Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/774/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Жорстоке поводження з тваринами.
Надіслано судом: 31.07.2025. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/302/126/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025071110000120

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Міжгірський районний суд Закарпатської області 
		 
		Справа № 302/774/25 
		1-кп/302/126/25 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31 липня 2025 рокуселище Міжгір`я
		 
		 
		Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурорки ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань матеріали кримінального провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071110000120 від 01.06.2025, за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого двірником Міжгірського професійного коледжу, раніше несудимого, 
		в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 Кримінального кодексу України, 
		у с т а н о в и в:
		26 травня 2025 року близько 13:00 години ОСОБА_4 зайшов до дворогосподарства свого сусіда ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , де умисно та зневажаючи загальноприйняті в суспільстві норми моралі щодо ставлення до тварин /у порушення вимог ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV, яким передбачено, що при поводженні з тваринами не допускається нанесення побоїв, травм, отруєння тварин та забороняються інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження із застосуванням жорстоких методів, які вчиняються особливо болючим способом та завдають тварині мучення, фізичного болю і страждань/, використовуючи в якості знаряддя злочину господарські вили й усвідомлюючи безпомічність тварини, наніс вістрям вил декілька ударів у ділянку правого стегна, правої передньої кінцівки та ребра лівого боку собаці по кличці «Буран», породи «сибірська лайка» віком 10 років, яка сиділа в будці.
		У результаті цих дій ОСОБА_6 , відповідно до акту обстеження собаки № 84 від 27.05.2025, виданого Міжгірською дільничною лікарнею ветеринарної медицини, у собаки виявлено тілесні ушкодження у виді колотих ран у ділянку правого стегна, правої передньої кінцівки та ребра лівого боку.
		Зазначені вище дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 299 КК України, а саме як жорстоке поводження з твариною, яка належить до хребетних, що призвело до тілесних ушкоджень тварини, вчинене з хуліганських мотивів.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, визнав повністю, надав показання та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та щиро розкаявся в учиненому.
		Покази обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		У судовому засіданні прокурорка ОСОБА_3 не заперечувала проти розгляду справи в порядку, установленому ч. 3 ст. 349 КПК України, та просила /з урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження, обставин, які пом`якшують покарання, відсутністю обставин, які б обтяжували покарання, даних про особу обвинуваченого/ призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 299 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік. Водночас прокурорка просила на підставі статей 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням із установленням йому іспитового строку тривалістю в один рік та покладенням на нього обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду 31.07.2025 письмову заяву, в якій просив судове провадження провести без його участі, претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_4 не має, а міру покарання останньому просив обрати на розсуд суду.
		Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті та не оспорюються ними. 
		Суд роз`яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин,  в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		З`ясувавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, переконавшись, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, досудової доповіді органу пробації відносно нього, та визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
		Суд оцінює, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 у повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, а відтак об`єктивних сумнівів у доведеності його винуватості в учинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, у суду не має.
		З урахуванням наведеного суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, тобто в жорстокому поводженні з твариною, яка належить до хребетних, що призвело до тілесних ушкоджень тварини, вчинене з хуліганських мотивів.
		За змістом частин 1 і 2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в учиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Керуючись загальними засадами призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, то при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, дані про його особу, який раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на «Д» обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні. 
		З досудової доповіді Хустського районногосектору філіїДУ «Центрпробації» в Закарпатській областівід 26.06.2025відносно обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що ризик учинення ним повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб, оцінюється як середній що, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
		Як видно з характеристики за місцем проживання обвинуваченого, підписаної заступником Міжгірського селищного голови ОСОБА_7 , то ОСОБА_4 характеризується позитивно, за складом характеру є скритим та скарг на нього у виконавчий комітет Міжгірської селищної ради не поступало.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид іміру покаранняв межах установлених усанкції ч.1ст.299КК України,та враховуючи:-ступінь тяжкостівчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином;-його особу;-фактичні обставинисправи;- відсутність претензій у потерпілого; - наявність двох обставин,що пом`якшуютьйого покарання івідсутність обставини,яка обтяжуєпокарання,а такожз урахуваннямзагальних засадпризначення покарання,суд доходитьвисновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання увиді обмеження волі на мінімальний строк, та вважає за недоцільним призначення йому більш суворого виду покарання у межах санкції ч. 1 ст. 299 КК України. Водночас суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування ним покарання у виді обмеження волі, а тому, на підставі ст. 75 КК України, суд уважає за можливим звільнити його від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, із установленням йому іспитового строку мінімальною тривалістю та з одночасним покладенням на нього обов`язків, визначених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. При цьому суд переконаний, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, саме цей вид і міра покарання будуть достатніми для виправлення ОСОБА_4 та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
		Також вирішуючи питання призначення додаткового покарання у виді конфіскації тварини, суд перш за все враховує положенняст. 77 КК України, а також те, що відповідно до ч. 1ст. 59 КК Українипокарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Відтак щодо питання конфіскації тварини як виду покарання, передбаченого ч. 1ст. 299 КК України, суд вважає за доцільне зазначити, що тварина, яка стала об`єктом злочинних дій обвинуваченого, ОСОБА_4 не належала і не належить, а тому в даному випадку застосування конфіскації тварини як покарання є неможливим.
		Запобіжний західвідносно обвинуваченого ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні та під час судового провадження не обирався і підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
		Долю речовихдоказівсудвирішує відповіднодовимогч.9ст.100КПКУкраїни,асаме господарські вила з чотирма металевими вістрями, які вилучені під час огляду місця події 26.05.2025 й які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області згідно з квитанцією від 13.06.2025 за № 880, знищити.
		Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено, а також процесуальні витрати є відсутніми.
		З огляду на наведене вище та керуючись статтями 100, 368-371,373-376,394, 395 та 532 КПК України, суд
		у х в а л и в:
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, та призначити йому покаранняу виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з установленням йому іспитового строку в 1 (один) рік, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався і такий до нього до набрання вироком законної сили не застосовувати.
		Речовийдоказ господарські вила з чотирма металевими вістрями, які вилучені під час огляду місця події 26.05.2025 й які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області згідно з квитанцією від 13.06.2025 за № 880, знищити. 
		Вирок можебути оскарженийіз підстав,передбачених ст.394КПК України,до Закарпатськогоапеляційного судучерез Міжгірськийрайонний судЗакарпатської областіпротягом тридцятиднів іздня йогопроголошення.Вирок судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги,якщо такускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...