Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/6314/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; грошового обігу та розрахунків, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано судом: 30.07.2025. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.
Дата набрання законної сили: 30.07.2025
Номер судового провадження: К/990/16096/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №380/6314/24
		адміністративне провадження № К/990/16096/25  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І.В.,
		суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, ухвалену колегією суддів у складі: Довга О.І., Глушко І.В., Запотічний І.І., у справі №380/6314/24 за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві, про скасування податкового повідомлення-рішення,-
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі -відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 28520/13-01-07-09 (Форма «С») від 29.11.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1030816,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення та №28516/13-01-07-09 (Форма «С») від 29.11.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн відносно ФОП ОСОБА_1 .
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що сумлінно виконує вимоги податкового законодавства України. В ході проведення перевірки позивач сприяв працівникам контролюючого органу в наданні всіх необхідних первинно-бухгалтерських документів, як оригіналів для огляду, так і завірених належним чином їх копій, перелік яких зазначено в акті перевірки. Позивач надав первинно-бухгалтерські документи, складені у відповідності до норм чинного законодавства. Також вказує, що перевірка призначена на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України. Наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.2 ст. 80 ПК України.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року скасовано.
		Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №28520/13-01-07-09 (Форма «С») від 29.11.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1030816,00 грн відносно ФОП ОСОБА_1 .
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №28516/13-01-07-09 (Форма «С») від 29.11.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн відносно ФОП ОСОБА_1 .
		Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 25795 (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 90 коп.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, зазначив, що кваліфікація порушення за п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР є безпідставною , оскільки договір комісії та акт приймання-передачі товарів за договором комісії було надано ГУ ДПС у м. Києві, надіслано ще до моменту складення акту фактичної перевірки. Крім того ці документи були направлені до ГУ ДПС у м. Києві разом із запереченнями від 13.11.2023 на акт фактичної перевірки від 03.11.2023, які мали бути враховані відповідачем під час вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 20 Закону України №265/95-ВР.
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		У листопаді 2023 року на підставі направлень на перевірку від 01.11.2023, виданих згідно з наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 26.10.2023, посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 03.11.2023.
		Цим актом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 положень п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 44, п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України.
		За результатами розгляду ГУ ДПС у м. Києві заперечень на акт фактичної перевірки, поданих ФОП ОСОБА_1 13.11.2023, вказаний акт залишено без змін.
		На підставі цього акту Головним управлінням ДПС у Львівській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.11.2023 № 28520/13-01-07-09, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 030 816,00 грн. та № 28516/13-01-07-09, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн.
		Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		Не погодившись із судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права (п. 12 ст. 3 та ст. 20 Закону № 265/95-ВР), без урахуванням висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, відповідно до якого, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи, що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. При цьому до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
		Окремою підставою скаржник зазначав п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України та указував, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Позивач не скористався правом на подачу відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1. ст .62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється з місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.
		Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України  фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
		Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична) підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, як проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні н перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
		Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
		До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
		При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
		Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».
		Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
		Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
		Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
		До 01 січня 2022 року зазначена норма передбачала, що фінансова санкція має застосовуватись у подвійному розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом №1914-IX у статті 20 слово "подвійної" було виключено.
		Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
		Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції погодився з позицією контролюючого органу, що ненадання позивачем на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
		Однак, суд апеляційної інстанції зазначив про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.
		Так, судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено наявність супровідного листа від 01.11.2023, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 надіслав до ГУ ДПС у м. Києві всі запитувані ним документи, у тому числі Форму обліку товарних запасів, комісії № ДЮ-26-1026-БВ від 26 жовтня 2023 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та акт приймання-передачі товарів за цим Договором від 27.10.2023.
		При цьому, вказаний супровідний лист було надіслано ще до моменту складення акту фактичної перевірки, який було оформлено лише 03.11.2023.
		Крім того, ці ж документи (у т.ч. Форма ведення обліку товарних запасів в електронному вигляді, яка підтверджувала облік товарних запасів, копія договору комісії № ДЮ-26-1026-БВ від 26 жовтня 2023 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 та акт приймання-передачі товарів за цим Договором від 27.10.2023) були направлені до ГУ ДПС у м. Києві разом із запереченнями від 13.11.2023 на акт фактичної перевірки від 03.11.2023, які було подано в межах передбаченого п. 44.7. ст. 44 Податкового кодексу України строку у 10 робочих днів.
		При цьому, стосовно банківських виписок щодо комісійної винагороди, передбаченої Договором комісії, судом апеляційної інстанції зазначено, що вони не були надані, оскільки не вимагались ні ГУ ДПС у м. Києві, ні судом першої інстанції. Такі банківські виписки не підтверджують і не спростовують ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходяться у місці продажу, а, відтак, не мають правого значення для вирішення спору. Крім того, додана до матеріалів справи Форма ведення обліку товарних запасів складена за період до дати перевірки, 01.11.2023. І тому вона апріорі не могла містити інформацію про акт повернення товарів від 30.11.2023, який було складено майже на місяць пізніше. Той факт, що копія Форми ведення обліку товарних запасів, засвідчена представником позивача 24.05.2024, не свідчить про те, що така Форма не могла бути складена станом на 01.11.2023, через що вона й не містила даних про обставини вибуття товарів, які відбулись після 01.11.2023.
		У той же час, колегія суддів зазначає, що диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) та/або здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
		Натомість, як правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2023 № 28520/13-01-07-09, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 030 816,00 грн, містить зовсім іншу інформацію щодо змісту правопорушення, ніж передбачено ст. 20 Закону №265/95-ВР як підстава для притягнення до відповідальності, передбаченої вказаною статтею, а саме «не ведення в порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів».
		Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції не урахував особливості нормативно-правового регулювання питання притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР та дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена зазначеною нормою.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.11.2023 № 28516/13-01-07-09, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн, судом апеляційної інстанції установлено, що воно взагалі не містить інформацію про зміст правопорушення.
		Відповідно до п. 2 Розділу II. Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема «С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додатки 18, 19).
		Згідно з установленої для ППР форми «С», наведеної у додатку 19 має зазначатися, зокрема наступна інформація: 1) обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків (стислий зміст щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства); обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Податкового кодексу України (зокрема щодо обставин, які стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини).
		Проте, як установлено судом апеляційної інстанції, ні зміст виявлених перевіркою порушень, ні обставини їх вчинення у податковому повідомленні-рішенні від 29.11.2023 № 28516/13-01-07-09 не зазначені.
		З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення про порушення вимог Податкового кодексу України не відповідають дійсним обставинам справи та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають скасуванню.
		Водночас, скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22.
		Проте, Суд наголошує, що у зазначеній справі підставою для застосування контролюючим органом фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону « 265/95-ВР було те, що на початок перевірки позивачем не надано документи, які підтверджують походження товарів.
		У свою чергу у справі, що розглядається, податковим органом у акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішення зазначено іншу підставу для застосування такої санкції, а саме: «не ведення в порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів».
		Таким чином, наведене скаржником судове рішення ухвалене за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.
		За таких умов, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд 
		У Х В АЛ И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №380/6314/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                              І.В. Дашутін
		 
		 
		Судді                              О.О. Шишов
		 
		 
		                                                                                                    М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...