Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1493/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2025.
Дата набрання законної сили: 28.07.2025
Номер судового провадження: 61-6459ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/1493/22
		провадження № 61-6459св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Одеський національний медичний університет,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство охорони здоров`я України,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2022 року у складі судді Науменка А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів Карташова О. Ю.,Коновалової В. А., Назарової М. В.,
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство охорони здоров`я України, про визнання незаконним рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету в частині ліквідації факультету «Медичний 3» та кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права».
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Одеського національного медичного університету про визнання незаконним рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року в частині ліквідації факультету «Медичний 3» та кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права».
		 
		Позов обґрунтовувала тим, що з жовтня 2017 року вона обіймала посаду декана факультету «Медичний 3» Одеського національного медичного університету, а також їй підпорядковувалась кафедра «Соціальної медицини, громадського здоров`я тамедичного права». На підставі наказу Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року № 266-о «Про введення в дію рішення Вченої ради Одеського національного університету від 17.06.2021» було вирішено, поряд з іншими ліквідувати наступні структурні підрозділи: факультет «Медичний 3» та кафедру «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права».
		 
		Позивач посилається на те, що засідання Вченої ради Одеського національного медичного університету 17 червня 2021 року було неправочинним, на голосуванні за поданням в. о. проректора з науково-педагогічної роботи про ліквідацію підрозділів, що підпорядковувались позивачу, була присутня неналежна кількість членів Вченої ради, за ліквідацію підрозділів проголосувала неналежна кількість членів Вченої ради. Позивач вважає, що такі діяння Одеського національного медичного університету свідчать про недотримання порядку та підстав проведення правомочного засідання Вченої ради.
		 
		Позивач просила суд визнати протиправним і скасувати рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року щодо ліквідації структурних підрозділів Одеського національного медичного університету: факультету «Медичний 3» та кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права».
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 04 листопада 2022 року, яке Одеський апеляційний суд постановою від 13 березня 2023 року залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
		 
		Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивачем не доведено, що були порушені її права чи законні інтереси, а обраний спосіб захисту поновить такі права чи інтереси.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду,  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Приморського районного суду м. Одеси.
		 
		08 серпня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		У касаційній скарзі зазначається, що засідання Вченої ради Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року № 266-обуло неправомочним, відповідачем не дотримано порядку та підстав проведення засідання Вченої ради, тому діяння щодо подання пропозиції, її розгляду та прийняття рішення щодо ліквідації факультету «Медичний 3» та кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права»є незаконними.
		 
		На момент прийняття оскаржуваного рішення Вченою радою 17 червня 2021 року, позивач займала посаду декана факультету «Медичний 3» з підпорядкуванням кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права».
		 
		Зазначає що ефективний захист її прав та інтересів підлягає забезпеченню шляхом задоволення судом позовних вимог щодо визнання незаконним рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року щодо ліквідації структурних підрозділів Одеського національного медичного університету: факультету «Медичний 3» та кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права».
		 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У липні 2023 року Одеський національний медичний університет надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суд встановив, що 20 жовтня 2017 року позивач та відповідач уклали контракт, відповідно до якого позивач приймалась на посаду декана факультету «Медичний 3».
		 
		Відповідно до рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету, введеного в дію наказом Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року № 266-о, вирішено, в тому числі, ліквідувати факультет «Медичний 3» та кафедру «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права», яке в подальшому було опубліковано на офіційному вебсайті Одеського національного медичного університету.
		 
		Наказом Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року № 268-о затверджені зміни до структури та структури штатної чисельності університету.
		 
		27 жовтня 2021 року позивача було звільнено з посади.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права 
		і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		У статті 32 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що діяльність закладу вищої освіти провадиться, зокрема, на принципах автономії та самоврядування.
		Під автономією закладу вищої освіти розуміється його самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом (стаття 1 Закону України «Про вищу освіту»).
		 
		Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України «Про вищу освіту» структура закладу вищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом закладу вищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи. Структура закладу вищої освіти, що не є бюджетною установою, може визначатися статутом закладу без дотримання вимог цієї статті. Структурні підрозділи утворюються рішенням вченої ради закладу вищої освіти у порядку, визначеному цим Законом і статутом закладу вищої освіти. Основними структурними підрозділами закладів вищої освіти (крім коледжів, які не здійснюють підготовку бакалаврів) є факультети, кафедри, бібліотека.
		 
		Безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис (частина перша, пункт 2 частини третьої статті 34 Закону України «Про вищу освіту»).
		 
		Згідно із частиною першою статті 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада є колегіальним органом управління закладу вищої освіти, який утворюється строком на п`ять років, склад якого затверджується наказом керівника закладу вищої освіти протягом п`яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу вченої ради.
		 
		Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада закладу вищої освіти ухвалює за поданням керівника закладу вищої освіти рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що статут Одеського національного медичного університету, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 серпня 2016 року № 863, визначає, що Вчена рада університету є колегіальним органом управління, який утворюється строком до 5 років, склад якого затверджується наказом ректора університету протягом п`яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу Вченої ради. Вчена рада університету за поданням ректора ухвалює рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів. Рішення вченої ради вводяться в дію рішеннями ректора університету.
		 
		Положенням про Вчену раду Одеського національного медичного університету передбачено право голови Вченої ради давати доручення проректорам та керівникам відповідних структурних підрозділів спільно з вченим секретарем про підготовку матеріалів до розгляду конкретного питання (пункт 4.4 Положення).
		 
		Також, суди встановили, що адміністрацією Одеського національного медичного університету дотримано порядку організації засідання Вченої ради 17 червня 2021 року, з урахуванням під час проведення карантинних обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		 
		Встановлено, що позивач була повідомлена про засідання Вченої ради та порядок денний.
		 
		Згідно із розділом VI Положення про Вчену раду Одеського національного медичного університету, рішення Вченої ради ухвалюються шляхом голосування простою більшістю голосів особового складу Вченої ради. Право голосу на засіданні ради мають тільки її члени. Рішення Вченої ради з кожного питання порядку денного вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх членів Вченої ради.
		 
		Голосування за реорганізацію факультету «Медичний 3» та кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права» на засіданні Вченої ради Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року було відкрите та здійснювалось особисто, що відповідає Положенню про Вчену раду.
		 
		Під час постановки питання про реорганізацію факультету «Медичний 3» та кафедри «Соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права», окрім двох членів Вченої ради, жоден своє заперечення не висловив. Під час голосування були присутні не менш як 63 члена ради, що було достатнім для прийняття рішення.
		Відповідно до зазначеного, доводи касаційної скарги про те, що засідання Вченої ради Одеського національного медичного університету від 17 червня 2021 року № 266-о було неправомочним, а відповідач не дотримався порядку та підстав проведення засідання Вченої ради є безпідставними.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
		 
		Згідно із частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
		 
		При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
		 
		У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 127/9454/20 вказано, що «не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства. Такий висновок апеляційного суду є правильним з огляду на те, що право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд не може вдаватись в доцільність скорочення чисельності або штату працівників. І власник має право на свій розсуд вносити зміни в штатний розпис, зменшувати чисельність одних посад, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності, або збільшити чисельність інших посад. Оскільки підприємство або установа вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду».
		 
		Питання поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи врегульовані нормами трудового законодавства, зокрема відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		 
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав чи законних інтересів рішенням Вченої ради Одеського національного медичного університету. Тому суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення її позову. 
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:А. І. Грушицький                                                                          І. В. Литвиненко                                                                                        Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...