Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7036/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано судом: 28.07.2025. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2025.
Дата набрання законної сили: 28.07.2025
Номер судового провадження: К/990/43966/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 липня 2025 року 
		м. Київ
		справа №640/7036/21
		адміністративне провадження № К/990/43966/24, К/990/43928/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
		судді - Стеценко С.Г., Єзеров А.А.,
		розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 (головуючий суддя Колеснікова І.С., судді: Головенка О.Д., Перепелиці А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 (головуючий суддя  Штульман І.В., судді: Вівдиченко Т.Р., Заїка М.М.)
		у справі №640/7036/21 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Місто Банк», про визнання протиправними та скасування рішень. 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування:
		1) рішення Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до категорії неплатоспроможних» від 14.12.2020 №735-рш/БТ;
		2) рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «Місто Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» від 14.12.2020 №2086;
		3) рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо продовження строку тимчасової адміністрації в AT «Місто Банк» на один місяць з 15.01.2021 до 14.02.2021 (включно) від 12.01.2021 №25;
		4) рішення правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Місто Банк» від 26.01.2021 №25-рш;
		5) рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації AT «Місто Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 26.01.2021 №85.
		В обґрунтування вимог, зокрема, покликався на те, що при прийнятті НБУ рішення №735-рш/БТ не враховані усі обставини щодо можливості та/або неможливості врахування при розрахунку нормативів Н2 та Н3 балансової вартості кредитної заборгованості перед Банком за кредитним договором №02/0-20/04/Ю від 05.05.2015, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро», яке забезпечено іпотекою об`єкту нерухомості. 
		ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником простих іменних акцій в бездокументарній формі ПАТ «Місто Банк» в кількості 326343266 штук номінальною вартістю 1,00 грн кожна, що становить 45,8283% статутного капіталу ПАТ «Місто Банк». Також, позивач опосередковано володіє часткою, що становить 51,352376% статутного капіталу ПАТ «Місто Банк». Отже, позивач є власником істотної участі банку із сукупною часткою 97,180668% статутного капіталу ПАТ «Місто Банк».
		14.12.2020 у ПАТ «Місто Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 15.12.2020 до 14.01.2021 (включно) на підставі: рішення Правління Національного банку України від 14.12.2020 №735-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до категорії неплатоспроможних»; рішення Виконавчої дирекції Фонду від 14.12.2020 №2086 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Місто Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		12.01.2021 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №25 щодо продовження строку тимчасової адміністрації в АТ «Місто Банк» на один місяць з 15.01.2021 до 14.02.2021 (включно).
		26.01.2021 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Місто Банк».
		Також, 26.01.2021 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №85 «Про початок процедури ліквідації АТ «Місто Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку".
		В обґрунтуванні рішення № 735-рш/БТ зазначено, що підставою для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних стала позиція НБУ, сформована на підставі професійного судження, про наступне:
		- ПАТ «Місто Банк» неправомірно відобразив у балансі право власності на об`єкт інвестиційної нерухомості - 92/100 частин цілісного майнового комплексу з виробництва та переробки сої загальною площею 10 355,9 кв. м, який розташований за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, буд. 19, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 910/16594/15 та в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено власником ТОВ «Солія»;
		- за умови виключення із балансу права власності на об`єкт нерухомості, зменшення нормативів достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) та достатності основного капіталу (Н3) ПАТ «Місто Банк» на більш як 50 % від мінімального рівня, установленого Інструкцією № 368, а саме до набуття ними від`ємних значень: Н2 -11,95% та Н3 -11,95%.
		В свою чергу, наступні рішення Національного банку України та Фонду прийнято на підставі та на виконання рішення №735-рш/БТ.
		Вважаючи зазначені рішення відповідачів протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду з позовом.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022, позов задоволено.
		Постановою Верховного Суду від 14.06.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до категорії неплатоспроможних» від 14.12.2020 № 735-рш/БТ.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT Місто Банк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» від 14.12.2020 № 2086.
		Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо продовження строку тимчасової адміністрації в AT Місто Банк на один місяць з 15.01.2021 до 14.02.2021 (включно) від 12.01.2021 № 25.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Місто Банк» від 26.01.2021 № 25-рш.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації AT «Місто Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 26.01.2021 № 85.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на 14.12.2020 (день віднесення Банку до категорії неплатоспроможних), були такі підстави визначати вказаний вище об`єкт нерухомості як актив на балансі Банку:
		- ПAT «Місто Банк» нараховувало дохід у вигляді орендних платежів від здачі об`єкту нерухомості в оренду ТОВ «Каховка Протеїн Агро» протягом 2018 - 2020 років, які були повністю оплачені. Тобто, мало місце отримання економічних вигод від активу;
		- ПAT «Місто Банк» 03.11.2020 подано позовну заяву до Міністерства юстиції України про скасування наказу, на підставі якого відбулася державна реєстрація права власності ТОВ «Солія» на об`єкт нерухомості (господарська справа № 910/17045/20).
		- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №757/44989/20-к було заборонено Міністерству юстиції України, державним реєстратором здійснювати будь-які дії щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, який, як прямо вказано у такому судовому рішенні, належить ПAT «Місто Банк».
		- 16.07.2020 між ПAT «Місто Банк» та ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент» укладено Меморандум щодо купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого сторони домовились укласти договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 15.07.2020 ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент» підтвердило обізнаність про наявність спорів щодо права власності на об`єкт нерухомості.
		Також суди виходили з того, що розрахунок НБУ щодо нормативів Н2 та Н3, вчинений з порушенням вимог Інструкції №368, оскільки НБУ зобов`язаний був врахувати розмір кредиторської заборгованості та вартість іпотеки об`єкту нерухомості при розрахунку нормативів Н2 та Н3, чого не було зроблено та що стало підставою прийняття необґрунтованого, а отже й протиправного рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до категорії неплатоспроможних.
		Також суди виходили з того, що оскільки рішення №735-рш/БТ є протиправним, а інших підстав для прийняття рішень Фонду від 14.12.2020 № 2086 та від 12.01.2021 № 25 не існує, інші оскаржувані рішення також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодились відповідачі, подали касаційні скарги.
		В обґрунтування касаційних скарг покликаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Зокрема, Національний банк України покликається на те, що станом на 14.12.2020 у АТ «Місто Банк» відсутнє право власності чи будь-яке інше право на об`єкт нерухомості з 30.11.2020, що свідчить про відсутність підстав для відображення його на балансі банку, що і було взято до уваги Національним банком при прийнятті Рішення №735-рш/БТ.
		Також покликається на те, що судами не враховано висновки постанови Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 640/7036/21, якою справ направлено на новий розгляд.
		Також покликається на те, що в оскаржуваних рішеннях відсутнє посилання на той чи інший випадок, передбачений частиною шостою статті 266-1 КАС України, який би дозволив суду при оцінці обставин не покладатись на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком у рішенні Правління Національного банку «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до категорії неплатоспроможних». 
		Також покликається на те, що висновок судів про те, що «у разі виключення з балансу об`єкту нерухомості як інвестиційної нерухомості, Банк взамін отримав актив - заборгованість ТОВ «Каховка Протеїн Агро» за кредитним договором №02/0-20/04/10 від 05.05.2015, яка забезпечена іпотекою об`єкта нерухомості» ґрунтується на припущеннях.
		Також покликається на те, що судовими рішеннями у справі № 910/7023/21, які набрали законної сили було задоволено позов ТОВ «СОЛІЯ» до Фонду та АТ «Місто Банк» та зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство «Місто банк» виключити із балансу та із ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» актив у вигляді цілісного майнового комплексу виробництва по переробці сої.
		Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування касаційної скарги Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покликається на те, що судами неправильно застосовано норми права (статтю 266-1 КАС України) в контексті закриття провадження на підставі пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-ІХ, суди безпідставно не застосували спеціальну процесуальну норму пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-ІХ, яка підлягала застосуванню в цій справі та має пряму дію в часі, а тому ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та становить значний суспільний інтерес і важливе значення для Фонду гарантування.
		Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.
		Позивач у відзиві на касаційні скарги, доводи якого в цілому збігаються з висновками судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу, обов`язок доказування шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішеннями Кабінету Міністрів України, покладається на позивача.
		Відповідно до частини першої статті 266-1 КАС України правила цієї статті, серед іншого, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
		1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
		2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень.
		Відповідно до частини шостої статті 266-1 КАС України під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
		1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
		2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
		3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
		4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2121-III), цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
		Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника
		Відповідно до статті 2 Закону №2121-III професійне судження - вмотивований, об`єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок та/або оцінка Національного банку України щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді службовців Національного банку України, на комплексному та всебічному аналізі інформації та документів, поданих до Національного банку України в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком України, у тому числі в результаті здійснення ним банківського регулювання та нагляду, а також на інформації з офіційних джерел.
		Відповідно до частини третьої статті 67 Закону №2121-III при здійсненні банківського нагляду та нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення Національний банк України має право застосовувати професійне судження.
		Відповідно до частини четвертої статті 67 Закону №2121-III професійне судження формується Національним банком України з урахуванням таких принципів:
		- рівноцінності сутності та форми (оцінка правочинів, операцій, обставин та подій з точки зору їх суті та форми);
		- співмірності (пропорційності) (урахування обставин та умов конкретної ситуації, щодо якої формується професійне судження та приймається відповідне рішення (зокрема, розмір банку, складність, обсяг, види, характер здійснюваних ним операцій, організаційна структура банку, профіль ризику банку, особливості діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу), діяльність банківської групи, до складу якої входить банк, фінансовий стан банку та власників істотної участі в ньому);
		- обґрунтованого сумніву (здійснення додаткової/поглибленої перевірки/аналізу правочинів, операцій, обставин та/або подій, щодо яких формується професійне судження та приймається відповідне рішення, за наявності обґрунтованого сумніву щодо них);
		- комплексного аналізу (дослідження всіх обставин та умов конкретної ситуації при формуванні професійного судження та прийнятті відповідного рішення).
		Відповідно до частини першої статті 68 Закону №2121-III банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
		Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
		Відповідно до частини першої статті 69 Закону №2121-III банк зобов`язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.
		Відповідно до статті 72 Закону №2121-III Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов`язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.
		Відповідно до пунктів 12, 13 частини першої статті 73 Закону №2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Закону №2121-III Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі зменшення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу на 50 і більше відсотків від мінімального рівня, встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Постановою Правління Національного банку України від 20.12.2005 №480 затверджено Інструкцію з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України (далі -Інструкція №480).
		Відповідно до підпункту 17 пункту 1.4 Глави 1 Розділу І Інструкції №480 інвестиційна нерухомість - нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей.
		Відповідно до пункту 8.1 Глави 8 Розділу ІІ Інструкції №480 одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні власника або орендаря за договором про оренду з метою отримання орендних платежів, збільшення капіталу або для обох цілей, а не для надання послуг або адміністративних цілей.
		Відповідно до пункту 8.4 Глави 8 Розділу ІІ Інструкції №480 до інвестиційної нерухомості належать:
		1) земля, утримувана для довгострокового збільшення капіталу, а не для короткострокового продажу під час звичайної діяльності;
		2) земля, утримувана для майбутнього, але ще невизначеного використання (якщо банк ще не визначив, чи буде він використовувати землю як нерухомість, зайняту власником, чи для короткострокового продажу під час звичайної діяльності, тоді земля вважається утримуваною для збільшення капіталу);
		3) будівля, яка є власністю банка (або пов`язаний з будівлею актив з права користування, що утримується цим банком) та надана в оренду згідно з одним чи кількома договорами про операційну оренду;
		4) будівля, яка не зайнята, але утримується для надання в оренду згідно з одним чи кількома договорами про операційну оренду;
		5) нерухомість, яка будується або поліпшується для майбутнього використання як інвестиційна нерухомість.
		Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (далі - Інструкція №368).
		Відповідно до пункту 1.2 Глави 1 Розділу IV Інструкції №368 норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.
		Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарної балансової вартості активів і позабалансових зобов`язань, зважених за ступенем кредитного ризику після їх зменшення на суму забезпечення, визначеного в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням вимог пунктів 22, 23 глави 1, глави 5 розділу VI цієї Інструкції.
		Відповідно до пункту 1 Глави 2 Розділу ІV Інструкції №368 норматив достатності основного капіталу (Н3) визначається як співвідношення основного капіталу до суми активів та позабалансових зобов`язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику (далі - загальний обсяг ризику).
		Відповідно до пункту 2.1 Глави 2 Розділу ІІ Інструкції №368 мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 200 млн грн.
		Відповідно до пункту 1.6 Глави 1 Розділу IV Інструкції №368 нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.
		Відповідно до пункту 3 Глави 2 Розділу IV Інструкції №368 нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 7 відсотків.
		Ключовими спірними питаннями у цій справі є наявність у ПАТ «Місто Банк» підстав визначати після 30.11.2020 цілісного майнового комплексу з виробництва та переробки сої як актив на балансі Банку та в разі відсутності таких підстав - дотримання банком нормативів достатності (адекватності) регулятивного та основного капіталів банку.
		Направляючи цю справу на новий судовий розгляд Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 дійшов наступних висновків:
		« 54. Системний аналіз зазначених положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що необхідною ознакою об`єкту інвестиційної нерухомості є наявність відповідного правового режиму такого об`єкту, тобто наявність права власності або іншого права користування на такий об`єкт. При цьому, умовами для віднесення нерухомості до категорії інвестиційної є отримання орендних платежів або збільшення її вартості, або поєднання першого та другого.
		55. Відтак, можливість контролювати об`єкт нерухомості (або ж мати майнові права на об`єкт нерухомості) та генерація ним грошових потоків безпосередньо впливають на правомірність (підставність) відображення об`єкту інвестиційної нерухомості на балансі банку, як складової частини активу.»
		Під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно поданої до Національного банку України статистичної звітності ПАТ "Місто Банк" за період з 01.12.2020 до 11.12.2020 (включно) обліковував на балансі об`єкт інвестиційної нерухомості - цілісний майновий комплекс з виробництва та переробки сої.
		Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, з 30.11.2020 право власності на вказаний цілісний майновий комплекс зареєстровано за ТОВ «Солія».
		Листом від 02.12.2020 ПАТ «Місто Банк» зобов?язався до 11.12.2020 надати інформацію про належний йому на праві власності цілісний майновий комплекс з виробництва та переробки сої, однак такої інформації не надав, письмову вимогу НБУ від 03.12.2020 про припинення неправомірного відображення в бухгалтерському обліку цілісний майновий комплекс з виробництва та переробки сої не виконав.
		Таким чином, починаючи з 30.11.2020 цілісний майновий комплекс не перебував у розпорядженні ПАТ «Місто Банк» як власника чи орендаря, що відповідно до підпункту 17 пункту 1.4. Глави 1 Розділу І, пунктів 8.1., 8.4. Глави 8 Розділу ІІ  Інструкції №480 виключало можливість віднесення його до інвестиційної нерухомості та відображення у балансі Банку.
		За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у ПАТ «Місто Банк» підстав визначати вказаний вище об`єкт нерухомості як актив на балансі Банку, не можна визнати обґрунтованими.
		Також судами встановлено, що за оцінками та висновками Національного банку України, за умови виключення із балансу права власності на об`єкт нерухомості, зменшення нормативів достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) та достатності основного капіталу (Н3) ПАТ «Місто Банк» на більш як 50 % від мінімального рівня, установленого Інструкцією № 368, а саме до набуття ними від`ємних значень: Н2 -11,95% та Н3 -11,95%, що в силу приписів пункту 2 частини першої статті 76 Закону №2121-III є підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		За таких обставин, у Національного банку України були передбачені законом підстави для прийняття рішення про віднесення ПАТ «Місто Банк» до категорії неплатоспроможних, відтак висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності такого рішення також не можна визнати обґрунтованими.
		Крім того, відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		За правилами пункту 1.1. Глави 1 Розділу VI Інструкції №480 об`єкти основних засобів і нематеріальних активів припиняють визнаватися в балансі в разі їх вибуття внаслідок продажу, безоплатного передавання, втрати або невідповідності критеріям їх визнання як активів.
		Відповідно до підпункту 17 пункту 1.4 Глави 1 Розділу І Інструкції №480 інвестиційна нерухомість - нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей.
		Відповідно до підпункту 32 пункту 1.4 Глави 1 Розділу І Інструкції №480 основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)
		Критерії визнання необоротних активів передбачені главою 1 Розділу ІІ Інструкції №480.
		Відповідно до пункту 1.1. Глави 1 Розділу ІІ Інструкції №480 об`єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена.
		За змістом наведених норм імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з використанням об?єкту основних засобів, є обов?язковим критерієм визнання необоротних активів.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час виникнення спірних правовідносин цілісний майновий комплекс з виробництва та переробки сої у розпорядженні ПАТ «Місто Банк» як власника чи орендаря не перебував, що виключало імовірність одержання Банком майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням і свідчило про невідповідність такого об?єкту критеріям визнання як активу.
		Своєю чергою, в силу приписів пункту 1.1. Глави 1 Розділу VI Інструкції №480, невідповідність об?єктів основних засобів критеріям їх визнання як активів є підставою для припинення визнання їх в балансі.
		Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено істотних порушень порядку прийняття оскаржуваних рішень, відсутності повноважень на їх прийняття чи використання повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
		Також судами не було встановлено врахування під час прийняття оскаржуваних рішень очевидно помилкових відомостей, неврахування суттєвих обставин, наявність очевидних розбіжностей чи суперечностей між кількісними, якісними оцінками та/або висновками.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій, в силу приписів частини шостої статті 266-1 КАС України, як підставу для власної оцінки повинні були використовувати та покладатись на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Закону № 2121-III та порушили норми статті 266-1 КАС України, оскільки без належних підстав переоцінили професійні судження Національного банку, не врахували виключний характер повноважень Національного банку щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних у встановлені законом строки та безпідставно надали перевагу аргументам позивача.
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 у справі № 640/12723/22.
		Покликання судів попередніх інстанцій на докази правомірності відображення цілісного майнового комплексу з виробництва та переробки сої як актив на балансі Банку на нарахування банком орендних платежів від здачі об?єкта в оренду, подання позову про скасування наказу, на підставі якого відбулася державна реєстрація права власності ТОВ «Солія» (господарська справа № 910/17045/20), заборону ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №757/44989/20-к здійснення дій щодо реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, Меморандум щодо купівлі-продажу цілісного майнового комплексу є безпідставним, оскільки такі не є допустимими доказами належності банку на праві власності цілісного майнового комплексу і не спростовує висновки Національного банку України в цій частині.
		До того ж, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/17045/20, яка набрала законної сили, позов ПАТ «Місто Банк» до Міністерства юстиції України про скасування наказу, на підставі якого відбулася державна реєстрація права власності ТОВ «Солія», залишено без розгляду.
		Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій врахували висновок експерта від 19.07.2021 №1041/55701, однак лише в тій частині, що експерту було надано Меморіальний ордер від 12.07.2017 №2, згідно з яким ПАТ «Місто Банк» оприбутковано 92/100 цілісного майнового комплексу на рахунок 4410 та одночасно списано з рахунку 3408 згідно Договору оренди нерухомого майна від 01.07.2017 №771 на загальну суму 44 877 757,00 грн.
		Водночас, суди попередніх інстанцій не обґрунтували, яким чином зазначені обставини спростовують кількісні, якісні оцінки та висновки відповідачів.
		Також безпідставним є покликання судів попередніх інстанцій на те, що в подальшому відповідач включив цілісний майновий комплекс в баланс та ліквідаційну масу банку, оскільки такі обставини також не є належними доказами належності банку прав на цілісний майновий комплекс та не спростовують факту його належності на праві власності ТОВ «Солія».
		Також безпідставним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що взамін інвестиційної нерухомості Банк отримав актив у вигляді заборгованості за кредитним договором, який забезпечений іпотекою об`єкта нерухомості, оскільки докази отримання такого активу відсутні.
		До того ж, в подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/7023/21, яке набрало законної сили, зобов?язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Місто банк» виключити із балансу та із ліквідаційної маси ПАТ «Місто Банк» актив у вигляді цілісного майнового комплексу виробництва по переробці сої, який розташований за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, буд. 19, майнові права на нього, що випливають з іпотечного договору та право вимоги за кредитним договором.
		Ухвалюючи таке рішення, суди виходили з того, що враховуючи встановлені у судових рішеннях у справі №910/16594/15 обставини, які не потребують доказування, щодо вчинення третіми особами щодо спірного майна правочинів у період з 20.03.2013 до моменту розгляду спору судами першої та апеляційної інстанцій не створюють правових наслідків, оскільки права володіння, користування та розпорядження спірним майном з 2009 року належали ТОВ «Каховка Пром-Агро», як власнику, на законних підставах, а Іпотечний договір від 30.06.2015 суперечить вимогам статей 5,6 Закону України «Про іпотеку», статей 316-319 Цивільного кодексу України, так як спрямований на обтяження всупереч закону приватної власності ТОВ «Каховка Пром-Агро», оскільки укладений сторонами з метою незаконного заволодіння майном вказаного Товариства та унеможливлення реалізації ним права власності, і відповідно, не може створювати ніяких правових наслідків.
		Щодо закриття провадження у справі.
		13.05.2020 парламентом прийнято Закон № 590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі - Закон №590-IX), яким, серед іншого, КАС України доповнено статтею 266-1, якою передбачено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
		Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-IX судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-IX судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
		Покликання Фонду в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-IX є безпідставним, оскільки вимоги позивача відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України і провадження у цій справі розпочате уже після набрання чинності Законом № 590-IX.
		Решта оскаржуваних у цій справі рішень відповідачів скасовані судами попередніх інстанцій у зв?язку із визнанням протиправним та скасуванням рішення Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до категорії неплатоспроможних» від 14.12.2020 №735-рш/БТ, жодних інших обґрунтувань щодо їх протиправності в цій частині судами не наведено, тому відмова у визнанні протиправним та скасування рішення від 14.12.2020 №735-рш/БТ є також і підставою для відмови у задоволенні інших позовних вимог.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, касаційна скарга Національного банку України підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частково, рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
		п о с т а н о в и в:
		Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
		Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №640/7036/21 скасувати.
		В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Судді:
		О.П. Стародуб
		 
		С.Г. Стеценко
		 
		А.А. Єзеров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...