Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 681/1463/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2025.
Дата набрання законної сили: 29.07.2025
Номер судового провадження: 61-16762ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 681/1463/21
		провадження № 61-16762св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,                                
		 
		учасники справи:
		позивач -  керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полонської міської ради,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.»,
		треті особи: Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, Державне підприємство «Шепетівське лісове господарство», 
		розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року у складі судді Горгулько Н. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у складі колегії суддів:                  Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог позову 
		У грудні 2021 року керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полонської міської ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,                             ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.»(далі - ТОВ «А.Т.К.») про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням права власності та права оренди.
		В обґрунтування позову посилався на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-13090-СГ від 26травня                     2016 року  ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Білецької сільської ради Шепетівського (колишнього Полонського) району Хмельницької області. 
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області                   № 22-14020-СГ від 04 липня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8700 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6823680300:02:001:0144 та надано земельну ділянку відповідачці ОСОБА_1 у власність. 
		На підставі вказаного наказу 18 липня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1306112068236, номер запису про право власності 36240653). 
		На підставі договору оренди б/н від 01липня 2017 року ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в оренду ТОВ «А.Т.К.» строком на 15 років (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37155780 від 19 вересня 2017 року, номер запису про інше речове право - право оренди 22411208).
		Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, оскільки відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, в тому числі, на території Білецької сільської ради, вона належить до деградованих і малопродуктивних земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, що підтверджено також висновком земельно-технічної експертизи № 541/21-22 від 19 жовтня 2021 року. 
		Передача такої земельної ділянки у приватну власність та зміна її цільового призначення заборонена.
		Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прокурор просив суд: 
		витребувати у ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» земельну ділянку кадастровий номер 6823680300:02:001:0144 площею 1,87 га; 
		скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та право оренди ТОВ «А.Т.К.» із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень; 
		скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6823680300:02:001:0144.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року у задоволенні позову керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради Хмельницької області до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки відмовлено.
		Позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 задоволено частково.
		Витребувано у ОСОБА_1 на користь Полонської міської ради земельну ділянку площею 1,0296 га, межі та конфігурацію якої визначено у висновку експертого дослідження № 532/23 від 05 травня 2023 року, виготовленого ТОВ «Підприємство «Житомирземлепроект», яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0144, площею 1,8700 га.
		В задоволенні інших позовних вимог, заявлених до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянкиу ТОВ «А.Т.К.», суд першої інстанції виходив із того, що вказане товариство є тимчасовим користувачем цієї земельної ділянки, оскільки за ним зареєстроване право оренди землі, однак витребувати спірну земельну ділянку у ТОВ «А.Т.К.» є неможливим, оскільки фактично власником земельної ділянки є саме ОСОБА_1 . Тому суд вважав, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що належним способом захисту у даній справі є вимога про витребування земельної ділянки, яка належить до земель лісогосподарського призначення, а одночасне витребування та скасування державної реєстрації та відомостей про право власності є взаємовиключним та неналежним способомзахиступрав позивача.
		Частково задовольняючи позовну вимогу про витребування земельної ділянки у   ОСОБА_1 , судпершої інстанції виходив із того, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-14020-СГ від                             04 липня 2017 року прийнятовсупереч вимог чинного законодавства, оскільки на момент його прийняття спірна земельна ділянка знаходилась у межах малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради, її було вилучено із сільськогосподарського обороту і вона підлягала консервації шляхом заліснення, у зв'язку із чим земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0144 підлягає витребуванню на користь Полонської міської ради. Однак при цьому, вказана земельна ділянка підлягає витребуванню лише площею 1,0296 га, межі та конфігурацію якої визначено у висновку експертного дослідження № 532/23 від 05 травня 2023 року, тобто лише у тій частині, яка підлягає консервації.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, Хмельницька обласна прокуратура подала до суду апеляційну скаргу.
		Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково.
		Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня                2024 року в частині відмови в позові до ТОВ «А.Т.К.» скасовано і провадження у справі в частині цих позовних вимог закрито.
		В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду в цій частині при апеляційному розгляді не встановлено.
		Разом із цим, апеляційний суд вважав, що, ухвалюючи рішення у справі в частині позовних вимог до ТОВ «А.Т.К.», суд першої інстанції не врахував, що учасником спору є юридична особа. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа в частині наведених позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині вимог в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі у цій частині підлягає закриттю.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11 грудня 2024 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року.
		В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким вказані вимоги позову задовольнити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		26 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Встановлено, що розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 24 листопада 2010 року № 477/2010-р затверджено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, яким передбачено вилучити з активного господарського обігу 160,85 га сільськогосподарських угідь та здійснити їх консервацію шляхом заліснення, у тому числі на території Білецької сільської ради - 55,82 га.
		ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. 
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 26 травня 2016 року № 22-13090-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (6823680300:02:001) орієнтовним розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства.
		17 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,87 га.
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від             04 липня 2017 року № 22-14020-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,87 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (кадастровий номер земельної ділянки 6823680300:02:001:0144) та надано у власність                        ОСОБА_1 цю земельну ділянку.
		На підставі вказаного наказу за ОСОБА_1 18 липня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823680300:02:001:0144 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1306112068236, номер запису про право власності 36240653).
		В подальшому, земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0144 ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 01 липня 2017 року передала в оренду ТОВ «А.Т.К.» строком на 15 років (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37155780 від 19 вересня 2017 року, номер запису про інше речове право - право оренди 22411208).
		За інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня                         2021 року зареєстровано кримінальне провадження № 42021242250000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України. Зі змісту витягу вбачається, що вивченням даних публічної кадастрової карти України прокурором встановлено, що на території Полонської ОТГ (Білецька сільська рада) розташована земельна ділянка загальною площею 21,14 га, яка згідно з розпорядженням Полонської районної державної адміністрації від 24 листопада 2010 року підлягає консервації шляхом заліснення. Вказана земельна ділянка всупереч вимогам законодавства розділена на окремі земельні ділянки, які на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області передані у приватну власність.
		У межах досудового розслідування кримінального провадження № 42021242250000001 була призначена земельно-технічна експертиза, відповідно до висновку якої № 541/21-22 від 19 жовтня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0144 накладається на земельну ділянку № НОМЕР_1 на території Білецької сільської ради Шепетівського (колишнього Полонського) району Хмельницької області, яка згідно з проектом землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації № 477/2010-р від 24 листопада 2010 року, підлягає консервації шляхом заліснення. Площа накладення складає 1,87 га.
		Відповідно до інформації Державного підприємства «Шепетівське лісове господарство» від 24 грудня 2021 року (вих. № 887) заходи по залісненню земельних ділянок, які підлягають консервації не проведено.
		Згідно з висновком експертного дослідження № 532/23 від 05 травня                         2023 року, розробленого ТОВ «Підприємство «Житомирземлепроект», земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0144 площею 1,87 га, розташована в межах агровиробничих ґрунтів: 53д площею 0,8404 га та 56д площею 1,0296 га.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Рішення суду першої інстанції в частині витребування у ОСОБА_1 на користь Полонської міської ради земельної ділянки не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому, в силу положень частини другої статті 17 ЦПК України, не підлягає перегляду в цій частині і в суді касаційної інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (див. пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).
		Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі                           № 469/1044/17 (пункт 68)).
		Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня                      2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня                      2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).
		Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
		Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
		Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
		Відповідні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 201/12925/17 (провадження № 61-2178св19).
		Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). 
		Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
		Подібні правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу у своїх постановах на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
		Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
		Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
		Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
		З урахуванням наведеного, вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права власності  ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку не приведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача, тобто не є належним та ефективним способом захисту. 
		Належним способом захисту позивача у цій справі є віндикаційний позов.
		Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня                             2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 155)).
		Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволення позовних вимог керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полонської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права власності  ОСОБА_1 на земельну ділянку. 
		Разом із цим, звертаючись до суду з позовом, керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полонської міської ради, у тому числі просив суд витребувати у ТОВ «А.Т.К.» земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0144,площею 1,87 га, посилаючись на те, що на підставі договору оренди землі від 01 липня 2017 року ОСОБА_1 , яка незаконно отримала зазначену земельну ділянку, передала її товариству у платне користування строком на 15 років. Крім цього, позивач просив про припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.».
		Закриваючи провадження у справі в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ТОВ «А.Т.К.», апеляційний суд виходив із того, що з огляду на суб`єктний склад сторін, справа в частині наведених позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині вимог в порядку цивільного судочинства.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне. 
		Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тож у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 викладено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		У справі, що переглядається, позовна вимога про витребування земельної ділянки та припинення права оренди пред`явлена прокурором в інтересах держави до юридичної особи ТОВ «А.Т.К.».
		 
		Тобто учасниками спору в цій частині є держава, від імені якої звернувся прокурор, та юридична особа.
		 
		Отже, спір справі про витребування у відповідача - юридичної особи спірної земельної ділянки на користь держави та припинення права оренди підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		 
		Подібні висновки щодо юрисдикційності спору за позовом прокурора в інтересах держави про витребування земельних ділянок від юридичних осіб викладені у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі                      № 676/7424/19 та від 29 вересня 2022 року у справі № 676/7426/19-ц та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19.
		 
		Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		З огляду на викладене, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства. 
		При таких обставинах Верховний Суд встановив, що рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року в незміненій при апеляційному перегляді оскаржуваній частині та постанова Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 рокуухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994  року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої в незміненій при апеляційному перегляді оскаржуваній частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
		 
		Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня                 2024 рокув незміненій при апеляційному перегляді оскаржуваній частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                         Є. В. Коротенко
		         
		        А. Ю. Зайцев
		         
		        М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...