Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/1558/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 30.07.2025. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/497/172/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025162270000326

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		                            30.07.2025
		Єдиний унікальний номер 497/1558/25
		Провадження № 1-кп/497/172/25
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.07.2025 року                                 м.Болград
		 
		   Болградський районний суд Одеської області у складі:
		   головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		   за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		   прокурора  ОСОБА_3 ,
		   потерпілої - ОСОБА_4 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12025162270000326 від 27.05.2025 року відносно
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мурвище Ківерцівського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, зі слів одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працює, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_1 виданого органом 5129 від 23.01.2024 року, РНОКПП НОМЕР_2 ,
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Далі Указом Президента України № 271/2024 від 06.11.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 4024-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 10.11.2024 строком на 90 діб до 08.02.2025.
		ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно 07.05.2022, у період часу з 21:00 години до 23:00 години, більш точні дата та час судовим розглядом не встановлено, діючи з умислом спрямованим на викрадення офіційних документів, з корисливих мотивів, таємно викрав з сумочки своєї тещі ОСОБА_4 її банківську картку № НОМЕР_3 , що надавала доступ до її банківського рахунку НОМЕР_4 , емітовану в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 1.27, 1.31 ст. 1, н. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 414 від 08.10.1998 року, та примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, зазначена банківська картка є офіційним документом, що містить зафіксовану інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами юридичних осіб.
		Після цього, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, незаконно заволодів зазначеною банківською карткою, що є офіційним документом, та будучи обізнаним про дані пін-коду, що надавав доступ картки до банківського рахунку, розпорядився нею на власний розсуд.
		З огляду на зазначене, по твердженню органу досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України за кваліфікуючими ознаками: викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
		Надалі, 09.05.2025 о 13:29 годині ОСОБА_5 , заволодівши за вищевказаних обставин банківською платіжною карткою, держателем якої є ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, прибув до банкомату акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Кирнички, вул.Центральна, 20А, з метою таємного викрадення коштів з вищевказаного банківського рахунку ОСОБА_4 без відома останньої.
		Для цього ОСОБА_5 ввів зазначену банківську картку до терміналу банкомата та ввів відомий йому пін-код доступу до банківського рахунку НОМЕР_5 в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», держателем якого є ОСОБА_4 та зняв з вказаного банківського рахунку кошти готівкою у сумі 10000 гривень.
		ОСОБА_5 з викраденими коштами залишив місце події та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану суму.
		Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
		Продовжуючи свої неправомірні дії, 09.05.2025 о 14:08 годині, ОСОБА_5 , заволодівши за вищевказаних обставин банківською платіжного карткою, держателем якої є ОСОБА_4 , діючи повторно, в умовах воєнного стану з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, прибув до відділення поштового зв`язку «Василівна» АТ «Укрпошта» (надалі - ВПЗ «Василівна), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою таємного викрадення коштів з вищевказаного банківського рахунку ОСОБА_4 без відома останньої.
		Далі, ОСОБА_5 надав оператору ВПЗ «Василівна» зазначену банківську картку, приєднав її до терміналу СІ517188 та ввів відомий йому пін-код доступу до банківського рахунку НОМЕР_5 в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», держателем якого є ОСОБА_4 та зняв з вказаного банківського рахунку кошти готівкою у сумі 19890 гривень, які отримав у вказаного оператора, не повідомляючи йому про неправомірність своїх дій.
		ОСОБА_5 з викраденими коштами залишив місце події та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану суму.
		Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
		 
		Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачений ОСОБА_5 визнав повністю та суду пояснив, що дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 з цивільною дружиною, дитиною та тещею ОСОБА_4 . Йому достеменно було відомо про наявність грошових коштів на банківській карті тещі і де картка знаходилася. Дійсно 07.05.2022 тещі ОСОБА_4 не було дома, та ввечері після 21:00 години він, ОСОБА_5 , таємно викрав з сумочки своєї тещі ОСОБА_4 її банківську картку № НОМЕР_3 , якою май намір у подальшому скористатися, щоб отримати грошові кошти на власні потреби.
		 
		Потім 09.05.2025, він зі своїм знайомими на ім`я ОСОБА_6 на його автомобілі поїхав в с.Кирнички, де о 13:29 годині, через банкомат Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кирнички, вул.Центральна, 20А, зняв з банківського рахунку ОСОБА_4 кошти готівкою у сумі 10000 гривень.
		Надалі 09.05.2025 о 14:08 годині він, ОСОБА_5 прибув до відділення поштового зв`язку «Василівка» АТ «Укрпошта», розташованого за адресою: Одеська область, Болградський район, с.Василівка, вул. Миру, 108, де без відома ОСОБА_4 у вказаного оператора зняв з вказаного банківського рахунку кошти готівкою у сумі 19890 гривень.
		Кошти витратив на потреби своєї сім`ї. У скоєному розкаюється, жалкує про вчинене ним діяння, вибачався перед потерпілою, поверну їй усі кошти в розмірі 31000.00 гривень, запевнив суд, що висновки зробив і ніколи не допустить будь-яких правопорушень. 
		Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
		 
		Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що обвинувачений є цивільним чоловіком її доньки, проживають в одному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 07 травня 2025 року вона була відсутня за місцем проживання так як поїхало до іншої доньки в с. Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області. Після приїзду до дому, їй необхідно було придбати ліки, вона знала, що на картку мали прийти кошти. Пішла в банк, щоб зняти готівку, однак виявилося, що кошти в розмірі 31000 гривень на картці відсутні, та нібито вона сама ними скористалася. Після цього вона звернулася до поліції, де встановили, що її карткою скористався зять ОСОБА_5 , який лише після його викриття повідомив правду та зізнався у вчиненому.
		ОСОБА_5 вона повністю вибачила, кошти у розмірі 31000.00 гривень їй були повернуті готівкою. Жодних претензій до обвинуваченого не має, просила строго не карати, призначити йому умовну міру покарання для того, щоб він міг працювати та утримувати свою сім`ю.
		 
		Обвинуваченим ОСОБА_5 подано письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України.
		Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження здійснено у відповідності до вимог ч. 3ст. 349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (а.с.33).
		Відповідно достатті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення, пред`ялене ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.357 ч.1, ст.185 ч.4 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченого, та відсутність заперечень з боку сторін кримінального провадження.
		Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за:
		- ч.1 ст.357 КК України за кваліфікуючими ознаками: викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів;
		- ч.1 ст.185 КК Україниза кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
		При визначенні виду й міри покарання обвинуваченому, суд відповідно дост.65 КК України,враховує характер і ступінь тяжкості вчинених нимкримінальних правопорушень, особу ОСОБА_5 , якиймає постійне місце реєстрації і місце проживання (а.с.39), міцність соціальних зв`язків (а.с.40), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.41), до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.43), на «Д» обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с.42), не займається суспільно корисною працею, відсутність постійного місця роботи, що призвело до важкого матеріального становища, що саме і спонукало обвинуваченого до вчинення цих кримінальних правопорушень.
		Обставини, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України є активне сприяння розкриттю злочину і щире каяття, відшкодування спричинених збитків у повному обсязі.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачених ст.67 КК України не встановлено.
		Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого. 
		Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. 
		Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) . 
		В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […]. 
		Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022). 
		Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. 
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18). 
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. 
		Згідно зі ст.65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. 
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення. 
		Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості реалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим. 
		 
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». 
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. 
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. 
		Згідно із частинами 1, 3 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною. 
		При цьому, остаточне покарання ОСОБА_5 необхідно призначити за правилами ч.1 ст.70 КК України. З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання з застосуванням ст.ст.75,76 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваної.
		Процесуальні витрати  відсутні.
		Речові докази по справі відсутні.
		Цивільний позов по справі не заявлявся.
		Міра запобіжного заходу до ОСОБА_5 не застосовувалася.
		Враховуючи викладене,керуючись ст.ст. 368,370,373ч.2,374,376,395 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихст.ст.357 ч.1, 185 ч.4, КК Україниі на підставі санкції цих статтей призначити йому покарання: 
		- за ст.185 ч.4 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;
		- за ст.357 ч.1 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити  ОСОБА_5  покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185, КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.     
		На підставі?ст.75 КК України?  ОСОБА_5  звільнити від відбування остаточного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. 
		Відповідно до?ст.76КК України?покластина? ОСОБА_5  такі обов`язки: 
		???- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, 
		???- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,? роботи.
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
		 
		На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя:                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...