Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/42021/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2025.
Дата набрання законної сили: 28.07.2025
Номер судового провадження: 61-1923ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/42021/23
		провадження № 61-1923св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня  2025 року в складі колегії суддів Яворського М. А.,Кашперської Т. Ц.,                     Фінагеєва В. О.
		 
		в справі за позовом  ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є дочкою  ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про смерть батька вона дізналася ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		06 листопада 2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської І. М. із заявою про прийняття нею спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
		Постановою від 06 листопада 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу                         Камінською І. М. було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		26 червня 2024 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов ОСОБА_2 задоволено.
		Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 строком в два місяці з моменту набрання рішення суду законної сили.
		ОСОБА_1 (особа, яка не брала участь у справі в суді першої інстанції) подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		22 січня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року закрито.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому під час розгляду позову спадкоємця ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини права та законні інтереси ОСОБА_1 не були предметом судового розгляду. Під час апеляційного розгляду скарги ОСОБА_1 не було доведено, що рішеннямШевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року у вказаній справі були порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, отже, судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки  ОСОБА_1 не вирішувалося, тому на підставі статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) апеляційне провадження підлягає закриттю.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги  
		 
		16 лютого 2025 року  ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, в якій просить скасувати її та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду. 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд формально розглянув справу, у зв`язку з чим грубо порушив права особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції. Право власності на квартиру, що може бути спадковою масою на підставі рішення про надання додаткового строку для прийняття спадщини, належить їй на праві власності. Очевидно, що її права власника можуть бути порушені у випадку видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. 
		Апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17,                              від 27 жовтня 2021 року в справі № 522/2736/16-ц, щодо визначення осіб, які не брали участі в справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що в тексті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року відсутні висновки щодо ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_1 , про набуття, зміну або припинення права власності на нерухоме майно. Тобто рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 . Заявниця за апеляційною скаргою не є спадкоємицею ОСОБА_3 . 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
		ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та є спадкоємцем першої черги спадкування за законом.
		06 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської І. М. із заявою про прийняття нею спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
		Постановою від 06 листопада 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу                         Камінською І. М. було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка з поважних причин пропустила строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		ОСОБА_1 , звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, мотивувала її тим, що 17 липня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Макаренко В. М., вона придбала квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 , який був власником цієї квартири на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2020 року. Зазначала, що суд безпідставно поновив позивачці строк на подачу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не залучивши до розгляду вказаної справи власника квартири, оскільки позивачка на підставі вказаного рішення набула право оспорювати її права на вказану вище квартиру.  
		Позиція Верховного Суду
		Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. 
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
		Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
		Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (постанови Верховного Суду вскладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 та від 29 січня 2024 року в справі № 750/13149/21).
		Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.
		Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.
		Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
		Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі                        від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15, а також Верховним Судом у постановах від 04 червня 2020 року в справі № 522/7758/14 та від 20 травня 2024 року в справі № 0827/11217/2012.
		Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
		У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду вскладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року                        в справі № 750/13149/21).
		У частині третій статті 1272 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого (інших) спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.
		Як встановив апеляційний суд,  ОСОБА_1 не є спадкоємцем                       ОСОБА_3 , рішенням суду першої інстанції про визначення  ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини питання щодо прав та обов`язків  ОСОБА_1 не вирішувалося, адже в ньому відсутні висновки про майнові права на майно, власником якого вважає себе особа, яка звернулася із апеляційною скаргою. 
		Відповідно до підпункту3.15 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.
		Тобто визначення спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини не є автоматичним підтвердженням прав на спадкове майно, а є лише юридичним фактом, який є передумовою прийняття спадщини й оформлення прав на неї у встановленому законом порядку. 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що рішення суду про визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо не вирішує прав та обов`язків                     ОСОБА_1 як власника квартири  АДРЕСА_1 , набутої нею відповідно до договору купівлі-продажу від 30 червня                  2020 року.
		ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в справі, в якій вона не брала участі, на судове рішення, яким не вирішувалось питання про її права, інтереси чи обов`язки, тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		Такі висновкищодо застосування статті 1272 ЦК України у поєднанні із положеннямичастини першої статті 352 ЦПК України щодо права осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, на оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанціїпро визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями, які не прийняли спадщини,Верховний Суд сформулював у постановах: від 25 березня 2020 року в справі № 140/871/16-ц, від 15 січня 2020 року в справі № 200/9984/16-ц, від 17 лютого 2020 року всправі № 668/17285/13-ц, від 08 вересня 2021 року в справі № 2-93/2009,                     від 14 грудня 2022 року в справі № 761/7893/19. 
		Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін.  
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). 
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня  2025 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          О. М. Ситнік
		                                                                                                                      В. М. Ігнатенко 
		                                                                                                                      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...