Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/1086/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 51-3223км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020180150000027

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		05 червня 2025 року
		м. Київ
		справа № 564/1086/20
		провадження № 51-3223 км 24     
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                             ОСОБА_1 ,
		суддів                                                         ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 , 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                  ОСОБА_5 , 
		захисника                                                  ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),  
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 18 травня 2023 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 12020180150000027, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,   в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості,    
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 18 травня 2023 року ОСОБА_8  засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13  років.   
		Зараховано у строк покарання період попереднього ув`язнення з 08 січня 2020 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день. 
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат  у провадженні, скасовано арешт на майно. 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено повністю, стягнуто з                        ОСОБА_7 на її користь 1000 000  (один мільйон) гривень у відшкодування моральної шкоди. 
		Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6  - без задоволення. 
		Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 08 січня 2020 року близько 02:30,  перебуваючи біля кафе  в АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_10 , маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, здійснив постріл в ділянку грудей ОСОБА_10 із невстановленої одиниці зброї, боєприпас якої був споряджений пороховим зарядом на основі нітроцелюлозного одноосновного пороху та метальним снарядом на основі сферичних елементів у вигляді металевих кульок діаметром 4,5 мм, чим заподіяв потерпілому   сліпе поранення грудей та живота з ушкодженням життєво - важливих органів - серця та печінки, небезпечне для життя в момент заподіяння, що призвело до внутрішньої і зовнішньої масивної кровотечі та, незважаючи на надання необхідної медичної допомоги, - смерті ОСОБА_10 .
		Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 серпня                  2024 року задоволено подання начальника ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» та засудженого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі призначеного вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 18 травня 2023 року умовно-достроково строком на 8 років 4 місяці 17 днів, на підставі            ст.81-1 КК України, для проходження військової служби за контрактом. 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України   про кримінальну відповідальність,  істотні порушення вимог КПК України, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення щодо      ОСОБА_7  і  призначити новий розгляд в суді першої інстанції. 
		Вважає, що не встановлено склад злочину та вина засудженого у вчиненні інкримінованого злочину не доведена  поза розумним сумнівом прямими доказами.
		Місцевий  суд   всупереч вимог ст.94 КПК України не дав належної оцінки доказам, натомість поклав в основу вироку показання свідків, які прямо не вказували, що саме ОСОБА_7 вбив потерпілого, а також суперечливі висновки судових вибухо-технічної та балістичної експертиз від 29 квітня та 03 лютого 2020 року, не призначив  комплексну (комісійну) експертизу, не допитав експертів. 
		Крім того, суд не встановив обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, вину, мотив, мету вчиненого кримінального правопорушення, знаряддя злочину й механізм заподіяння смертельного поранення потерпілому.   
		Посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість тому, що місцевий  суд при призначенні покарання ОСОБА_7 безпідставно врахував його попередню судимість, яка погашена, натомість не взяв до уваги позитивну характеристику з місця роботи. 
		В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені порушення не виправив, апеляційний розгляд провів формально,  в ухвалі не виклав усіх доводів апеляційної скарги сторони захисту, належним чином їх не перевірив та відповідей на них  не дав, як того вимагає ст.419 КПК України. 
		Крім того,  в порушення норм ст. 404 КПК України, залишив поза увагою клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.  
		Вказує про невідповідність судових рішень вимогам ст. 370 КПК України через їх незаконність та необґрунтованість.
		В решті наводить доводи щодо неповноти судового розгляду, оскаржує фактичні обставини справи та дає власну оцінку доказам.  
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. 
		Прокурор ОСОБА_5 в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечувала проти її задоволення. 
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		Згідно із ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу. При перевірці доводів, наведених у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
		Таким чином, доводи захисника ОСОБА_6   щодо неповноти судового розгляду, оскарження фактичних обставин справи, надання власної оцінки доказам, виходячи з норм статей 433,438 КПК України,  не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, натомість вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.  
		Верховний Суд неодноразово вказував, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено, і обвинувачений є винуватим у цьому. 
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
		В ході судового розгляду засуджений ОСОБА_7   не визнав своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, посилаючись на те, що на місці злочину була інша особа, яка  заподіяла смертельне поранення потерпілому. Ці доводи були предметом належної перевірки суду першої інстанції та визнані судом версією сторони захисту, яка не підтвердилась в судовому засіданні жодними доказами. З такими висновками погодився й апеляційний суд.   
		Суди зазначили, що  вина  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена: послідовними показаннями свідків-очевидців ОСОБА_11 та                                ОСОБА_12 , котрі є товаришами засудженого, та пояснили,  що  біля приміщення кафе «Кристал» між ОСОБА_7  та потерпілим стався конфлікт, в ході якого ОСОБА_10   ображав ОСОБА_7 нецензурною лайкою та вдарив, а потім пролунав постріл.  Після чого, потерпілий, тримаючись за груди, у напівзігнутому положенні побіг у приміщення кафе, а ОСОБА_7 пішов з місця події. Свідки зауважили, що крім  засудженого та потерпілого на неосвітленій ділянці біля кафе нікого не було. Також свідок ОСОБА_11 пояснив,  що за рік до події між засудженим та потерпілим вже був конфлікт, в ході якого потерпілий вдарив засудженого під око і в нього була гематома.  Показаннями свідка ОСОБА_13 , котрий дав аналогічні показання про те, що учасниками конфлікту біля входу в кафе «Кристал»  були  лише засуджений та ОСОБА_10 , котрий першим вдарив засудженого в груди, а  потім пролунав постріл. Після цього, потерпілий почав підніматися до приміщення бару і впав на коліна. Свідок, будучи військовим, зауважив що зброя, з якої стріляли, була схожа на травматичну, оскільки був «пороховий»  звук і запах пороху. Також показаннями свідка ОСОБА_14 , котрий  є товаришем засудженого, та підтвердив, що в ніч події він бачив потерпілого, який піднімався по сходах в кафе та тримався рукою за серце.  ОСОБА_7  він наздогнав на вулиці. Останній був в шоковому стані і нічого не міг пояснити. Засуджений пішов до нього додому. Знає, що в ОСОБА_7 був травматичний пістолет і коли їх затримала поліція, то ОСОБА_7 пояснив, що пістолет лежить вдома у свідка, за диваном, про що він не знав. Також свідок зазначив, що ОСОБА_7 спілкувався по телефону з своїм батьком та з приводу  цього конфлікту вони мали намір звернутися за юридичною допомогою до адвоката. Частково показаннями самого засудженого, який хоча і не визнав свою вину у вчиненому, однак не заперечив, що в ніч події він перебував біля кафе  «Кристал», де  випадково зачепив потерпілого, який почав виражатись до нього нецензурною лайкою. Засуджений також пояснив, що  мав при собі пістолет, який придбав  для самозахисту, однак пістолет зник. Показаннями свідка   ОСОБА_15 ,  котра   була дівчиною засудженого та пояснила, що ввечері                     7 січня 2020 року до ОСОБА_7 зателефонували друзі, після цього він  взяв пістолет та пішов у місто. 
		Показання свідків є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з даними протоколу  додаткового огляду  місця події від 08 січня 2020  року відповідно до якого в будівлі кафе по АДРЕСА_2  виявлено  сліди крові  потерпілого ОСОБА_10 . Протоколом огляду  від  08 січня 2020 року, згідно якого ОСОБА_7 вказав місце, де сховав пістолет, а саме на  сходовому майданчику шостого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , де було  вилучено предмет, ззовні схожий на пістолет з маркуванням «НОМЕР_2» серійний номер НОМЕР_1 . Протоколом огляду трупа від 08 січня 2020 року, у якому  зафіксовано механічні ушкодження одягу, в який був одягнений потерпілий ОСОБА_10  та факт вилучення металевого предмету діаметром приблизно 4 мм. Висновком судової медичної  експертизи  № 4 від 08 січня 2020 року, яким підтверджено, що смерть ОСОБА_10   настала від пневмострільного, сліпого поранення грудей та живота з ушкодженням серця та печінки, що призвели до внутрішньої і зовнішньої кровотечі та ускладнились масивною крововтратою, яка є безпосередньою причиною смерті. В момент пострілу ОСОБА_10 був обернений до дульного зрізу зброї передньою поверхнею тіла, а раневий канал вказує на те, що постріл було здійснено з пневматичної зброї, спорядженої металевою кулею діаметром 4,5 мм. Висновком судової медико-криміналістичної експертизи  від   31 січня 2020 року  підтверджено, що пневмострільна рана у потерпілого виникла внаслідок пострілу з пневматичної зброї калібром 4,5 мм. Висновком судової вибухо-технічної експертизи №2.1-85/20 від 20 березня 2020 року про те, що  в складі змивів з правої руки, лівої і правої щік ОСОБА_7 виявлено продукти постріу (згорання) бездимного пороху. Даними висновку судової вибухо-технічної експертизи від   29 квітня 2020 року згідно яких,  на поверхні  одягу, в який був одягнений потерпілий, в місцях розташування наскрізних отворів, виявлено продукти пострілу (згорання) бездимного пороху. Постріли проводилися набоями, які були споряджені пороховими на основі нітроцелюлозного одноосновного пороху. Показаннями експертів ОСОБА_16 ,                      ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , котрі в судовому засіданні підтвердили та роз`яснили складені ними висновки, а також іншими доказами.  
		Таким чином, місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилалась сторона захисту,  детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного й дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_7   у вчиненні  злочину, передбаченого   ч. 1 ст. 115 КК України,  доведена  «поза розумним сумнівом».  
		Доводи адвоката про те, що суд не встановив обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, вину, мотив, мету вчиненого кримінального правопорушення, знаряддя злочину є неприйнятними.  
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження (ч.2 ст.91 КПК України). 
		З матеріалів кримінального провадження слідує, що  суд  першої інстанції  на підставі ретельного аналізу досліджених у судовому засіданні доказів  достовірно встановив всі обставини, які підлягають доказуванню, та дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, поведінка винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, локалізація тілесного ушкодження та знаряддя, яким його заподіяно, беззаперечно свідчать про спрямованість умислу засудженого на вбивство потерпілого та підтверджують наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого   ч. 1 ст. 115 КК України. 
		Суд першої інстанції в ході судового розгляду достовірно встановив, що   ОСОБА_7 бажав настання смерті потерпілого тому, що його дії були цілеспрямованими та послідовними. Засуджений із невстановленої одиниці зброї, боєприпас якої був споряджений пороховим зарядом на основі нітроцелюлозного одноосновного пороху та метальним снарядом на основі сферичних елементів у вигляді металевих кульок діаметром 4,5 мм, здійснив постріл в груди ОСОБА_10 , де розташовані життєво-важливі органи, заподіявши потерпілому  сліпе поранення грудей та живота з ушкодженням  серця та печінки, яке було небезпечним для життя в момент заподіяння та перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого. 
		Щодо мотиву злочину, то місцевий суд у вироку зазначив, що вбивство відбулося через конфлікт між  ОСОБА_10 та ОСОБА_7 в ході якого потерпілий першим вдарив засудженого, а потім пролунав постріл, після якого потерпілий  схопився рукою за груди, вийшов на другий поверх кафе і впав. Також суд  зауважив,   що до моменту події засуджений та потерпілий були знайомі та тривалий час перебували  в неприязних відносинах. 
		Сторона захисту скаржиться на те, що місцевий суд безпідставно не призначив комплексну (комісійну) експертизу.   
		За загальним правилом,  під час судового розгляду, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам  за клопотанням сторін кримінального провадження  або потерпілого (ч.1 ст.332 КПК України).   
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
		Сторону захисту законодавець також наділив правом збирати докази (ст. 93 КПК України). 
		Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.
		Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року    № 53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року            № 1950/5), комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Отже, зазначена експертиза призначається у зв`язку з великим обсягом дослідження.
		Комплексною є експертиза, яка проводиться декількома експертами, які є фахівцями у   різних галузях знань або напрямів у межах однієї галузі знань. 
		Захисник у своїй касаційній скарзі взагалі не розмежовує, яку з двох видів експертиз (комісійну чи комплексну), на його думку, повинен був призначити місцевий суд. При цьому протягом тривалого розгляду справи в судах (майже чотири роки)  жодних клопотань про призначення експертиз сторона захисту не заявляла. Крім того,  захист не був позбавлений можливості самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, однак таким правом не скористався. В свою чергу, під час розгляду даного кримінального провадженняпідстав, чітко визначених  ч.2 ст.332 КПК України,  для доручення проведення експертизи під час судового розгляду судом незалежно від клопотань сторін кримінального провадження, судом встановлено не було. 
		Посилання захисника на те, що суд першої інстанції не допитав експертів  є надуманими. 
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що   місцевий суд  з метою роз`яснення висновків, зокрема, судових балістичної та вибухо-технічної експертиз від 03 лютого та 29 квітня 2020 року відповідно,  викликав й допитав експертів ОСОБА_17 та ОСОБА_16 . Експерти підтвердили інформацію, встановлену ними в ході проведених досліджень, та детально роз`яснили складені ними висновки. Під час судового розгляду  суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості для реалізації своїх процесуальних прав. Сторона захисту жодним чином  не була позбавлена можливості ставити запитання експертам. Тому порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.
		Що стосується доводів захисника про суворість призначеного засудженому                       покарання, то вони теж не заслуговують на увагу. 
		Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. При цьому загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.
		 
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		 
		Обираючи ОСОБА_7  покарання, місцевий суд дотримався наведених вимог закону та вірно врахував усі обставини справи, в тому числі й ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який  відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.
		 
		Всебічно взяв до уваги й дані про особу засудженого, який вину у вчиненому не визнав, за місцем проживання характеризується посередньо, на спеціальних обліках  у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває.
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 - відсутні. 
		Разом із цим, суд вірно зважив на поведінку засудженого одразу після вчинення злочину, зокрема те, що він залишив місце події, пішов не додому, а до свого товариша ОСОБА_14 , де по телефону зв`язався з батьком, взяв з собою закордонний паспорт та поїхав у напрямку м. Рівне, де і був затриманий працівниками поліції. Така поведінка засудженого свідчить про усвідомлення ним протиправного характеру вчиненого ним діяння та важких наслідків у вигляді позбавлення життя людини, яке  є найвищою цінністю.  
		Урахувавши всі  наведені обставини в їх сукупності, які за законом мають правове значення, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання винного лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив                       ОСОБА_7 покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі, яке передбачене  санкцією ч. 1 ст. 115 КК України. 
		Сторона захисту у касаційній скарзі посилається на те, що суди при призначенні покарання не врахували позитивну характеристику засудженого з місця роботи. 
		З цього приводу слід зауважити, що суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, й не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях.
		Судами попередніх інстанцій чітко встановлено, що ОСОБА_7 не працює.                         Жодних даних про те, що на момент скоєння злочину він працював  та отримував характеристику з місця роботи  матеріали справи не містять,  тому   доводи захисника з цього приводу є безпідставними.  
		З приводу тверджень захисника про те, що місцевий суд послався на попередню судимість ОСОБА_7 , яка погашена,  слід зазначити таке.
		За матеріалами справи, засуджений ОСОБА_7   є собою, яка відповідно до ст. 89 КК України не має судимості. Саме такі  відомості  місцевий суд  встановив та зазначив  у вступній частині оскаржуваного вироку.    
		Водночас, дійсно, як вказує адвокат, в мотивувальній частині судового рішення є  згадка про те, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Хоча такі посилання в судовому рішенні є неприпустимими, оскільки судимість погашена, однак в даному конкретному випадку це не може бути істотним порушенням через призму ст.412 КПК України, оскільки  суд не враховував даний факт  при призначенні покарання засудженому і це жодним чином не вплинуло на законність ухваленого  рішення.  
		Суд  вважає, що  призначене ОСОБА_7   покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Як на підставу для скасування ухвали апеляційного суду адвокат посилається на те, що апеляційний розгляд був формальним, в ухвалі відсутні відповіді на доводи його апеляційної скарги та без реагування залишено клопотання про повторне дослідження доказів. 
		Втім, із матеріалів кримінального провадження убачається, що  апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування. 
		Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		 
		За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
		 
		Тобто у зв`язку з відсутністю належно обґрунтованого клопотання про повторне дослідження доказів у справі та відповідного доведення обвинуваченою своїх доводів, апеляційний суд вичерпав усі визначені законом можливості для з`ясування обставин справи, зокрема перевірки доводів апеляційних скарг, а з урахуванням положень статей 2, 7, 22, 26 КПК України, відповідно до яких на суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу щодо повторного дослідження доказів апеляційний суд не має законних підстав повторно досліджувати докази у кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
		 
		За матеріалами справи,  сторона захисту ні в апеляційній скарзі, ні безпосередньо в ході апеляційного розгляду не заявляла жодних  клопотань про повторне дослідження доказів. Отже, доводи захисника про недотримання апеляційним судом приписів  ст. 404 КПК  України є неприйнятними.    
		 
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника  немає.
		 
		У зв`язку із цим та, керуючись статтями 433, 434, 436, 441,442 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.
		З цих підстав Суд ухвалив:
		Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 18 травня 2023 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без  задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не  підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...