Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/5647/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 51-3258км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021035550000557

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		05 червня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 159/5647/21
		провадження № 51-3258км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 ,
		засудженого                                              ОСОБА_7 ,
		а також у режимі відеоконференції:
		потерпілої                                                   ОСОБА_8 ,
		представника потерпілої                        ОСОБА_9 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021035550000557, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований і фактично проживає у АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2023 року  ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК Україниі призначено покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин.
		Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 і стягнуто із ОСОБА_7 на її користь майнову шкоду у сумі 5091 гривня 47 копійок, моральну шкоду - 15 000 гривень і процесуальні витрати - 8000 гривень.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 травня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 07 липня 2021 року, близько 10:30, перебуваючи на Привокзальному ринку у м. Ковель Волинської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, завдав ОСОБА_8 один удар долонею правої руки по голові, а саме в ділянку лівої щоки та скроні, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку та забоєм м`яких тканин голови, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_7 , зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить закрити кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю у його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
		Аргументуючи свою позицію, стверджує, що обвинувальний вирок ґрунтується на доказах, які не були відкриті йому в порядку ст. 290 КПК України, та містить суперечності. Вважає, що місцевий суд провів формальний розгляд справи, невірно виклав показання свідків, не надав їм належної оцінки і фактично взяв до уваги лише ті докази, які на переконання сторони обвинувачення підтверджували його винуватість.
		Також засуджений, наголошує на тому, що місцевий суд допустив неповноту судового розгляду та надав неправильну оцінку наявним у матеріалах кримінального провадження фактичним даним, зокрема щодо виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень.
		Крім цього, ОСОБА_7 стверджує, що місцевий суд неправильно вирішив питання щодо цивільного позову, оскільки на підтвердження завданих збитків взяв до уваги фіскальні чеки, які не стосувалися лікування потерпілої.
		У свою чергу апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, повторно не дослідив усіх обставин кримінального провадження і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
		На касаційну скаргу засудженого прокурор подав письмові заперечення, у яких указує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали доводи касаційної скарги і просили її задовольнити на викладених підставах.
		Потерпіла ОСОБА_8 і її представник ОСОБА_9 просили відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого.
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту). 
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
		Фактичні обставини даного кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, перевірявся апеляційним судом, який не знайшов підстав для скасування обвинувального вироку.
		Суди, оцінивши докази у справі як окремо так і в їх сукупності, дійшли переконливого висновку, що пред`явлене  ОСОБА_7 обвинувачення доведене, його діям надано правильну юридичну оцінку, а вчинене ним слід кваліфікувати як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		При цьому суди обґрунтовано відхилили версію обвинуваченого, згідно з якою від завданого ним удару потерпіла не могли отримати тілесні ушкодження, що були встановлені експертизою.
		Так, приймаючи рішення у справі, місцевий суд послався на показання самого обвинуваченого, який не заперечував того факту, що 07 липня 2021 року між ним та  ОСОБА_8 виник конфлікт, в ході якого він вдарив потерпілу в голову.
		Також, суд узяв до уваги показання потерпілої  ОСОБА_8 , яка підтвердила, що ОСОБА_7 вдарив її правою рукою у ліву частину голови; показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які підтвердили, що у вказаний день ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 один удар долонею правої руки в голову.
		Поміж зазначеного, місцевий суд послався й на ряд письмових доказів, зокрема:
		- дані протоколу про прийняття заяви ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 08 липня 2021 року;
		- дані листа Ковельського МТМО № 4137/22.1-2.21 від 27 липня 2021 року, якими підтверджено, що ОСОБА_8 08 липня 2021 року була на прийомі у лікаря, який встановив діагноз - струс головного мозку, а із 08 липня 2021 року по 15 липня 2021 року - знаходилась на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Ковельської ЦРЛ із діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови;
		- дані висновку експерта № 173 згідно з якими: у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку та забоєм м`яких тканин голови (синець лівої скроневої ділянки), синці лівого плеча і передпліччя, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо як від ударів рукою людини, так і при ударі об тупі тверді предмети, у час, вказаний у постанові про призначення експертизи і медичній документації на ім`я  потерпілої; за ступенем тяжкості відносяться до категорії: закрита черепно-мозкова травма із струсом головного мозку та забоєм м`яких тканин голови (синець лівої скроневої ділянки) - легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синці лівого плеча і передпліччя - легких тілесних ушкоджень;
		- дані протоколу проведення слідчого експерименту від 26 липня 2021 року за участю потерпілої ОСОБА_8 та дані протоколу проведення слідчого експерименту від 15 вересня 2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до яких, встановлено хронологію розвитку конфлікту між ОСОБА_7 і  ОСОБА_8 , механізм нанесення удару та окремі елементи події кримінального правопорушення.
		З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому бере до уваги ці докази, та оцінив їх із дотриманням ст. 94 КПК України.
		При цьому, місцевий суд вмотивовано вказав про те, що жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів стороною захисту не надано, а твердження про їх суперечливість є голослівними.
		Таким чином, суд встановив, що 07 липня 2021 року близько 10:30 ОСОБА_7 умисно завдав ОСОБА_8 один удар долонею правої руки по голові, чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я
		Протягом судового розгляду сторона захисту наполягала на тому, що удар, нанесений ОСОБА_7 не міг спричинити потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого кримінального проступку.
		Місцевий суд, з огляду на досліджені письмові матеріали, критично оцінив таку версію, оскільки надані експертом висновки дослідження беззаперечно вказують на те, що закрита черепно-мозкова травма із струсом головного мозку і забій м`яких тканин голови - синець лівої скроневої ділянки утворилися у  ОСОБА_8 внаслідок удару, завданого 07 липня 2021 року обвинуваченим.
		Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення відповідно до вимог ст. 404 КПК України, перевірив висновки місцевого суду, розглянув усі доводи апеляційної скарги обвинуваченого й навів переконливі мотиви для їх спростування та підстави, з яких залишив скаргу без задоволення, а тому оскаржувана ухвала узгоджується із вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків засуджений не наводить, а його твердження про порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, є надуманим, оскільки під час апеляційної процедури сторона захисту не просила про повторне дослідження обставин цієї справи.
		У своїй касаційній скарзі  ОСОБА_7 не погоджується із оцінкою доказів, у тому числі тих, що стосуються цивільного позову, стверджує про неналежність та недопустимість представлених стороною обвинувачення фактичних даних, а також зазначає про неповноту судового розгляду, однак такі аргументи у силу положень ст. 433 КПК України не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
		Крім цього, засуджений вказує на те, що місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку докази, які не були відкритті йому в порядку ст. 290 КПК України. При цьому, такі доводи сторона захисту не заявляла ні у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду вироку.
		У межах свохї повноважень колегія суддів касаційного кримінального суду перевірила зазначені аргументи та не знайшла будь-яких порушень. Усі докази, які місцевий суд взяв до уваги, були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому Главою 25 КПК України, та безпосередньо досліджувалися під час розгляду цього кримінального провадження.
		Також, ОСОБА_7 наголошує на тому, що місцевий суд не дав належної оцінки показанням свідків, неповно виклав їх свідчення, перекрутив їх, а деякі фрази вирвав із контексту, що відповідно до позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року (справа № 335/1807/15-к провадження № 51-3621км22) є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Однак, дослідивши технічні записи судових засідань, Суд не встановив, що у цій справі мав місце факт вибірковості урахування і викладення показань свідків, а також їх оцінки під час постановлення вироку. 
		Слід вказати, що положеннями КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання учасників судового провадження, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку.
		Що стосується вирішення цивільного позову, то рішення місцевого суду про стягнення із обвинуваченого  ОСОБА_7 витрат на лікування потерпілої ОСОБА_8 ґрунтується на підставі досліджених та належно оцінених доказів, якими поза розумним сумнівом доводиться, що сума до відшкодування складає саме 5091 гривня 47 копійок.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.
		Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке було б безумовною підставою для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції також не встановлено.
		Призначене  ОСОБА_7 покарання є співмірним характеру вчинених протиправних дій, тяжкості скоєного правопорушення, даним про особу винного та відповідає принципам справедливості й індивідуалізації.
		Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_16                                   ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...