Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/8581/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 29.07.2025. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/712/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024231020000380

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №766/8581/24
		н/п 1-кп/766/712/25
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.07.2025 року м. Херсон
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області в складі: 
		головуючого судді: ОСОБА_1 
		за участю секретаря: ОСОБА_2 
		прокурора: ОСОБА_3 
		захисника: ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.04.2024 під №12024231020000380 за обвинуваченням:  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,  
		- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), 
		передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		ОСОБА_5 у період з серпня 2022 року по листопад 2022 року, перебуваючи на території тимчасово окупованого військами держави-агресора м. Херсона, діючи добровільно, умисно, зайняв посаду «начальник управления административно-хозяйственного обеспечения» в окупаційній адміністрації держави-агресора «военно-гражданской администрации Херсонской городской териториальной громады Херсонского района Херсонской области» та вчиняв дії, спрямовані на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди національним інтересам України шляхом реалізації дій та рішень окупаційної адміністрації, чим намагався сприяти створенню її позитивного іміджу сереж місцевого населення. 
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. 
		 
		ІI. Застосовані судом правові процедури 
		Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
		З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 31.05.2024 було призначено підготовче судове засідання.
		Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 16.07.2024, 24.09.2024, 07.10.2024, 19.11.2024.
		Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_5 не скористався. 
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення повісток на останню відому адресу проживання в м. Херсоні, а також було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
		Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		 
		ІІІ. Щодо забезпечення права на захист
		Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника для захисту інтересів обвинуваченого.
		З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 19.11.2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024231020000380 від 22.04.2024 пред`явлено щодо злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 21.01.2025 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.
		Разом з цим, за період часу з 31.05.2024 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 28.07.2025, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
		За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
		 
		IV. Позиція сторін кримінального провадження
		Прокурор в ході судових дебатів висловила позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просила визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, застосувавши додаткове покарання як у виді позбавлення права обіймати певні посади, так і конфіскацію всього майна.
		Захисник просив виправдати обвинуваченого, оскільки досліджений судом обсяг доказів не доводить обставин, інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій, а показання свідків є неконкретними та не деталізованими. 
		 
		V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення
		Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24.05.2024 (справа №766/7786/24, н/п №1-кс/766/4073/24), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
		Так вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 21.09.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_6 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 , який під час окупації м. Херсона зайняв посаду начальника господарського підрозділу окупаційної адміністрації м. Херсона;
		- показаннями свідка ОСОБА_6 , яка дала показання суду про те, що ОСОБА_5 під час окупації м. Херсона зайняв посаду «начальника управления административно-хозяйственного обеспечения» в окупаційній адміністрації держави-агресора так званій «ВГА г. Херсона». ОСОБА_5 знала ще до окупації м. Херсона, оскільки він працював адміністратором в ресторані «Форсаж» тоді як вона там працювала прибиральницею. Вже під час окупації зустріла обвинуваченого, розговорились і вона попросила його допомогти їй працевлаштуватись. Заяву про прийом на роботу писала у приміщенні Херсонської міської ради, розташованої по пр. Ушакова, 37 в м. Херсоні, диктував її ОСОБА_5 , проте оформлена вона була на ім`я начальника «ВГА». Саме ОСОБА_5 розподіляв між ними обов`язки з прибирання. Його кабінет був на 5 поверсі будівлі Херсонської міської ради. Заробітну плату їм виплачували в російських рублях, будівля охоронялась російськими військовими, а переміщення персоналу «ВГА» суворо контролювалось.
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 02.10.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_7 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 , який під час окупації м. Херсона зайняв посаду начальника господарського підрозділу окупаційної адміністрації м. Херсона;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 05.03.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_8 , який впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 , який під час окупації м. Херсона зайняв посаду начальника господарського підрозділу окупаційної адміністрації м. Херсона;
		- показаннями свідка ОСОБА_8 , який суду дав показання про те, що до серпня 2022 року працював в окупаційній «ВГА г. Херсона» на посаді головного спеціаліста. ОСОБА_5 займав посаду як він зрозумів «начальника управления административно-хозяйственного обеспечения» в окупаційній адміністрації держави-агресора так званій «ВГА г. Херсона». Саме ОСОБА_5 показував йому його робоче місце, видавав техніку та забезпечив канцелярським приладдям для роботи. Коли його прийняли на роботу у «ВГА г. Херсона», яке було розташоване по пр. Ушакова, 37 в м. Херсоні в будівлі Херсонської міської пади, то обвинуваченого представили як «завгоспа». 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 27.03.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_9 , який впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 , який під час окупації м. Херсона зайняв посаду начальника господарського підрозділу окупаційної адміністрації м. Херсона;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 28.03.2023, за змістом якого свідок ОСОБА_10 , який впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 , який під час окупації м. Херсона зайняв посаду начальника господарського підрозділу окупаційної адміністрації м. Херсона;
		- показаннями свідка ОСОБА_10 , який суду пояснив, що задовго до окупації працював в охоронній фірмі, начальник якої спілкувався з ОСОБА_5 , а тому він можна сказати знав його також. Потім ОСОБА_5 працював в ресторані «Форсаж». Вже під час окупації він зустрів ОСОБА_5 на ринку і в розмові останній повідомив, що працює у «ВГА г. Херсона» на посаді «завгоспа». Коли ж він зі свого боку сказав, що залишився без роботи, то ОСОБА_5 запропонував свою допомогу у працевлаштуванні в окупаційні органи, при цьому запевнив, що м. Херсон вже не звільнять, а на його питання щодо протиправності таких дій, повідомив, що їх особи не встановлять, бо наприклад він працює під вигаданим прізвищем « ОСОБА_11 »
		- протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 18.12.2023, відповідно до якого отримано інформацію з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка належить окупаційному органу влади, а саме: так званій «ВГА г. Херсона». З вказаної скриньки отримано інформацію про «Список сотрудников военно-гражданской администрации Херсонской городской террниториальной громады Херсонского района Херсонской области на получение зароботной платы за ноябрь 2022 года», «відомість про отримання грошових засобів», «контакти співробіників ВГА м. Херсона», «розпорядження про преміювання працівників ВГА м. Херсона», «відомості про співробітниківі, які пропрацювали більше трьох місяців з 13.04.2022», «розпорядження про розміщення працівників ВГА м. Херсона в м. Скадовська з 17.03.2023» де наявна інформація про « ОСОБА_12 » так званого начальника управління закупок і адміністративно-господарського забезпечення» з підписом від імені останнього. 
		 
		VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
		Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на  тимчасово окупованій території України»). У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.
		Відповідно до чинного законодавства України, заняття посади державної служби необхідно розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин. 
		Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття ним посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що засуджений фактично взявся за виконання трудових обов`язків спочатку у так званій «ВГА г. Херсона» з метою забезпечення його функціонування. Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії обвинувачений виконав не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається. 
		Так досліджений обсяг доказів беззаперечно свідчить про створення на території Херсонсьскої області з територіальним розташуванням у м. Херсоні під час його окупації в період з березня до листопада 2022 року «ВГА г. Херсона», посаду в якій і зайняв ОСОБА_5 . 
		Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки підтверджена належним та достатнім обсягом доказів.
		 
		VIІ. Призначення покарання.
		При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання саме в максимальних межах санкцій ч. 5 ст. 111-1 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.
		 
		 
		 
		VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Оскільки у даному кримінальному провадженні арешт майна обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24.05.2024 з метою майбутньої конфіскації майна, суд не вбачає підстав для скасування раніше обраних заходів забезпечення кримінального провадження .
		Керуючись ст. ст.  170-174, 297-1, 323, 373, 374 КПК України, суд, -  
		 
		у х в а л и в:
		1. ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, органах, що надають публічні послуги на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. 
		2. Строк відбування призначеного  ОСОБА_5  покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
		3. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24.05.2024 залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень. 
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. 
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинувачених та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя:  ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...