Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/25952/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано судом: 30.07.2025. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.
Дата набрання законної сили: 30.07.2025
Номер судового провадження: К/990/49168/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/25952/23
		адміністративне провадження № К/990/49168/24 №К/990/47367/24, №К/990/47364/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Стеценка С.Г.,
		суддів: Тацій Л.В.,  Гриціва М.І., 
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/25952/23
		за позовом   ОСОБА_1 
		до Національного банку України
		треті особи: Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 
		про визнання протиправними та скасування рішення
		за касаційними скаргами Національного банку України, Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді: Златіна С.В., суддів Врони О.В., Кадникової Г.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді: Божко Л.А., суддів: Лукманової О.М.,       Дурасової Ю.В.),-
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 01.08.2023 № 265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд».
		2. Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
		позивач є акціонером банку та володіє 56,2325% акцій банку, а тому у відповідності до вимог статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вправі оскаржити у суді рішення НБУ;
		накази на проведення позапланової перевірки банку від 02.03.2023 № 196-но та від 29.03.2023 № 291-но є незаконним, оскільки не містить обґрунтованих підстав для призначення перевірки; відповідач безпідставно декілька разів продовжував строки проведення перевірки;
		відповідач під час проведення перевірки вийшов за межі програми перевірки: на перевірку виносились три питання стосовно діяльності банку, а у розділі «висновки» довідки за результатами перевірки наведено висновки щодо 8 питань стосовно діяльності банку;
		відповідач без належного обґрунтування відмовив банку у продовженні строку для надання письмових заперечень на довідку за результатами перевірки;
		оскільки перевірка призначена та проведена незаконно, то докази зібрані під час такої перевірки не є належними та допустимими, що тягне за собою протиправність рішень, що прийняті за наслідками такої перевірки;
		також позивач вважає необґрунтованими та передчасними висновки відповідача, які зроблені за наслідками проведеної перевірки діяльності банку: реєстрація декількох юридичних осіб за однією юридичною адресою, наявність спільних керівників та/або кінцевих бенефіціарних власників, наявність спільних IP адрес не є забороненими діями в розумінні чинного законодавства України; відповідач не надав рішення суду, яке набрало законної сили, що підтверджує фіктивну діяльність клієнтів банку, рішення суду щодо фіктивності або недійсності правочинів, що укладені клієнтами банку; банк не має права втручатися у господарську діяльність інших юридичних осіб та фізичних осіб та визначати умови договорів вказаних осіб; банк також не в праві без відповідних підстав відмовляти у проведенні операцій по рахунку клієнтів;
		банк не допустив саме систематичних порушень законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: заходи впливу у вигляді штрафу від 30.06.2022 № 20/900-рк/БТ та письмового застереження від 30.06.2022 № 20/901-рк/БТ не можна вважати застосуванням до банку з боку НБУ не менше двох заходів впливу «санкцій» протягом двох років, оскільки обидві санкції застосовано в один день та з однієї підстави - довідка щодо перевірки від 04.01.2022 №В/25-009/218/БТ;
		застосування НБУ заходів впливу у вигляді штрафу від 30.06.2022 №20/900-рк/БТ та письмового застереження від 30.06.2022 № 20/901-рк/БТ на підставі однієї довідки про перевірку є цілеспрямованим використанням повноважень всупереч мети, з якої такі повноваження надано та має на меті штучне створення видимості систематичного характеру порушень;
		НБУ під час проведення перевірки не встановив фактів проведення банком саме операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення;
		якщо НБУ має зауваження або доповнення до поданого банком проекту письмової угоди, то банку надсилається лист за підписом уповноваженої посадової особи НБУ з обґрунтованими зауваженнями до проекту письмової угоди; у протоколі комітету від 06.07.2023 міститься опис недоліків та зауважень до проекту письмової угоди, надісланої Акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (далі - банк, АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд»), однак про необхідність їх доопрацювання банк не повідомлявся;
		при обранні заходу впливу НБУ не дотримався «пропорційності». 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024, адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 01.08.2023 року № 265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд». 
		4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.
		Щодо права позивача на звернення до суду суди попередніх інстанцій зазначили, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачене право позивача, як учасника банку, на оскарження в адміністративному суді рішення НБУ про ліквідацію банку, а також на відшкодування шкоди.
		Щодо наявності/відсутності підстав для прийняття відповідачем спірного рішення, суди зазначили, що порушення, вчинене АТ «АКБ «Конкорд» після застосування НБУ до банку двох заходів впливу (санкцій) в один день на підставі однієї довідки за один і той самий період, не може вважатись систематичним. 
		Судами встановлено, що спірним рішенням жодним чином не підтверджені факти здійснення АТ «АКБ «Конкорд» порушень, які пов`язані з безпосереднім здійсненням банком операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення, а, лише, в даному рішенні перевіряючі допускають підозри, щодо можливості здійснення перевіряємим банком таких порушень, що не є одним і тим же.
		Відсутність в оскаржуваному рішенні про застосування заходу впливу фактів проведення банком операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення чи фактів інших негативних наслідків інкримінованих банку порушень              свідчить про неадекватність та неспівмірність між застосованим заходом впливу та обставинами, за яких ніби-то було скоєне правопорушення.
		Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на порушення відповідачем процедури проведення позапланової виїзної перевірки АТ «АКБ «Конкорд», зокрема, щодо незазначення в наказі конкретних обставин, що слугували підставою для перевірки та безпідставність строку продовження перевірки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями НБУ, АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024, в яких НБУ та АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» просять скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїй касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані рішення та провадження у справі закрити.
		6. В обґрунтування вимог касаційної скарги НБУ відповідач посилається на те, що у судів першої та апеляційної інстанцій були відсутні будь-які правові підстави не застосовувати до спірних правовідносин визначення «систематичності» порушень та послуговуватись тими кваліфікаційними ознаками, що визначені у Положенні про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902 (далі - Положення №346), яке є (та було на момент виникнення спірних правовідносин) чинним і обов`язковою до виконання, у тому числі і для позивача.  Крім того, заходи впливу, які лягли в основу систематичності порушень (штраф та письмове застереження) прийняті за вчинення різних правопорушень, хоч і застосовані на підставі результатів однієї перевірки Банку.
		НБУ в касаційній скарзі наголошує на тому, що наділений компетенцією щодо вільного вибору заходу впливу під час його застосування. Вибір заходу впливу здійснюється відповідно до критерію адекватності із врахування всіх обставин вчинення порушення та охоплюється поняттям «дискреційних повноважень». Національний банк України реалізуючи своє повноваження на вибір і застосування заходів впливу, з урахуванням обставин справ вважав за недоцільне укладення письмової угоди з Банком та за фактичних обставин справи (встановлення систематичних порушень законодавства за питань фінансового моніторингу) необхідним застосування іншого адекватного заходу впливу - відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
		Також НБУ в касаційній скарзі звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про вихід НБУ за межі перевірки, здійснили виключно текстуальне співставлення питань перевірки, що були визначені у наказі, із встановленими порушеннями, при цьому не вдаючись до аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сутності таких порушень, оцінки обов`язків банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, невиконання яких було виявлено НБУ під час проведення перевірки. Водночас, НБУ здійснив перевірку в межах програми перевірки, що була визначена в Наказі № 64-но, тобто з дотриманням порядку, встановленого законом.
		7. В обґрунтування вимог касаційної скарги АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» вказує на те, що оскаржуване рішення було прийнято НБУ в межах дискреційних повноважень, за результатами позапланової виїзної перевірки з окремих питань діяльності АТ «АКБ «КОНКОРД» стосовно дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та достатності вжитих АТ «АКБ «КОНКОРД» заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (Наказ № 64-но від 19.01.2023), в тому числі у зв`язку із встановленням факту вчинення Банком порушень після застосування до Банку заходів впливу, зазначених у Довідці про перевірку від 04.01.2022 № В/25-0009/218/БТ, з врахуванням системності порушень, визначених Положенням №346.
		8. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовує вимоги своєї касаційної скарги тим, що судами неправильно застосовано норми права (статтю 266-1 КАС України) в контексті закриття провадження на підставі пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.01.2023 №590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, суди безпідставно не застосували спеціальну процесуальну норму пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» (далі - Закон №590-IX), яка підлягала застосуванню в даній справі та має пряму дію в часі.
		Скаржник наголошує, що скасування рішення правління НБУ не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивача незалежно від юрисдикції суду, а приписи Закону №590-IХ, які підлягають застосуванню у даній справі та мають пряму дію в часі не позбавляють права позивача звернутися за ефективним способом захисту його прав і законних інтересів (позовом про відшкодування у грошовій формі завданої шкоди), таким чином суди безпідставно не врахували останню позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №910/18214/19 та прийняли рішення, яке не гарантує ефективного захисту прав позивача.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9.       09.12.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано касаційні скарги НБУ та АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд»; 13.12.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.
		11. Ухвалами Верховного Суду від 10.12.2024, 23.12.2024, 25.12.2024 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами, НБУ, АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви НБУ про зупинення дії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №160/25952/23.
		13. На підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С.Г. від 03.06.2025 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з обранням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Стрелець Т.Г. до Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.05.2025 №12), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03.06.2025 № 516/0/78-25, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		15. НБУ 01.08.2023 прийняв рішення № 265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд", оскільки банк допустив систематичні порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: раніше застосовані заходи впливу у вигляді штрафу від 30.06.2022 № 20/900-рк/БТ та письмового застереження від 30.06.2022 № 20/901-рк/БТ.
		16. В оскаржуваному рішенні вказано, що ураховуючи встановлені за результатами перевірки факти вчинення АТ "АКБ "КОНКОРД" систематичних порушень законодавства у сфері запобігання та протидії щодо неналежного виконання АТ "АКБ "КОНКОРД" обов`язків, установлених законодавством у сфері запобігання та протидії, зокрема, незабезпечення функціонування належної системи управління ризиками [не здійснення НПК, неналежне здійснення оцінки/переоцінки ризику ділових відносин (фінансових операцій без установлення ділових відносин) із клієнтами (ризик-профілів клієнтів), заходів із моніторингу, контролю ризиків та підтримання ризик-профілів клієнтів банку в актуальному стані для мінімізації використання послуг банку з метою ВК/ФТ, невжиття своєчасних та адекватних заходів щодо мінімізації виявлених ризиків ВК/ФТ до прийнятного рівня ризиків ВК/ФТ], ненадання на запити інспекційної групи НБУ достовірної інформації, невідповідність внутрішніх документів АТ "АКБ "КОНКОРД" з питань запобігання та протидії вимогам законодавства, неврахування під час аналізу ризиків ВК/ФТ своїх продуктів та послуг, особливостей та можливостей їх використання, невжиття дієвих заходів у сфері запобігання та протидії, до здійснення яких Національний банк України неодноразово спонукав шляхом застосування інших заходів впливу, у тому числі за незабезпечення функціонування належної системи управління ризиками (зокрема, неналежного виконання АТ "АКБ "КОНКОРД" обов`язку щодо здійснення належної перевірки наявних клієнтів, у тому числі щодо клієнтів, які здійснювали діяльність з надання послуг за сервісами Інтернет-еквайрингу, P2Pпереказів, A2C та/або C2A), ураховуючи характер виявлених перевіркою і зазначених у цьому рішенні порушень (зокрема, тривалість порушень, встановлення фактів багаторазового, у великих обсягах проведення фінансових операцій, щодо яких є підозри використання АТ "АКБ "КОНКОРД" у ВК/ФТ, значний обсяг здійснених АТ "АКБ "КОНКОРД" високоризикових фінансових операцій за невжиття останнім дієвих заходів у сфері ПВК/ФТ), що створює репутаційні ризики для АТ "АКБ "КОНКОРД", - застосування заходу впливу у вигляді відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ "АКБ "КОНКОРД" є адекватним заходом впливу до АТ "АКБ "КОНКОРД".
		17. Предметом позову позивач визначила саме рішення НБУ від 01.08.2023 № 265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд".
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. 
		19. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Правління НБУ від 01.08.2023 № 265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд».
		20. Проте, колегія суддів вважає за необхідне першочергово надати правову оцінку доводам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо протиправного незастосування судами попередніх інстанцій норм статті 266-1 КАС України в контексті закриття провадження на підставі пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.01.2023 №590-IX, у зв`язку з тим, що позивач обрала невірний спосіб захисту.
		21. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником акцій (акціонером) АТ «АКБ «Конкорд» в обсязі 56,2325%.
		22. Перевіряючи право акціонера звертатися до суду з позовними вимогами щодо скасування рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, Суд зазначає наступне.
		23. 23.05.2020 набрав чинності Закон № 590-IX.
		24. Відповідно до підпункту 6 пункту 3 вказаного Закону Кодекс адміністративного судочинства України доповнений статтею 266-1, якою визначено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
		25. За нормами вказаної статті її (частина перша) правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
		1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
		2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;
		3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
		4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
		5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		26. Відповідно до частин другої-сьомої статті 266-1 КАС України позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
		Подання позовної заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акта/рішення.
		Адміністративні справи, визначені частиною першою цієї статті, розглядаються у порядку загального позовного провадження.
		Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
		Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
		1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
		2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
		3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
		4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
		Суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:
		1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першої цієї статті, або окремих його положень;
		2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;
		3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
		27. Частиною восьмою статті 266-1 КАС України передбачено, що особливості визначення розміру шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами/рішеннями, зазначеними у частині першій цієї статті, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
		28. Згідно з частиною дев`ятою статті 266-1 КАС України визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
		1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
		2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
		3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
		29. Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку (частина десята статті 266-1 КАС України).
		30. Колегія суддів звертає увагу, що Законом № 590-IX були внесені зміни й до статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною другою якої (після внесення змін) встановлено, що особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.
		31. Частинами третьою-четвертою статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень:
		не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
		не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
		не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.
		Застосування положень цієї статті та/або відшкодування шкоди, завданої учаснику (учасникам) банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, відповідно до статті 79-1 цього Закону не звільняє такого учасника (учасників) від цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за свої дії.
		32. Окрім цього, Законом № 590-IX Закон України «Про банки і банківську діяльність» доповнено статтею 79-1, за приписами частини першої якої у разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
		33. Пунктом 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX встановлено, що судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1    Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
		34. Аналіз вказаних норм права дає Суду підстави дійти висновку про те, що із набранням чинності Законом № 590-IX внесені зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом доповнення його статтею 266-1, а також до статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у яких містяться приписи про те, що визнання протиправним (незаконним) та скасування: індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень; рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку або окремих положень вказаних адміністративних актів - не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
		35. Цими ж нормами закріплено, що визнання протиправним (незаконним) та скасування вищезгаданих індивідуальних актів/рішень або окремих їх положень, у тому числі, не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.
		36. Тобто чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством встановлено обмеження у способах захисту прав колишніх учасників банку, щодо якого винесено рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (до яких закон відносить й акціонерів), які фактично зводять захист таких прав до вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, ФГВФО, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ. Отже єдиним способом захисту прав особи, яка постраждала внаслідок порушень закону у процедурі ліквідації банку, від таких порушень є стягнення збитків у грошовій формі
		37. Подібний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.
		38. У цій же постанові (пункт 9.17) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на параграф 5 статті 66 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2014/59/ЄС від 15.05.2014 «Про основні положення щодо фінансового оздоровлення та виведення з ринку неплатоспроможних банків та інвестиційних фірм» (далі також Директива 2014/59/ЄС) у якому визначено, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитори, яких стосується виконання повноважень на списання або конверсію відповідно до параграфа 4, не мали права оскаржувати зменшення основної суми інструменту чи зобов`язання або у відповідних випадках його конверсію згідно з будь-якими положеннями законодавства держави-члена.
		39. А також вказала Велика Палата Верховного Суду на статтю 85 цієї Директиви, згідно з якою порядок оскарження рішень про вжиття заходів із запобігання кризі, який, зокрема, врегульовує, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кожна особа, якої стосується рішення про вжиття заходу з управління кризою, мала право на оскарження такого рішення. До права на оскарження застосовуються такі положення: подання апеляційної скарги автоматично не призупиняє дію оскаржуваного рішення; рішення органу із врегулювання підлягає негайному виконанню і є підставою для спростовної презумпції, що призупинення його виконання суперечило б інтересам суспільства. Для захисту інтересів осіб, які діють добросовісно і які придбали акції та інші активи, права або зобов`язання установи, яка підлягає врегулюванню, скасування рішення органу із врегулювання не впливає на адміністративні дії або транзакції, які здійснив орган із врегулювання на підставі скасованого рішення. У такому випадку засоби правового захисту у зв`язку із неправомірним рішенням або дією органів із врегулювання обмежуються компенсацією збитків, яких зазнав заявник у результаті рішення або дії.
		40. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 звернула увагу, що таке регулювання прийнято Україною з метою адаптації законодавства до корпоративного та банківського права Європейського Союзу відповідно до зобов`язань за міжнародними договорами України, воно узгоджується зі статтею 85 Директиви 2014/59/ЄС та має певні особливості процедури застосування в національному праві, що допускається цими міжнародними договорами. Так, відповідно до цієї статті Директиви 2014/59/ЄС скасування рішення відповідного органу не повинне впливати на подальші акти чи правочини, які базувалися на такому рішенні; способи захисту від помилкового рішення чи дії обмежуються компенсацією майнових втрат позивача. Зазначений підхід базується на тому, що у процедурі виведення банку з ринку відбуваються настільки радикальні зміни як у структурі статутного капіталу, так і в майні банку (в тому числі внаслідок його докапіталізації), що навіть у разі порушення закону під час таких процедур повернення постраждалих осіб у попередній стан є неможливим, унаслідок чого як спосіб захисту порушених майнових прав може застосовуватися лише відшкодування збитків. 
		41. При цьому, розглядаючи справу № 910/18214/19, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на імперативні приписи пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX про закриття провадження у справах, в яких розглядаються спори, у яких доводиться факт протиправності (незаконності) індивідуального акта НБУ, яким порушено права учасників банку.
		42. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд наголошує, що вищевикладені правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18214/19 стосувались загальних правових питань, зокрема, таких як ефективність способу судового захисту прав акціонерів банку, а також дії Закону № 590-IX в часі, застосування спільних для всіх юрисдикцій та схожих за предметом регулювання процесуальних норм тощо. Отже наведена правозастосовча практика Верховного Суду є застосовною до спірних у цій справі правовідносин та необґрунтовано не врахована судами попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи як така, що є релевантною. 
		43. Таким чином, під час розгляду цієї справи у касаційному порядку, на вирішення Верховного Суду, першочергово поставлене питання щодо застосування до спірних правовідносин пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX (щодо можливості закриття провадження у справі) та статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо особливостей розгляду означеної категорії справ). 
		43. Як вже зазначалось раніше, приписи статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції Закону № 590-IX встановлюють єдиний можливий спосіб захисту прав акціонерів від порушень, допущених у процедурі відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, а саме - шляхом відшкодування завданої шкоди. Цей же спосіб захисту визначено й у нормах статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була включена до цього Кодексу на підставі Закону № 590-IX.
		44. У такому випадку, враховуючи норми чинного законодавства, а також практику Великої Палати Верховного Суду, належить констатувати обрання позивачем неефективного способу захисту прав у розумінні статті 13 Конвенції, який не забезпечить поновлення порушених прав, за захистом яких вона звернулася до суду.
		45. КАС України не містить такої підстави для закриття провадження у справі, як обрання позивачем неналежного способу захисту.
		46. Разом з тим, пунктом 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX чітко встановлено, що судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1    Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
		47. Зазначена спеціальна норма про закриття провадження у справі є процесуальною та оперативною, виходячи з дії нормативних актів у часі, встановлює, яку процесуальну дію має вчинити суд у разі, якщо позивач обрав неналежний спосіб захисту у процедурі ліквідації банку. Отже, ця норма має застосовуватися разом з відповідною нормою закону як цілісний регулятор на час учинення відповідної процесуальної дії. 
		48. За загальним правилом, якщо обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом, але є неналежним саме у справі, яка розглядається, то це не є підставою для закриття провадження, а є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52) та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).
		49. При цьому, законом можуть передбачатися винятки з такого загального правила. Застосування процесуального припису пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX до правовідносин, спір стосовно яких перебуває на розгляді адміністративного суду, не суперечить положенням статті 6 Конвенції. Воно забезпечує однакові процесуальні наслідки розгляду спорів за позовами учасників (акціонерів) ліквідованого банку.
		50. Слід звернути увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання. У цій справі підлягає застосуванню спеціальна процесуальна норма пункту 6 розділу ІІ Закону № 590-ІХ.
		51. Враховуючи мету звернення позивача з даним позовом, Суд звертає увагу, що задоволення вимог про визнання протиправним рішення Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не здатне відновити прав позивача, та суперечитиме приписам пункту 3 частини дев`ятої статті 266-1 КАС України.
		52. З огляду на таке правове регулювання особливостей судової процедури розгляду спорів, пов`язаних із відкликанням банківської ліцензії та ліквідацією банку, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття провадження в цій справі на підставі пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.
		53. Колегія суддів звертає увагу, що механізм закриття провадження у справі, який передбачений пунктом 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX на виконання міжнародних договорів України, не суперечить КАС України та узгоджується із законотворчою практикою, є доступним, чітким і зрозумілим для учасників справи.
		54. Приписи Закону № 590-IX, які підлягають застосуванню у цій справі, мають пряму дію в часі, не тягнуть відмову у задоволенні позову та не позбавляють позивача ефективного способу захисту його прав і законних інтересів (можливості звернутися з позовом про відшкодування у грошовій формі завданої шкоди), а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстави для закриття провадження у справі.
		55. При цьому, Суд звертає увагу також на постанову Верховного Суду від 26.02.2025, у якій Верховний Суд підтримав висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі № 826/7432/17, яка була розглянута та вирішена судом першої інстанції у порядку адміністративного судочинства, погодившись при цьому з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.
		56. У цій постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виклав правовий висновок про те, що згідно з особливостями правового регулювання спірних правовідносин вимога колишнього акціонера неплатоспроможного банку (в даному випадку - ліквідованого банку), не підлягають розгляду як в порядку адміністративного, так і в порядку господарського судочинства, й за суб`єктним складом учасників правовідносин не підпадають під юрисдикцію цивільного суду. Тобто такі вимоги не підлягають розгляду жодним судом.
		57. Тут варто також вказати на те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. На цьому наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 03.10.2024 у справі № 990/159/24. 
		58. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.
		59. За таких обставин, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
		60. За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.
		61. Частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		63. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвалених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі, у зв`язку з чим касаційні скарги НБУ та  АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає задоволенню в повному обсязі.
		64. Щодо клопотання позивача про закриття касаційних проваджень, Суд зазначає, що доводам касаційних скарг НБУ та  АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» Судом не надавалась правова оцінка, оскільки такі стосувались доведення правомірності оскаржуваного рішення, тоді як Суд в рамках цього касаційного провадження дійшов висновку про необхідність першочергово перевірити чи позивач обрала вірний спосіб захисту своїх прав та наявність/відсутність підстав для закриття провадження у справі. А тому колегія суддів не вбачає підстав для закриття касаційних проваджень за касаційними скаргами НБУ та  АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд».
		65. Щодо вимоги позивача про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Суд зазначає, що мотиви заявниці зводяться до того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб помилково посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19, оскільки така є нерелевантною, зокрема відмінний предмет позову та справа №910/18214/19 розглядалась у порядку господарського судочинства і Велика Палата Верховного Суду тлумачила саме норми ГПК України, а не КАС України. Однак, Суд зазначає, що оцінка можливості застосування вказаної судової практики надана у цій постанові та Верховний Суд дійшов висновку, що така є застосовною до спірних у цій справі правовідносин та необґрунтовано не врахована судами попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи як така, що є релевантною. Таким чином, в цій частині клопотання позивача про закриття касаційного провадження також не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги Національного банку України, Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» задовольнити частково.
		Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 скасувати.
		Провадження у справі №160/25952/23 за позовом   ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи: Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними та скасування рішення - закрити.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 
		СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій   М.І. Грицiв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...