покликаючисьна результатидіяльності ХІVВсеукраїнської науково-теоретичноїконференції «Актуальніпроблеми кримінальногоправа»,присвяченої пам`ятіпрофесора ОСОБА_15 від24.11.2023року, вважає за необхідне погодитись з тим, що добровільне зайняття посади в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території є спеціальним видом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту як форми державної зради, а відтак з моменту переходу громадянина України на бік ворога в умовах воєнного стану, тобто з моменту добровільного зайняття ним посади у правоохоронному органі, відповідне діяння, передбачене частиною сьомою ст. 111-1 КК України, вважається закінченим. 
		Суд переконаний, що лише самого факту добровільного зайняття громадянином України посади в правоохоронному органі достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною сьомою ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність цих дій є очевидною і виражається в тому, що особа допомагає окупаційній владі створити правопорядок і законність на тимчасово окупованій території відповідно до російського законодавства, що є також основою функціонування механізму окупаційної влади в цілому.
		Отже, на переконання Суду, матеріалами кримінального провадження підтверджено обставини добровільності зайняття ОСОБА_4 посади в незаконному правоохоронному органі, тобто вимоги кваліфікації вчиненого діяння за цією об`єктивною ознакою дотримано.
		4.4.5. Суд також вважає за доцільне звернути увагу на безпосередній об`єкт посягання цього злочину за частиною п`ятою ст. 111-1 КК України, яким є суспільні відносини, що забезпечують захист національної безпеки.
		Відповідно до пункту 9 частини першої ст. 1 Закону України «Про національну безпеку», національна безпека України  захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
		Відповідно до Декларації «Про державний суверенітет України» від 16 липня 1990 року №55-XII державний суверенітет України є верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Також врозділі VДекларації проголошено,що УкраїнськаРСР здійснюєверховенство навсій своїйтериторії. ТериторіяУкраїнської РСРв існуючихкордонах єнедоторканою іне можебути змінената використанабез їїзгоди. Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		У Постанові Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Діючого головування в Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Парламентської асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі та парламентів держав - учасниць Організації з безпеки та співробітництва в Європі щодо міжнародного спостереження Організації з безпеки та співробітництва в Європі на виборах Президента Російської Федерації 2018 року» 17 травня 2018 року №2436-VIII вказано: «Територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних державних кордонів підтверджена резолюціями Генеральної Асамблеї ООН "Територіальна цілісність України" A/Res/68/262 від 27 березня 2014 року, "Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)" A/Res/71/205 від 19 грудня 2016 року та "Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)" A/Res/72/190 від 19 грудня 2017 року».
		Суд,погоджуючись звисновкамиХІVВсеукраїнської науково-теоретичноїконференції, ще раз наголошує, що суспільна небезпечність такого діяння, як добровільне зайняття особою посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, є спеціальним видом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту як форми державної зради, оскільки таким чином особа допомагає окупаційній владі створити правопорядок і законність на тимчасово окупованій території за законами іншої держави, що є, по суті, посяганням на монопольне право держави Україна встановлювати правила поведінки на своїй території через прийняття обов`язкових для виконання законів.
		Відтак, все наведене у сукупності Суд вважає посяганням на суверенітет і територіальну цілісність України, а тому є посяганням на основи національної безпеки України.
		4.4.6. Обов`язковою суб`єктивною ознакою злочинів проти основ національної безпеки України,в томучислі ідіяння,передбаченого частиноюп`ятою ст.111-1КК України є прямий умисел.
		Прямий умисел  це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, за якого особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
		На переконання Суду, при кваліфікації діяння за частиною сьомою ст. 111-1 КК України, питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема: активність поведінки обвинуваченої; спрямованість її дій; її ставлення до власного соціального статусу, пов`язаного із зайняттям відповідної посади; ставленням до окупаційної влади тощо.
		Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства. 
		Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
		Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
		За цих обставин Суд вважає, що умисел на вчинення інкримінованого злочину виник у обвинуваченої не пізніше 25.08.2022 року  моменту написання та подачі заяви про прийняття на роботу до незаконного правоохоронного органу. 
		Отже, проаналізувавши зібрані у цьому кримінальному провадженні докази, Суд дійшов висновку про наявність у обвинуваченої умислу, спрямованого на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території у метою побудувати собі кар`єру, отримати більш високий соціальний статус та шляхом виконання трудової функції за посадою надати допомогу окупаційній побудувати правопорядок і законність на тимчасово окупованій території за законами російської федерації, забезпечивши собі можливість займати цю посаду в подальшому.
		 
		Висновки Суду
		4.5. Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, Суд вважає, що усі перераховані об`єктивні ознаки складу злочину, передбаченого частиною сьомою ст. 111-1 КК України доведені, доходить висновку про їхню допустимість, належність, достовірність та достатність для визнання ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною сьомою ст. 111-1 КК України, формою об`єктивної сторони якого є добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території (колабораційна діяльність).
		4.6. Суд вважає, що наведені в цьому розділі аргументи в достатній мірі спростовують доводи захисника щодо недоведеності обставин кримінального правопорушення, невинуватості обвинуваченої та неправильної кваліфікації діяння, що викладені у пункті 2.9. розділу ІІ цього вироку.
		 
		V. Призначення покарання
		5.1. Санкцією частинисьомої ст.111-1КК Українипередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строквід дванадцятидо п`ятнадцятироків з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
		5.2. Під час судового розгляду обставини, які пом`якшують покарання відповідно ст.66КК Українине встановлено.
		Відповідно до обвинувального акта обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. 
		5.3. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:
		- ступень тяжкості правопорушення  згідно із статтею 12 КК України інкриміноване діяння відноситься до особливо тяжкого злочину;
		- особу обвинуваченої: раніше не судима, на диспансерному обліку у лікаря психіатра/нарколога не перебуває, не є депутатом, з переїздом до тимчасово окупованої території Херсонської області продовжила займатися злочинною діяльністю на шкоду Україні. 
		5.4. Суд також бере до уваги суспільну небезпечність вчиненого діяння, яка полягає у тому, що особа допомагає агресору створити правопорядок і законність на та тимчасово окупованій території відповідно до російського законодавства, що є також основою функціонування механізму окупаційної влади в цілому. Такими діями обвинувачена зміцнює механізм державного управління і через це посилює стійкість окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях стосовно зовнішніх чинників, в тому числі щодо дій державної влади України, спрямованих на звільнення цих територій.
		5.5. Також Суд враховує загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання  виправлення засудженого.
		5.6. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.
		5.7. Суд вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.
		5.8. У зв`язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна.
		5.9. Суд, керуючись ст. 65 КК України вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання скоєнню нею нових злочинів.
		Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань до обвинуваченої за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.
		 
		VІ. Запобіжні заходи
		6.1. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		6.2. Оскільки розгляд кримінального провадження здійснювався за процедурою спеціального судового провадження, Суд вважає за доцільне до набраннявироком законноїсилизалишити в силі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.07.2024 (справа №490/4132/23, н/п 1-кс/490/2610/2024) стосовно обвинуваченої до її затримання на виконання вироку. 
		 
		VІІ. Вирішення питання, пов`язаного з арештом
		7.1. Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		7.2. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.09.2023 (справа №490/4132/23, н/п 1-кс/490/6378/2023) на майно, вилучене в ході проведеного 21.08.2023 року обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт і визнано речовими доказами.
		Суд вважає за необхідне накладений арешт скасувати.
		 
		VІІІ. Вирішення питання, пов`язаного з процесуальними витратами
		8.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		8.2. Документально підтверджені відомості про понесені процесуальні витрати стороною обвинувачення чи стороною захисту у матеріалах кримінального провадження відсутні.
		 
		ІХ. Вирішення питань щодо долі речових доказів
		9.1. Згідноз частиноюдев`ятою статті100КПК України,питання продолю речовихдоказів ідокументів,які булинадані суду,вирішується судомпід часухвалення судовогорішення,яким закінчуєтьсякримінальне провадження.Враховуючи положеннястатті 100КПК Українита Інструкціїпро порядоквилучення,обліку,зберігання тапередачі речовихдоказів укримінальних справах,цінностей таіншого майнаорганами дізнання,досудового слідстваі судузатвердженої НаказомГенеральної прокуратуриУкраїни,Міністерства внутрішніхсправ України,Державної податковоїадміністрації України,Служби БезпекиУкраїни,Верховного судуУкраїни, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами.
		9.2. Речові докази, а саме: заяву від ОСОБА_16 до ОСОБА_17 щодо призначення її на посаду спеціаліста «ФГГС Управления по вопросам миграции ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; фрагмент аркушу паперу білого кольору з переліком документів російською мовою, 1 шт.; бланк російською мовою «Свидетельство о расторжении брака» заповнений барвником синього кольору рукописним текстом, пошкоджений знизу, 1 арк.; бланк «Перевод страницы паспорта гражданина Украины» заповнений від руки барвником синього кольору, 4 шт., всього на 4 арк.  суд вважає за необхідне знищити.
		 
		Х. Вирішення цивільного позову 
		10.3. Доказів подачі цивільного позову матеріали кримінального провадження не містять.
		 
		ХІ. Відомості про вжиті заходи стороною обвинувачення щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		11.1. Відповідно до частини третьої ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до частини другої ст. 7 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
		11.2. За міжнародними стандартами, відповідно до Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» розгляд може бути проведений у відсутності обвинуваченого: 
		- за умови своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду і надання йому достатнього часу для підготовки захисту; 
		- наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення; 
		- за умови проведення розгляду в загальному порядку і наданні захисту права втручатися в цей процес; 
		- за умови забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення; 
		- за умови надання особі права на оскарження судового рішення; 
		- за умови забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи
		11.3. Відповідно до частини п`ятої ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		11.4. За таких підстав Суд вважає, що кримінальне процесуальне законодавство покладає на суд обов`язок щодо здійснення судового контролю за діями сторони обвинувачення в частині дотримання нею прав обвинуваченого на захист, доступу до правосуддя тощо під час проведення спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження.
		11.5. Відтак, Суду необхідно з`ясувати, чи можливо стверджувати, що ОСОБА_4 знала про кримінальне переслідування, спеціальне досудове розслідування (після надання слідчим суддею дозволу на його здійснення), що здійснювалось відносно неї, і теперішнє судове провадження настільки, щоб мати можливість прийняти рішення або відмовитися від свого права постати перед судом, або ухилитися від правосуддя.
		11.6. В згаданому контексті Суд звертає увагу, перш за все, на дотримання стороною обвинувачення порядку офіційного сповіщення обвинуваченої про заходи, які до неї здійснюються.
		За змістом приписів частини восьмої ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з вимогами цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		11.7. Виходячи із загальних положень КПК України, Суд вважає, що на стадії досудового розслідування є достатнім для дотримання права обвинуваченої на доступ до правосуддя повідомлення її в порядку частини восьмої ст. 135 КПК України про: 
		початок відносно неї спеціального досудового розслідування, 
		підозру, 
		виклик на допит як підозрюваної, 
		завершення відносно неї досудового розслідування, 
		відкриття матеріалів кримінального провадження, 
		складення відносно неї обвинувального акта і направлення його до суду.
		11.8. Як вбачається з досліджених матеріалів, шляхом розміщення оголошення в засобі масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдження газеті«Урядовий кур`єр»,на офіційномувеб-сайтіОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_4 було повідомлено про:
		підозру, складену 28.05.2024, у кримінальному провадженні №22023230000000067 від 31.01.2023 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною сьомою ст. 111-1 КК України («Урядовий кур`єр» №108 (7768) від 28.05.2024, також надіслано через засоби поштового зв`язку за відомим місцем мешкання); 
		виклик для вручення повідомлення про підозру та проведення інших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22023230000000067 від 31.01.2023 року на 01, 03, 04 червня 2024 року в період часу з 09.00 по 17 год 00 хв слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області («Урядовий кур`єр» №108 (7768) від 28.05.2024, також надіслано через засоби поштового зв`язку за відомим місцем мешкання);
		здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №22023230000000067 від 31.01.2023 року (виділено у к.п. №22024230000000290від 08.07.2024) відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.07.2024 («Урядовий кур`єр» №143 (7803) від 16.07.2024, також надіслано через засоби поштового зв`язку за відомим місцем мешкання);
		завершення спеціального досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження №22023230000000067 від 31.01.2023 року (виділено у к.п. №22024230000000290від 08.07.2024)(«Урядовий кур`єр» №143 (7803) від 16.07.2024, також надіслано через засоби поштового зв`язку за відомим місцем мешкання);
		виклик для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та вручення обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні №22023230000000067 від 31.01.2023 року (виділено у к.п. №22024230000000290від 08.07.2024) року на 20, 22, 23 липня 2024 року з 09.00 до 17.00 години до слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області («Урядовий кур`єр» №143 (7803) від 16.07.2024, також надіслано через засоби поштового зв`язку за відомим місцем мешкання).
		Крім того, під час судового провадження ОСОБА_4 було повідомлено про:
		виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 16.09 2024 о 11 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №22024230000000290від 08.07.2024 року («Урядовий кур`єр» №183 (7843) від 10.09.2024);
		виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 23.10 2024 о 10 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №22024230000000290від 08.07.2024 року («Урядовий кур`єр» №211 (7871) від 17.10.2024);
		виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 13.11 2024 о 14 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №22024230000000290від 08.07.2024 року («Урядовий кур`єр» №224 (7884) від 05.11.2024);
		виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 11.12 2024 о 14 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №22024230000000290від 08.07.2024 року («Урядовий кур`єр» №245 (7905) від 04.12.2024).
		Крім того, повістки про виклик направлялися засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем реєстрації (проживання) обвинуваченої.
		Проте будучи викликаним належним чином як до органів досудового розслідування, так і до Херсонського міського суду Херсонської області в якості обвинуваченого, ОСОБА_4 у призначений час та місце без поважних причин не з`явилася і про причини своєї неявки не повідомила.
		11.9. Наведені обставини, на переконання Суду, свідчать про відмову обвинуваченої від права на доступ до правосуддя, а саме бути присутньою на судових засіданнях (предстати перед судом), від права на захист, а саме обирати на власний розсуд спосіб захисту.
		 
		З цих підстав,
		керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,
		У Х В А Л И В :
		1.  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною сьомою ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна.
		2. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.07.2024 залишити без змін до затримання ОСОБА_4 на виконання цього вироку.
		3. Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 обчислювати з дня її фактичного затримання на виконання цього вироку.
		4. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі.
		5. Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		6. Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.09.2023 скасувати.
		7. Речові докази, а саме: заяву від ОСОБА_16 до ОСОБА_17 щодо призначення її на посаду спеціаліста «ФГГС Управления по вопросам миграции ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; фрагмент аркушу паперу білого кольору з переліком документів російською мовою, 1 шт.; бланк російською мовою «Свидетельство о расторжении брака» заповнений барвником синього кольору рукописним текстом, пошкоджений знизу, 1 арк.; бланк «Перевод страницы паспорта гражданина Украины» заповнений від руки барвником синього кольору, 4 шт., всього на 4 арк знищити.
		8. Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальнім кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		9. Прокурор, обвинувачена, захисник мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		10. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...