Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/543/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 30.07.2025. Зареєстровано: 30.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		29.07.2025 Справа №905/543/25 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Вологжаніної К.В., розглянувши матеріали справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос», смт Ольгинка, Донецька область,
		до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, Російська Федерація,
		про стягнення майнової шкоди у сумі 94663000,00грн,
		 
		За участю:
		від позивача: представник не з`явився
		від відповідача: представник не з`явився
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос», смт Ольгинка, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, Російська Федерація, про стягнення майнової шкоди у сумі 94663000,00грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням шкоди позивачу внаслідок збройної агресії відповідача проти держави Україна, шляхом знищення/пошкодження належного позивачу нерухомого майна: будівлі приймання сипучої сировини із завальною ямою (188,9кв.м); будівлі силосу для зберігання зерна «С» (231,4 кв.м); будівлі зберігання готової продукції (47 кв.м); будівлі силосу для зберігання зерна «О» (68кв.м); будівлі холодильника (1768,5кв.м); цеху з виробництва кормів та добавок для тварин (1195,3кв.м.); будівлі вагової (10,4кв.м); будівлі бандарного цеху (66,7кв.м); будівлі переробки овочів (243,5кв.м); будівлі контори (76,7кв.м); гаражу (57,8кв.м); трансформаторної підстанції (40,5кв.м); будівлі прохідної з магазином (31,9кв.м) та рухомого майна (основних засобів (техніки)), що знаходилось у вказаних приміщеннях.
		Рух справи. 
		Ухвалою від 02.06.2025 суд відкрив провадження у справі; справу визначив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.07.2025. 
		Ухвалою суду від 02.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.07.2025.
		У судове засідання 29.07.2025 позивач не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Явка сторін у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась. Відповідач у судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
		Повідомленням відповідача про час та місце проведення судових засідань здійснено судом шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті «Судової влади України» на сторінці Господарського суду Донецької області.
		Такий порядок повідомлення суд застосував з огляду на таке.
		До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт  постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
		Враховуючи Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторін двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
		Крім того у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинений обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
		Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.
		Отже передача судом будь-яких документів компетентним органам відповідача, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива.
		Своєю чергою всі процесуальні документи по справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (www.reyestr.court.gov.ua), відомості якого є офіційними та знаходяться у вільному доступі. Доступ до реєстру безоплатний та цілодобовий відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень».
		Також позивачем з метою дотримання принципу змагальності та рівності судового провадження направлено позовну заяву в паперовому вигляді з доданими до неї матеріалами в перекладі на російську мову на офіційну адресу місцезнаходження посольства Російської Федерації у Республіці Польща. 
		За пропозицією суду позивач здійснив переклад ухвал суду по справі на російську мову та надсилав їх на адресу посольства Російської Федерації у Республіці Польща. Докази направлення ухвал наявні в матеріалах справи. 
		Отже відповідач був належним чином повідомлений про рух справи, однак зацікавленості у реалізації своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст.42, 46 Господарського процесуального кодексу України, не виявив, відзив на позов не подав.
		Поряд з тим призначення засідань по справі здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи, зокрема скористатись правом на подання відзиву на позовну заяву.
		Враховуючи ненадання відповідачем відзиву згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» (позивач) є юридичною особою, резидентом України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань  33893903, дата державної реєстрації  14.12.2021, номер запису  1002391070023001406.
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» є адреса: 85730, Донецька область, смт Ольгинка, вулиця Калинова, буд. 22/7.
		Види економічної діяльності юридичної особи: 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 75.00 Ветеринарна діяльність; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
		Відповідно до інформаційної довідки №420982275 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,0175 з кадастровим номером 1413845900:01:002:0043, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, на підставі договору оренди землі від 27.11.2009. Разом з цим позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 1, 0792 кадастровий номер 14138459000:01:002:0067, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, на підставі договору купівлі-продажу №6649 від 28.10.2013.
		За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 420982275 від 03.04.2025, позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно: 
		- будівля, приймання сипучої сировини із завальною ямою загальною площею 188,9кв.м, яка знаходить за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943698314138; 
		- будівля, силоси для зберігання зерна «С» загальною площею 231,4 кв.м, які знаходяться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943661014138;
		- будівля, зберігання готової продукції загальною площею 47 кв.м, яка знаходить за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943548514138; 
		- будівля, силос для зберігання зерна «О» загальною площею 68 кв.м, який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1858332014138; 
		- будівля, холодильник загальною площею 1768,5кв.м, яка знаходить за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вул. Центральна, буд. 6б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1195364314138, відповідно до договору купівлі-продажу №1451 від 31.05.2007; 
		- цех з виробництва кормів та добавок для тварин загальною площею 1195,3 кв.м, який знаходиться за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 576497014138, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №33746763 від 17.02.2015; 
		- будівля вагової загальною площею 10,4кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6е, реєстраційний номер майна 18643418, відповідно до договору купівлі-продажу №1443 від 31.05.2007; 
		- будівля бандарного цеху загальною площею 66,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6з, реєстраційний номер майна 18643748, відповідно до договору купівлі-продажу №1896 від 12.07.2007; 
		- будівля переробки овочів загальною площею 243,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6з, реєстраційний номер майна 18644025, відповідно до договору купівлі-продажу №1455 від 31.05.2007; 
		- будівля контори загальною площею 76,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6ж, реєстраційний номер майна 18644140, відповідно до договору купівлі-продажу №1895 від 12.07.2007;
		- гараж загальною площею 57,8кв.м, який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6г, реєстраційний номер майна 18644265, відповідно до договору купівлі-продажу №1447 від 31.05.2007; 
		- трансформаторна підстанція загальною площею 40,5кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6к, реєстраційний номер майна 19101078, відповідно до договору купівлі-продажу №1897 від 12.07.2007; 
		- будівля прохідної з магазином загальною площею 31,9кв.м, яка знаходиться за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вул. Центральна, буд. 6а, реєстраційний номер майна 19835890, відповідно до договору купівлі-продажу №2309 від 17.08.2007.
		За твердженням позивача внаслідок воєнних дій на території смт Курахівка Донецької області вказане нерухоме майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос», знищено.
		Позивач також вказує про знищення рухомого майна (основних засобів (техніка)), що знаходилось у приміщеннях вказаних будівель.
		Відповідно до балансової довідки від 01.01.2022 основних засобів, які враховуються на балансі та були наявні станом на 01.01.2022, на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» перебувало 26 одиниць майна, з яких: 14  рухоме майно, що знаходилось за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6.
		25.04.2025 в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесені відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100070001108 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України. У витязі з ЄРДР викладено такі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: з 24.02.2022 в ході збройної агресії з боку РФ, невстановлені особи  військовослужбовці та інші військові формування РФ, із застосуванням засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом та порушуючи інші закони та звичаї війни, нанесли артилерійські чи авіаційні удари, чим знищили об`єкти господарської діяльності, а саме приміщення будівель та техніку, розташовані за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6, чим спричинили ТОВ «Торговий будинок «Біос» значну матеріальну шкоду.
		Позивача у кримінальному провадження №12025100070001108 визнано потерпілим (постанова Подільського управління поліції від 08.05.2025).
		З метою визначення розміру реальних збитків, завданих належному позивачу нерухомому та рухомому майну внаслідок збройної агресії Російської Федерації позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності  ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №211/2024 від 03.05.2024, виданого Фондом державного майна України; оцінювач Носенко О.Ю.). За результатом проведеного дослідження оцінювачем зроблено висновок, що обсяг збитків, завданих ТОВ «Торговий будинок «Біос» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації станом на 17.04.2025 складає 94663000,00грн.
		Посилаючись на завдані збитки внаслідок збройної агресії Російської Федерації, позивач звернувся до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди у сумі 94663000,00грн,
		Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.
		Предметом даного позову є відшкодування шкоди (збитків), завданої збройною агресією Російської Федерації проти держави Україна; місцем завдання шкоди (збитків) є територія держави Україна; позов обґрунтовано тим, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили закріплені у Статуті ООН принципи заборони військової агресії стосовно іншої держави; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав та свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність України. 
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22 Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти держави Україна, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії. Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, а навпаки, порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Вказані висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №490/9551/19 та 22.06.2022 у справі №311/498/20.
		Тих саме висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зауваживши на непоширенні судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах та зазначивши такі аргументи: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		При вирішенні цієї справи суд приймає до уваги приписи ч.ч.5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
		Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.
		14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.
		22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
		Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
		Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
		Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою засуджено військову агресію Росії проти України, вимагається від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджено всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагається дотримання міжнародного гуманітарного права включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
		Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (діяв до 20.03.2025), Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (набрав чинності 20.03.2025), розділу IІ. Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України  смт Курахівка, Донецької області є тимчасово окупованим з 20.11.2024.
		Ведення бойових дій на території смт Курахівка Донецької області та подальша окупація підтверджується матеріалами засобів масової інформації та є загальновідомим фактом.
		Відповідно до ч.3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Отже протиправність діянь відповідача як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
		Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
		Матеріалами справи та загальновідомими обставинами підтверджується те, що саме внаслідок протиправних дій військових формувань Російської Федерації та в результаті військової агресії останньої майно позивача (нерухоме майно, зареєстроване за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вул. Центральна, буд. 6 та рухоме майно, що знаходилось у приміщеннях вказаних вище приміщеннях) було зруйновано. Вказані обставини відповідачем не спростовані. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі  Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
		Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
		Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
		Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
		Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності  суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
		Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року №951), Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі  Методика).
		Згідно з п. 7 розділу І «Основні положення» Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).
		В підтвердження розміру збитків позивач надав до матеріалів справи звіт про визначення обсягу збитків, завданих ТОВ «Торговий дім «Біос» внаслідок знищення та пошкодження нерухомого майна: будівлі приймання сипучої сировини із завальною ямою (188,9кв.м) за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6; будівля, силоси для зберігання зерна «С» (231,4 кв.м) за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6; будівлі зберігання готової продукції (47 кв.м) за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6; будівля, силос для зберігання зерна «О» (68кв.м) за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6; будівлі холодильника (1768,5кв.м) за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вул. Центральна, буд. 6б; цеху з виробництва кормів та добавок для тварин (1195,3кв.м.) за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6; будівлі вагової (10,4кв.м) за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6е; будівлі бандарного цеху (66,7кв.м) Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6з; будівлі переробки овочів (243,5кв.м) Донецька область, м.Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6з; будівлі контори (76,7кв.м) Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6ж; гараж (57,8кв.м) за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6г; трансформаторної підстанції (40,5кв.м) за адресою: Донецька область, м.Селидове, смт Курахівка, вулиця Центральна, буд. 6к; будівлі прохідної з магазином (31,9кв.м) за адресою Донецька область, м. Селидове, смт Курахівка, вул. Центральна, буд. 6а та рухомого майна (основних засобів (техніки)), що знаходилось у вказаних приміщеннях, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія», оцінювач Носенко О.Ю.; дата складання звіту 17.04.2025.
		Заперечення відповідача проти результатів визначення розміру збитків позивача в матеріалах справи відсутні.
		З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведеність завдання позивачеві реальних збитків внаслідок винних та протиправних дій відповідача у розмірі 94663000,00грн, що включає суму збитків на підставі проведеного дослідження оцінювачем щодо вартості реальних збитків, завданих нерухомому та рухомому майну.
		Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення суд зазначає, що законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
		Відповідач своїми діями порушив право власності позивача на майно, яке розташоване на тимчасово окупованій території, оскільки у власника немає доступу до нього, що позбавляє його можливості володіння та користування цим майном.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що на національному рівні гарантуються ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави  учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
		З урахуванням наведеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення  гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
		Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію смт Курахівка, позивач фактично втратив можливість володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном. 
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 94663000,00грн. 
		Судові витрати.
		Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі, враховуючи максимально встановлений розмір судового збору (не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб  1059800,00грн) розмір судового збору за його подання становить 847840,00грн з урахуванням коефіцієнту пониження 0,8 за подання позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
		Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
		З огляду на викладене суд присуджує до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 847840,00грн.
		Враховуючи заяву позивача про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, питання розподілу цих витрат буде вирішено судом шляхом постановлення додаткового рішення.
		Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд.14, будівля 1, код 1037739668834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Біос» (87500, Донецька область, смт Ольгинка, вулиця Калинова, буд. 22/7, код ЄДРПОУ 33893903) суму компенсації за заподіяну майнову шкоду у сумі 94663000,00 грн. 
		Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м.Москва, вулиця Житня, буд.14, будівля 1, код 1037739668834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 847840,00 грн.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		В судовому засіданні 29.07.2025 суд склав та підписав скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
		Повний текст рішення суд склав та підписав 30.07.2025.
		Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Суддя К.І. Аксьонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...