Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/5166/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 29.07.2025. Зареєстровано: 30.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2025.
Дата набрання законної сили: 23.07.2025
Номер судового провадження: 11-кп/814/349/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170040003646

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 554/5166/19  Номер провадження 11-кп/814/349/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 липня 2025 року м. Полтава
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
		головуючого - суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора потерпілих представників потерпілих захисників обвинуваченої  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12018170040003646за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 25 листопада 2020 року,
		 
		Цим вироком ОСОБА_14 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та зареєстрована в АДРЕСА_1 , громадянка України, з вищою освітою, заміжня, фізична особа - підприємець, несудима,
		 
		визнана невинуватою та виправдана за ч.2 ст.286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.
		Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_14 обвинувачувалась у тому, що вона 06 листопада 2018 року близько 14 години 10 хвилин, керуючи автомобілем «Mercedes Benz ML250», днз НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборності з боку вулиці Театральної у напрямку вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Полтава зі швидкістю 50-60 км/год (за показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ) та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого на перехресті з вулицею Лідова, позначеного дорожньою розміткою «зебра» та дорожніми знаками 5.35.1 Правил дорожнього руху України, в порушення вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» вказаних Правил, при виникненні небезпеки для руху у вигляді появи на проїзній частині неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_19 , який, керуючи спортивним велосипедом «Carver», рухався по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по напрямку її руху та якого вона об`єктивно могла виявити з моменту його виїзду на пішохідний перехід, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснила наїзд на потерпілого ОСОБА_19 .
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_19 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Полтавській обласній клінічній лікарні.
		Виправдовуючи ОСОБА_14 , суд першої інстанції у вироку зазначив про недоведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, визнав неналежними доказами висновки інженерно-транспортних експертиз №37 від 21 січня 2019 року та №43 від 23 січня 2019 року, а також висновок комплексної судової транспортно-трасологічної, авто-технічної, медичної експертизи №257/258/35 від 24 квітня 2019 року, вказав, що доводи обвинувачення ґрунтуються на припущеннях та наголосив, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційні скарги потерпілих та прокурора залишено без задоволення, а вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 25 листопада 2020 року - без змін.
		31 жовтня 2022 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу прокурора, скасувала ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року стосовно ОСОБА_14 та призначила новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		В апеляційній скарзі потерпілі прохають скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_14 за ч.2 ст.286 КК України на 8 років позбавлення волі.
		При цьому вважають, що винуватість ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується протоколом огляду місця події від 06 листопада 2018 року, показаннями слідчих, свідка ОСОБА_18 , висновком експерта №589 та сукупністю інших доказів.
		Не погоджуються з наданою судом першої інстанції оцінкою протоколу огляду місця події від 06 листопада 2018 року та зазначають, що протокол містить дані щодо сліду від бокового ковзання велосипеда під №1, який встановлений слідчими ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
		Вказують, що протокол містить підпис обвинуваченої про відсутність у неї зауважень до слідчої дії.
		Зазначають, що належність сліду під №1 велосипеду потерпілого підтверджений експертом ОСОБА_23 під час проведення експертизи №589.
		Не погоджуються з висновком суду першої інстанції про те, що експерт не проводив досліджень та зробив висновок по заданим даним.
		Вважають, що суд безпідставно не взяв до уваги висновки експертів №43, №37 та 257/258/35, які встановили у ОСОБА_14  наявність технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста, а також порушеньПравил дорожнього руху України, що стали наслідком дорожньо-транспортної пригоди.
		Наголошують, що місцевим судом не надано правової оцінки висновку експерта №9393, що виконаний судовим експертом ОСОБА_24 на підставі заяви захисника ОСОБА_13 та долучений до матеріалів кримінального провадження.
		Зауважують, що наведений висновок підтверджує здійснення наїзду на велосипедиста у другій смузі руху, перед початком сліду велосипеда під №1 протоколу огляду місця події від 06 листопада 2018 року.
		Звертають увагу, що ніким із учасників провадження не спростовано показання експерта ОСОБА_24 щодо належності сліду під позначкою №1 велосипеду, а також щодо розташування місця наїзду на велосипедиста перед початком цього сліду. 
		Вважають суперечливими показання свідка ОСОБА_17 . 
		Стверджують про неправильну оцінку судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_18 . 
		Вказують, що показання свідка ОСОБА_25 не є послідовними та логічними.
		Наголошують, що висновок експерта №438/439/788/789 має умовний характер, оскільки його відповіді не містять категоричних тверджень.
		Зауважують, що дану експертизу проведено без дослідження всіх матеріалів кримінального провадження та з використанням копій, що не завірені належним чином.
		Звертають увагу, що експерт ОСОБА_26 у своїх висновках не доводить на основі спеціальних знань, що слід №1 залишений не велосипедом потерпілого. 
		Вважають, що суд першої інстанції, визнавши показання обвинуваченої ОСОБА_14 стабільними, належним чином не перевірив їх.
		Вказують про неповноту судового розгляду, оскільки місцевим судом не допитано в якості свідка начальника слідчого відділу ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_22 , який надав вказівку внести слід бокового ковзання велосипеда під позначкою №1 у схему протоколу огляду місця події від 06 листопада 2018 року.
		Наголошують, що оскаржуване рішення ухвалене незаконним складом суду з огляду на те, що потерпілі звертались до Вищої ради правосуддя зі скаргами на головуючого суддю і заявляли йому відвід.
		В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_14 за ч.2 ст.286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
		При цьому зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_14 направлено до суду на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів, зокрема, висновків судових експертиз №589 від 17 грудня 2018 року, №43 від 23 січня 2019 року та №257/258/35 від 24 квітня 2019 року.
		Стверджує, що згідно з висновком експерта №257/258/35 в діях ОСОБА_14 встановлено невідповідність вимогам пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. 
		Зауважує, що оскільки показання обвинуваченої ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_17 в частині розташування місця наїзду є технічно неспроможними, то подальші дослідження проводились з врахуванням показань свідка ОСОБА_18 за умови достовірності даних щодо відповідності сліду, вказаного на схемі під №1.
		Наголошує, що під час судового розгляду стороною захисту надано висновок комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №438/439/788/789, проведення якої завершено 24 червня 2019 року, тобто після направлення обвинувального акта до суду.
		Зазначає, що за результатами дослідження судом висновків експертиз №257/258/25 та №438/439/788/789, які проведені в одній установі - Полтавському відділенні Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, встановлено суттєві суперечності, усунути які не виявилось можливим за результатами допиту експертів.
		Вважає, що слідчим під час досудового розслідування не ставилась умова належності сліду, зафіксованого у схемі до протоколу огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року під позначкою №1 велосипеду «Carver» під керуванням ОСОБА_19 , а експертом самостійно наголошено на вказаній умові.
		Вказує, що прокурором, з метою усунення наявних суперечностей, заявлено клопотання про призначення додаткової комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи з проханням доручити її проведення іншій експертній установі, у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено, а в основу виправдувального вироку покладено висновок експертів №438/439/788/789 від 24 червня 2019 року, що був наданий стороною захисту.
		Звертає увагу, що місцевим судом необґрунтовано зазначено про відсутність доказів користування обвинуваченою під час руху перед ДТП мобільним телефоном.
		Наголошує, що судом залишено поза увагою надані мобільним оператором роздруківки з`єднань мобільних терміналів за номером НОМЕР_2 , яким користувалась обвинувачена, відповідно до яких встановлено постійні з`єднання 06 листопада 2018 року в період часу до моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а також після події.
		Вважає, що позиція сторони захисту про відсутність доказів спілкування ОСОБА_14 по мобільному телефону у момент дорожньо-транспортної пригоди не спростовує факту користування нею телефоном та мобільними додатками для обміну повідомленнями, а також неодноразове здійснення набору номеру НОМЕР_3 о 14 годині 07 хвилин.
		Вказані обставини, на думку прокурора, можуть свідчити про концентрацію уваги ОСОБА_14 не на дорожній обстановці, а на мобільному телефоні.
		В запереченнях на апеляційні скарги потерпілих та прокурора захисник ОСОБА_13 просить відмовити у їх задоволенні, а вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_14 залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді, думку потерпілих, їх представників та прокурора на підтримання доводів поданих ними апеляційних скарг, пояснення обвинуваченої та її захисників, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши певні докази, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.284 цього Кодексу.
		Згідно з п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Згідно з п.23 Постанови №5 від 29 червня 1990 року Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Згідно з приписами ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Всупереч доводам апеляційних скарг, аналіз усіх доказів, що були надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, свідчить про те, що вони не підтверджують винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого злочину.
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_14 пред`явлене обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_14 06 листопада 2018 року близько 14 години 10 хвилин, керуючи автомобілем «Mercedes Benz ML250», днз НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборності з боку вулиці Театральної у напрямку вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Полтава зі швидкістю 50-60 км/год та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, в порушення вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, здійснила наїзд на потерпілого ОСОБА_19 , який, керуючи спортивним велосипедом «Carver», рухався по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по напрямку її руху.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_19 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Полтавській обласній клінічній лікарні.
		В основу обвинувачення покладені висновки судових інженерно-транспортних експертиз №43 від 23 січня 2019 року, №589 від 17 грудня 2018 року та комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та судово-медичної експертизи №257/258/35 від 24 квітня 2019 року.
		Ключовими питаннями у цьому кримінальному провадженні є встановлення місця зіткнення транспортних засобів та належність сліду ковзання, який зафіксований у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року під позначкою №1, велосипеду «Carver» під керуванням ОСОБА_19 .
		Адже лише за умови належності цього сліду №1 велосипеду «Carver» у діях ОСОБА_14 є невідповідності з вимогами наведених пунктів Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.
		На цю обставину звернув увагу і Верховний Суд, призначаючи новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
		Доводи сторони обвинувачення щодо доведеності факту належності сліду ковзання, який зафіксований у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року під №1, саме велосипеду«Carver», з огляду на відсутність щодо цього заперечень учасників слідчої дії, в тому числі обвинуваченої, під час складання протоколу та схеми місця ДТП є непереконливими.
		На план-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року зображено слід під №1, який позначено як слід бокового ковзання велосипеда, але відсутня вказівка, що він залишений велосипедом «Carver» під керуванням ОСОБА_19 .
		Допитані судом першої інстанції слідчі ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які проводили огляд місця події, підтвердили надання ними на свій розсуд оцінки сліду під №1, як сліду бокового ковзання велосипеда під керуванням потерпілого, наголосивши при цьому, що решта слідів була розташована у третій та четвертій смугах (починаючи відлік від вул. Лідова у напрямку до Корпусного парку).
		Більше того, слідчі пояснили, що основною версією, яку розглядали спочатку, був рух велосипедиста з боку вулиці Лідова в сторону Корпусного парку, а тому припустили, що слід №1 належить велосипеду ОСОБА_19 . 
		Водночас, зразків для дослідження експертним шляхом механізму походження цього сліду та можливого залишення його велосипедом «Carver» під час огляду місця події вони не відбирали і ніяких досліджень, спрямованих на встановлення належності цього сліду велосипеду потерпілого під час досудового розслідування не проводили.
		Всупереч доводам апеляційної скарги потерпілих, протокол огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року не містить відомостей, що начальник слідчого відділу ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_22 брав участь у слідчій дії та складав план-схему до протоколу, а тому відсутні підстави стверджувати про неповноту судового розгляду, оскільки місцевим судом він не допитаний в якості свідка.
		На підставі ухвали апеляційного суду, на виконання вказівок суду касаційної інстанції та з метою перевірки доводів апеляційних скарг, проведено комплексну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу №456-24.
		Судові експерти під час досліджень №456-25 встановили, що слід №1 за своїми ознаками не є слідом бокового ковзання велосипеда, а може бути слідом юзу, який міг утворитися при гальмуванні як велосипеда, так і іншого транспортного засобу, або тертя будь-якого іншого предмета об дорожнє покриття.
		При цьому експерти прийшли до висновку про неможливість ідентифікувати цей слід, як слід велосипеда «Carver» під керуванням ОСОБА_19 .
		Що стосується візуальної інформації, що міститься на фотознімках, зроблених під час огляду місця події, то колегія суддів погоджується з експертами, що встановлення такої інформації не потребує спеціальних знань і вона може бути встановлена шляхом перегляду фотознімків з використанням загально доступних для користувачів програмних засобів для їх відображення, зокрема збільшення цифрового фотознімку.
		На фотозображенні слід №1 одинарний з достатньо вираженими межами країв і не містить видимих слідів бокового ковзання, які за умови належності цього сліду велосипеду «Carver» мали бути з огляду на механізм ДТП (наїзд автомобіля на велосипед під час його руху).
		Також судовими експертами під час проведення експертизи №456-24 детально з`ясовувалося питання про місце зіткнення автомобіля та велосипеда «Carver».
		З дослідницької частинивисновку №456-24 видно, якщо слід під №1 належав велосипеду «Carver», то відповідно до трасологічних ознак і встановленого розташування транспортних засобів наїзд автомобіля на велосипед відбувся б у місці закінчення сліду і автомобіль розташовувався передом до правого краю проїзної частини, що не узгоджується з іншою слідовою інформацією, яка зафіксована на схемі ДТП і розташована у межах лівої полоси проїзної частини.
		За таких обставин експерти прийшли до висновку, що слід під №1 на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року не міг утворитися велосипедом «Carver» під керуванням ОСОБА_19 , а місце зіткнення не могло бути в межах другої смуги руху у кінці сліду на відстані близько 3,9 метрів від правого краю проїзної частини за напрямком руху автомобіля.
		Водночас експерти зазначили, що місце наїзду автомобіля на велосипед «Carver» знаходилось до зафіксованих на схемі під №2 та №3 уламків рамки кріплення номерного знаку автомобіля «Mercedes Benz ML250», днз НОМЕР_1 . Більш конкретно встановити місце наїзду не вдалося за можливе.
		Колегія суддів звертає увагу, що під час проведення судової експертизи №456-24 у розпорядженні експертів були всі матеріали кримінального провадження, в тому числі процесуальні документи, які містять дані щодо дорожніх умов у момент настання ДТП, профілю ділянки дороги, типу та стану дорожнього покриття, показання обвинуваченої та свідків, протоколи слідчих експериментів, висновки попередніх судових експертиз тощо, а обставини ДТП викладені у обвинувальному акті та оскаржуваному вироку суду. 
		Висновок судових експертів №456-24 містить докладний опис проведених досліджень та обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені судом, як того вимагають приписи ст.101 КПК України.
		При цьому судові експерти, всупереч доводам сторони обвинувачення, не збирали самостійно матеріали, що підлягають дослідженню, а також не вибирали самостійно вихідні дані для проведення експертизи, а проводили дослідження на підставі усіх даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
		Проводячи автотехнічні дослідження, експерти перевірили, чи мала технічну можливість водій ОСОБА_14 уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_19 та чи маються в її діях невідповідності з вимогами Правил дорожнього руху України, що знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідків за усіма варіантами (згідно з показаннями самої обвинуваченої, а також свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_25 ) і за жодним із варіантів не встановили в діях ОСОБА_14 таких порушень Правил дорожнього руху.
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що експерти вважали, що час реакції водія ОСОБА_14 для розрахунку у неї технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_19 складає 1 секунду. Такий час визначений з огляду на дорожньо-транспортну ситуацію, в якій велосипедист виїхав на проїзну частину і не мав переваги на рух.
		Разом з тим, як видно із використаних експертами формулпід час досліджень, навіть за умови часу реакції 0,8 секунди, у ОСОБА_14 не було технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_19 шляхом виконання гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду як під час руху зі швидкістю 50 км/год, так і зі швидкістю 60 км/год. 
		Тому колегія суддів приходить до переконання, що висновок №456-24 комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи спростовує доводи сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого злочину. 
		Неприйнятними є і доводи апеляційних скарг про доведеність вини ОСОБА_14 з огляду на висновки судових експертиз №37 від 21 січня 2019 року, №43 від 23 січня 2019 року, №589 від 17 грудня 2018 року та комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та судово-медичної експертизи №257/258/35 від 24 квітня 2019 року.
		Як видно з дослідницької частини висновку експерта ОСОБА_23 №589 (транспортно-трасологічні дослідження), викладені обставини справи (з ухвали про призначення експертизи) навіть не містять даних про напрям руху велосипеда по відношенню до автомобіля, лише зазначено, що водій ОСОБА_14 керуючи автомобілем здійснила наїзд на велосипедиста ОСОБА_19 . 
		А встановлення місця зіткнення визначене експертом на підставі аналізу схеми до протоколу огляду місця події від 06 листопада 2018 року з урахуванням того, що слід №1 належить велосипеду «Carver» під керуванням ОСОБА_19 .
		Цей же експерт ОСОБА_23 склав висновки №37 та №43 (дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод), відповідно до яких в діях водія ОСОБА_14 вбачаються порушення вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. 
		При цьому експерт хоча і аналізував вихідні дані з урахуванням показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , проте за основу під час дослідження брав наведений висновок №589 щодо визначення місця зіткнення перед початком сліду №1 та належності цього сліду №1 велосипеду «Carver».
		З показань експерта ОСОБА_23 в судовому засіданні видно, що ідентифікацію вказаного сліду №1 він не проводив, а враховував надану слідчим оцінку цього сліду як такого, що залишений велосипедом потерпілого. Також експерт не оцінював можливість розташування місця зіткнення у іншій, крім другої, смузі руху.
		За таких обставин місцевий суд обґрунтовано вказав, що ці висновки (№589, №37 та №43) не є належними доказами винуватості ОСОБА_14 .
		Водночас, колегія суддів зауважує, що суд всупереч доводам прокурора не визнавав ці висновки недопустимими доказами.
		Висновок експерта №257/258/35 за результатами комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи містить детальне обґрунтування проведених досліджень та враховує показання ОСОБА_14 і свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 .
		Разом тим, експерт ОСОБА_26 зазначив, що лише за умови, що слід №1 належить велосипеду «Carver», дії водія ОСОБА_14 не відповідали вимогам пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.
		За клопотанням захисника ОСОБА_13 слідчий суддя Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави ухвалою від 19 березня 2019 року призначив судову комісійну комплексну транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, за результатами якої складено висновок від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789.
		Відповідно до вказаної експертизи, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_14 не мала технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_19 і в її діях відсутні невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. 
		Таким чином, наданий стороною обвинувачення висновок і висновок сторони захисту містять умову, за якої вони є обґрунтованими/справедливими, а саме належності/неналежності сліду бокового ковзання, позначеного на схемі до протоколу огляду місця події під № 1 велосипеду «Carver».
		Дійсно, як слушно вказує прокурор, експерт ОСОБА_26 був у складі експертів, які провели експертизу від 24 квітня 2019 року №257/258/35 та експертизу 24 червня 2019 року №438/439/788/789. 
		У висновку №438/439/788/789 експерти не вирішували питання, чи належить слід №1 велосипеду «Carver» з огляду на відсутність фахівців за відповідними спеціальностями.
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що під час допиту в засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_26 пояснив, що під час дослідження №438/439/788/789 він мав у своєму розпорядженні цифрові фотознімки сліду №1, яких не було при проведенні експертизи від 24 квітня 2019 року № 257/258/35.
		Досліджуючи ці фотознімки на CD-диску, експерт при їх збільшенні виявив, що слід №1 одинарний, достатньо великий по довжині (в порівнянні з розмірами дорожньої розмітки «зебра») і має чіткі межі лівого та правого краю, які приблизно однакової ширини на всій своїй довжині, достатньо наявно виражені повздовжні лінії темного кольору від виступаючих елементів протектору шин. На думку експерта, перелічені трасологічні ознаки свідчать, що даний слід утворився на поверхні проїзної частини дороги від шин при переміщенні коліс мототранспортного засобу в заблокованому стані і не може бути охарактеризовано як «слід бокового ковзання велосипеда».
		Такі пояснення експерта дають зрозуміти логіку його висновків і не потребують спеціалізації «Дослідження фото-, кіно- обладнання, фотозображень і матеріалів», про що наголошують прокурор та потерпілі в апеляційних скаргах.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що аналіз досліджених доказів у цьому провадженні дає підстави для висновку про неможливість ідентифікації сліду №1 на схемі до протоколу огляду місця події від 06 листопада 2018 року як сліду, що належить велосипеду «Carver» під керуванням ОСОБА_19 .
		Також, всупереч доводам сторони обвинувачення, наїзд автомобіля на велосипед не міг відбутися у місці закінчення сліду №1.
		Отже, відсутня умова, за якої, відповідно до висновку експертизи №257/258/35, у діях водія ОСОБА_14 наявні порушення вимог Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.
		Судовий експерт за результатами проведення автотехнічного дослідження №9393 визнав неспроможними з технічної точки зору показання свідка ОСОБА_18 під час слідчого експерименту від 09 січня 2019 року щодо відстані, яку подолав велосипедист ОСОБА_19 з моменту виїзду на пішохідний перехід до моменту наїзду з урахуванням розташування початку сліду бокового ковзання велосипеда під №1 на схемі протоколу огляду місця події від 06 листопада 2018 року.
		Більше того, як видно з матеріалів провадження, показання свідка ОСОБА_18 під час слідчих експериментів від 09 січня та 06 лютого 2019 року не містять даних про характер, швидкість руху та розташування відносно елементів проїзної частини автомобіля «Mercedes Benz ML250», днз НОМЕР_1 , що унеможливило вирішення експертним шляхом питання щодо встановлення наявності (відсутності) технічної можливості у ОСОБА_14 уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_19 . 
		Тому, всупереч доводам апеляційної скарги потерпілих, відсутність в оскаржуваному вироку посилання на результати автотехнічного дослідження №9393 не спростовує висновків суду за результатами розгляду обвинувального акту. 
		Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. 
		Зі змісту сформульованої у ст.286 КК України диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. 
		З пред`явленого ОСОБА_14 обвинувачення видно, що лише за умови належності сліду, який зафіксований у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року під позначкою №1, велосипеду «Carver» під керуванням ОСОБА_19 в її діях є невідповідності з вимогами 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.
		Визначальним у криміналістичній характеристиці дорожньо-транспортної пригоди як злочину слід вважати механізм злочину, а не спосіб його вчинення. Спосіб вчинення ДТП має своєрідні риси, але частіше за все відіграє підлеглу роль по відношенню до механізму і інших елементів криміналістичної характеристики ДТП.
		Тому під механізмом дорожньо-транспортної пригоди розуміють систему часових, динамічних та інших зв`язків окремих етапів, обставин і чинників, що формують сліди на взаємодіючих об`єктах під час розвитку дорожньо-транспортної події. Механізм ДТП складається із процесу, який можна розділити на три етапи: зближення з перешкодою, безпосередня взаємодія та розміщення після взаємодії. З`ясування умов та наслідків протікання цих процесів відіграє важливу роль у встановленні винуватості особи.
		Спосіб вчинення ДТП - це спосіб дії особи, яка керує транспортним засобом в складному механізмі дорожньо-транспортної пригоди. Усі ці дії і передують настанню негативних наслідків. Спосіб дії створює початок некерованого руху транспортного засобу, що розвивається спонтанно у вигляді взаємодії неживих об`єктів. Для них є характерним зв`язок суб`єктивних і об`єктивних чинників, що проявляються в кожному конкретному випадку в різноманітних взаємозв`язках.
		Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. 
		Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
		У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
		Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом. 
		Про це наголошує і Пленум Верховного Суду України у п.7 постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». 
		В даному кримінальному провадженні всі без виключення судові експерти прийшли до висновку, що в умовах дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_19 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем шляхом належного виконання з його боку вимог п.6.6 «в», 6.7 та 10.2 Правил дорожнього руху, а його дії не відповідали вимогам цих пунктів Правил дорожнього руху і знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
		Водночас, сукупність належних, допустимих та достовірних доказів не підтверджує доводів сторони обвинувачення про належність сліду, який зафіксований у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року під позначкою №1, велосипеду «Carver» під керуванням ОСОБА_19 .
		Відповідно, місце зіткнення не може бути у місці закінчення сліду №1, оскільки не узгоджується з іншою слідовою інформацією яка зафіксована на схемі до протоколу огляду місця пригоди, а знаходилося до зафіксованих на схемі під №2 та №3 уламків кріплення номерного знаку автомобіля «Mercedes Benz ML250».
		Не вдалося за можливе експертним шляхом встановити і швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_14 до моменту зіткнення з велосипедом.
		З огляду на ці об`єктивно встановлені обставини, проведені експертами дослідження за всіма можливими варіантами розвитку подій, з урахуванням показань обвинуваченої та свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_25 і ОСОБА_17 свідчать про недоведеність тверджень сторони обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_14 невідповідностей з вимогами 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди та не містять істотних суперечностей.
		Доводи прокурора щодо наявності доказів на підтвердження факту користування обвинуваченою мобільним телефоном не впливають в даному випадку на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки у провину ОСОБА_14 не ставилося порушення п.2.9 «д» Правил дорожнього руху, який забороняє водієві під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сукупність зібраних доказів не доводить поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виправдав її на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України через недоведеність вчинення нею цього кримінального правопорушення.
		Доводи потерпілих про те, що оскаржуване рішення ухвалене незаконним складом суду, оскільки вони звертались до Вищої ради правосуддя зі скаргами на головуючого суддю ОСОБА_1 і заявляли йому відвід є неприйнятними.
		З матеріалів провадження видно, що всі заяви про відвід судді  ОСОБА_1 вирішені у порядку, встановленому ст.81 КПК України, а ухвали суддів, які розглядали відводи, належним чином мотивовані.
		Колегія суддів вважає, що ні у заявах про відвід, ні в апеляційній скарзі не наведено обставин, які б унеможливлювали участь судді ОСОБА_1 в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції чи викликали б сумнів у його неупередженості.
		Крім того, колегія суддів враховує, що Рада суддів України, ухвалюючи 01 березня 2019 року рішення №13, яким внесені зміни до рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року №34, зазначила, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя - не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. 
		Подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
		Отже, апеляційні скарги потерпілих та прокурора не підлягають до задоволення.
		 
		Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 25 листопада 2020 року щодо ОСОБА_14 залишити без змін, а апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		СУДДІ:
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...