Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/11021/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2025.
Дата набрання законної сили: 24.07.2025
Номер судового провадження: 61-16214ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 357/11021/23
		провадження № 61-16214св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,               
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, та товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, а також касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Цуранова А. Ю. від 05 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 31 жовтня 2024 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» (далі - ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (далі - ТОВ «Агротрейд-2000») про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 644, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку, площею 1,4627 га, з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035, яка розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
		Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації 
		від 08 грудня 2015 року зареєстровано право оренди на вищевказану земельну ділянку за ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».
		Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату орендодавцеві, орендодавець не зверталася з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання. 
		Вважав, що строк дії оренди було продовжено на один рік, тобто до 15 жовтня 2023 року, що передбачено Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». 
		ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», користуючись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 10 вересня 2022 року через засоби поштового зв`язку направила ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, в якому пропонувала поновити його на 
		7 років. До листа долучено проєкт відповідної додаткової угоди до договору оренди землі, який відповідачка отримала 12 вересня 2022 року, однак не відповіла на нього у передбачений законом місячний строк.
		Незважаючи на незакінчення процедури поновлення договору оренди землі, 
		11 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 13 січня 2023 року державний реєстратор провела державну реєстрацію припинення права оренди товариства.
		Цього самого дня між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено договір оренди земельної ділянки № 98, відповідно до умов якого орендодавець передала товариству земельну ділянку в оренду на 7 років. Державну реєстрацію права оренди було проведено 17 січня 2023 року.
		Позивач вважав, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі № 644 передала земельну ділянку в оренду іншому орендарю, чим порушила право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, з огляду на підпункт 1 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, що набрав чинності 07 квітня 2022 року і діяв у такій редакції до 19 листопада 2022 року.
		Однак, державний реєстратор Майорко Т. О. не перевірила належним чином наявність підстав для припинення права оренди позивача і всупереч пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість незаконно провела державну реєстрацію припинення цього права, що є підставою для скасування такої реєстрації.
		Посилаючись на викладене, ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» просило суд: 
		- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку, площею 1, 4627 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035, яка розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; 
		- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 у надацій редакції;
		- визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд 2000» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» відмовлено. 
		Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
		Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000 грн.
		Скасовано заходи забезпечення позову. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі набув чинності 05 грудня 
		2015 року (рішення державного реєстратора), саме з цієї дати державної реєстрації обчислюється строк оренди 7 років. Строк дії договору оренди закінчився 05 грудня 2022 року. Таким чином, припинення права оренди позивача здійснено 11 січня 2023 року на підставі того, що строк дії договору оренди закінчився у грудні 2022.
		Суд відхилив посилання позивача, що дія договору оренди землі № 644 закінчилась 15 жовтня 2022 року та була автоматично пролонгована на рік, оскільки не відповідають умовам договору та чинному на час його укладення законодавству. Суд вважав, що положення щодо автоматичного поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19 листопада 
		2022 року, а строк договору оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , закінчився 05 грудня 2022 року, тобто вже після припинення дії положення про автоматичне поновлення і тому у суду відсутні підстави стверджувати, що договір оренди землі від 15 жовтня 2015 року автоматично поновлено на один рік без волевиявлення сторін цього договору і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд зазначив, що позивач хоч і направив відповідачці ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити дію договорів оренди з проектом додаткової угоди, але цьому повідомленню передував лист орендодавця у квітні 2022 року про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та прохання звільнити і повернути спірну земельну ділянку. Наявність заперечень зі сторони орендодавця у встановленому договором порядку щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право позивача, як орендаря, не було порушено.
		ОСОБА_1 розпорядилася своїм майном на власний розсуд, передавши у користування спірну земельну ділянку іншому орендарю - ТОВ «Агротрейд-2000», яке 17 січня 2023 року зареєструвало своє право оренди та приступило до користування земельною ділянкою. 
		Також суд стягнув з позивача на користь відповідачів витрати на правову допомогу, які останні понесли у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, із урахуванням ухвали цього ж суду від 13 листопада 2024 року, апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року - без змін. 
		Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1   10 000,00 грн витрат на правову допомогу, та на користь ТОВ «Агротрейд-2000» 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
		 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, оскільки переважне право позивача порушено не було, з огляду на відмову орендодавця продовжувати дію договору, висловлену до його закінчення. Припинення права оренди позивача здійснено 11 січня 2023 року після закінчення строку дії договору оренди у 
		грудні 2022 року. Суд відхилив посилання позивача на автоматичне продовження договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року на один рік на підставі Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким до розділу X «Перехідні положення» ЗК України було додано пункт 27, оскільки автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 
		19 листопада 2022 року, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19 листопада 2022 року, тоді як договір оренди, що є предметом спору у даній справі, закінчився 
		05 грудня 2022 року.
		Стягуючи з позивача на користь відповідачів витрати на правову допомогу, суд апеляційної інстанції врахував складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
		 
		03 грудня 2024 року до Верховного Судучерез засоби поштового зв`язку від імені ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» - адвокат Тетеря С. І. подала касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, 
		у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
		 
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 31 січня                2023 року у справі № 922/4702/21, від 20 липня 2022 року у справі № 692/525/21, від 26 квітня 2022 року у справі № 621/900/19, від 23 листопада 2023 року у справі № 906/1314/21, від 21 вересня 2022 року у справі № 926/2720/21, від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 641 ЦК України, частини першої статті 19, частин другої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не звернули увагу на те, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» й строк укладеного договору оренди від 15 жовтня 2015 року між  ОСОБА_1 та позивачем, який закінчувався 15 жовтня 2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік - до 15 жовтня 2023 року. Позивач наголошує, що строк дії договору оренди землі має обчислюватися від дати його укладення, а не з моменту державної реєстрації права оренди. 
		Враховуючи, що наміри ОСОБА_1 , щодо спірної земельної ділянки могли змінитися після надсилання листа-повідомлення у квітні 2022 року, орендар, користуючись наявним переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, направив орендодавцю лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі, в якому пропонував поновити строк на 
		7 років, разом з проєктом відповідної додаткової угоди до цього договору про його викладення у новій редакції. Проте, товариство відповіді не отримало, 
		а орендодавець повторно передала спірну земельну ділянку новому орендарю, порушивши право оренди позивача, як законного орендаря і його переважне право на поновлення цього договору на новий строк, оскільки строк дії договору від 15 жовтня 2015 року не закінчився.
		Товариство вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, посилаючись на практику Верховного Суду. 
		 
		05 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені  ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А.подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, у якій просила її скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Підставою касаційного оскарження  ОСОБА_1 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, тощо(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		15 грудня 2024 року до Верховного Судучерез підсистему «Електронний суд» від імені ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Косяк В. М. подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати в частині стягнення на користь ТОВ «Агротрейд-2000» правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн та ухвалити в цій частині нову, якою стягнути ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 22 000,00 грн.
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду              від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 28 грудня 2020 року у справі     № 640/18402/19, від 20 травня 2021 року у справі № 910/14162/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 924/675/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з позивача на користь відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу, неправильно застосував норми процесуального права, які підлягають застосуванню, не дослідив усі наявні у справі докази щодо понесення таких витрат, не надав їм належної оцінки, у зв`язку дійшов помилкового висновку про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу. 
		Позивачем не було доведено апеляційному суду належними та допустимими доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої 
		 ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката, зокрема у розмірі відповідно 20 000 грн та 22 000 грн, чи про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат.
		Зазначають, що ними надано належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу. 
		 
		 
		Відзиви на касаційні скарги
		 
		У грудні 2024 року від ТОВ «Агротрейд-2000» подано відзив на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», в якому зазначено, що договір оренди 
		від 15 жовтня 2015 року не продовжено, тобто договірні відносини між 
		ОСОБА_1 та позивачем закінчились 05 грудня 2022 року. Відповідно до статті 317 ЦК України власник має право користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою після закінчення договору оренди, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд, а тому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача. Також просить вирішити питання щодо стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000»витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 22 000 грн. У разі задоволення касаційної скарги 
		ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 11 000 грн. 
		 
		У грудні 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А. надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», в якому зазначено, що у позивача відсутнє переважне право орендаря, так як 
		не досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами. Вважає рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій в частині вирішення позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування у вказаній частині відсутні. Також просить вирішити питання щодо стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн. У разі задоволення касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн. 
		 
		У січні 2025 року від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» подано відзиви на касаційні скарги відповідачів, в яких просить постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. 
		 
		У січні 2025 року від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо врахування принципу добросовісності у спорах про укладення договору оренди на новий строк у порядку статті 777 ЦК України, статті 33 Закону України «Про оренду землі». 
		 
		Також зазначено про необхідність уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними сторонами 
		у період з 01 січня 2013 року до 16 січня 2020 року, і застосування до них другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». 
		 
		Вважає, що існує необхідність передати справу, як переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновків щодо визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним сторонами після 01 січня 2013 року, викладених у постановах: від 18 квітня 2023 року у справі 
		№ 357/8277/19, від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, шляхом їхнього уточнення у частині того: чи могли сторони договору оренди землі, укладеного у період з 01 січня 2013 року до 15 січня 2020 року включно, пов`язати момент набрання чинності договором і, відповідно, початок строку його дії з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку з огляду на норми пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року, або пункту 1 частини першої статті 27 цього ж закону у редакції, що діяла після 
		01 січня 2016 року; чи поширюється дія імперативної норми другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05 грудня 2019 року, що набрав чинності 16 січня 2020 року, 
		на договори оренди землі, що були укладені у період з 01 січня 2013 року і до набрання чинності цією нормою та продовжили діяти після цього, з огляду на безпосередню дію цієї норми у часі.
		 
		У лютому 2025 року від ТОВ «Агротрейд-2000» подано заперечення, в якому просить відмовити ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного 
		Суду від 21 січня 2025 року, так як у справах, на які посилається позивач, різні обставини справи.
		 
		У лютому 2025 року від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» подано заперечення, 
		в якому просить зменшити ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» заявлений останніми розмір витрат на правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, до 5 000 грн.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та 
		ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ «Агротрейд-2000». 
		 
		Встановлені судами фактичні обставини справи
		 
		15 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» укладено договір оренди землі № 644, відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,4627 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0035 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада.
		 
		Згідно з пунктом 5 договору, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.
		Відповідно до пункту 16 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
		 
		Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 31 договору).
		 
		В пункті 37 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
		 
		08 грудня 2015 року державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26864090. Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі 
		від 15 жовтня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 грудня 2015 року (а. с.14-16, т. 1).
		 
		Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 09 грудня 
		2015 року орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в особі директора ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування на умовах оренди зазначену вище земельну ділянку.
		 
		12 квітня 2022 року ОСОБА_1 направила директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому вказала, що термін дії договору оренди від 15 жовтня 2015 року закінчується 05 грудня 2022 року, що відповідно до пункту 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання пункту 
		5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на свій розсуд. Просила утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку (а. с. 214, т. 1).
		 
		Вказаний лист направлено на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» з рекомендованим повідомленням про вручення № 0910711421340 та отримано позивачем 20 квітня 2022 року (а. с. 217, т. 1).
		 
		07 вересня 2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направила лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди до договору оренди землі (а.с. 17-19, т. 1).
		 
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 вересня 2023 року слідує, що 13 січня 2023 року державний реєстратор Фурсівської сільської ради Майорко Т. О. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».
		 
		13 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у користування товариства належну їй земельну ділянку, строком на 7 років.
		 
		13 січня 2023 року державний реєстратор Фурсівської сільської ради 
		Майорко Т. О. прийняла рішення з індексним номером 66109778 про державну реєстрацію іншого речового права: 48988719, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 98, виданий 13.01.2023, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: дата укладання договору 13січня 
		2023 року, строк: 7 років, дата закінчення дії: 13 січня 2030 року, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: ТОВ «Агротрейд-2000» (зворотна сторона а. с. 14, т. 1).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до вимог частини першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги 
		та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		 
		Щодо позовних вимог
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
		 
		Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
		 
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		 
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
		 
		Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (щодо вирішення питання щодо укладення договору оренди на новий строк), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. 
		 
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. 
		 
		До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору. 
		При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. 
		 
		Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		 
		Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
		 
		Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
		 
		Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18 (провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20), 
		в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
		У пункті 5 договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», зазначено, якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 квітня 2022 року 
		ОСОБА_1 повідомила орендаря ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про небажання укладати новий договір оренди або продовжувати дію договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року, а має намір обробляти земельну ділянку самостійно і використовувати її для своїх потреб на власний розсуд.
		 
		Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між 
		ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок 
		не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий.
		 
		Посилання у касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на доведення належними доказами направлення ОСОБА_1 повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору за умови відсутності підтвердження одержання нею цієї поштової кореспонденції та, відповідно, обізнаності про намір орендаря, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди 
		не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
		 
		Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
		 
		До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах 
		від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19), 
		від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23).
		 
		Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яка підлягає захисту, відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено. 
		 
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах 
		від 18 квітня 2019 року (справа № 625/166/18), 01 серпня 2019 року (справа 
		№ 615/593/18).
		 
		Доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про те, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року й строк укладеного 20 жовтня 2015 року договору між ОСОБА_1 та позивачем, який закінчувався 15 жовтня 2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік до 15 жовтня 2023 року, а тому новий договір з іншим орендодавцем укладено під час дії договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року, колегія суддів відхиляє, виходячи з такого. 
		 
		Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		 
		Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		 
		Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин).
		 
		Частинами першою, третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. 
		 
		Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації.
		 
		Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		 
		Відповідно до пункту 37 договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року, укладеному між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 , цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
		 
		Речове право оренди спірної земельної ділянки за позивачем було зареєстровано 
		05 грудня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Київській області Рибалко В. М., рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26864090 від 08 грудня 2015 року, строк дії 7 років, без зазначення права пролонгації.
		 
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження 
		№ 14-65цс22), з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі». З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.
		 
		У наведені вище постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
		 
		Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені 
		в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі 
		№ 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, проте відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.
		 
		Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.
		 
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 1 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов`язки в зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі»).
		 
		Узявши до уваги те, що строк дії договору почався з дати його укладення 
		(з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та підписання - 20 жовтня 2015 року) і сплив на час укладення 11 січня 2023 року між 
		ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» договору оренди землі та вчинення на їх підставі відповідних реєстраційних дій, Верховний Суд погоджується з висновком суду про відсутність порушеного права ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».
		 
		Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», що доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК України пунктами 27, 28, згідно з якими під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема приватної власності. Цей Закон набрав чинності 07 квітня 2022 року.
		 
		З дня набрання чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 
		19 листопада 2022 року, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована. 
		 
		Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду 
		від 29 березня 2023 року у справі № № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23), в якій надавалося тлумачення наведених вище двом законам України. 
		 
		Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану без волевиявлення сторін діяло до 19 листопада 2022 року, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19 листопада 2022 року. У справі, яка переглядається, укладений між сторонами договір оренди строком до 05 грудня 2022 року.
		 
		Оскільки не встановлено підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації припинення права оренди 
		ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку та визнання укладеною додаткову угоду до спірного договору оренди землі, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання відсутнім 
		у ТОВ «Агротрейд 2000» права оренди земельної ділянки, як похідної вимоги.
		 
		Із урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».
		 
		Аргументи касаційної скарги про порушення ОСОБА_1 принципу добросовісності та суперечливість її поведінки, оскільки вона вказувала про те, що має намір використовувати для власних потреб, проте уклала договір з новим орендарем, є безпідставні, так як у листі, направленому орендарю, орендодавець  вказувала на небажання продовжувати договірні відносини
		 із ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», про що вказано у мотивувальних частинах рішень судів. У суду касаційної інстанції немає підстав для протилежних висновків.
		 
		Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» з цього приводу є безпідставними.
		 
		Викладені у цій справі висновки також узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у подібних правовідносинах, де сторонами є ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ТОВ «Агротрейд-2000», у постановах від 09 квітня 2025 року у справі № 357/13337/23 та від 07 травня 2025 року у справі № 357/36/24.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених 
		у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність постанови суду апеляційної інстанції не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів 
		є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанов Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		 
		 
		 
		Щодо судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою
		 
		Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
		Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		 
		Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
		 
		Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		 
		Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
		 
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		 
		Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
		 
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		 
		Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
		 
		Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16 (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
		 
		Указана судова практика є незмінною.
		 
		Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
		 
		Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, дослідивши подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення позивача щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надав правильну оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та необхідністю процесуальних дій в суді, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу 
		з 15 000 грн до 10 000 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 , та з 22 000 грн до 10 000 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь 
		ТОВ «Агротрейд-2000». 
		 
		По суті доводи ТОВ «Агротрейд-2000» та ОСОБА_1 зводяться до власного тлумачення норм процесуального права, що не може бути правовою підставою для скасування судового рішення у частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Щодо вирішення клопотань про стягнення витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції
		 
		У відзиві на касаційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Марценюк Л. А. порушено клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 20 грудня 
		2024 року, товарний чек від 20 грудня 2024 року № 30, згідно з яким 
		ОСОБА_1 сплатила 15 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу. 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агротрейд-2000» порушено клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 22 000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: копію договору про правничу допомогу № 49 від 13 грудня 2024 року, в якому заначено, що гонорар адвоката становить 11 000 грн, гонорар успіху - 11 000 грн, акт приймання-передачі правничої допомоги від 19 грудня 2024 року, в якому вказано, що вартість оплати становить 11 000 грн, виписка за банківським рахунком, згідно з яким ТОВ «Агротрейд-2000» сплатило 11 000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі № 357/11021/23. Інша сума у розмірі 11 000 грн, що зазначену у вказаній виписці, оплачена у справі № 357/13337/23. 
		 
		З урахуванням вищенаведених норм процесуального права, клопотань про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до них документів, а також заперечень позивача проти задоволення відповідних клопотань, суд касаційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат 
		 ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а саме про стягнення з позивача на її користь 10 000 грн у рахунок відшкодування таких витрат, замість 20 000 грн, а також з позивача на користь ТОВ «Агротрейд-2000» з 22 000 грн до 12 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
		 
		Щодо передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, 
		а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. 
		З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
		 
		Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» не навело достатніх мотивів та аргументів для такої передачі. Наведені заявником обґрунтування у розумінні частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
		 
		Верховний Суд враховує, що ухвалою від 30 квітня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України передала справу № 357/12982/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для конкретизації правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, однак Велика Палата Верховного Суду повернула справу№ 357/12982/23, оскільки у справі № 902/1207/22, висновки Великої Палати Верховного Суду у якій просила конкретизувати колегія суддів, діяло інше правове регулювання відносин оренди землі, ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, 
		у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності 
		від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, 
		від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про передач справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. 
		 
		Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь  ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд 2000» витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 12 000 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		О. М. Осіян
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...