Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/1614/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.
Надіслано судом: 29.07.2025. Зареєстровано: 30.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/545/367/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019170300000271

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           
		Справа № 545/1614/19
		                           Провадження № 1-кп/545/367/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   29.07.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  адвоката  ОСОБА_4 ,
		потерпілого - ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019170300000271 від 18.03.2019, щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області, українця, громадянина України, вдівця, який має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вищою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді заступника командира автотранспортного батальйону у військовому званні «майор», учасника бойових дій,  зареєстрованого по  АДРЕСА_1 , фактично проживаючогопо АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 4261 КК України,-
		 
		у с т а н о в и в:
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, у військовому званні старший лейтенант, проходячи військову службу в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 28-34, 49, 50, 58, 59, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV та ст.ст. 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551 -XIV, дія яких поширюється у тому числі на Національну гвардію України відповідно довступної частини статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характерсвого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, 18.03.2019 близько 14 годин на території військового полігону військової частини НОМЕР_2 , який розташований заадресою: АДРЕСА_3 , у вагончику (кунгу) застосував насильство щодо підлеглого ОСОБА_5 у виді нанесення двох ударів пальцями правої руки, стиснутими в кулак, в середнюділянку грудної клітини та стосовно підлеглого ОСОБА_8 - у виді нанесення одного удару пальцями правої руки, стиснутими в кулак, у середню ділянку грудної клітини, чим спричинив останнім фізичний біль та моральне приниження.
		Продовжуючи свій єдиний злочинний намір, спрямований на застосування насильства щодо підлеглого, у цей же день близько 14 год 30 хв, на території військового полігону військової частини НОМЕР_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 старший лейтенант ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, наніс ОСОБА_5 один удар лівою ногою, взутою у черевик військового зразка, у ліву частину його тулуба ззаду, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота з розривом селезінки та внутрішньочеревною кровотечею, які ускладнились видаленням селезінки та відповідно до висновку судово-медичної експертизи №277 від 16.04.2019 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.    
		ІІ. Кваліфікація дій обвинуваченого судом
		Суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 4261 КК України як застосування насильства щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
		ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину та підтвердив як факти застосування насильства щодо підлеглих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , так і обставини скоєного. Щиро розкаюється у вчиненому та просить суворо його не карати. Просить також обмежити судове слідство його допитом, пояснивши, що він правильно розуміє фактичні обставини по справі.
		 
		Суд, переконавшись у тому, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють фактичні обставини по справі, переконавшись у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини по справі в апеляційному порядку, обмежує судове слідство допитом обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_5 щодо фактичних обставин по справі, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
		 
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до
		ст. 67 КК України, не встановлено.
		 
		Зазначена в обвинувальному акті як обтяжуюча обставина  вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного, є необгрунтованою, оскільки ця обставина є кваліфікуючою ознакою інкримінованого обвинуваченому злочину. 
		Так, частиною 4 статті 67КК України встановлено, що якщо обставина, яка обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
		Оскільки кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого частиною ч. 4 ст. 4261 КК України, є застосування насильства щодо підлеглого, тому не може бути врахована як обставина, що обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного.
		ІV. Мотиви призначення покарання
		    Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.
		    Суд враховує конкретні обставини справи і те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у цьому, частково відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_5 моральну шкоду та повністю компенсував витрати на його стаціонарне лікування; наявність обставин, що пом`якшують та відсутність тих, які обтяжують покарання, характеристику його особи, який є учасником бойових дій та має на утриманні неповнолітню дитину. При цьому суд бере до уваги і те, що після скоєння інкримінованих злочинів ОСОБА_7 скоїв інше кримінальне правопорушення проти життя і здоров`я особи, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, провадження у якому закрите ухвалою Київського районного суду м. Полтавивід 07.02.2020 на підставі п.7 ч.1ст. 284 КПК Україниу зв`язкуіз відмовоюпотерпілого відобвинувачення,тобто знереабілітуючих підстав. Також судзважає на  думку потерпілого ОСОБА_5 , який наполягав на суворому покаранні, потерпілого ОСОБА_8 , який при вирішенні цього питання покладався на розсуд суду та з урахуванням вищевикладеного вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації. 
		Підстав для застосування положень статтей 69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки всі обставини повно враховані судом при призначенні покарання у мінімальному розмірі санкції статті. 
		 
		Щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання суд виходить з таких міркувань.
		Статтею 54 передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
		З огляду на те, що після вчинення інкримінованих йому злочинів ОСОБА_7 продовжував протягом тривалого часу бездоганно виконувати обов`язки військової служби, про що свідчить підвищення його у посаді та у військовому званні, брав участь у бойових діях, суд вважає за недоцільне застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання.
		Обвинувачений здоровий, працездатний, примусового лікування не потребує.
		V. Вирішення цивільного позову
		    У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у сумі 1000000 грн, та потерпілим ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн, які підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно п.2 ч.2 ст.23ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Відповідно до Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31.03.1995р.«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		З огляду на загальні підстави цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
		Разом з тим, з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає, що розумним та обґрунтованим є розмір моральної шкоди: потерпілому ОСОБА_5  200 000 грн, потерпілому ОСОБА_8  5 000 грн. 
		Отже, з урахуванням добровільно відшкодованої суми моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 , стягненню на його користь з обвинуваченого підлягає 115 500 грн (200000 грн  84 500 грн =115 500 грн). 
		Також прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави  Міністерства охорони здоров`я в особі комунального некомерційного підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня» Полтавської районної ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 у сумі 5553 грн. 
		Встановлено, що обвинувачений на час розгляду справи в суді у добровільному порядку повністю відшкодував державі витрати на лікування потерпілого, що не заперечував прокурор. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.01.2025 вирок Полтавськогорайонного судуПолтавської областівід 20грудня 2021року уцій справіскасований тапризначено новийрозгляд усуді першоїінстанції. 
		Як зазначено у рішенні суду апеляційної інстанції, на момент прийняття рішення по цивільному позову прокурора був відсутній предмет спору, отже, провадження в цій частині підлягало закриттю. Разом із тим, судом першої інстанції у резолютивній частині вироку від 20.12.2022 безпідставно зазначено про відмову в задоволенні цивільного позову прокурора.
		За таких обставин суд приходить до висновку про закриття провадження у частині цивільного позову прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю предмету спору.
		VІ. Мотиви інших рішень
		Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
		Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину щодо двох осіб; наразі на розгляді у суді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62024170010000064 від 17.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 1 КК України, у якому 19.02.2024 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; з метою запобігання ризикам ухилитися від суду та скоїти новий злочин, суд вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		    Керуючись статтями 373, 374 КПК України, 
		у х в а л и в : 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426 1 КК України, і призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі. 
		Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з 29.07.2025.
		На підставі ч.5ст.72КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбутого покарання строк його попереднього ув`язнення по цій справі з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі: 
		-з 04.06.2019 по 26.07.2019 включно;
		-з 25.09.2019 по 14.03.2022 включно;
		-з 20.01.2025 по 28.07.2025 включно.
		На підставі ч.7ст.72 КК Українизарахуватиобвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбутого покарання строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за період часу з 27.07.2019 по 24.09.2019 включно, з розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту за 1 день позбавлення волі. 
		Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 115 500 грн моральної шкоди.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 5 000 грн моральної шкоди.
		Провадження у справі у частині цивільного позову прокурора в інтересах держави  Міністерства охорони здоров`я в особі комунального некомерційного підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня» Полтавської районної ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 у сумі 5553 грн  закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.
		 Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні. 
		 
		 
		 
		Суддя:                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...