Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/5594/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2025.
Дата набрання законної сили: 22.07.2025
Номер судового провадження: 51-181км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024105040000304

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 753/5594/24
		провадження № 51-181км25
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 , 
		засудженого                                     ОСОБА_5 ,
		захисника                                         ОСОБА_6 ,
		прокурора                                          ОСОБА_7 ,                 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні № 12024105040000304 за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м. Києва,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
		За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу               в розмірі двох  тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
		На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2023 року щодо ОСОБА_5 ухвалено виконувати самостійно. 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і долі речових доказів. 
		Районний суд установив, що ОСОБА_5 21 лютого 2024 року близько 16:00 біля зупинки транспорту «Вулиця Алішера Навої» у м. Києві знайшов на землі прозорий зіп-пакет із кристалоподібною речовиною бежевого кольору та будучи особою, яка періодично вживає психотропні речовини припустив, що знайшов чиюсь закладку особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, після чого в нього виник умисел на привласнення знайденого та в такий спосіб незаконне придбання цієї психотропної речовини для власного вживання, без мети збуту.
		Знайдений зіп-пакет із психотропною речовиною ОСОБА_5 помістив до лівої кишені на рукаві куртки в яку був одягнений і став зберігати при собі.
		Цього ж дня близько 17:00 у м. Києві на вул. Петра Запорожця, 4 він був зупинений працівниками поліції, яким під час бесіди добровільно повідомив, що зберігає при собі особливо небезпечну психотропну речовину PVP та при огляді місця події добровільно дістав її з кишені куртки і видав працівникам поліції. Маса вилученої речовини PVP становить 0,371 г.
		При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Київський апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2024 року залишив його без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у цьому суді. 
		Стверджує, що при перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції формально перевірив доводи  скарги та дійшов необґрунтованого висновку про залишення цього рішення без змін. 
		Вважає, що апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_5 був раніше судимий за кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів і продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки та схильність до вчинення злочинів у цій сфері 
		Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновком місцевого суду про наявність у справі пом`якшуючої покарання обставини - щирого каяття засудженого, оскільки, на його думку, в матеріалах провадження таких даних немає.
		Також зазначає, що в своєму рішенні апеляційний суд не навів переконливих аргументів на спростування доводів скарги прокурора про неправильне призначення ОСОБА_5 найменш суворого покарання у виді штрафу та не мотивував чому погодився з висновком місцевого суду у вироку про можливість  його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень без призначення покарання у виді позбавлення волі.
		На переконання прокурора, при вирішенні питання щодо визначення виду і розміру покарання засудженому судами обох інстанцій не було взято до уваги ступінь суспільної небезпечності злочину.
		Зауважує на тому, що в своєму рішенні апеляційний суд не дав відповіді на доводи його скарги про неправильне застосування місцевим судом статей 71 та 72 КК, який у вироку  не вирішив питання про визначення ОСОБА_5 остаточного покарання за сукупністю вироків 
		Відтак вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд не виправив помилок допущених судом першої інстанції і за наявності для того підстав нового вироку не ухвалив, а тому оскаржуване ним рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419  Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
		Позиція учасників в суді касаційної інстанції
		Прокурор в суді підтримав касаційну скаргу частково, в частині явної несправедливості призначеного покарання через м`якість. 
		Захисник та засуджений заперечили проти касаційної скарги і просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
		За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги і вправі вийти за її межі, якщо цим не погіршується становище засудженого.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. При призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які його пом`якшують та обтяжують. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій і даним про особу засудженого.
		За правилами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Як убачається з вироку місцевого суду, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції, з мотивами якого погодився і апеляційний суд, дотримуючись вимог кримінального закону, урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є нетяжким, а також те, що останній раніше судимий, вчинив новий злочин не відбувши покарання призначене за попереднім вироком, та його вік, стан здоров`я, спосіб життя (не одружений, офіційно працевлаштований), позицію прокурора в суді щодо необхідності призначення засудженому покарання у виді штрафу, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочину,і що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання, судом встановлено не було.
		Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого злочину та є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і не суперечить вимогам статей 65-68 КК. 
		Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м`якість колегія суддів не вбачає.
		Не ґрунтуються на матеріалах провадження і посилання прокурора в скарзі на безпідставне визнання судами першої та апеляційної інстанцій обставиною, яка пом`якшує покарання, щирого каяття засудженого у вчиненому, так як сама сторона обвинувачення в обвинувальному акті вказала про це, а оскільки розгляд справи у суді першої інстанції здійснювався в порядку           ч. 3 ст. 349 КПК, то прокурор був позбавлений можливості оскаржувати вказані обставини в апеляційному порядку.
		При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції ретельно перевірив наведені в ній доводи та дійшов умотивованого висновку про додержання місцевим судом вимог кримінального закону в частині призначення покарання засудженому, а тому ці доводи відхилив та залишив оскаржуваний вирок без змін. У своїй ухвалі апеляційний суд навів обґрунтовані мотиви та підстави, якими він керувався приймаючи таке рішення.
		Зокрема, спростовуючи доводи прокурора в апеляційній скарзі про неврахування підвищеної суспільної небезпеки та конкретні обставини вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що викладені в апеляційній скарзі обставини були у повній мірі враховані судом, а прокурор у скарзі не навів переконливих доводів, які би свідчили про те, що призначене судом засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та даним про його особу і є явно несправедливим через м`якість. Також цей суд визнав, що  наявні в матеріалах  провадження дані, які характеризують особу засудженого, наведені прокурором у скарзі доводи, а також фактичні обставини справи не вказують на наявність обставин, які би давали підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 є неможливим без ізоляції від суспільства.
		Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність у частині застосування статей 71, 72 КК, то колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд визначає остаточне покарання за сукупністю вироків.               У такому разі суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. 
		За правилами ч. 3 ст. 72 КК основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
		Суд першої інстанції у резолютивній частині вироку вказав про призначення  ОСОБА_5 покарання за новим вироком у виді штрафу та про самостійне виконання покарання за попереднім вироком у виді арешту на підставі ч. 1          ст. 71 та ч. 3 ст. 72 КК. Таким чином при ухваленні вироку суд дотримався основних вимог закону щодо визначення остаточного покарання за сукупністю вироків, правильно вказавши про окреме виконання цих покарань.
		Відтак не можна вважати, що остаточне покарання було визначено судом засудженому неправильно, з порушенням вимог кримінального закону. 
		Тому, при перевірці аналогічних доводів апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції обґрунтовано їх відхилив, вказавши у своєму рішенні про правильне застосування місцевим судом цих норм кримінального закону.
		Рішення апеляційного суду є належним чином обґрунтованим та вмотивованим і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ньому наведено відповідні мотиви, з яких виходив цей суд при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався.      
		Зважаючи на викладене підстав для задоволення касаційної скарги прокурора Суд не вбачає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_5 без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		___________________                       __________________                       __________________  
		ОСОБА_1                        ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...